Постанова
від 26.10.2011 по справі 12/75б
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "26" жовтня 2011 р.                                                                                    

Справа № 12/75б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. –головуючого,

Білошкап О.В.,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

розглянувши касаційну скаргу

сільськогосподарського товариства  з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна", с. Хрящувате Краснодонського району Луганської області

на постанову

від 27.07.2011 р. Донецького апеляційного господарського суду

у справі

№ 12/75б господарського суду Луганської області

за заявою

приватного підприємства "Фелікс", м. Краснодон Луганської області

до

сільськогосподарського товариства  з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна", с. Хрящувате Краснодонського району Луганської області

про

визнання банкрутом

розпорядник майна

арбітражний керуючий Рой О.А.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.08.2010 року порушено провадження у справі № 12/75б про банкрутство сільськогосподарського товариства  з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" (далі - Боржник, СТОВ) за заявою приватного підприємства "Фелікс" (далі - Кредитор, Підприємство) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.06.2011 року  (суддя –Палей О.С.) затверджено мирову угоду, укладену 09.06.2011 року між Боржником та кредиторами у справі, скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів та припинено провадження у справі.

Не погодившись з цією ухвалою, Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області (далі-Фонд) та Краснодонська об’єднана державна податкова інспекція звернулися до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами, в яких просили скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 23.06.2011 року. При цьому, Фонд також просив визнати недійсною мирову угоду по справі про банкрутство СТОВ та відновити провадження у справі про банкрутство Боржника, а Краснодонська об’єднана державна податкова інспекція - прийняти нову ухвалу, якою в затвердженні мирової угоди відмовити.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року (головуючий суддя –Богатир К.В., судді: Запорощенко М.Д., Чернота Л.Ф.) апеляційні скарги в частині скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції задоволені: ухвалу господарського суду Луганської області від 23.06.2011 року скасовано, відмовлено у затвердженні мирової угоди від 09.06.2011 року. Апеляційну скаргу Фонду в частині визнання мирової угоди від 09.06.2011 року недійсною залишено без задоволення, а справу направлено для розгляду до господарського суду Луганської області на стадію розпорядження майном Боржника.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року, а ухвалу господарського суду Луганської області від 23.06.2011 року - залишити  в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. ст. 31, 36 Закон про банкрутство.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про затвердження мирової угоди, встановив, що надана у справу мирова угода відповідає вимогам закону, укладена сторонами цієї угоди та погоджена із запереченнями податкового органу, передбачає розстрочку частини боргу та списання іншої часини –відповідно до вимог Закону про банкрутство. Також, суд першої інстанції зазначив, що не допускається списання за мировою угодою страхових внесків, а за умовами мирової угоди списані штрафні санкції та пеня, погодження ж мирової угоди податковим органом із запереченнями не є підставою для відмови у її затвердженні.

Скасовуючи вказане рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції вказав, що умовами мирової угоди порушені норми ст. 31 Закону про банкрутство щодо черговості задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, оскільки  обумовлений вказаною угодою порядок передбачає погашення вимог Фонду із другою чергою задоволення лише з листопада 2011 року, а вимог ініціюючого кредитора із четвертою чергою задоволення –з вересня 2011 року, тоді як сума погашених вимог ініціюючого кредитора у вересні 2011 року  перевищує всю визнану у справі про банкрутство суму боргу Фонду. При цьому, суд апеляційної інстанції в спростування доводів скаржника –податкового органу, зазначив, що умови в мировій угоді у справі про банкрутство про списання частини боргу не є підставою для відмови у її затвердженні.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із підставами та висновками про скасування ухвали місцевого суду про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство СТОВ, оскільки такі висновки зроблені з невірним застосуванням норм ст.ст. 31, 35-38 Закону про банкрутство.  

Так, виходячи з приписів норм ст. 31 Закону про банкрутство, цими нормами врегульований порядок, умови та черговість задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, яке (задоволення) здійснюється у ліквідаційній процедурі за рахунок та з коштів, отриманих від продажу майна банкрута.

          Порядок же задоволення вимог кредиторів за мировою угодою  врегульований іншими нормами Закону про банкрутство –ст.ст. 35-38, та не встановлює обмеження щодо черговості задоволення цих вимог, встановлені, зокрема, положеннями ст. 31 Закону про банкрутство. Навпаки, норми ст.ст. 35-38 Закону про банкрутство передбачають певну свободу та вибір для сторін та учасників мирової угоди, як цивільно-правової угоди, щодо умов погашення (задоволення) кредиторських вимог до боржника, у тому числі щодо встановлення черговості погашення кредиторських вимог. Обмеження ж щодо умов задоволення кредиторських вимог за мировою угодою з посиланням на норми ст. 31 згаданого закону встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 36  цього ж закону та передбачають можливість укладення мирової угоди лише щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону.

          Інші обмеження визначені нормами ч. 1 ст. 35 Закону про банкрутство (не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди  заборгованість  із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та  своєчасно  не  повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності), а також нормами  частин 2, 3 ст. 36 Закону про банкрутство та передбачають таке.

У разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35  цього  Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При  цьому  податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається  безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про  порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням  боржника.  

Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або  проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови  гірші,  ніж  для  кредиторів,  які висловили згоду на укладення мирової угоди,  вимоги яких віднесені до однієї  черги.

Інші обмеження щодо черговості задоволення вимог кредиторів за мировою угодою нормами Закону про банкрутство не встановлені. Отже і не передбачають включення до мирової угоди умов щодо обов'язкового погашення вимог кредиторів саме у порядку черговості, встановленої нормами ст. 31 Закону про банкрутство.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, визнані у справі кредиторські  вимоги Фонду, які складають суму недоїмки за страховими внесками на загальнообов'язкове пенсійне страхування та щодо яких умовами укладеної мирової угоди передбачені відстрочка та розстрочка у погашенні таких вимог, віднесені до другої черги задоволення відповідно до норм ст. 31 Закону про банкрутство. Ті ж самі умови щодо погашення за мировою угодою передбачені і для Краснодонського  міськрайонного центру зайнятості,  вимоги якого визнані до Боржника у даній справі,  складають суму заборгованості за страховими внесками на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття та віднесені, як і вимоги Фонду, до другої черги задоволення вимог кредиторів. Вимоги інших кредиторів, що визнані у справі та порядок погашення яких також встановлений мировою угодою, податкового органу та ініціюючого кредитора, віднесені, відповідно, до третьої та четвертої черги задоволення вимог кредиторів згідно положень ст. 31 Закону про банкрутство, а мирова угода визначає самостійні умови погашення (прощення –списання) цих вимог.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не було встановлено факту невідповідності умов укладеної у справі мирової угоди визначеним вище положенням ст.ст. 35, 36 Закону про банкрутство, а тому суд першої інстанції, затверджуючи у справі  про банкрутство Боржника мирову угоду відповідно до визначених в ній умов, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відповідність її умов нормам законодавства, обставинам справи  та непорушення при цьому прав та охоронюваних законом інтересів жодного кредитора та Боржника. Протилежні ж висновки апеляційного суду в оскаржуваній постанові зроблені з невірним застосуванням положень ст.ст. 31, 35, 36 Закону про банкрутство.

За таких обставин та користуючись повноваженнями, передбаченими нормами п. 6 ст. 1119 ГПК України, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство СТОВ –залишенню в силі, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 31, 35-38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" задовольнити.

2.          Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2011 р. у справі № 12/75б скасувати.

3.          Ухвалу господарського суду Луганської області від 23.06.2011 року у справі № 12/75б залишити в силі.  

Головуючий                                                                    Б.М. Поляков

         Судді                                                                                  О.В. Білошкап                                                                 

                                                                                                     В.М. Коваленко          

Постанова виготовлена та підписана 27.10.2011 року.

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення26.10.2011
Оприлюднено01.11.2011
Номер документу18781030
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —12/75б

Постанова від 26.10.2011

Господарське

Вищий господарський суд України

Коваленко В.М.

Ухвала від 17.10.2011

Господарське

Вищий господарський суд України

Коваленко В.М.

Постанова від 02.08.2011

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 26.07.2011

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 19.07.2011

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 23.06.2011

Господарське

Господарський суд Луганської області

Палєй О.С.

Ухвала від 14.06.2011

Господарське

Господарський суд Луганської області

Палєй О.С.

Ухвала від 23.05.2011

Господарське

Господарський суд Луганської області

Палєй О.С.

Ухвала від 12.05.2011

Господарське

Господарський суд Луганської області

Палєй О.С.

Ухвала від 04.04.2011

Господарське

Господарський суд Луганської області

Палєй О.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні