Рішення

від 08.01.2008 по справі 20-5/092-7/126-2/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"08"

січня 2008 р.

справа

№ 20-5/092-7/126-2/110

За

позовом

відкритого

акціонерного товариства „Техком-Севастополь” (99003, АДРЕСА_2)

до

відповідача

фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про

розірвання

Договору купівлі продажу нежилих приміщень від  23.08.2002

та

зустрічним позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до

відкритого

акціонерного товариства „Техком-Севастополь”

про

зобов'язання ВАТ „Техком-Севастополь”

здійснити нотаріальне посвідчення Договору купівлі-продажу від 23.08.2002

Суддя  Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

позивача - Гребньова О.В., довіреність б/н

від 01.02.2007;

відповідача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 виданий

Ленінським РВ УМВС України в місті Севастополі від 14.04.2004;

                     ОСОБА_2, довіреність ВЕМ

№  560527 від 11.01.2007;

          СУТЬ СПОРУ:

Відкрите

акціонерне товариство “Техком Севастополь” (далі -ВАТ “Техком Севастополь”)

05.04.2006 звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною

заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1) про

розірвання Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, а саме: частини

профілакторію а/к-1 (літера Б ІІ-2, ІІІ), розташованого за адресою: АДРЕСА_2,

загальною площею 216,4м2 (реконструйованою площею 338м2),

вартістю 37100,00 грн., який укладений 23.08.2002 між відкритим акціонерним

товариством “Севастопольська автобаза”, правонаступником якого є ВАТ “Техком

Севастополь”, та фізичною особою -підприємцем 

ОСОБА_1

З посиланням

на норми статей 509, 526, 530, 610-612, 629, 665 Цивільного кодексу України

позивач вважає, що зазначений договір купівлі-продажу слід розірвати у зв'язку

з тим, що відповідач не виконав договірні зобов'язання по оплаті за придбане по

цьому договору майно.

Відповідач

проти позову заперечує, оскільки вважає, що у нього відсутня заборгованість

перед позивачем по оплаті придбаного за договором майна (т. 1 арк. с. 138, т. 3

арк. с. 10).

СПД

ОСОБА_1 у процесі розгляду цієї справи неодноразово звертався із зустрічними

позовами.

Два з

цих зустрічних позовів не були прийнятті до провадження, а саме:

- про

зобов'язання ВАТ “Техком Севастополь” здійснити залік зустрічних однорідних

вимог по договору купівлі-продажу від 23.08.2002 і договору оренди від 15.10.2001

-ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.04.2006 у справі за

№20-5/063-812, яка скасована  постановою

Севастопольського апеляційного господарського суду  від 15.05.2006, однак залишена без змін

постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2006 із скасуванням

постанови Севастопольського апеляційного господарського суду  від 15.05.2006 (т. 1 арк. с. 34-37, 45,

51-52, 56-57, 76-82, 112-114);

- про

повернення надміру сплачених грошових коштів у розмірі 1819 грн. 11 коп.

-ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12.04.2007, залишеною без

змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду  від 14.06.2007 (т. 2 арк. с. 54-56, 62,

84-87).

Зустрічна

позовна заява СПД ОСОБА_1 про зобов'язання ВАТ “Техком Севастополь” здійснити

нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від 23.08.2002 відповідно до

постанови Севастопольського апеляційного господарського суду  від 

26.02.2007 та ухвали 

господарського суду міста Севастополя від 19.03.2007   прийнята до провадження і розглядається

разом із позовною заявою ВАТ “Техком Севастополь” про розірвання договору

купівлі-продажу від 23.08.2002 (т. 1 арк. с. 134-135, т. 2 арк. с. 17-21,

23-24).

ВАТ

“Техком Севастополь” не скористався правом, передбаченим статтею 59 Господарського

процесуального кодексу України - не надав 

відзив на зустрічну позовну заяву.

          Розглянувши матеріали справи,

дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

          Відкритим акціонерним товариством “Севастопольська

автобаза” (продавець), правонаступником якого є ВАТ “Техком Севастополь”, та

приватним підприємцем ОСОБА_1 (покупець) 23.08.2002 укладений договір

купівлі-продажу нежитлових приміщень, а саме: частини профілакторію а/к-1

(літера Б ІІ-2, ІІІ), розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею

216,4м2 (реконструйованою площею 338м2), вартістю

37100,00 грн. (т. 1 арк. с. 140-141).          

          Відповідно до акту оцінки та пунктів

1.3, 2.1 і 2.2 цього Договору вартість будівель складає 37100 (тридцять сім

тисяч сто) гривень, які покупець зобов'язаний внести за придбане майно протягом

12 місяців шляхом безготівкового перерахунку і внесків готівки через касу

продавця.

          Умовою пункту 1.2 Договору

передбачено, що право власності на майно переходить до покупця з моменту

нотаріального посвідчення цього договору.

          СПД ОСОБА_1 та відкритим акціонерним

товариством “Севастопольська автобаза”, правонаступником якого є ВАТ “Техком

Севастополь”, укладена і 17.09.2004 нотаріально посвідчена додаткова угода до

договору купівлі-продажу будівлі шляхом викупу від 23.08.2002 (т. 3 рак. с.

24), відповідно до якої право власності переходить до покупця з моменту

передачі приміщень по акту приймання-передачі.

          Цією угодою Договір доповнений

пунктом 3.3, яким визначено, що нотаріальне оформлення Договору від 23.08.2002

здійснюється не пізніше 3-х (трьох) місяців з моменту передачі приміщень по

акту  приймання-передачі.

          Приймання-передача майна від продавця

до покупця відбулась 23.08.2002, про що був складений акт приймання-передачі

(т. 3 арк. с. 25).

          Таке посвідчення не було вчинене,

однак ця обставина не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, і

зокрема СПД ОСОБА_1, виходячи з наступного.

          Діючим на час укладення цього

договору законодавством не передбачалось обов'язкове нотаріальне посвідчення

таких договорів.

          Так, відповідно до статті 47  Цивільного кодексу УРСР нотаріальне

посвідчення угод визнавалось обов'язковим лише у випадках, зазначених у законі.

Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди

з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

          Проте, частиною 2 цієї статті

передбачалось, що якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що

потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від

нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала

угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди

не вимагається.

          Стосовно договорів купівлі-продажу,

то діючим на той час Цивільним кодексом УРСР (стаття 227) передбачалось

обов'язкове нотаріальне посвідчення лише договору купівлі-продажу жилого

будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги

тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

          Тобто, і в цьому випадку у разі

відсутності нотаріального посвідчення договір купівлі-продажу житлового будинку

міг бути визнаний дійсним.

          За таких обставин та з урахуванням

положень Цивільного кодексу УРСР та норм статей 203, 215, 638 Цивільного

кодексу України відсутність нотаріального посвідчення укладеного сторонами

договору купівлі-продажу від 23.08.2002 не є підставою вважати договір

неукладеним чи нікчемним і не тягне за собою визнання цього договору недійсним.

          Що стосується моменту переходу права

власності від продавця до покупця, то за умовою пункту 1.2 Договору в редакції

нотаріально посвідченої 17.09.2004 додаткової угоди до договору купівлі-продажу

будівлі шляхом викупу від 23.08.2002 (т. 3 рак. с. 24) право власності

переходить до покупця з моменту передачі приміщень по акту приймання-передачі.

          Той факт, що право власності на

майно, яке є предметом договору купівлі-продажу від 23.08.2002, перейшло до СПД

ОСОБА_1 з моменту фактичної передачі цього майна по акту від 23.08.2002, а

також те, що договір купівлі-продажу від 23.08.2002 не потребує в обов'язковому

порядку нотаріального посвідчення, встановлено постановою Севастопольського

апеляційного господарського суду у справі №20-9/014-4/358-10/391-12/402 від

28.03.2005 та ухвалою цього суду від 20.04.2005, які набули законної сили, і

відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України не

потребує доведення при вирішенні інших спорів.

          За таких обставин підстав для

задоволення зустрічного позову СПД ОСОБА_1 про зобов'язання ВАТ “Техком

Севастополь” здійснити нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від

23.08.2002 не вбачається.

          Позовні вимоги ВАТ “Техком

Севастополь” також не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

          Згідно статті 651 Цивільного кодексу

України, якою визначені підстави для зміни або розірвання договору розірвання

договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором

або законом.

          Договір може бути розірвано за

рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору

другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

          Істотним є таке порушення стороною

договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою

позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

          Відповідно до статті 188

Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в

односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або

договором.

          Сторона договору, яка вважає за

необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні

за договором.

          Сторона договору, яка одержала пропозицію

про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції

повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

          У разі якщо сторони не досягли згоди

щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк

з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати

спір на вирішення суду.

          Якщо судовим рішенням договір

розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним

рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

          Як вбачається з матеріалів справи,

СПД ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством “Севастопольська автобаза”,

правонаступником якого є ВАТ “Техком Севастополь”, у вересні 2002 року була

укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу будівлі шляхом викупу від

23.08.2002, яка нотаріально посвідчена 17.09.2004 і зареєстрована під №1403 (т.

3 рак. с. 24).

          Цією угодою до договору

купівлі-продажу від 23.08.2002 були внесені зміни, а саме: продавець та

покупець визначили, що вартість відчужуваних будівель оплачена покупцем до

укладення договору купівлі-продажу у порядку виконання Договору оренди з правом

викупу №17/10-003/10 і доповненням №2 від 15.10.2001 до договору оренди від

01.11.1998, у зв'язку з чим сторони вважають за можливе провести залік взаємних

зобов'язань по цих угодах.

          Рішенням господарського суду міста

Севастополя від 17.04.2007 у справі №20-7/005, залишеним без змін постановою Севастопольського

апеляційного господарського суду від 21.06.2007 та постановою Вищого

господарського суду України від 25.10.2007, 

встановлено, що між СПД ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством

“Севастопольська автобаза”, правонаступником якого є ВАТ “Техком

Севастополь”,  здійснено залік

зобов'язань з оплати за договором оренди з правом викупу №17/10-003/10 і

доповненням №2 від 15.10.2001 до договору оренди від 01.11.1998 та зобов'язань

з оплати за договором купівлі-продажу від 23.08.2003 шляхом укладення

додаткової угоди до договору купівлі-продажу будівлі шляхом викупу від

23.08.2002.

          Таким чином, факт здійснення заліку

взаємних вимог, а, отже, і відсутності у СПД ОСОБА_1 заборгованості по оплаті

за придбане по договору купівлі-продажу від 23.08.2003 майно, відповідно до

статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доведення

при вирішенні інших спорів.

          За таких обставин посилання ВАТ

“Техком Севастополь” на невиконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті

придбаного майна, що позивач вважає істотним порушенням умов договору

купівлі-продажу від 23.08.2002, 

безпідставні.

          Окрім того, докази виконання

позивачем вимог статті 188 Господарського кодексу України щодо порядку

розірвання господарських договорів відсутні.

          Беручи до уваги викладене та

керуючись статтями 49, 77, 82, 84-85  

Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

          1. У задоволенні первісного позову

відмовити.

          2. У задоволенні зустрічного позову

відмовити.

 Суддя                                                                                                               

Н.Г.Шевчук                                                                                                    

Рішення оформлено

відповідно

до вимог ст. 84

Господарського

процесуального кодексу

України

і підписано  14.01.2008.