Постанова

від 20.09.2006 по справі 12/228-3234

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/228-3234

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2006 р.Справа № 12/228-3234

 15 год. 55 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Скрипчук О.С.             

при секретарі судового засідання  Александрову В.В.

Розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства „Автотехсервіс плюс”, м.Тернопіль

до відповідача: Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька,1, м.Тернопіль

про: скасування податкового повідомлення-рішення №46124/0000242305/0 від 27.07.2006р.

за участю представників сторін:   

позивача: Авдєєнко В.В. –повірений, довіреність №7 від 19.09.2006р.

                  Богайчук Б.І. –повірений, довіреність №6 від 18.09.2006р.

відповідача: Переймибіда Р.Б. - податковий інспектор, довіреність №15497/7/10-015 від 16.03.2006р.

Суть справи:

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.09.2006р. на 15 год. 30 хв. для надання можливості сторонам подати додаткові докази в обгрунтування своїх позовних вимоги та заперечень.

Приватне підприємство „Автотехсервіс плюс”, м.Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль, надалі відповідач, про скасування податкового повідомлення-рішення №46124/0000242305/0 від 27.07.2006р.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на Акт Тернопільської ОДПІ від 19.07.2006р. №13247/23-222/21153469 „Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП „Автотехсервіс плюс” по питанню правильності декларування ПДВ при розрахунках з питань взаємовідносин з УПП „Укртехмаш” за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р.”, Акт здачі-приймання виконаних робіт від 29.10.2004р., податкову накладну від 29.10.2004р. №2910-01, платіжне доручення №686 від 29.10.2004р., податкове повідомлення-рішення від 27.07.2006р. №0000242305/0/46124.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримують.

Тернопільська ОДПІ у поданому заперечені проти позову №56650/7/10-015 від 06.09.2006р. позовні вимоги не визнає і просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки перевіркою встановлено та зафіксовано в Акті перевірки від 19.07.2006р. №13247/23-222/21153469, що в УПП „Укртехмаш” згідно податкової звітності до податкового органу за місцем реєстрації форми 1-ДФ на момент здійснення перевірки працював один чоловік (директор, засновник, головний бухгалтер), який не мав відповідної спеціальної освіти для надання послуг, вказаних в Акті здачі-приймання виконаних робіт. Відповідно до розшифровки руху коштів УПП „Укртехмаш” за період з 01.09.2004р. по 01.12.2004р. не перераховувало кошти контрагентам за послуги по виконанню очистки, покраски та випробування резервуарів АЗС. Крім цього, згідно декларації з податку на прибуток за 2004 рік на підприємстві не числяться основні засоби чи будь-які інші активи. Тому, перевіряючи ми інспекторами було правомірно встановлено, що УПП „Укртехмаш” не здійснювало поставку послуг ПП „Автотехсервіс плюс” в розумінні ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” та зафіксовано в акті перевірки порушення ПП „Автотехсервіс плюс” п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону – занижено суму податку на додану вартість.

В судовому засіданні, 06.09.2006р., за згодою сторін справа розглядається по суті без попереднього засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.

ТОВ „Автотехсервіс” зареєстроване в Тернопільській районній раді 02.07.1994рю №21153469. Згідно протоколу №3 від 21.10.2004р. прийнято рішення про реорганізацію ТОВ „Автотехсервіс ЛТД” у ЗАТ „Автотехсервіс плюс”, яке зареєстроване в Тернопільській районній адміністрації 27.01.2005р. №16511230000000122. Згідно рішення зборів акціонерів (протокол №1 від 12.04.2006р.) ЗАТ „Автотехсервіс плюс” перереєстроване в ПП „Автотехсервіс плюс” відповідно до Статуту від 12.07.2006р. №16511230000000567.

19 липня 2006 року працівниками Тернопільської ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП „Автотехсервіс плюс”, за результатами якої складено Акт „Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП „Автотехсервіс” по питанню правильності декларування ПДВ при розрахунках з питань взаємовідносин з УПП „Укртехмаш” за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р.” №13247/23-222/21153469.

За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок, що УПП „Укртехмаш” не надало ТОВ „Автотехсервіс” послуг в розумінні ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, в порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону УПП „Укртехмаш” виписало податку накладну на операцію, яка не є поставкою, оскільки по своїй суті не передбачала перехід права власності, а тому в порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2004 року –12000 грн.

27 липня 2006 року Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242305/0/46124. Податковим рішенням згідно підпунктом „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на підставі Акта перевірки від 19.07.2006р. №13247/23-222/21153469 за встановлені порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ПП „Автотехсервіс плюс” визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість в сумі 12000 грн. та штрафні санкції в розмірі 6000 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення і оскаржується позивачем.

Оцінивши зібрані по справі докази та норми чинного законодавства суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, а податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 27.07.2006р. №0000242305/0/46124 слід скасувати, виходячи з наступного.

Як зазначено в Акті перевірки від 19.07.2006р. на виконання усного договору між ТОВ „Автотехсервіс” та УПП „Укртехмаш” проведена зачистка, покраса і випробування резервуарів, що знаходяться за АЗС по вул. Текстильна,30а. Дане підприємство отримало від УПП „Укртехмаш” послуги згідно акту виконаних робіт №1001 від 29.10.2004р. та виписано податку накладну №2910-01 від 29.10.2004р. на загальну суму 72000 грн., в. т.ч. ПДВ –12000 грн. Оплата проводилася по безготівковому розрахунку платіжним дорученням №686 від 29.10.2004р.

Підприємство в свою чергу відносить вартість отриманих послуг по зачистці, покрасці, випробовуванню резервуарів на АЗС по вул. Текстильна,30а, на збільшення балансової вартості основних фондів, а податок на додану вартість в сумі 12000 грн. у склад податкового кредиту з ПДВ у деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2004 рік.

Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включена до складу податкового кредиту, відображена у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за жовтень 2004 рік.

Податковим органом в Акті перевірки зроблено висновок, що згідно податкової звітності УПП „Укртехмаш” до податкового органу за місцем реєстрації форма 1-ДФ на вказаному підприємстві кількість працюючих становить один чоловік (засновник, директор та головний бухгалтер), який не має спеціальної освіти на виконання послуг по зачистці, покрасці, випробуванню резервуарів на АЗС і відповідно не міг виконувати такий перелік робіт. В обґрунтування твердження посилається на Класифікатор професій ДК 003-95, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології і сертифікації від 27.07.1995р. №257, яким передбачено, що кваліфікаційний рівень виконуваних робіт визначається відповідно до вимог з освіти, професійному навчанню і практичному досвіду працівників, які можуть виконувати відповідні завдання та обов'язки.

Відповідно до розшифровки руху коштів УПП „Укртехмаш” за період з 01.09.2004р. по 01.12.2004р. підприємство не перерахувало кошти контрагентам за послуги по виконанні зачистки, покраски, випробування резервуарів. При цьому дані доходів та валових витрат по деклараціях з податку на прибуток та обсяги продажу і придбання з ПДВ відповідають даним виписок банку по руху коштів. Згідно декларації з податку на прибуток за 2004 рік на підприємстві не рахуються основні засоби чи будь-які інші активи.

Також зазначає, що надані УПП „Укртехмаш” послуги, які приймалися ПП „Автотехсервіс плюс” по акту здачі приймання виконаних робіт не є поставкою товарів (послуг), а саме операціями в розумінні п. 1.4 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”.  

Однак, викладенні в акті перевірки твердження та висновки податкового органу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються наступним.

Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі Закон №168/97), який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Закон №168/97 визначає платника податку, як особу, що згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яку імпортує товари на митну територію України.

Підпункт 7.2.4, 7.2.6 статті 7 Закону передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладених надається виключно особам, зареєстрованим як платника податку на додану вартість, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання згідно звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

 Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкового накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ „Автотехсервіс ЛТД” на час здійснення господарської операції відповідно до свідоцтва від 30.06.1997р. №26629963 був платником податку на додану вартість, Акт здачі-приймання виконаних робіт №1001 від 29.10.2004р. підписаний уповноваженими представника сторін, платіжним дорученням №686 від 29.10.2004р. підприємство підтвердило факт оплати за надані послуги, господарське зобов'язання не було визнане судом недійсним, а тому позивач правомірно посилається у позовній заяві на законність включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Разом з тим, висновки Тернопільської ОДПІ, зроблені в Акті перевірки, а також зазначені у відзиві на позов про те, що виписана податкова накладна на операцію, яка не є поставкою послуг в розумінні статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, а отже не відбулася судом до уваги не береться, оскільки статтею 6 Закону України „Про систему оподаткування” чітко визначено, що об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг) у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Згідно норм Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні або при одержанні послуг по визначених цінах, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару чи одержання послуг до складу валових витрат, до яких п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відносить суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару чи послуг до податкового кредиту платника податку, який придбав товар або отримав послуги Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податку накладну. Якщо ж контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, а також, як зазначає Тернопільська ОДПІ не перерахував коштів контрагентам за послуги, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, враховуючи ту обставину, що ПП „Автотехсервіс плюс” в підтвердження свого права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за звітний місяць подав всі необхідні докази та документи, які вимагаються Законом, та проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Разом з тим, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №46124/0000242305/0 від 27.07.2006р.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства „Автотехсервіс плюс”, вул. За Рудкою,33, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 21153469, - 3 грн. 40 коп. в повернення сплаченого судового збору.

4.          Видати виконавчий лист за заявою ПП „Автотехсервіс плюс”.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 11 жовтня 2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.      

Суддя                                                                                О.С. Скрипчук