Постанова

від 13.11.2008 по справі 28/49-08-1090

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

28/49-08-1090

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 листопада 2008 р.                                                                                    № 28/49-08-1090  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

та касаційне подання заступника прокурора Одеської області

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.07.2008 р.

у справі№28/49-08-1090

господарського суду Одеської області

за позовомТОВ "ВіВал"

доДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

за участю:Чорноморської транспортної прокуратури

простягнення 364 463,64 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Купчик Н.В.

від відповідача:Конончук О.В.

від прокуратури:Попенко О.С. —прокурор відділу Генеральної прокуратури України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.06.2008 р. у справі №28/49-08-1090 (суддя Гуляк Г.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2008 р. (судді: Михайлов М.В., Тофан В.М., Журавльов О.В.), позов ТОВ "ВіВал" задоволено повністю: стягнуто з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на користь ТОВ "ВіВал" збитки в сумі 364 463,64 грн., витрати зі сплати держмита у сумі 3 644,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

У касаційній скарзі Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2008 р., рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2008 р. у справі №28/49-08-1090 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "ВіВал" відмовити; судові витрати по даній справі, понесені Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" по всім судовим інстанціям, стягнути з ТОВ "ВіВал" на користь скаржника, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, оскільки: по-перше, матеріали справи свідчать, що відсутність капітана на судні не заважала позивачу з 2003 р. успішно експлуатувати судно, а можливість такої експлуатації зникла лише у зв'язку з закінченням строку дії реєстраційних документів; при цьому висновки апеляційного господарського суду про направлення відповідачем гр.Сотенка В.М. для виконання обов'язків капітана на т/х "Нептун" не відповідають матеріалам справи, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про призначення гр.Сотенка В.М. змінним помічником капітана і звільнення його саме з цієї посади; по-друге, позивач не подав доказів вжиття заходів щодо отримання нових або продовження існуючих класифікаційних документів після закінчення строку дії суднових документів, щоб запобігти збиткам або зменшити їх розмір; по-третє, позивачем не доведено, а судами не досліджено питання наявності чи відсутності вини відповідача у заподіянні позивачу збитків у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку самостійно і за власний рахунок отримати реєстраційні документи і питання причинного зв'язку між цими подіями; по-четверте, згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.09.2005 р. №523 "Про затвердження бланків типових реєстраційних суднових документів" до Регістру має право звертатися сам позивач як особа, яка використовує судно на законних підставах.

У касаційному поданні заступник прокурора Одеської області просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2008 р., рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2008 р. у справі №28/49-08-1090 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "ВіВал", посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, позивач належно не обґрунтував у позові розмір збитків і не подав докази, які б обґрунтовували реальну можливість отримання ним доходів у розмірі, зазначеному в розрахунку збитків (який ним було змінено, оскільки спочатку збитки були розраховані виходячи з середньомісячного обороту виконаних робіт, а потім позивачем збитки було розраховано вже на підставі двох укладених цивільно-правових угод); по-друге, позивачем не надано доказів на підтвердження можливості виконувати свої обов'язки за цивільно-право вими угодами у розмірах, зазначених ним у позовній заяві, з огляду на неналежний технічний стан судна та відсутність класифікаційних документів; по-третє, судами не досліджувалося питання вжиття позивачем заходів щодо зменшення розміру збитків; по-четверте, висновки господарських судів про те, що відсутність капітана є перешкодою в отриманні класифікаційних документів, не відповідають дійсності.

30.10.2008 р. у засіданні суду оголошувалася перерва до 13.11.2008 р. до 10 год. 15 хв.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" та касаційне подання заступника прокурора Одеської області підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

21.05.2002 р. між ТОВ "ВіВал" та Державним підприємством "Одеський судноремонтний завод "Україна", правонаступником якого є Державне підприємство "Одеський морський торгівельний порт", було укладено договір №555, терміном дії до 21.05.2007 р., відповідно до умов якого Державне підприємство "Одеський судноремонтний завод "Україна" надає ТОВ "ВіВал" нафтоналивне судно "Нептун" 1968 р. спорудження для експлуатації його ТОВ "ВіВал" з метою надання послуг суднам у межах встановленого для судна району плавання згідно з класифікаційними документами з базовим портом Одеса та відповідно до його технічних можливостей.

Відповідно до п. 2.1.8 договору №555 від 21.05.2002 р. Державне підприємство "Одеський судноремонтний завод "Україна" зобов'язано укомплектувати екіпаж судна за чисельністю, кваліфікацією, необхідною для нормальної експлуатації судна та нести витрати утримання екіпажу, контролювати нормальні умови праці екіпажу.

Вважаючи, що внаслідок порушення Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" умов договору щодо забезпечення судна "Нептун" капітаном після 06.04.2006 р. (у зв'язку зі звільненням 06.04.2006 р. капітана судна), позивача було позбавлено можливості експлуатувати судно, що призвело до отримання ним збитків у період із 01.04.2006 р. по 01.05.2007 р. у розмірі 364 463,64 грн., позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді неотриманих доходів у розмірі 364 463,64 грн., заподіяних у період з 01.04.2006 р. по 21.05.2007 р. внаслідок неможливості експлуатації судна без капітана; при цьому збитки було розраховано позивачем виходячи з середньомісячного доходу підприємства за останні 32 місяці.

Під час розгляду спору (16.06.2008 р.) позивачем було подано нове обґрун тування розрахунку недоотриманого прибутку, в якому він вже обґрунтовує заподіяння збитків у розмірі 378 599,94 грн. неможливістю виконання позивачем двох цивільно-правових угод (договору підряду від 03.01.2006 р. №03/01-1 з ТОВ "Навітранс" на здійснення комплексу робіт з приймання л'яльних вод на загальну суму 200 000,00 грн. та договору підряду від 27.03.2006 р. №27/03-1 з Компанією "London Alliance LTD" на суму 40 000,00 дол. США) у зв'язку з неукомплектованістю екіпажу (т. 2, а.с. 117).

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що: по-перше, у зв'язку зі звільненням з посади в.о.капітана Сотенка В.М. з 01.04.2006 р. і непризначенням відповідачем нового капітана позивач був позбавлений можливості експлуатувати судно з 01.04.2006 р, що призвело до заподіяння позивачу збитків; по-друге, упущену вигоду позивача внаслідок неналежних дій відповідача безпосередньо підтверджують дві цивільно-правові угоди, укладені позивачем, а саме: договір підряду 03.01.2006 р. №03/01-1 з ТОВ "Навітранс", за умовами якого ТОВ "ВіВал" повинно було здійснити комплекс робіт з приймання л'яльних вод на загальну суму 200 000,00 грн.; договір підряду від 27.03.2006 р. №27/03-1 з Компанією "London Alliance LTD", за умовами якого ТОВ "ВіВал" повинно було здійснити комплекс робіт з приймання л'яльних вод на загальну суму 40 000,00 дол. США, що за курсом Національного банку України на час розрахунку складає 202 000,00 грн.; по-третє, позивач неодноразово звертався до відповідних органів для отримання реєстраційних документів на продовження строку дії експлуатації судна, але йому було відмовлено через відсутність капітана.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Предметом позову є стягнення збитків, заподіяних позивачу внаслідок неможливості експлуатації нафтоналивного судна "Нептун" у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору від 21.05.2002 р. №555 щодо укомплектування судна екіпажем, у т.ч. капітаном, на підставі ст. 22, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 59, 225 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).  

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст.ст. 224–226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом; учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, —зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, і вини.

Оскільки предметом позову є стягнення збитків, заподіяних позивачу внаслідок неналежного виконання відповідачем договору від 21.05.2002 р. №555, то відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України необхідно було довести склад цивільного правопорушення.

Однак, позивачем не доведено, а господарськими судами першої та апеляційної інстанції не встановлено склад цивільного правопорушення, оскільки за висновком господарських судів достатньою підставою для стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) у заявленому позивачем розмірі є встановлення факту укладення позивачем у 2006 р. двох цивільно-правових угод на здійснення комплексу робіт з приймання л'яльних вод, які не були виконані у зв'язку з відсутністю на судні капітана. При цьому господарськими судами не надано належної оцінки доводам відповідача щодо непослідовної правової позиції позивача щодо обґрунтування розміру заподіяних збитків.

Позивач в обґрунтування розміру заподіяних йому збитків у вигляді неодержа ного доходу за період із 06.04.2006 р. до 21.052007 р. у зв'язку з неможливістю експлуатації судна за відсутності капітана в позовній заяві послався на прибутки, отримані позивачем при експлуатації судна в період із грудня 2002 р. по березень 2006 р. і зробив розрахунок недоотриманого прибутку виходячи із середньомісячного доходу позивача за вищевказані останні 32 місяці (т. 1, а.с. 36–42).

У подальшому позивач у повному обсязі змінив обґрунтування розрахунку недоотриманого прибутку (т. 2, а.с. 117), пославшись в обґрунтування розміру заподіяних збитків унаслідок неможливості експлуатації судна без капітана на неможливість виконання двох конкретних цивільно-правових угод, а саме: договору підряду від 03.01.2006 р. №03/01-1 з ТОВ "Навітранс" (відповідно до якого позивач повинен був здійснити комплекс робіт з приймання л'яльних вод на суму 200 000,00 грн.) та договору підряду від 27.03.2006 р. №27/03-1 з Компанією "London Alliance LTD" (відповідно до якого позивач повинен був здійснити комплекс робіт з приймання л'яльних вод на суму 40 000,00 дол. США).

Однак, господарські суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на те, що вищевказані цивільно-правові угоди безпосередньо підтверджують упущену вигоду позивача, не встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надали оцінки всім наявним у справі доказам.

Так, господарськими судами не тільки не надано оцінки доводам відповідача щодо непослідовної правової позиції позивача при обґрунтуванні розрахунку недоотриманого прибутку, але і доводам відповідача щодо успішного використання судна і одержання прибутку позивачем за відсутності капітана (який був звільнений ще 26.03.2003 р. —т. 2, а.с. 96, 107), що підтверджено самим же позивачем в обґрунтуванні розрахунку недоотриманого прибутку, доданому до позовної заяви (т. 1, а.с. 36–41).

У матеріалах справи відсутні докази призначення відповідачем гр.Со тенка В.М. в.о.капітана, виконання останнім обов'язків капітана до травня 2006 р. і звільнення його з цієї посади 18.05.2006 р.

У матеріалах справи (т. 2, а.с. 134) наявна копія наказу від 13.06.2002 р. про переведення Сотенка В.М. помічником капітана на т/х "Нептун" з 20.06.2002 р.

Крім того, пославшись на укладені позивачем з метою експлуатації теплоходу дві цивільно-правові угоди (договір підряду від 03.01.2006 р. №03/01-1 з ТОВ "Навітранс" та договір підряду від 27.03.2006 р. №27/03-1 з Компанією "London Alliance LTD") як на безпосередній доказ заподіяння позивачу збитків (упущеної вигоди), господарські суди не надали будь-якої оцінки вказаним угодам, не задовольнили клопотання учасників процесу про витребування для огляду оригіналів цих угод, не дослідили умови цих угод, у т.ч. не встановили наявність (чи відсутність) заявок замовника на виконання передбачених вищевказаними угодами робіт (хоча умовами договорів передбачено здійснення позивачем комплексу робіт з приймання л'яльних вод на підставі заявок замовника), не встановили чи мав позивач реальну можливість виконувати свої обов'язки за цими угодами з огляду на відсутність кваліфікаційних документів.

Обмежившись посиланням на неодноразове звернення позивача до відповідних органів для отримання реєстраційних документів на судно, господарські суди не надали оцінки доводам відповідача про невиконання самим позивачем умов договору від 21.05.2002 р. №555 щодо забезпечення діючих класифікаційних документів та свідоцтва відповідно до гл. 3 Кодексу торговельного мореплавства України (п. 2.2.8 договору), невжиття позивачем заходів щодо отримання класифікаційних документів; відсутності доказів звернення позивача до відповідних органів у встановленому законом порядку за одержанням реєстраційних документів (хоча вказані докази в матеріалах справи дійсно відсутні).

Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" та касаційне подання заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2008 р. та рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2008 р. у справі №28/49-08-1090 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

ГоловуючийК.Грейц

Судді:

О.Глос

С.Бакуліна