Рішення

від 06.10.2011 по справі 4/362

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/362

06.10.11

За позовом

Товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

Про

розірвання договору фінансового лізингу № 174-LD від 31.01.2008р.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача         не з’явились

Від відповідача    ОСОБА_1 –дов.; ОСОБА_2 –дов.           

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»про розірвання договору фінансового лізингу № 174-LD від 31.01.2008р., у зв’язку з істотною зміною обставин, якими він керувався при його укладенні, та просить суд зобов’язати сторін повернути одна одній все отримане за договором лізингу з урахуванням вартості нормального зносу предмету лізингу.

Відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 02.08.2011р.

Позивач в судові засіданні не з’являвся, свого представника не направляв, ухвал суду не виконав.

Враховуючи той факт, що Позивач був належним чином повідомлений про всі судові засідання, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

  Розгляд справи на прохання Позивача відкладався, за заявою відповідача, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(відповідачем) та Товариством з додатковою відповідальністю «Трансмост», яке є правонаступником всіх прав та обов’язків закритого акціонерного товариства «Трансмост»(позивачем) був укладений договір фінансового лізингу № 174-LD.

Відповідно до п.1.1 договору, відповідач взяв на себе зобов’язання придбати у власність від продавця (відповідно до встановлених позивачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 до цього Договору) та передати предмет лізингу у користування позивачу на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що продавець був обраний позивачем.

Предметом спору між позивачем та відповідачем є дострокове розірвання Договору на підставі ст. 652 ЦК України.

Позивач стверджує, що істотна зміна обставин полягає у зміні офіційного курсу гривні до долара США і на момент укладення договору сторони виходили з того, що не настане така зміна обставин.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом України.

Статтею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено, що відносини, які виникають у зв‘язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В порядку ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладенні спірного Договору було дотримано принципу свободи договору: Позивачем було самостійно обрано контрагента договору, визначено умови договору, прийнято рішення про укладення договору на визначених умовах.

Предметом лізингу за даним договором є майно визначене сторонами в п. 1. Договору.

Відповідно до ст. 632, ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Ціна предмета лізингу за Договором становить еквівалент 3 511 451, 00 (три мільйони п’ятсот одинадцять тисяч чотириста п’ятдесят один долар США 00 центів), що визначена із розрахунку, що крос-курс дорівнює 1, 481.

В п. 7.4 Договору, сторони передбачили, що відповідач письмово повідомлятиме відповідача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим Договором за три робочих дні до кожної чергової дати платежу.

Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну Національного банку України на дату повідомлення.

У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на дату повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на дату платежу, позивач здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю в окремому повідомленні.

Коригування суми лізингового платежу здійснюються за відповідною формулою, зазначеною в п. 7.4 Договору.

Також, сторони погодили, що суми платежу, визначені відповідачем, які обумовлені Договором  є остаточними і обов’язковими для сторін Договору.

Згідно з п. 7.5 Договору, сторони погодили, що позивач зобов’язується сплачувати на користь відповідача лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в Додатку №2 до цього Договору, в сумі, яка визначена в повідомлені про лізинговий платіж.

Крім того, Додатковою угодою №2 від 29.09.2008р. до Договору фінансового лізингу № 174-LD від 31.01.2008р., яка є невід'ємною частиною Договору, сторони домовились зафіксувати курс гривні до долара США, за яким визначається така складова лізингового платежу, як відшкодування ціни предмета лізингу, а саме: 1 Долар США дорівнює 5, 05 гривень.

Так, відповідно до п. 7.2.3 Договору (в редакції згідно Додаткової угоди №2 від 29.09.2008р.) періодичні лізингові платежі складаються із:

а) Відшкодування, яке є гривневою сумою, визначеною в Графіку, помноженої на Курс, який дорівнює 1 Долар США=5, 05 Гривень;

b)   Комісії Лізингодавця, яка розраховується як різниця суми Лізингового Платежу та Відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одну) гривню. В будь-якому випадку розмір Лізингового Платежу не може бути меншим ніж розмір Відшкодування.

Таким чином, незалежно від зміни курсу гривні до долара США ціна предмета лізингу залишається незмінною, як і зобов’язання позивача по її відшкодуванню.

Отже, сторони Договору добровільно встановили формульне визначення розміру лізингових платежів, що відповідає принципу диспозитивності.

Сторони за взаємною згодою визначили умови та випадки зміни лізингових платежів. В свою чергу, підстави вважати, що при укладенні договору фінансового лізингу та додатків до нього волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі - відсутні.

Таким чином, наведені судження позивача, що істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору полягає у зміні офіційного курсу гривні до долара США і на момент укладення договору сторони виходили з того, що не настане така зміна обставин, спростовується вище наведеним.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що протягом дії вказаного договору у зв'язку з економічною кризою суттєво змінилися обставини, якими сторони керувалися при їх укладенні, а саме відбулася зміна курсу долара США по відношенню до гривні, що не могли передбачити сторони. На думку позивача відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувалися під час укладення спірного Договору, у зв'язку з чим, з урахуванням положень статті 652 ЦК України, спірний договір може бути розірвано.

Однак, посилання позивача на настання фінансової світової кризи не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч.ч. 1., 2 ст. 652 ЦК України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, не може бути самостійно віднесено до зміни обставин укладення конкретного Договору, яким сторони керувались.

Частиною першою ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачено, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною другою ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

          1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

          2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

          3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

          4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

          Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Вказуючи, що у зв'язку з фінансовою кризою виконання умов Договору сторонами призвело до порушення майнових інтересів позивача, який був заінтересований в укладенні Договору, і позбавило його того, на що він розраховував, та зазначаючи про наявність одночасно чотирьох умов для розірвання спірних угод, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, позивач не навів доказів у розумінні ст. 33 ГПК України, які б підтверджували дані обставини та визначені законом умови.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для розірвання спірного Договору, оскільки позивачем не було доведено одночасну наявність чотирьох умов,  визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог.  Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

 Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

  Повне рішення складено: 12.10.2011р.