Постанова

від 10.07.2008 по справі 15/283-07-7538

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/283-07-7538

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 липня 2008 р.                                                                                    № 15/283-07-7538  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГлос О.І.,

суддів:Бакуліної С.В.,

Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавної екологічної інспекції в Одеській області

на постанову від 10.04.2008 року Одеського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду№ 15/283-07-7538Одеської області

за позовомДержавної екологічної інспекції в Одеській області

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Татарбунарський цегельний завод”

простягнення 323 226,94 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:не з'явились

від відповідача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Петров В.С.) від 05.12.2007 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Поліщук Л.В., судді –Бандура Л.І., Бойко Л.І.) від 10.04.2008 року, у справі № 15/283-07-7538 у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.43 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась до суду з позовом про стягнення з ТОВ “Татарбунарський цегельний завод” 323226,94 грн. шкоди, заподіяної у 2004-2006 роках навколишньому середовищу внаслідок використання відповідачем  ділянки надр у вигляді використання корисної копалини місцевого значення –глини, за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, гірничого відводу та проекту рекультивації відпрацьованих земель, що є порушенням ст.ст.16, 17, 18 Кодексу України про надра та п.4 ст.66 Земельного кодексу України та підтверджується даними акта №43 від 12.04.2007 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.04.2006 року Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято розпорядження № 156/А-2006 про надання дозволу ТОВ “Татарбунарський цегельний завод” на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки загальною площею 3,0га для розміщення кар'єру з видобутку глини на території Глибоківської сільської ради.

12.04.2006 року між Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ “Татарбунарський цегельний завод” був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 228, згідно умов якого райдержадміністрацією була передана у строкове платне користування відповідачу земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Глибоківської сільської ради загальною площею 3,0га для видобутку глини.

12.04.2007 року Державною інспекцією з охорони навколишнього природного середовища в Одеській області проводилась перевірка ТОВ “Татарбунарський цегельний завод”, за результатами якої був складений акт №43 від 12.04.2007 року про порушення природоохоронного законодавства. В акті зазначено, що відповідачем виготовляється цегла з глини, яку добувають поряд з цегельним заводом, добування глини проходить на рівні більше 2-х метрів глибини, проте ліцензія на видобування глини у відповідача відсутня. За даними акта, обсяг незаконно добутої глини за період 2004-2006 роки склав 2233 куб.м., що вбачається з довідки відповідача №11 від 04.04.2007 року про використання глини для виготовлення цегли.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили із встановлення факту того, що в своїй діяльності по виготовленню цегли ТОВ “Татарбунарський цегельний завод” використовувало глину, яку було добуто згідно актів виконаних робіт від 25.06.1996 року та 26.06.2001 року (а.с.45, 47-48) з території Свято-Преображенського жіночого монастиря, та з території самого заводу під час розробки ґрунту під котлован для будівництва матеріально-технічного складу. При цьому, як зазначає відповідач, загальна кількість добутої глини становила 7990 куб.м, яка знаходиться на території цегельного заводу у спеціально відведеному місці. Так, згідно інвентаризаційного опису станом на 01.01.2005 року залишок глини складав 3750 куб.м, станом на 01.01.2006 року –2584 куб.м, станом на 01.01.2007 року - 1319 куб.м. Твердження відповідач, що за останні 3 роки ТОВ “Татарбунарський цегельний завод” не здійснювало добування глини, а використовувало глину з запасів, які знаходилися в розпорядженні товариства, не спростовані позивачем у встановленому законом порядку.

Згідно ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб. Видобування корисних копалин місцевого значення з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими радами народних депутатів та органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на місцях.

Скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що з акта про порушення природоохоронного законодавства №43 від 12.04.2007 року вбачається, що видобування здійснювалось на глибині більше ніж два метри; також в поясненнях до акта посадовою особою відповідача зазначено, що на момент перевірки глибина розробки складає 2,2-2,7м.

Колегія суддів не бере до уваги, як непереконливі зазначені доводи позивача у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскільки судами встановлено, що позивач в 2004-2006 роках не перевіряв відповідача, а відтак факт добування останнім глини з порушенням встановленого порядку (понад глибиною 2м) в цей період не встановлений; посадова особа зазначила, що глибина розробки складає 2,2-2,7м на момент перевірки –12.04.2007 року.

Отже, суди дійшли вірного висновку, що матеріалами справи не доведений факт добування відповідачем з застосуванням спеціальних технічних засобів протягом 2004-2006 років глини на орендованій ним для цієї мети земельній ділянці, у т.ч. на глибині більше ніж 2 метри; факти, встановлені актом про порушення природоохоронного законодавства №43 від 12.04.2007 року не відповідають дійсності і спростовуються наявними матеріалами справи, а тому зазначений акт, не може бути підставою для відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Доводи касаційної скарги, що відповідач визнав встановленими обставини, зафіксовані в акті, оскільки останній (акт) ним не оскаржений, ґрунтуються на помилковому розумінні приписів законодавства, яке регламентує способи звернення за захистом права. Оскільки акт не є тим рішенням, яке породжує для відповідача будь-які обов'язки, він не може бути самостійним предметом судового розгляду та оскарження.

Також, будь-які викладені в акті дані не спростовують встановленого судом факту, що цегельний завод у 2004-2006 роках не здійснював видобутку глини, а використовував її із власних запасів, ще і тому, що акт ґрунтується на наданих відповідачем довідках, які неправильно витлумачені позивачем під час перевірки.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 року у справі № 15/283-07-7538 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 року у справі

№ 15/283-07-7538 –без змін.

Головуючий-суддя                                          О.Глос

С у д д і

С.Бакуліна

Л.Рогач