Постанова

від 11.10.2011 по справі 5020-1008/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-1008/2011

 < Список > 

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2011 року Справа № 5020-1008/2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Черткової І.В.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

позивача не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн";

відповідача не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Завод Южреммаш"

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Завод Южреммаш" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ребриста С.В.) від 09 серпня 2011 року у справі № 5020-1008/2011

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (вул. Камишове шосе, 45, Севастополь, 99014)

до відкритого акціонерного товариства "Завод Южреммаш" (вул. Сімферопольська, 2, Севастополь, 99003)

про стягнення 323 350, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

                    Товариство з обмеженою відповідальністю „Кримський електротехнічний завод „Сатурн” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до відкритого акціонерного товариства “Завод Южреммаш” про стягнення 323 350, 00 грн.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09 серпня 2011 року у справі № 5020-1008/2011 позов задоволено.

                    Стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Завод Южреммаш” на користь товариство з обмеженою відповідальністю „Кримський електротехнічний завод „Сатурн” 323 350, 00 грн. заборгованості.

                    Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

                    Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник апеляційної скарги вважає невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

                    Зазначає, що суд першої інстанції не надав сторонам часу для мирного врегулювання спору.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових документів.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -  це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

          Між товариством з обмеженою відповідальністю „Кримський електротехнічний завод „Сатурн” (позикодавець) та відкритим акціонерним товариством “Завод Южреммаш” (позичальник) було  укладено договори позики №39 від 23.06.08, №43 від 24.06.08, №44 від 29.08.08, №49 від 24.09.08, №31 від 29.12.09, №б/н від 27.05.10, №б/н від 09.11.10 (а.с.20,22,24,26,28,30,37), згідно з умовами яких позикодавець зобов'язався надати позичальнику  позику у загальної сумі 346 800, 00 грн., а саме:

- відповідно договору позики №39 від 23.06.2008р. сума позики 186 000,00 грн.

- відповідно договору позики №43 від 24.06.2008р. сума позики 100 000,00 грн.

- відповідно договору позики №44 від 29.08.2008р. сума позики 20 000,00 грн.

- відповідно договору позики №49 від 24.09.2008р. сума позики 4 500,00 грн.

- відповідно договору позики №31 від 29.12.2009р. сума позики 1 500,00 грн.

- відповідно договору позики №б/н від 27.05.2010р. сума позики 28 500,00 грн.

- відповідно договору позики №б/н від 09.11.2010 р. сума позики 6 300,00 грн.

Згідно пункту 4 зазначених договорів позичальник повертає позикодавцеві позику різновеликими частинами або сплачує його одноразово, проте останній термін платежу повинен бути не пізніше:

- 22.06.09 - договір позики №39 від 23.06.08;

- 23.06.09 - договір позики №43 від 24.06.08;

- 29.08.09 - договір позики №44 від 29.08.08;

- 24.09.09 - договір позики №49 від 24.09.08;

- 29.12.10 - договір позики №31 від 29.12.09;

- 27.05.11 - договір позики №б/н від 27.05.10;

- 30.04.11 - договір позики №б/н від 09.11.10.

На виконання зобов'язань за вищезазначеними договорами позики позивач надав відповідачу позику на загальну суму 346 800,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами (а.с.20-36).

Відповідачем було повернуто грошових коштів на суму 23 450,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Відповідач свої зобов'язання з повернення позики належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 323 350,00 грн. що відповідачем не заперечується (а.с.42,89) та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.40).

12.05.11 позивач направив на адресу відповідача претензію № 272, в якій просив погасити 323 350,00 грн. заборгованості за договорами позики (а.с.41).

                    14.06.11 відповідач направив на адресу позивача лист № 56, в якому повідомив про визнання такої заборгованості та у зв'язку з скрутним фінансовим положенням просив відстрочити її погашення (а.с.42).

Непогашення боргу стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Завод Южреммаш" 323 350,00 грн. заборгованості.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

          Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не  встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно пункту 4 зазначених договорів позичальник повертає позикодавцеві позику різновеликими частинами або сплачує його одноразово, проте останній термін платежу повинен бути не пізніше:

- 22.06.09 - договір позики №39 від 23.06.08;

- 23.06.09 - договір позики №43 від 24.06.08;

- 29.08.09 - договір позики №44 від 29.08.08;

- 24.09.09 - договір позики №49 від 24.09.08;

- 29.12.10 - договір позики №31 від 29.12.09;

- 27.05.11 - договір позики №б/н від 27.05.10;

- 30.04.11 - договір позики №б/н від 09.11.10.

          Отже, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення позики за цими договорами, на час звернення до суду першої інстанції настав.

                    На виконання зобов'язань за вищезазначеними договорами позики позивач надав відповідачу позику на загальну суму 346 800,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами (а.с.20-36), з яких 323 350, 00 грн. не повернути, що відповідачем не заперечується (а.с.42,89) та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.40).

          З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 323 350, 00 грн. заборгованості за договорами позики (а.с.20,22,24,26,28,30,37) підлягають задоволенню.

                    Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав сторонам часу для мирного врегулювання спору, не ґрунтуються на законодавстві.

                    Господарським процесуальним кодексом України не передбачено надання сторонам часу для мирного врегулювання спору. Статті 77, 79 Господарського процесуального кодексу України містять у собі підстави для відкладення розгляду справи та для зупинення провадження у справі, проте такої підстави для відкладення та зупинення провадження, як надання сторонам часу для мирного врегулювання вони не містять.

                    Крім того, відповідно до частини 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

                    Тому, у суду першої інстанції не було підстав для надання сторонам часу для мирного врегулювання спору.

                    Враховуючи викладене, оскаржене рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

          Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд    

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Завод Южреммаш" залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Севастополя від 09 серпня 2011 року у справі № 5020-1008/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя                              < Підпис >                    І.В. Черткова

Судді                                                            < Підпис >                    В.С. Голик

                                                            < Підпис >                    В.В.Сотула

< Список > 

< Список >                                                                      < Довідник > 

Розсилка:  

1.  Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (вул. Камишове шосе, 45,Севастополь,99014)

2.  Відкрите акціонерне товариство "Завод Южреммаш" (вул. Сімферопольська, 2,Севастополь,99003)

3.  < 3-тя особа >  (< адреса >)

4.  < кредитор >  (< адреса >)

< Сюда вписывать остальных >