Постанова

від 10.07.2008 по справі 45/87

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

45/87

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 липня 2008 р.                                                                                    № 45/87  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянувши

касаційну скаргу

відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі Товариство)

на постановуДонецького апеляційного господарського суду

від08.04.08

у справі№ 45/87

господарського судуДонецької області

за позовомдержавного підприємства "Донецька залізниця"

(далі Залізниця)

доТовариства

простягнення 1 684,80 грн.  

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:

Ніколаєв О.С. (за дов. № Н-01/4001 від 25.12.05);

- відповідача:Коротенко Р.О. (за дов. № 09-12/1311 від 28.12.07).

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.07.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 21.05.07 господарського суду Донецької області (суддя Плотніцький Б.Д.) в задоволенні позовних вимог Залізниці відмовлено.

Постановою від 23.08.07 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Залізниці задоволено частково.

Рішення від 21.05.07 господарського суду Донецької області скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи рішенням від 20.02.08 господарського суду Донецької області (суддя Гаврищук Т.Г.) позовні вимоги задоволено.

З Товариства на користь Залізниці стягнуто 1 684,80 грн. штрафу за невиконання плану перевезень по залізницям призначення, а також 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення місцевого суду мотивовано тим, що позовні вимоги підтверджено матеріалами справи та відповідають приписам ст. 106 Статуту залізниць України.

Постановою від 08.04.08 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий –Шевкова Т.А., судді –Діброва Г.І.,

Стойка О.В.) апеляційну скаргу Товариства задоволено частково.

Рішення від 20.02.08 господарського суду Донецької області в частині стягнення 312,00 грн. штрафу, нарахованого за обліковою карткою № 731 за жовтень 2007 року, скасовано.

В іншій частині рішення від 20.02.07 господарського суду Донецької області залишено без змін.

З Товариства на користь Залізниці стягнуто 1 372, 80 грн. штрафу за невиконання плану перевезень вантажів по залізницям призначення, 83,58 грн. державного мита та 96,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З Залізниці на користь Товариства стягнуто 09,45 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

При винесенні постанови апеляційний суд врахував невідповідність позовних вимог в частині стягнення 312,00 грн. даним матеріалів справи (облікової картки

№ 731).

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, прийнятими під час нового розгляду справи, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 20.02.08 господарського суду Донецької області та постанову від 08.04.08 Донецького апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових акті було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, § 1 ст. 2, § 36 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.51 (далі Угода) /ратифікована Україною 05.06.92/, ст.ст. 20, 106 Статуту залізниць України, п. 1 р. 1 Тимчасового положення про місячне планування та організацію перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів залізничним, морським та річковим транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.93 № 357, п.п. 2.2. п. 2, п. 6.7 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 21.06.07 № 552 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.07.07 за № 787/14054), ст.ст. 42, 43, 22, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

На день розгляду справи у судовому засіданні 10.07.08 письмовий відзив на касаційну скаргу від Залізниці не надійшов, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Присутній у судовому засіданні 10.07.08 представник Залізниці щодо доводів скаржника заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 22.12.05 між Залізницею та Товариством було укладено договір № 545 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі Договір), за умовами якого Залізниця зобов'язалась приймати до перевезення вантажі Товариства, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами та заявками, а також надавати додаткові послуги, які пов'язані з перевезенням вантажу, а Товариство, в свою чергу, зобов'язалось у встановлені строки пред'являти Залізниці місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

На підставі наданих сторонами доказів по справі судами встановлено, що за планом № 724 на жовтень 2006 року Товариство заявило перевезення 26 700,00 тон вантажу в 411 вагонах, який до кінця місяця було змінено до 64 165,00 тон у 994 вагонах. Залізниця узгодила план перевезення № 724 з урахуванням його змін до вказаного обсягу. Згідно п. 6.3 Правил планування перевезення вантажів весь обсяг був розбитий на середньодобові норми перевезення. Заповнення облікової картки № 724 та результати перевезення здійснювалися згідно п. 6.5.3 Правил, тобто щодекадно, з урахуванням виконання норм щодобового завантаження.

Також, вирішуючи спір, місцевий та апеляційний суди встановили, що з поданих 1 226 вагонів Товариство завантажило 906 вагонів, а з запланованих до перевезення 64 165,00 тон вантажу завантажило 55 715,00 тон, тобто, план перевезень за місяць Товариством виконано не було, за місяць недовантажено 88 вагонів та 8 450,00 тон вантажу.

Разом з тим, судовими інстанціями встановлено, що за невиконання плану перевезень Залізниця нарахувала Товариству по обліковій картці № 724 за лютий 2007 року штраф у сумі 8 450,00 грн., а також штраф по залізницям призначення –1 372,80 грн.

Водночас, на підставі наданих сторонами доказів по справі судами встановлено, що Товариство штраф за невиконання плану перевезень вантажів у сумі 8 450,00,00 грн. визнало в повному обсязі, а нарахований штраф у сумі

1 372,80 грн. за невиконання плану перевезень по залізницях призначення, зазначений в обліковій картці як "добір по станціях переходу", не визнало, посилаючись на те, що в р. 3 п. 1.2 Тарифного керівництва № 1 зазначено, що відправник сплачує штраф за невиконання плану перевезень лише по українських залізницях призначення. Товариство зазначило, що оскільки українська залізниця призначення при плануванні перевезень експортних вантажів в плані перевезень не вказується, а передаточна прикордонна станція на території України залізницею призначення не є, то посилання залізниці при нарахуванні штрафу в сумі 1 372,80 грн. на ст. 106 Статуту залізниць України є безпідставним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Міжнародні перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти здійснюються відповідно до правил, двохсторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів (транспортних конвенцій), які відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України є частиною національного законодавства України.

Статтею 4 Статуту залізниць України встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення. Одним із таких багатосторонніх договорів є Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.51 (далі Угода), яка була ратифікована Україною 05.06.92.

Статтею 36 Угоди встановлено, що за відсутності в даній Угоді необхідних положень застосовуються положення, викладені у внутрішніх законах і правилах відповідної країни, залізниця якої є учасницею даної Угоди.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів, визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із

ст. 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (далі Статут), цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Стаття 5 Статуту встановлює, що на підставі цього Статуту Міністерство транспорту України затверджує Правила перевезення вантажів та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають, зокрема, порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ч. 4 ст. 106 Статуту за невиконання плану перевезень по залізницях призначення вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером). При цьому Статут визначає, що Правила –це нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів, а не доповнює чи уточнює їх.

Статтею 107 Статуту передбачено вичерпний перелік підстав за яких вантажовідправник звільняється від сплати штрафу за невиконання плану перевезень, до яких така підстава, як перевезення вантажу закордон відсутня.

Наказом Міністерства транспорту України від 09.12.02 № 873, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.02 за № 1030/7318, затверджені Правила планування перевезень вантажів (далі Правила), які визначили порядок планування перевезень вантажів залізницями у всіх видах сполучень, а також обліку виконання планів.

Так, Правилами встановлено, що перевезення вантажів залізницями здійснюється на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами за пред'явленням та за окремими замовленнями відправників (вантажовласників або за їх дорученням –експедиторських організацій).

Пунктом 2.1 вказаних Правил визначено, що місячне планування перевезень вантажів у межах України, на експорт у треті країни та країни СНД, у Латвійську Республіку, Литовську Республіку та Естонську Республіку здійснюється на підставі замовлень відправників у порядку, встановленому цими Правилами.

Розділ 3 Правил встановлює порядок планування перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів, згідно з яким відправники експортних вантажів за 16 днів до початку місяця, в якому передбачається перевезення, надають залізницям відправлення замовлення на перевезення вантажів, оформлені відповідно до п. 2.2 цих Правил.

Тимчасове положення про місячне планування та організацію перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів залізничним, морським та річковим транспортом, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.93

№ 357, у п. 1 встановлено, що для перевезення експортних вантажів залізничними або залізнично-водними шляхами сполучення вантажовласники до початку планового місяця подають залізницям відправлення розгорнуті заявки на перевезення експортних вантажів, у яких зазначаються вид та кількість вантажу в тоннах і вагонах, прикордонні залізничні станції, морські та річкові порти, через які прямуватимуть ці вантажі, країна призначення та вантажоодержувач.

Таким чином, планування перевезень вантажів по залізницях і станціях призначення є необхідною складовою планування перевезення вантажів.

Пункт 28 цього Тимчасового положення зазначає, що виконання обсягу перевезень враховується в обліковій картці, яка підписується керівництвом залізничної станції і вантажовласником, при цьому ведення окремо облікової картки на виконання плану перевезень на експорт від загального обліку виконання плану перевезень вантажів Тимчасове положення не передбачає.

Згідно п. 6.1 Правил облік виконання плану перевезень вантажів здійснюється в обліковій картці за кожним планом, а також за пред'явленням, та за замовленням про надолуження недовантаження за попередній місяць.

На підставі цього обліку визначаються розміри матеріальної відповідальності сторін за невиконання плану.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що п. 6.7 Правил встановлює облік виконання плану перевезення вантажів в обліковій картці та передбачає, що дані про навантаження на залізниці призначення вказуються для всіх вантажів тільки у вагонах (контейнерах) і тільки для залізниць України у графах 10-15 облікової картки. Для експортних вантажів вказуються залізниці, які передають вантаж за кордон. Недовантаження на залізниці призначення за декаду визначається як сума недовантажень на окремі залізниці за вилученням загального недовантаження за декаду.

З урахуванням наведених правових положень колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги

ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм відповідну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм чинного законодавства, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" № 09-10/68 від 07.05.08 залишити без задоволення.

Постанову від 08.04.08 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 45/87 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська