Постанова

від 12.10.2006 по справі 5/1513-18/83а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/1513-18/83А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

12.10.06                                                                                           Справа№ 5/1513-18/83А

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді                                                              Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                    Колтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Львові

розглянувши справу за позовомЗакритого акціонерного товариства (надалі ЗАТ) “Львівська текстильна компанія”

доДержавної податкової інспекції (надалі ДПІ) Шевченківському районі м.Львова

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

з участю представників:

від позивача –[...] та [..] –представники (довіреність в матеріалах справи);

- [..] –керівник;

від відповідача – [..] –головний державний податковий інспектор (довіреність від 26.06.2006 року),

ВСТАНОВИВ:

що ЗАТ „Львівська текстильна компанія” звернулося з позовом до господарського суду про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.10.2004 року за №0005302320/0/26572, прийнятого ДПІ у Шевченківському районі м.Львова.

Позивач вважає, що при прийнятті оспореного податкового повідомлення-рішення орган державної податкової служби не врахував положення вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно якого лише податкова накладна є тим документом, на підставі якого нараховується податковий кредит. А тому, вважає позивач, що відповідачем неправомірно донараховано податкове зобов‘язання з податку на додану вартість в сумі 24427 грн. 91 коп.

Заявою зареєстрованою в канцелярії господарського суду за №30380 від 05.10.2006 року позивачем змінено позовні вимоги, зокрема просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 18.10.2004 року за №0005302320/0/26572.

В судовому засіданні представники позивача підтримали змінені позовні вимоги з наведених вище міркувань, просять їх задоволити.   

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає, що позивач не мав права включати в податковий кредит суму зазначену в податковій накладній, наданій приватним підприємством „Універсаліс”, оскільки державна реєстрація ТзОВ „Люксор” - контрагента ПП „Універсаліс”, скасована, у зв‘язку з чим джерело відшкодування по податку відсутнє.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової перевірки з питань відшкодування із бюджету податку на додану вартість за травень, червень, серпень 2004 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова складено акт за №904/23-4/30388137 та прийнято податкове повідомлення-рішення за №0005302320/0/26572 від 18.10.2004 року, яким у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі за травень 2004 року 27202 грн. 00 коп. та 11235 грн. 00 коп. і за червень цього ж року 11081 грн. 00 коп.

В акті перевірки зазначено, що оскільки на час перевірки на підтверджується факт здійснення поставки товару (надання послуг, робіт), Приватним підприємством (надалі ПП) “Універмсаліс” –контрагенту позивача, джерело відшкодування по податку на додану вартість у товариства відсутнє.

Даючи правову оцінку оспореному податковому повідомленню-рішенню місцевий господарський суд виходив з наступного.

В лютому 2004 року між ПП „Універсаліс” (виконавець) та позивачем (замовник) було укладено договір за №060204/1, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе проведення робіт по поставці обладнання для створення системи вентиляції та кондиціонування, монтажу, підключенню та інсталяції його на робочому місці замовника згідно проекту.

Даний договір сторонами було виконано, підтвердженням чого є Акт про виконання робіт №ОФ-000000073 від 28.05.2004 року, податкова накладна за №207 від 28.05.2004 року та платіжне доручення №705 від 27.05.2004 року.

Окрім того, як вбачається з пояснень представника органу державної податкової служби та з самого акту перевірки, контрагентом ПП „Універсаліс” було ТзОВ „Люксор”.

Як вбачається з поданих відповідачем документів, а саме: Лист за №2751/7/19-407 від 04.10.2004 року та рішення Господарського суду м.Києва за №46/368 від 11.08.2004 року,  11.08.2004 року скасовано державну реєстрацію ТзОВ „Люксор” та цього ж дня анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

У відповідності до вимог підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7  цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підп.7.2.3 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Також, підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна за №207 від 28.05.2004 року містить всі необхідні реквізити передбачені підп.7.2.1 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, а тому є підставою для нарахування платником податків податкового кредиту.

Необґрунтованим є доводи податкової інспекції про те, що несплата ТзОВ „Люксор” податку на додану вартість до бюджету у відповідному податковому періоді, скасування його реєстрації та анулювання свідоцтва  платника податку на додану вартість 11.08.2004 року –після проведення господарської операції між позивачем та ПП „Універсаліс”   свідчить про невідповідність вимогам Закону України „Про податок на додану вартість” податкової накладної на загальну суму 146567 грн. 36 коп., в тому числі податок на додану вартість –24427 грн. 91 коп., оскільки податкове законодавство не ставить в залежність включення чи не включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість з обставинами наявності чи відсутності джерела відшкодування по податку на додану вартість (в даному випадку такими обставинами на думку органу державної податкової служби є анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та скасування державної реєстрації постачальника контрагента позивача ТзОВ „Люксор”).

Не заслуговують на увагу суду твердження відповідача про безпідставність включення ЗАТ „Львівська текстильна компанія” суми 24477 грн. 91 коп. до податкового кредиту з податку на додану вартість, з тих підстав, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та скасування державної реєстрації ТзОВ „Люксор” (постачальника контрагента позивача) рішенням Господарського суду м.Києва за №46/368 від 11.08.2004 року, оскільки позивач жодних правовідносин із згаданим товариством не мав.

Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Однак, відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним оспореного повідомлення-рішення № 0005302320/0/26572 від 18.10.2006 року в частині виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2004 року в розмірі 24427 грн. 91 коп., що є підставою для задоволення позовних вимог ЗАТ „Львівська текстильна компанія” в цій частині.

Як вбачається з мотивів позовної заяви та з пояснень представників позивача в іншій частині податкове повідомлення-рішення не оспорюється та вважається позивачем обґрунтованим та законним.

Окрім того, у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти постанову, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Зі змісту ч.11 ст.171 КАС України, поняття нечинності стосується нормативно-правових актів.

Враховуючи те, що позивачем оспорюється не нормативно-правовий акт, який він просить визнати нечинним, та положення абзацу 1 та 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд, встановивши протиправність спірного податкового повідомлення-рішення в частині, вважає за необхідне частково скасувати його, зокрема, в частині щодо виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2004 року в розмірі 24427 грн. 91 коп. В іншій частині в позові відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити позивачу.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Скасувати прийняте ДПІ у Шевченківському районі м.Львова податкове повідомлення-рішення за №0005302320/0/26572 від 18.10.2004 року в частині виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2004 року в розмірі 24427 грн. 91 коп.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Львівська текстильна компанія” (код ЄДРПОУ 30388137) , що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Лемківська,15, 3 грн. 40 коп. судового збору сплаченого при поданні позовної заяви.

5.          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6.          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                       Мартинюк В.Я.