Постанова

від 20.10.2011 по справі 19/87пн/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.10.2011 р.           справа №19/87пн/2011

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

головуючого:

Калантай М.В.    

суддів:

Богатиря К.В.

Дучал Н.М.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:

ОСОБА_4 –дов. від 08.09.11.

від відповідача:

ОСОБА_5 –дов. від 24.06.11.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи підприємця ОСОБА_6         м. Старобільськ

на рішення

господарського суду

Луганської області

від

30.08.2011 року

у справі

№19/87пн/2011                                          

за позовом:

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Садко плюс"            м. Старобільськ

Фізичної особи підприємця ОСОБА_6        м. Старобільськ

про

звільнення земельної ділянки

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.08.2011 року у справі №19/87пн/2011 (суддя Косенко Т.В.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Садко плюс" м.Старобільськ до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 м.Старобільськ.

 Зобов’язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_6 звільнити незаконно займану площу земельної ділянки шляхом демонтажу некапітальних споруд –МАФ за №63а, №64а, №329, №331, які розташовані на території Дочірнього підприємства "Ринок м. Старобільська" за адресою: АДРЕСА_1, за свій рахунок.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач, Фізична особа підприємець ОСОБА_6 м. Старобільськ,  звернувся з апеляційною скаргою про скасування даного рішення, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, з невідповідністю висновків обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення –скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Садко плюс" м. Старобільськ, проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, що прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила наступне.

Виконавчим комітетом Старобільської міської ради (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Ринок м. Старобільськ" (орендар) 10.05.2011 року укладено  договір оренди землі, державна реєстрація від 10.05.2011 року за № 442510004000148, за умовами якого орендодавцем на підставі рішення Старобільської міської ради від 08.04.2011 року № 5/91 передано в оренду на 15 років земельну ділянку несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1,  площею 2,0166 га.    

11.05.2011 року між Дочірнім підприємством "Ринок міста Старобільськ" (суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Садко плюс" (суборендар) був укладений договір суборенди землі, державна реєстрація 11.05.2011 року за №44251000400015, за умовами якого в суборенду до 01.07.2013 року передано земельну ділянку площею 1,9105 га, яка знаходиться в межах території Старобільської міської ради за адресою: АДРЕСА_1.

Старобільською міською радою та Дочірнім підприємством "Ринок м. Старобільськ" було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 10.05.2011 року, державна реєстрація 29.07.2011 року за № 442510004000398. Пункт 1 вказаного договору викладено у наступній редакції: "Орендодавець на підставі рішення Старобільської міської ради від 05.05.2011 року №6/29 надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення  із земель державної власності, яка знаходиться на території Старобільської міської ради (АДРЕСА_1)".    Пункт 8 викладено в такій редакції: " договір укладено строком до 31.08.2024 року".

Позивач наполягає на належному йому праві користування землею на  умовах договору суборенди    землі та на відмову відповідача укласти з позивачем відповідний договір, а також добровільно  звільнити земельну ділянку під торговими модулями, розташованими на території ринку.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі  відповідає вимогам матеріального права, фактичним обставинам справи та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі  -  це  засноване  на  договорі  строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення  підприємницької та інших видів діяльності.    

Згідно зі ст.8 цього ж закону орендована земельна  ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни  цільового  призначення,  якщо  це передбачено  договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо  протягом одного  місяця   орендодавець  не  надішле  письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення,  орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору    суборенди    земельної    ділянки   повинні обмежуватися  умовами договору  оренди  земельної  ділянки  і  не суперечити  йому.  Строк  суборенди  не   може перевищувати   строку,     визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної   ділянки   підлягає   державній реєстрації.    

У Положенні про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженому   постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868 (далі –Положення), зазначено, що під терміном "ринок" розуміється об’єкт торгівлі, на території якого суб’єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об’єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями.   

Пунктом 4 цього Положення передбачено, що в разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб’єкт господарювання зобов’язаний за заявою такого підприємця  укласти з ним договір оренди торговельного місця.   

Предметом такого договору є передача в оренду визначеної на місцевості площі, що розміщена на  відповідній земельній ділянці та безпосередньо з нею пов’язана. Відносини щодо оренди торговельного місця на ринку не є відносинами суборенди земельної ділянки, але неправомірне використання торговельного місця на ринку може створювати перешкоди  у здійсненні права власності землекористувача.   

Зі змісту згаданого п.4 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків вбачається, що саме підприємець зобов’язаний ініціювати укладання договору оренди торговельного місця.

Як вбачається із матеріалів справи, вони не містять належних та допустимих доказів підтвердження правових підстав знаходження модулів відповідача на території ринку на земельних ділянках, що орендуються позивачем.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.    

За приписами статті 27  Закону  України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист  його  права  на  орендовану земельну  ділянку  нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану  земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на  усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування  шкоди, заподіяної  земельній ділянці громадянами і  юридичними особами України.    

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на  договорі строкове  платне  володіння  і  користування  земельною  ділянкою, необхідною орендареві для  провадження  підприємницької  та  іншої діяльності.      

Згідно ч.2 ст.95 Земельного кодексу України   порушені  права  землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.    

У відповідності до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.    

За змістом даної норми землекористувач може звернутися з вимогою про усунення перешкод  у здійсненні права власності.   

Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки і тягне наслідки, визначені статтею 212 Земельного кодексу України,  якою передбачено, що   самовільно зайняті земельні ділянки підлягають  поверненню власникам  землі  або  землекористувачам    без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для  використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних  осіб,  які  самовільно  зайняли земельні ділянки; повернення самовільно    зайнятих   земельних   ділянок провадиться за рішенням суду.       

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та спростовуються наданими до матеріалів справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                    П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_6          м. Старобільськ на рішення господарського суду Луганської області від 30.08.2011 року у справі №19/87пн/2011 –залишити без задоволення.        

Рішення господарського суду Луганської області від 30.08.2011 року у справі №19/87пн/2011 –залишити без змін.                                                                                                                                                

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку в касаційну інстанцію.

Повний текст постанови підписаний 21.10.11.

Головуючий                                                                                                М.В.Калантай

Суддя                                                                                                           К.В.Богатир

Суддя                                                                                                           Н.М.Дучал

Надруковано 6 прим.:

1 прим. –у справу;

2 прим. - сторонам;

1 прим. –ГСЛО;

2 прим. –ДАГС.