Рішення

від 26.09.2011 по справі 4/082-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/082-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/082-11

26.09.11

За позовом Державної екологічної інспекції в Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніколсан”

про стягнення 8 277, 02 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники :

від позивача: Дацько Я.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з вимогою про стягнення з відповідача 8 277,02 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані використанням відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.06.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2011 р. позовні матеріали Державної екологічної інспекції в Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніколсан”про стягнення 8 277, 02 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

21.07.2011 р. матеріали справи № 4/082-11 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. суддею Пригуновою А.Б. справу № № 4/082-11  прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 17.08.2011 р. представник позивача надав суду заяву про зміну предмету  позову  у  якій просить  стягнути  з  відповідача суму  завданої  шкоди в  розмірі 8 277,02 грн.

 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2011 р. вказана заява прийнята до розгляду та продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням  позивача.

 Розгляд справи неодноразово  відкладався у зв'язку з неявкою представників відповідача та невиконання сторонами вимог суду.

          У судовому засіданні 26.09.2011 р. представник позивача надав суду додаткові пояснення по справі у яких уточнив заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача на користь Державної екологічної інспекції в Київській області шкоду, заподіяну державі внаслідок порушенням природоохоронного законодавства у розмірі 8 277,02 грн.

          Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

 Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв; заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною 2  ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

31.08.2011 р. Господарським судом міста Києва надіслано судовий запит про витребування довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніколсан»із зазначенням усіх відомостей щодо місця реєстрації.

З наданої Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією  довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 07.09.2011 р. вбачається наступне місцезнаходження  відповідача: 02068, м. Київ, вул. Вербицького, буд.1.

Ухвали Господарського суду міста Києва  від 25.07.2011 р., 17.08.2011 р., 07.09.2011 р. судом направлено на зазначену у довідці  з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України юридичну адресу відповідача, що підтверджується відміткою відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотній стороні зазначених ухвал.

Однак, конверти, що направлялися судом на адресу місцезнаходження відповідача, що вказана у довідці  з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, були повернуті до Господарського суду міста Києва з примітками пошти «за вказаною адресою не значиться», «за зазначеною адресою вибули».

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

           Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 26.09.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

22.12.2010 року, в межах своєї компетенції, визначеної законом, Державною екологічною інспекцією в Києвській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніколсан»щодо використання земельної ділянки, що розташована за адресою Київська обл., Васильківський р-н., с. Гвоздів, вул. Леніна, 10.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно ст.ст. 4, 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки, а державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (ст. 162 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 16 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

 Статтею 13 Закону України “Про охорону земель” передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади з  питань екології та природних ресурсів у галузі охорони земель належать, зокрема, подання позовів про відшкодування шкоди і  втрат,  заподіяних внаслідок порушення законодавства України про охорону земель.

Відповідно до положення про Державну екологічну інспекцію в Київській області, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 55 від 19.02.2007 р., Державна екологічна інспекція в Київській області є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища, який підзвітний і підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції. Повноваження Державної екологічної інспекції в Київській області поширюється на територію Київської області, при цьому, позивач є державним органом, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами, та інше.

Здійснюючи покладені на позивача завдання Державна екологічна інспекція в Київській області наділена правом обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підпунктом 9 пункту 5 положення про Державну екологічну інспекцію в Київській області встановлено, що Державна екологічна інспекція в Київській області має право уживати у встановленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього середовища.

За результатами проведеної перевірки 24.12.2010 р. Державною екологічною інспекцією в Київській області складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства яким встановлено, що на земельній ділянці загальною площею 0,50 га з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка передана Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніколсан»в оренду Товариством з обмеженою відповідальністю «Гвоздів-Агро», розміщено ангар площею 360 м. кв. та майданчик для приймання відходів з твердим покриттям площею 300 м. кв. Дозвіл на утворення, розміщення та передачу відходів у відповідача відсутній.

Вказаний акт підписано сторонами, зокрема зі сторони відповідача –співвласником ТОВ «Компанія «Ніколсан» Чаковським О.М. без заперечень.

28.12.2010 р. Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Київської області Прокопенком Олегом Вікторовичем складено протокол про адміністративне правопорушення № 001887, у якому зазначається про вчинення  відповідачем адміністративного правопорушення передбаченого ст. 211 Земельного кодексу України.

На підставі зазначеного протоколу Державною екологічною інспекцією в Київській області винесено постанову № 001915 від 28.12.2010 р. про накладення адміністративного стягнення внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. ст. 91, 96, 211 Земельного кодексу України на директора ТОВ «Компанія «Ніколсан».

Відомостей щодо оскарження постанови № 001915 від 28.12.2010 р. суду не надано.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 11.01.2011 р. в якій вимагав сплатити шкоду, заподіяну внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у розмірі 8 277,02 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив дотримання вимог природоохоронного законодавства, встановлених державою у зв'язку з чим відповідач заподіяв шкоду навколишньому природньому середовищу розмір якої становить 8 277,02 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель»невиконанням вимог щодо використання земель відповідно до  цільового призначення є невикористання земельної ділянки або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає його цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність або наданні в користування, зокрема в оренду, а також недотримання режиму використання земельної ділянки або його частини у разі встановлення обмежень (обтяжень).

Статтею 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання земель за цільовим призначенням та дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України передбачено, що забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням також зобов'язані власники таких.

Обов'язок землекористувачів використовувати земельні ді лянки за їх цільовим призначенням означає, що земельна ділянка певної категорії має використовуватися відповідно до умов її надання.

Згідно до ч.1, 2 ст. 18 Земельного Кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно ст. 19 Земельного Кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи ін шої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок відповідно до Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністр України від 11 квітня 2002 р. № 502.

Як вбачається з матеріалів справи, цільове призначення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська обл., Васильківський р-н., с. Гвоздів, вул. Леніна, 10 з сільськогосподарського призначення на призначення, що дозволяло б Товариству з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніколсан”  розмістити на вказаній ділянці ангар площею 360 м. кв. та майданчик для приймання відходів з твердим покриттям площею 300 м. кв. не було змінено.

Частиною 3 ст. 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний не заподіювати шкоди природі.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»громадяни України, в тому числі землекористувачі, зобов'язані компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;

Згідно з  ст. 56 Закону України “Про охорону земель” юридичні і фізичні особи,  винні  в  порушенні  законодавства України  про  охорону  земель,  несуть  відповідальність згідно із законом. Застосування заходів  дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної  або  кримінальної  відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок  порушення  законодавства  України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Частиною 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного  середовища" шкода, заподіяна  внаслідок порушення  природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості  природних  ресурсів.

Шкода за порушення природоохоронного законодавства повинна відшкодовуватися в розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення, або, у разі  неможливості встановлення часу здійснення  порушення - на час його  виявлення.  

Розмір відшкодування шкоди, нанесеної державі Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніколсан»внаслідок порушення природоохоронного законодавства, обчислений Державною екологічною інспекцією в Києвській області відповідно до "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963., сума завданої шкоди, завданої внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням становить 8 277,02 грн.

          Наданий позивачем розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 п. 1.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. № 02-5/744 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

          Однак, відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування викладених в позовній заяві фактів.

            Факт використання відповідачем земельної ділянки, що розташована за адресою:  Київська обл., Васильківський р-н., с. Гвоздів, вул. Леніна, 10 не за цільовим призначенням позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 8 277,02 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

        Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

           Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, перераховуються на рахунок місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища. Республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Суд зазначає, що у п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків;

На момент прийняття рішення у даній справі діє Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», у ст. 4 п. 35 якого встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в ч. 2 ст. 20 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до статті 22 частини 1 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Частиною 2 цієї статті визначено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Згідно частини 3 цієї норми головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Відповідно до частини 4 вказаної норми головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 8 277, 02  грн. шкоди, заподіяної державі, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню відповідно шляхом розподілу вказаних сум між бюджетами згідно з положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та Бюджетного кодексу України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в доход Державного бюджету України.

.             Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніколсан” (02068, м. Київ, вул. Вербицького, 1, ідентифікаційний код –33227630) до спеціального фонду Державного бюджету України 2 483 (дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 11 коп. –30% шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніколсан” (02068, м. Київ, вул. Вербицького, 1, ідентифікаційний код –33227630) до спеціального фонду сільського бюджету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області 4 138 (чотири тисячі сто тридцять вісім) грн. 51 коп. –50% шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніколсан” (02068, м. Київ, вул. Вербицького, 1, ідентифікаційний код –33227630) до спеціального фонду обласного бюджету Київської області 1 655 (одну тисячу шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 40 коп. –20%  шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніколсан” (02068, м. Київ, вул. Вербицького, 1, ідентифікаційний код –33227630) до Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Пригунова А.Б.

Дата підписання  14.10. 2011 р.