Рішення

від 12.10.2011 по справі 51/338

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/338

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/338

12.10.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Десант-Безпека»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Інвест»      

про стягнення 109 991,36 грн.

                                                                                                  Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

від позивача: Кулик Я.М.  

від відповідача: Галабудський І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 109 991,36 грн., з яких: 83 363,60 грн. основного боргу, 5 266,25 грн. 3% річних, 16 361,51 грн. інфляційних втрат. Позовні вимог обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання охоронних послуг № 7/22 від 31.08.2007 р. в частині оплати наданих позивачем послуг на виконання умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2011 р. за участю представників учасників судового процесу, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судових засіданнях 31.08.2011 р. 28.09.2011 р. та судом на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 28.09.2011 р. та до 12.10.2011 р. відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12.10.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2007 р. між позивачем (охорона) та відповідачем (замовник) укладено договір № 7/22 про надання охоронних послуг (далі –договір), відповідно до умов якого замовник зобов'язався  передати, а охорона прийняти під охорону об'єкт: «Будівельний майданчик за адресою: м Київ, вул. Глибочицька, 43»(далі –об'єкт).

На виконання умов п. 1.6 договору 01.09.2007 р. відповідач передав, позивач прийняв під охорону обумовлений договором будівельний майданчик, про що сторонами підписано відповідний акт прийому-передачі об'єкту під охорону.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 7/22 від 31.08.2007 р. є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з п. 7.1 договору вартість послуг по договору визначається на підставі протоколу погодження договірної ціни (додаток № 4) та складає 30 000,00 грн. щомісяця.

Додатковою угодою № 1 від 17.12.2007 р. до договору  сторони змінили п. 7.1 останнього та визначили вартість послуг у розмірі 43 000,00 грн. щомісяця.

В наступному, додатковою угодою № 3 від 25.05.2009 р. до договору сторонами знову змінено п. 7.1 договору та викладено його наступним чином: вартість послуг по договору складає 48 000,00 грн. щомісяця.

Відповідно до п. 9.1 договору останній набирає чинності з 31 серпня 2007 року і діє до 31 грудня 2007 року. Згідно з п. 9.2 договору після закінчення терміну дії договору, якщо хоча б одна із сторін продовжує виконувати його умови, договір вважається поновленим на таких же самий період, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це другу сторону за 15 діб до дати, зазначеної в п. 9.1 договору.

Оскільки у суду відсутні відомості щодо розірвання договору порядку п. 9.2, суд приходить до висновку, що він є чинним та обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору № 7/22 від 31.08.2007 р. за період з вересня 2007 року по жовтень 2009 року надано послуг з охорони на загальну суму 1 046 000,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (копії - у матеріалах справи).

Пунктом 7.2.1 договору встановлено, що оплата за договором здійснюється щомісячно. Сплата замовником вартості охоронних послуг здійснюється на протязі п'яти банківських днів, що слідує за звітним. Оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок охорони без попереднього надання охороною рахунка для здійснення оплати. Замовник зобов'язаний оплатити охороні за охоронні послуги на підставі акту наданих послуг за звітний період.

Відповідач заперечень щодо отримання послуг за договором № 7/22 від 31.08.2007 р. не надав.

З банківських виписок, долучених до матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відповідачем здійснено оплату наданих позивачем послуг в сумі   878 600,00 грн.

27.10.2009 р. між сторонами підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого погашено частину заборгованості відповідача перед позивачем за послуги охорони продажем труби безшовної згідно видаткової накладної № РН0000002 від 27.10.2009 р. на суму 79 036,40 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати отриманих послуг охорони,  у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Десант-Безпека»у розмірі 88 363,60 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 310310-01-м від 31.03.2010 р. є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору № 7/22 від 31.08.2007 р. встановлено оплату наданих послуг протягом п'яти днів, що слідує за звітним, на підставі акту наданих послуг за звітний період.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Таким чином, надані позивачем послуги мали бути оплачені по кожному з актів здачі-приймання послуг не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за датою підписання кожного з актів, останній з яких був підписаний 01.11.2009 р., тобто, не пізніше 05.11.2009 р.

Разом з тим, як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 р. порушено провдження у справі № 44/232-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Інвест» у порядку ст.ст. 1, 3-14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом»та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2011 р. зобов'язано ініціюючого кредитора у десятиденний строк подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Інвест» з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявлять бажання взяти участь у санації боржника.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, оскільки вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Десант-Безпека»щодо оплати вартості наданих послуг за договором № 7/22 від 31.08.2007 р. виникли у 2009 році, включаючи вимоги щодо нарахування 3% річних на суму заборгованості та інфляційних втрат, тобто до порушенння провадження у справі № 44/232-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Інвест», тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Десант-Безпека»за вказаними вимогами є конкурсним кредитором у розумінні положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Судом встановлено, що оголошення про порушення справи № 44/232-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Інвест»опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр»№ 156 від 27.08.2011 р.

Разом з тим, судом встановлено, що у встановлений ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»Товариство з обмеженою відповідальністю «Десант-Безпека»не звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання його кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Інвест».

У відповідності до п. 8.13 рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд України, викладеній, зокрема, у постанові Пленуму Верхового Суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство».

З огляду на вищевикладене, з урахуванням положень ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд вважає вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Інвест»заборгованості у розмірі 88 363,60 грн., 5 266,25 грн. 3% річних та 16 361,51 грн. інфляційних втрат конкурсними у розумінні ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а відтак –вважають погашеними відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 88 363,60 грн., 5 266,25 грн. 3% річних, 16 361,51 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ:

 У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення:17.10.2011 р.