Постанова

від 17.10.2011 по справі 13/636-н

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/636-Н

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р.                                                           Справа № 13/636-Н  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                      Мельник О.В.

суддя                                                                             Савченко Г.І. ,

 суддя                                                                             Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання  Новак Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи Союзу співвласників земельних і майнових паїв "Справедливість" на  рішення  господарського суду Хмельницької області від 05.07.2011 р. у справі № 13/636-Н

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна"

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - сільської організації села Лісоводи Городоцького району - Союз співвласників земельних і майнових паїв "Справедливість"

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління агропромислового розвитку Хмельницької обласної адміністрації

до  виконавчого комітету Хмельницької міської ради

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Прелюдія"

про визнання недійсними рішень № 943 від 23.12.1999 року, № 975 від 09.11.2000 року, ,№ 433 від 14.06.2001 року та стягнення шкоди в сумі 200000,00 грн.

за участю представників:

позивача - не з"явився,

відповідача - Демчук Л.Г.,

третьої особи 1 не з"явився,

третьої особи 2 - не з'явився,

третьої особи 3 - Смішна І.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" в особі ліквідатора Іващука В.А., звернулось з позовом до виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання недійсними рішень № 943 від 23.12.1999р., № 975 від 09.11.2000р., № 433 від 14.06.2001р. виконавчого комітету Хмельницької міської ради та стягнення з відповідача шкоди у сумі 200000 грн., заподіяної неправомірними діями по незаконному відчуженню незавершеного будівництва магазину по вул. Прибузькій, 20/1 в м. Хмельницькому.

Сільська громадська організація села Лісоводи Городоцького району - союз співвласників земельних і майнових паїв "Справедливість" як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору звернулась з позовом до виконавчого комітету Хмельницької міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Україна" в особі арбітражного керуючого Іващука В.А. про визнання незаконними рішень виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 943 від 23.12.1999 року та № 975 від 09.12.2000 року, стягнення з виконавчого комітету Хмельницької міської ради 200000 грн. одержаних за продаж незавершеного будівництва магазину.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.07.2011 року (суддя Матущак О.І. ) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивачем та третьою особою із самостійними вимогами не було доведено їх прав власників на незавершене приміщення магазину. На підставі аналізу змісту статуту і установчого договору ТОВ "Агрофірма "Україна", суд прийшов до висновку про відсутність ознак правонаступництва в частині майнових прав останнього після реорганізації Агрофірми "Україна". Окрім того, суд першої інстанції вказав, що будівництво магазину здійснювалось Агрофірмою "Україна" без дотримання вимог ст.ст. 20, 21, 22 чинного на той час Земельного кодексу Української РСР та на нього не було зареєстроване право власності. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, суд вказав, що лише власник вправі звертатись в даному разі з відповідними позовними вимогами. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю, суд першої інстанції також застосував до спірних правовідносин положення ст.ст. 71, 75, 76, 80 ЦК України, 1963 року та прийшов до висновку щодо пропуску строку позовної давності.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Сільська громадська організація села Лісоводи Городоцького району - союз співвласників земельних і майнових паїв "Справедливість" з прийнятим рішенням господарського суду не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким їх позов задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що незавершене будівництвом приміщення магазину на підставі ст. 24 Закону України "Про власність" було власністю членів Агрофірми "Україна". Виконавчий комітет Хмельницької міської ради не був ні співучасником будівництва, ні його власником, тому безпідставно здійснив відчуження вказаного приміщення для ТОВ "Прелюдія". Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Агрофірма" Україна" не є правонаступником Агрофірми "Україна" та вказує, що при цьому суд не врахував положення постанови КМУ № 177 від 28.02.2001 року, ст. 5 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство". Вказує, що в порушення вимог ст. 84 ГПК України, суд у мотивувальній частині рішення не вказав доводів, з яких він відхилив подані ними докази та норми матеріального права, на підставі яких було прийняте рішення.

Відповідач виконавчий комітет Хмельницької міської ради надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві вказує, що рішенням виконкому від 19.03.1987 року № 59 саме облагропрому було надано дозвіл на спорудження магазину, й без оформлення права на земельну ділянку відповідно до ст. 20 ЗК України, що діяв у той час, облагропром неправомірним наказом передав земельну ділянку по вул. Радянській, 20 у м. Хмельницький  колгоспу "Україна". Тому, такий наказ не має правового значення.  Стверджує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ТОВ "Агрофірма "Україна" не є правонаступником Агрофірми "Україна".   

У судовому засіданні представник відповідача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача ТОВ "Прелюдія", з наведених у відзиві підстав просили рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Будучи належним чином повідомленою про місце, дату, час судового засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - головне управління агропромислового розвитку Хмельницької обласної державної адміністрації, участь повноважного представника під час розгляду справи в апеляційному суді не забезпечила, про поважність причин неявки суд повідомлено не було, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 05.07.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що розпорядженням виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів від 18.02.1987 р. за № 18-р було вирішено схвалити пропозиції обласних агропромислового комітету і управління торгівлі, райміськвиконкомів по будівництву колгоспних магазинів по продажу сільськогосподарської продукції в містах та селищах згідно додатків № 1, 2. В цих же додатках серед інших сільськогосподарських підприємств зазначено і колгосп "Україна" с. Лісоводи Городоцького району для розміщення магазину на перехресті вулиць Молодіжна й Інститутська у м. Хмельницькому площею 220 м.кв.

Рішенням міськвиконкому від 19.03.1987 р. № 59 облагропрому по вул. Радянській, 20 було надано дозвіл на будівництво магазину по продажу сільськогосподарської продукції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції з посиланням на положення ст.ст. 20, 21, 22 чинного на той час Земельного кодексу Української РСР, відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Не оформивши у зазначений вище спосіб права на земельну ділянку, агропромисловий комітет Хмельницької області  наказом від 07 квітня 1987 р. № 6 передав виділену земельну ділянку площею 0,04 га по вул. Радянській, 20 м. Хмельницькому - колгоспу "Україна" під будівництво магазину.

У листопаді 1992 р. агрофірма "Україна" уклала договір на будівництво магазину з БМУ "Цивільжитлобуд".

За період з листопада 1992 року по липень 1994 року було побудовано два поверхи магазину із залізобетонним перекриттям, після чого у зв'язку з відсутністю коштів агрофірма "Україна" призупинила будівництво.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.12.1999 р. № 943 "Про надання дозволу на видачу забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій, надання дозволу на проведення цих робіт, внесення змін в рішення міськвиконкому", управлінню охорони здоров'я міськвиконкому вирішено передати земельну ділянку по вул. Прибузькій, 20/1 та видати архітектурно-планувальне завдання на будівництво дитячої стоматологічної поліклініки.

Проте, рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 09.11.2000 р. № 975 "Про передачу функцій замовника" було скасовано вказане рішення від 23.12.1999 р. № 943 й передано функції замовника на незавершене будівництво магазину ТОВ "Прелюдія", яке компенсувало затрати незавершеного будівництва. Кошти було перераховано на позабюджетний рахунок міськвиконкому в сумі 200 000 грн.

Окрім того, рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №433 від 14.06.2001 року ТОВ "Прелюдія" під будівництво магазину та офісних приміщень було надано земельну ділянку по вул. Прибузькій,20/1 у м. Хмельницькому , площею 0,18 га.

25.07.2001 р. між міськвиконкомом і ТОВ "Прелюдія" укладений договір на право тимчасового користування землею № 352 під будівництво магазину та офісних приміщень  у м.Хмельницькому по вул. Прибузькій, 20/1.

Рішенням міськвиконкому від 24.10.2002 р. №923-Г було затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію реконструйованого будівництва з надбудованим та прибудованим магазином та офісними приміщеннями по вул. Прибузькій, 20/1 в місті Хмельницькому.

В силу норми, що міститься в п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, посилання апелянта на ст. 469 ЦК України, 1963 року є безпідставним.

За змістом ст. 393 ЦК України, яка визначає такий спосіб захисту права власності, як визнання незаконним правового акта, що порушує таке право, правом на звернення з відповідною вимогою наділений виключно власник.  

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Указана норма також покликана на захист прав саме власника.

Отже, для виникнення підстав звернення до суду з позовом про захист права власності указаними способами, в першу чергу необхідно, аби суб'єкт такого звернення був наділений титулом власника, або ж у встановленому законом порядку передав таке право своєму правонаступнику, а останній його прийняв.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, що була чинною станом на день створення позивача, товариство з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту.

Як слідує із змісту п. 1.2 статуту ТзОВ "Агрофірма "Україна", зареєстрованого Городоцькою райдержадміністрацією за № 0042  від 09.02.2000 р., товариство створюється на базі цілісного майнового комплексу реформованої Агрофірми "Україна" с. Лісоводи Городоцького району Хмельницької області за рахунок майнових паїв учасників, власних засобів і коштів, а також орендованих паїв членів реформованого господарства.

Отже, ТзОВ "Агрофірма "Україна" створена шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності її учасників (лише 8 колишніх членів Агрофірми "Україна"), що вбачається також із п. 1 Установчого договору.

Статут ТзОВ "Агрофірма «Україна" не містить вказівки на будь-яке правонаступництво.

Окрім того, п. 7 Установчого договору про створення товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна", вказує на те, що товариство є правонаступником реорганізованої агрофірми "Україна" лише в частині непогашення боргових зобов'язань. Товариство зобов'язується погасити борг реорганізованої агрофірми за рахунок нерозпайованої частини майна, переданої йому для цієї мети.

Таким чином, ТзОВ "Агрофірма "Україна" не було створене виключно внаслідок перетворення Агрофірми "Україна", що в силу ч. 3 ст. 19 Закону України "Про підприємства", ч. 5 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" не може тягнути за собою перехід усієї сукупності прав та обов'язків останнього до новоствореного товариства з обмеженою відповідальністю.

Аналіз зазначених статутних документів ТзОВ "Агрофірма "Україна" вказує на те, що останнє, як правонаступник не набуло всього комплексу прав та обов'язків Агрофірми "Україна", в тому числі будь-яких прав щодо належного Агрофірмі "Україна" на підставі ст. 24 Закону України "Про власність" майна. Тому, згідно ст. 48, ст. 52 цього ж Закону, ч. 2 ст. 386 ЦК України - не набуло й права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права власності на таке майно.

Отже, є вірним зроблений відповідно до ст. 1, ст. 33 ГПК України висновок господарського суду першої інстанції про відсутність доказів порушення чи оспорювання прав або охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок прийняття спірних рішень виконавчого комітету та заподіяних неправомірними діями по незаконному відчуженню незавершеного будівництва магазину збитків.

Не спростовує такого висновку суду і посилання апелянта на положення п. 2 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою КМУ № 177 від 28.02.2001 року, оскільки вказаний нормативний акт на момент створення ТзОВ "Агрофірма Україна" не був прийнятий.

Окрім того, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне також зазначити наступне.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Указом Президента України від 03.12.1999 N 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" передбачено реформувати протягом грудня 1999 - квітня 2000 років колективні сільськогосподарські підприємства на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності

Як слідує із протоколу № 1 звітних зборів працівників агрофірми "Україна" від 25.01.2000 року, майно вказаної агрофірми повністю розпайоване не було. Третьою особою із самостійними вимогами не було надано суду доказів віднесення спірного незавершеного будівництвом приміщення магазину до розпайованого майна.

Отже, для виникнення права на захист порушеного, оспорюваного права і охоронюваного законом інтересу, Селищній громадській організації села Лісоводи Городоцького району Хмельницької області - Союзу співвласників земельних і майнових паїв "Справедливість" необхідно було довести суду наявність порушення такого права з боку відповідача шляхом позбавлення права власності на спірний незавершений будівництвом магазин.

Поряд з тим, третя особа з самостійними вимогами не надала суду жодного доказу у підтвердження наявності будь-якого права, в тому числі права власності на незавершене будівництвом приміщення магазину, права на земельну ділянку, на якій він розміщений, а відповідно й не надала доказів заподіяння їй шкоди внаслідок відчуження відповідачем вказаного приміщення для ТОВ "Прелюдія".

З указаних підстав не заслуговують на увагу посилання апелянта на положення ст. ст. 24, 52 Закону України "Про власність", що діяв на час виникнення спірних правовідносин, оскільки указані норми визначали можливість захисту об'єктів права власності кооперативу (колгоспу), проте наявність такого права ні позивач, ні третя особа, яка заявляє самостійні вимоги в суді не довели.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про застосування строку позовної давності до даних правовідносин, оскільки строк позовної давності застосовується у разі обґрунтованості позовних вимог, а у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності.

Однак, дана обставина не впливає на правильність прийнятого судом по суті рішення, оскільки позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення господарського суду Хмельницької області від 05.07.2011 року у справі № 13/636-Н залишити без змін, апеляційну скаргу Союзу співвласників земельних і майнових паїв "Справедливість" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

01-12/14333/11