Постанова

від 29.07.2008 по справі 28/49-08-1090

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/49-08-1090

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" липня 2008 р. Справа № 28/49-08-1090

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.,

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

При секретарі Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Соломко О.Б., за посвідченням;

від позивача: Купчик М.В., за довіреністю;

від відповідача: Конончук ОВ., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 18 червня 2008 року

у справі № 28/49-08-1090

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіВал", м. Одеса, пер. Ботанічний, 2а

до Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", м. Одеса, Митна площа, 1

про стягнення 364 463,64 грн.,-

                                                          ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіВал" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" про стягнення збитків у сумі 364 463,64 гривень.

Представник відповідача 21 травня 2008 року надав відзив на позовну заяву в якому вимоги позивача не визнав, мотивуючи їх тим, що позовна заява не відповідає вимогам ст.33 та ст.54 ГПК України та відсутній обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми.

Позивач 27 травня 2008 року надав обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми та просив суд стягнути з відповідача недоотриманий прибуток у розмірі 364 463,64 гривень.

02 червня 2008 року сторони звернулися до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи на один місяць, вказане клопотання було задоволено судом та ухвалою від 02 червня 2008 року строк розгляду справи продовжено до 01 липня 2008 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 02 червня 2008 року надав обґрунтований відзив на позовну заяву в якому вимоги позивача не визнав та просив суд у задоволені позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав обґрунтований розрахунок недоотриманого прибутку в сумі 378 599,94 гривень, але звернув увагу суду на те, що суму позову залишено в сумі 364 463,64 гривень. Також представник позивача в судовому засіданні надав відзив на заперечення відповідача. А представник відповідача в свою чергу надав доповнення до заперечень.  

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував та просив суд у задоволені позову відмовити повністю.                       

Рішенням господарського суду Одеської області від 18 червня 2008 року по справі № 28/49-08-1090 (суддя Гуляк Г.І.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіВал" задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 18 червня 2008 року по справі № 28/49-08-1090 повністю та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах Товариству з обмеженою відповідальністю "ВіВал" до Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" про стягнення 364 463,64 грн. та судових витрат відмовити повністю.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

28.07.2008 року за вх. №1141 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіВал" надійшов відзив на апеляційну скаргу з додатковими документами. У відзиві на апеляційну скаргу позивач  зазначає, що рішення господарського суду Одеської області від 18 червня 2008 року по справі № 28/49-08-1090 є обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм права, а апеляційна скарга Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" задоволенню не підлягає.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 29.07.2008 року була надана заява Чорноморського транспортного прокурора про участь прокурора у справі.

Також у даному судовому засіданні апеляційної інстанції від Чорноморського транспортного прокурора було надано клопотання про відкладення розгляду даної справи, в зв'язку із проведенням Чорноморською транспортною прокуратурою перевірки додержання вимог законодавства України при укладенні та виконанні договору № 555 від 21.05.2002 року та використанні ТОВ "ВіВал" нафтоналивного судна "Нептун" та необхідністю отримання та подання додаткових доказів.

Зазначене клопотання було відхилено судовою колегією, оскільки, по-перше, до нього не було надано жодного доказу про проведення такої перевірки,  по-друге, ГПК України чітко визначені строки розгляду господарських справ, а вищезазначена перевірка Чорноморською транспортною прокуратурою може затягнутися на невизначений термін, що ускладнить можливість розгляду справи № 28/49-08-1090 у встановлений законодавством строк.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 29.07.2008 року позивачем було надано зразок судового журналу, який було оглянутий  судовою колегією, було встановлено, що належна в матеріалах справи виписка із судового журналу (додаток  до  апеляційної  скарги)   не відповідає встановленій  формі судового  журналу. Відповідно  до  змісту  граф  копії  ця  копія - з  журналу  про  виявлення  дефектів.

Також у засіданні апеляційної інстанції 29.07.2008 року позивачем заявлялись усні клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, які були вивчені судовою колегією та залучені до матеріалів справи.

Представником скаржника у цьому ж засіданні апеляційної інстанції було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із неотриманням копії відзиву на апеляційну скаргу та необхідністю вивчення наданих позивачем документів.

Відповідно до ст.77 ГПК України було оголошено перерву на 10 хвилин, але представник скаржника та прокуратури зазначив, що для вивчення документів йому не вистачило часу.

Тому у судовому засіданні апеляційної інстанції 29.07.2008 року було оголошено перерву до 14 год. 30 хв. для можливості ознайомлення представника скаржника та прокуратури з відзивом на апеляційну скаргу та додатковими документами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно  до  статті 50  Кодексу  торговельного  мореплавства  України  мінімальний  склад екіпажу,  при  якому допускається  вихід  судна в  море,  встановлюється  Міністерством  транспорту України (  Міністерством    рибного  господарства  України) залежно  від типу, району  плавання,  призначення  судна  та відповідно  до  чинного  законодавства  України.

Мінімальний  склад  екіпажу  для   судна  "Нептун", переданого  позивачу,  складає  9  осіб.

Відповідно  до  пункту 2.1.8  Договору  №555  від  21  травня  2002 року  ДП ОСРЗ "Україна" зобов'язалось укомплектувати екіпаж судна по кількості, кваліфікації та нести витрати утримання екіпажу, контролювати нормальні умови праці екіпажу.

Тобто, у коло обов'язків відповідача входило й призначення капітану судна.

До того ж, відповідно до п. 2.3.2 договору № 555, завод має право інспектувати та оглядати судно для перевірки його стану, додержання правил експлуатації. Відповідно до п. 2.3.3. зазначеного договору завод також має право перевіряти судові журнали судна в любий час. Тому з цього приводу є незрозумілими доводи апелянта про те, що Сотенко В. М., не маючи повноважень керував, судном на розсуд ТОВ "ВіВал", оскільки якщо цей факт відбувся би, завод не міг його не відмітити,  зробити відповідні висновки та ставити питання щодо недодержання умов договору.

Позивач  зазначив, що  представники  відповідача бували  на  судні  декілька разів у  місяць,  відповідач  проти  цього  не  заперечував. Оскільки  цього зроблено не було,  це  ще  раз свідчить  про те, що завод призначав капітана на судно  і  таким чином  судно "Нептун" використовувалось до звільнення гр.Сотенко В.М., тобто знаходилось у морехідному стані, експлуатувалось відповідно до призначення.

Для використовування судна за призначенням ДП "Одеський морський торговельний порт" ( колишній ДП ОСРЗ "Україна")  був  направлений до судна "Нептун" для виконання обов'язків капітану гр. Сотенко В. М.,  про  що  є відповідний  наказ (т.2, а.с.133  об.)  Він виконував ці обов'язки до весни 2006 року, а 18 травня  2006  року  був звільнений з цієї посади  за  власним  бажанням  у зв'язку  з порушенням   адміністрацією Судоремонтного  заводу строку  виплати заробітної  плати. (т.2,а.с.135). Колегія  суддів  зазначає,  що  копії  перелічених наказів  завірені   печаткою  Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" - відповідача  по  справі.

Крім того  ця обставина була підтверджена записами у судовому журналі, які робились Сотенко В. М., як особою, яка виконувала обов'язки капітана судна. Тому  заперечення  відповідача  в  частині невиконання  Сотенко  В.М.  обов'язків  капітану  "Нептуна"  є  цілком  безпідставні.

Що стосується  тверджень апелянта про те,  що  судно  не могло використовуватись через закінчення строку дії документів,  колегія  вважає за необхідне  зазначити  наступне.

Позивач не міг використовувати судно через закінчення строку дії документів Регістра на придатність судна, але не з 2003 року, як зазначає апелянт, що не відповідає дійсності в повному обсязі, а з травня 2006 року, саме коли закінчився строк дії вказаних документів.

ТОВ "ВіВал" намагалось продовжити строк їх дії. Однак без  капітану, який  був  звільнений  18.05.2006  року,  це неможливо було  зробити, тому  як відповідач виконання умов  пункту 2.1.8   договору № 555  припинив,  не призначив капітана на судно "Нептун".  Більш  того,  відповідно  до  службової  записки ст. механіка т/х  "Нептун"  Салаєва  Ю.Т. від  09.03.2006  року "...  з  07.03.2006  року  капітан т/х "Нептун"  Сотенко В.М.  не  виходив   на  роботу, він  залишився  єдиний  з командного  складу, відсутня  особа  відповідальна  за  безпеку  судна  та  членів  екіпажу, екіпаж  неукомплектований."(т.2,а.с.126).

Відповідно до глави 2 кодексу торговельного мореплавства України на капітана судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому. Капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання.

Таким чином, для того, щоб продовжити дію документів Регістра на придатність судна до плавання необхідно доставити це судно у відповідні доки, пройти його технічний огляд, зробити відповідні ремонтно-технічні роботи, якщо такі потрібні, після чого одержати документі з продовженою дією. Теплохід сам по собі ні як не може відправитись у доки, для здійснення вищевказаних робіт, це може бути зроблено тільки під керівництвом капітану, на якого покладається вищезазначені функції відповідно до норм КТМУ. Діючим  законодавством  передбачена  можливість  отримання  разового  дозволу на  вихід  в море помічнику капітана  (доставити  судно у відповідні доки),   але на  час  складання  службової  записки  та  далі  помічник  капітану  на  судні  був відсутній. Крім того  був  некомплект  екіпажу.  Тобто  судно  ніяким чином  не  могло  вийти в  море.  А  відповідач  ухилився  від  виконання  договірних зобов'язань, знаючи  про  некомплектність екіпажу.    

Твердження апелянта про  не звернення до  Регістра судноплавства України на предмет продовження дії регістрових документів також  не заслуговують  на  увагу, оскільки спростовується відповіддю ГУ Регістра судноплавства України від 01.12.2005 р. № 212.1-3253, з якої вбачається, що ТОВ  "ВіВал"  дійсно намагалося продовжити дію регістрових документів, для чого, відповідно до встановлених умов, були зроблені на судні наступні роботи: придбана УКВ радіостанція з ЦІВ; одержана ліцензія суднової станції  30.03.2006 р. з терміном дії по 30.03.2008 р., а також  одержане реєстраційне свідоцтво № 02447 від 27.03.2006 р. від ДП "Морком" на експлуатування радіостанції. Копії цих  документів  є  додатком  до  відзиву  на  апеляційну  скаргу,  вони  залучені  до справи, їм  надана  відповідна  оцінка.  

Витрати на вказані вище документи склали 3 422 грн. 48 коп., що підтверджується бухгалтерською довідкою від 24.07.2008 р. та копіями відповідних документів, доданих  до  відзиву на  апеляційну  скаргу. Отже,  доводи апелянта  на  бездіяльність ТОВ  "ВіВал"  відносно  продовження дій  регістрових документів є також безпідставними.

Однак, через порушення відповідачем умов договору, не призначення капітану, некомплектністі  екіпажу, ТОВ "ВіВал" не мало можливості здійснити вищевказані дії, в зв'язку з чим виникла перешкода у продовженні дії документів Регістра на придатність судна до плавання. Колегія  суддів переконана в тому,  що  це сталося  цілком в  зв'язку  з бездіяльністю відповідача.

Що  стосується доводів  апелянта про те, що ТОВ "ВіВал" не довело  обґрунтування реальної можливості отримання доходів на вказану до стягнення суму, то колегія  суддів вважає зазначити  наступне.

Відповідно до ст. 623 ЦК України  боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.  Розмір   збитків,   завданих   порушенням    зобов'язання, доказується кредитором.  При   визначенні  неодержаних  доходів  (упущеної  вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стаття 22 ЦК України також вказує на те, що особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є:  1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або  пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить  зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи,  які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі,  якщо договором  або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

ТОВ "ВіВал" для реалізації мети щодо експлуатування теплоходу, були укладені цивільно-правові угоди, а саме:

- Договір підряду  №03/01-1 від "03" січня 2006 р. з   ТОВ "Навітранс", відповідно до якого ТОВ "ВіВал" повинен був здійснити комплекс робіт з прийомки л'яльних вод. Загальна сума цього договору склала 200 000 гривень

- Договір підряду №27/03-1 від "27" березня  2006 р. з компанією "London Alliance LTD", відповідно до якого ТОВ "ВіВал" повинен був здійснити  комплекс робіт з прийомки  л'яльних вод. Загальна сума договору 40 000,00  дол. США, що за курсом НБУ на час розрахунку складає 202 000 гривні.  Викладене підтверджується розрахунком.

Таким чином, вищезазначені цивільно-правові угоди безпосередньо підтверджують упущену вигоду ТОВ "ВіВал" через неналежні дії відповідача.

Апелянт вважає, що позивачем були з  запізненням  надані вказані цивільно-правові угоди, з чого випливає висновок, що ці угоди, як докази, позивач не мав права надавати.  Колегія  суддів  не може  з  цим  погодитися.

Відповідно до ст.22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.  Сторони мають право подавати докази. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними  правами,  виявляти  взаємну  повагу  до  прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного та об'єктивного дослідження  всіх  обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази    подаються   сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.99 ГПК України, в апеляційній  інстанції  справи  переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський   суд,   переглядаючи   рішення   в апеляційному порядку,  користується правами,  наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський  суд  за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.  Додаткові  докази   приймаються   судом,   якщо   заявник обґрунтував  неможливість  їх  подання  суду  першої  інстанції  з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський   суд   не    зв'язаний    доводами апеляційної    скарги   (подання)   і   перевіряє   законність   і обґрунтованість рішення місцевого господарського  суду  у  повному обсязі.

Таким чином, колегія  суддів вважає правомірним надання позивачем у судове засідання у якості доказів  завірених належним чином  цивільно-правових угод.

Вказані копії договорів підряду  №03/01-1 від 03 січня 2006 р. з   ТОВ "Навітранс", №27/03-1 від 27 березня  2006 р. з компанією "London Alliance LTD" у  апеляційного  суду  сумнівів  не викликали,  тому  оглядати  їх  оригінали  не  було  необхідності.

ТОВ "ВіВал" вважає,  що  воно недоотримало  прибуток у  сумі 378 599,94 грн., (т.2,а.с.117) хоча  початкова   сума становила 364 463,64  грн.

Спосіб  розрахування  збитків  є  правом  позивача. Тому  з  початку позивач порахував    середньо-місячний  оборот виконаних робіт (т.1, а.с.10),  потім  розрахував  збитки  на  підставі вищеназваних угод.

На  питання колегії суддів директор  ТОВ  "ВіВал"  відповів,  що  фірма  не мала  можливості сплатити держмито,  тому  просили  стягнути  з відповідача   саме  364 463,64  грн. Виниклу ситуацію  намагались якимось чином урегулювати, враховуючи  добрі,  взаємовигідні  стосунки,  що  склалися  між  сторонами, неодноразово зверталися особисто до директорів ДП "Одеський морський торговельний порт",  але  в  зв'язку  з  їх частою  зміною питання залишилося  без  його розв'язання. В  листі  голови  комісії з реорганізації  ДП  ОСРЗ "Україна" також  йдеться   про  порозуміння  та  взаємовигідні  стосунки у  подальшому (т.2, а.с.101).

Також апелянт в скарзі посилається на те, що  судно не було повернуто Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт", що також не відповідає дійсності, оскільки згідно з розпискою, укладеною представниками порту та заводу, представники заводу забрали у позивача судно без його відому. Тобто, ці дії були зроблені протиправно. Ця обставина підтверджується розпискою  від  01.02.2007 року, яка додавалася  до відзиву на апеляційну скаргу.

З огляду на вищевказане, колегія  суддів  вважає, що існують достатні дані щодо наявності збитків у майнової сфері кредитора, протиправності дій, якими виражено неналежне виконання боржником взятого на себе зобов'язання, причинного зв'язку між протиправними діями боржника та збитками.

Всі  інші  зауваження,  викладені  у  апеляційній  скарзі,  колегія  суддів  не  приймає  до  уваги  з  підстав  викладених  вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З  урахуванням  наведеного  колегія  суддів  вважає, що  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, а  рішення господарського  суду  слід  залишити  без  змін.

                 Керуючись ст. ст.99, 101, 103,105 ГПК України, суд -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Одеської області від  18 червня 2008 року у справі № 28/49-08-1090 залишити без задоволення, рішення  господарського  суду  –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя:                                                                                 М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                                 В.М. Тофан

           Суддя:                                                                                                     О.О. Журавльов