Постанова

від 13.10.2011 по справі 6/91"д"

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/91"Д"

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2011 р.                                                                Справа № 6/91"Д"  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                                                         Олексюк Г.Є.

суддів                                                                             Сініцина Л.М.  

 суддів                                                                             Саврій В.А.

при секретарі судового засідання  Юрчук Ю.М. 

розглянувши  у відкритому судовому засіданні  у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду  апеляційну скаргу відповідача   Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Класум"   на  ухвалу  господарського суду Житомирської області від 25.07.11 р.

у справі № 6/91"Д" за скаргою на неправомірні дії  ВДВС  Житомирського районного управління юстиції  (суддя   Терлецька-Байдюк Н.Я. )

позивач  Перший заступник Генерального прокурора  України в інтересах держави в особі Національного банку України

відповідач  Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль"

відповідач  Товариство з обмеженою відповідальністю "Класичні і сучасні меблі"

відповідач  Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ"

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін: < Текст >

позивача - не з'явився

відповідача 1 -  не з'явився

відповідача 2-не з"явився

відповідача 3-не з"явився

представника ДВС -не з"явився

прокурора  відділу представництва інтересів держави і громадян прокуратури Рівненької області  Зайчук І.П.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від  13 жовтня 2011 року  у зв"язку з перебуванням судді Гудак А.В. у відпустці та неможливістю приймати участь в судовому засіданні  судді василишина А.Р. черз участь  в судових засіданнях в складі колегій суддів по іншим справам   внесені зміни до складу колегії і визначено колегію у скаладі : головуючий суддя Олексюк  Г.Є.,суддя  Сініцина Л.М. ,суддя  Саврій В.А.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25 липня 2011 року у справі № 6/91«Д» ( суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) відхилено скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика КЛАСУМ » (с.Тетерівка Житомирської області) на неправомірні дії відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції.

Відхиляючи скаргу з огляду на положення ст. ст.5,8,17 Закону України «Про виконавче провадження»  суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги скарги не підлягають до задоволення, оскільки державним виконавцем в межах наданих законом повноважень відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області від 26.03.2007 року у справі № 6/91 «Д»  та вживаються заходи, спрямовані на його примусове виконання.

Представником товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика КЛАСУМ» подано апеляційні скарги (прийняті господарським судом Житомирської області 08.08.2011 року № 477/11-Ап та 31.08.2011 року № 521-11Ап) , якими вважає оскаржений судовий акт ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність доказів про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження ТзОВ «Фабрика КЛАСУМ», хоча у відповідності до положень ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов»язаний надсилати таку постанову рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Звертає увагу, що попередньо означений наказ господарського суду вже знаходився на виконанні та постановою від 17.03.2010р. державного виконавця ДВС Житомирського РУЮ виконавче провадження  з його  примусового виконання було закінчено та відповідно до  частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження  не може бути розпочате знову.  Просить ухвалу від 25.07.2011 року скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити скаргу   на дії відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції.

У судовому засіданні прокурор  відділу представництва інтересів держави і громадян в судах Рівненської області проти апеляційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Відділ державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції, товариство з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА КЛАСУМ»,  товариство з обмеженою відповідальністю «Класичні та сучасні меблі»,товариство з обмеженою відповідальністю " Інтерстиль"  не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

З врахуванням вищенаведеного та з огляду на те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного перегляду скарги ТзОВ«Фабрика КЛАСУМ»  на неправомірні дії відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції, про що свідчать повідомлення відділень поштового зв»язку про вручення поштових відправлень (а.с.112-117),обмеженість строків розгляду скарги, явка сторін обов"язковою не визнавалась ,судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відділу ДВС, боржника та стягувача.

          Заслухавши пояснення прокурора  відділу представництва інтересів  держави і громадян в судах Рівненської області, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія встановила наступне.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.08.2004р. у справі №6/91"Д" позов Першого заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Національного банку України до ТОВ "Інтерстиль", ТОВ "Класичні і сучасні меблі" та ТОВ "Фабрика КЛАСУМ" про визнання недійсними договору фінансового лізингу та угоди про поступку договору задоволено та визнано недійсним договір фінансового лізингу від 30 жовтня 2000 року, укладений між ТОВ "Інтерстиль" та ТОВ "Класичні і сучасні меблі", з моменту укладення; зобов'язано ТОВ "Класичні і сучасні меблі" повернути  ТОВ "Інтерстиль" все майно, отримане у фінансовий лізинг за переліком, що міститься в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу; визнано недійсною угоду про поступку договору від 30 січня 2001 року, укладену між ТОВ "Класичні і сучасні меблі" та ТОВ "Фабрика КЛАСУМ", з моменту укладення; зобов'язано ТОВ "Фабрика КЛАСУМ" повернути ТОВ "Інтерстиль" все майно, передане у фінансовий лізинг згідно договору від 30 жовтня 2000 року за переліком, що міститься в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу.

За результатами розгляду поданої ТОВ "Інтерстиль" апеляційної скарги постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.11.2006р. скаргу  задоволено частково, рішення господарського суду Житомирської області від 25.08.2004р. змінено, викладено абзац 2 пункту 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ" (12420, с.Тетерівка Житомирського району, вул.Садова,49, код 31106292) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Класичні і сучасні меблі" (02152, м.Славутич Київської області, вул.Героїв Дніпра, 2, код 30951616) все майно, зазначене в акті приймання-передачі майна №0000000001 від 30 січня 2001 р,. укладеного між ТОВ "Класичні та сучасні меблі" (лізингодавець) та ТОВ "Фабрика КЛАСУМ" (лізингоодержувач). В іншій частині рішення залишено без змін.

26.03.2007 року господарським судом Житомирської області видано наказ № 6/91«Д» , яким зобов»язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ"  повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Класичні і сучасні меблі все майно, зазначене в акті приймання-передачі майна №0000000001 від 30 січня 2001 р,. укладеного між ТОВ "Класичні та сучасні меблі" (лізингодавець) та ТОВ "Фабрика КЛАСУМ" (лізингоодержувач).

Отже, рішення господарського суду у даній справі набрало законної сили та в силу положень ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України є обов'язковим до виконання на всій території України і повинно бути виконане в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". Даний Закон є спеціальним і визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів, які у відповідності з цим Законом підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України та примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (ч. 1, ч. 2 ст. 3 цього Закону).

Відповідно до статті 18 "Про виконавче провадження" ( в редакції, яка була чинною на час винесення постанови) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, а в силу вимог статті 25 цього ж Закону державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення у встановленому цим Законом порядку.

Пунктом 3 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (у чинній на той час редакції)  визначалося, що таким виконавчими документами є накази господарських судів.

09.03.2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції за заявою стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 25292580 по виконанню означеного наказу господарського суду та запропоновано боржнику добровільно виконати судове рішення в строк до 15.03.2011 року. Дана постанова з супровідним листом № 4011 від 10.03.2011 року скерована стягувачу, боржнику та господарському суду, який видав наказ № 6/91«Д».

В подальшому, 24.05.2011 року державним виконавцем направлено на адресу боржника вимогу виконати судовий наказ у строк до 30.04.2011 року.

Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом (ч. 1, ч. 3 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження"). Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження (ч.1 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження").

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем в межах наданих законодавством повноважень відкрито виконавче провадження і вживаються заходи , спрямовані на виконання наказу господарського суду Житомирської області від 26.03.2007 року № 6/91«Д».

Поряд з тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 35 закону України «Про виконавче провадження» у разі несвоєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого він був позбавлений можливості скористатися правами, наданими  цим Законом та добровільно виконати наказ господарського суду, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Однак, боржник не скористався можливістю добровільно виконати судове рішення.

Також, колегія суддів апеляційного суду враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) /далі Конвенція/. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Апеляційний суд бере до уваги, що п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, та, водночас, передбачає виконання судових рішень, оскільки якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду" ("Горнсбі проти Греції", рішення від 19.03.97, 1997-II, р. 510, § 40).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.

Проте, як під час розгляду скарги у суді першої інстанції так і на час її перегляду в апеляційному порядку, товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика Класум» не надано доказів, які б свідчили про виконання ним наказу господарського суду Житомирської області від 26.03.2007 року № 6/91«Д».

За таких обставин у апеляційного суду відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Класум»на ухвалу господарського суду Житомирської області від 25 липня 2011 року у справі № 6/91«Д».

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку , що відповідно до вимог чинного  матеріального і процесуального права при вимозі про визнання неправомірними дії   державної виконавчої служби " ,необхідно відмовити  у задоволенні скарги,а не відхилити її,як це помилково  зробив суд першої інстанції.  А відтак ,в цій частині оскаржувана ухвала  підлягає  зміні.

Керуючись  ст.ст.  99,101,103,105,106  ГПК України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТзОВ " Фабрика КЛАСУМ"  залишити без задоволення. .

Ухвалу господарського суду  Житомирської області від 25 липня 2011 року у справі № 6/91"Д"  змінити, виклавши резолютивну частину ухвали у такій редакції :

" В задоволенні  скарги ТзОВ "Фабрика  КЛАСУМ " на неправомірні дії  відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції  відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку. 

< Текст >

Головуюча  суддя                                                                         Олексюк Г.Є.

Суддя                                                                                              Сініцина Л.М.  

Суддя                                                                                              Саврій В.А.  

01-12/14251/11