Рішення

від 21.09.2011 по справі 59/99

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  59/99

21.09.11

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестспецкомплекс"

До          Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт"

Про          стягнення 81 688,80 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача

ОСОБА_1 –представник (дов. № 13-Ю від 01.03.11 р.)

від відповідача

ОСОБА_2 –представник (дов. № 9 від 11.11.09 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестспецкомплекс" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" про стягнення 81 688,80 грн., що включає: 32 206,40 грн. - борг по договору № 1/08-07-Рп-2 від 01.08.2007 р.; 39 644,19 грн. –індекс інфляції; 9 838,21 грн. - три відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.08.2007 р. між ТОВ "Компанія "Інвестспецкомплекс" та ТОВ "БКФ "Граніт" було укладено Договір № 1/08-07-Рп-2, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов’язання виконати і здати спеціальні види робіт на будівництві паркінгу та надбудови соціальної інфраструктури над паркінгом на будові "Житлові будинки в комплексі з об'єктами соціальної інфраструктури на вул. Р.Окіпної,4, 8-16 у Дніпровському районі м. Києва", а відповідач зобов'язався передати затверджену проектно-кошторисну документацію, надати фронт робіт, прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цього договору. Всього позивачем виконано та передано відповідачу робіт на загальну суму 1 744 256,40 грн. Однак, відповідачем на рахунок позивача сплачено за виконані роботи грошових коштів лише на суму 1 712 050,00 грн.

Таким чином заборгованість відповідача по Договору складає 81 688,80 грн.

Ухвалою суду від 08.07.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 59/99 та призначено розгляд справи на 20.07.2011 р.

В судовому засіданні 20.07.2011 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти основного боргу не заперечував та просив розстрочити сплату заборгованості в розмірі 32 206,40 грн. терміном на 3 місяці щомісячними платежами по 10 735,46 грн., обґрунтовуючи тим, що на даний час на підприємстві склалось тяжке фінансове становище, що перешкоджає виконання відповідачем своєчасній оплаті за договором. Станом на 20.07.2011 р. дебіторська заборгованість за поставлені товари та виконані роботи становить 66 279 000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків річних та індексу інфляції представник відповідача заперечив з наступних підстав.

У частині 2 статті 217 Господарського кодексу визначені такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно - господарські санкції. Перелік штрафних санкцій надається у статті 230 Господарського кодексу - це неустойка, штраф, пеня. Частина 1 вказаної статті не розглядає відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами як різновид штрафних санкцій. У статті 611 Цивільного кодексу України "Правові наслідки порушення зобов'язань" ці відсотки прямо не згадуються. Стаття 22 Цивільного кодексу не відносить ці відсотки до збитків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як видно з цього визначення, спірний договір має інший предмет, не містить зобов'язання платіжної функції грошей, а є договором оренди рухомого майна, тому застосування норм права про стягнення збитків від інфляції, 3% річних не може бути застосоване.

Також, представник відповідача в судовому засіданні 20.07.2011 р. заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою вирішення спору мирним шляхом.

Клопотання задоволено, в судовому засіданні 20.07.2011 р. оголошено перерву до 26.08.2011 р.

В судовому засіданні 26.08.2011 р. представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою врегулювання спору мирним шляхом та надав клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначені клопотання.

В судовому засіданні 26.08.2011 р. оголошена перерва до 21.09.2011 р.

В судовому засіданні 21.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.08.2007 р. між ТОВ "Компанія "Інвестспецкомплекс" та ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" було укладено договір субпідряду № 1/08-07-Рп-2, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов’язання виконати і здати спеціальні види робіт на будівництві паркінгу та надбудови соціальної інфраструктури над паркінгом на будові "Житлові будинки в комплексі з об'єктами соціальної інфраструктури на вул. Р.Окіпної,4, 8-16 у Дніпровському районі м. Києва", а відповідач зобов'язався передати затверджену проектно-кошторисну документацію, надати фронт робіт, прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору, термін виконання робіт 5 місяців при умові отримання фронту робіт та перерахування авансу на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п.3.1 договору, вартість робіт згідно з договірною ціною № 1 яка є динамічною та уточнюється на підставі актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та КБ - 3, складає 1 260 608,40 грн.

П.3.3.1 договору визначає, що на протязі 5-ти банківських днів, відповідач повинен був перерахувати позивачу аванс у сумі 263 000,00 грн.

Оплату виконаних робіт відповідач мав здійснювати протягом 15-ти банківських днів у наступному місяці за звітним, на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-3 та КБ-2в) за фактично виконані субпідрядником роботи по цьому договору, підписаних уповноваженими представниками сторін з урахуванням розміру штрафних санкцій, які мали місце при виконанні робіт та обов’язковим наданням виконавчої документації.

До вищевказаного договору було укладено додаткову угоду №1 від 02.10.2007 р., якою збільшено вартість робіт по договору до 1 787 349,60 грн. Всі інші умови основного договору залишено без змін.

Аналіз умов угоди сторін, їх прав та обов’язків за договором дає підстави стверджувати про виникнення між ними зобов’язань, врегульованих у чинному законодавстві положеннями про договір підряду.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити її.

Позивач стверджує, що за договором субпідряду від 01.08.2007 р. № 1/08-07-Рп-2 ним було виконано власні зобов’язання по договору відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 2.1, р. 8, а саме: виконав і здав відповідачу робіт на загальну суму 1 744 256,40 грн., а відповідач прийняв без зауважень та роботи, за які позивачу належить до сплати загалом 1 744 256,40 грн. Однак, в порушення п. 3.3.2 договору, станом на момент подання позовної заяви відповідачем за роботи, виконання яких позивачем та прийняття яких відповідачем підтверджено Актами приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в), сплачено частково, лише в сумі 1 712 050,00 грн. Таким чином, відповідач має сплатити позивачеві борг по договору субпідряду № 1/08-07-Рп-2 від 01.08.2007 р. за роботи, виконані згідно приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) за вересень 2007 –липень 2008 р., а також індекс інфляції в розмірі 39 644,19 грн., та 3 відсотки річних в розмірі 9 838,21 грн.

Відповідач суму основного боргу визнав повністю та просив розстрочити сплату даної заборгованості. Проти стягнення суми індексу інфляції та трьох відсотків річних заперечив, оскільки данні вимоги не відносяться до господарських санкцій, передбачених ГК України.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки договір субпідряду від 01.08.2007 р. № 1/08-07-Рп-2, додаткова угода до нього № 1 від 02.10.2007 р. є дійсними, вони є підставою для виникнення відповідних прав і обов’язків у позивача та відповідача як сторін договору.

Позивачем доведено належним чином факт виконання ним зобов’язань з виконання спеціальних видів робіт на будівництві паркінгу та надбудови соціальної інфраструктури над паркінгом, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт по ф. КБ№2-в.

Зокрема, на виконання умов договору, за актами приймання виконаних підрядних робіт по ф. КБ№2-в, копії яких знаходяться в матеріалах справи, за період вересень 2007 р. –липень 2008 р. позивачем було фактично виконано і здано відповідачеві роботи згідно умов договору на загальну суму 1 744 256,40 грн.

При цьому, суд зазначає, що всі акти КБ№2-в підписані відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

Відповідачем на рахунок позивача сплачено за виконані роботи грошових коштів на суму 1 712 050,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: 28.08.2007 р. на суму 100 000,00 грн., 10.10.2007 р. на суму 150 000 грн., 24.10.2007 р. на суму 100 000 грн., 01.11.2007 р. на суму 150 000 грн., 15.11.2007 р. на суму 150 000.грн., 20.11.2007 р. на суму 250 000 грн., 26.11.2007 р. на суму 300 000 грн., 03.12.2007 р. на суму 200 000 грн., 10.01.2008 р. на суму 100 000 грн., 15.05.2008 р. на суму 112 050 грн., 29.11.2010 р. на суму 80 000 грн., 17.12.2010 р. на суму 20 000 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

26.11.2010 р. між сторонами було підписано Угоду про врегулювання взаєморозрахунків згідно з якою відповідач мав сплатити протягом січня - березня 2011 р. заборгованість за Договором від 01.08.2007 р. № 1/08-07-Рп-2.

Відповідач не надав суду доказів сплати позивачу коштів за виконані ним субпідрядні роботи за договором від 01.08.2007 р. № 1/08-07-Рп-2 в повному обсязі.

Таким чином у відповідача утворилась заборгованість по даному договору в розмірі 32 206,40 грн., що не заперечується самим відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ "Компанія "Інвестспецкомплекс" про стягнення з ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" основного боргу по договору субпідряду від 01.08.2007 р. № 1/08-07-Рп-2 підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань у розмірі 39 644,19 грн., 3 % річних у розмірі 9 838,21 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасної повної оплати виконаних робіт за договором субпідряду від 01.08.2007 р. № 1/08-07-Рп-2, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов’язання.

Згідно зі статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в статті 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно заперечень відповідача проти стягнення відсотків річних та індексу інфляції, то суд, вважає, що заперечення відповідача безпідставні, оскільки розрахунок інфляційних нарахувань та відсотків річних здійснений позивачем у відповідності до положення статті 625 ЦК України.

Таким чином, оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в розмірі 32 206,40 грн., з нього, на підставі договору субпідряду від 01.08.2007 р. № 1/08-07-Рп-2 та статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню інфляційні нарахування у розмірі 39 644,19 грн., 3 % річних у розмірі 9 838,21 грн. за весь час прострочення платежу, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Стосовно клопотання представника відповідача про розстрочення сплати заборгованості в розмірі 32 206,40 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. №02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Однак відповідачем не надано суду належних доказів в підтвердження викладеного в заяві про розстрочення сплати заборгованості в розмірі 32 206,40 грн., а саме складного фінансового становища відповідача, що утруднює виконання рішення.

Тому, відповідачем не доведено суду, що наявні обставини, що ускладнюють виконання рішення.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, 121 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" (03062, м. Київ, вул. Стрійська, 4; код ЄДРПОУ 30023823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестспецкомплекс" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 35, к. 505, код ЄДРПОУ 31200821) 32 206 (тридцять дві тисячі двісті шість) грн. 40 коп. –сума основного боргу, 9 838 (дев'ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 21 коп. - 3% річних, 39 644 (тридцять дев'ять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 19 коп. збитків від інфляції, 816 (вісімсот шістнадцять) грн. 89 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестспецкомплекс" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 35, к. 505, код ЄДРПОУ 31200821) з державного бюджету України зайво сплачені кошти за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., які були сплачені платіжним дорученням № 360 від 19.07.11 р., що знаходиться в матеріалах справи.

4. В задоволенні заяви відповідача - ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" про розстрочку сплати боргу в розмірі 32 206,40 грн. відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                    Ю.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 28.09.11 р.