Рішення

від 16.10.2009 по справі 51/338

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/338

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/338

16.10.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорний та Микола»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Союз-Віктан»ЛТД

про стягнення 6 049 961, 06 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Пушко С.В., Корнєв В.М.

від відповідача: Ткачук С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 4 997 014, 76 грн. основного боргу, 531 682, 37 грн. –пені, 454 728, 34 грн. –інфляційного збільшення заборгованості та 66 535, 59 грн. –3% річних через неналежне виконання відповідачем своїх зобов»язань щодо сплати за договором № 0001/03/07 від 02.03.2007 р. Право на позов обґрунтоване переходом до позивача прав кредитора по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Союз-Віктан»ЛТД за договором про відступлення права вимоги від 09.12.2008 р., укладеним з ТОВ «Гран Крю».   

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.06.09 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи відповідач подав клопотання про призначення у даній справі судової бухгалтерської експертизи, яке він обґрунтовує тим, що сума заборгованості за поставлені товари за договором поставки № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., заявлена позивачем, не співпадає з сумою заборгованості, яка визначена Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Союз-Віктан»ЛТД і питання про визначення точної суми заборгованості відповідача перед позивачем потребує спеціальних знань в галузі бухгалтерського обліку.

Представник позивача проти клопотання відповідача про призначення у справі № 51/338 судової бухгалтерської експертизи заперечив, зазначивши, що дане питання не потребує спеціальних знань.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку обґрунтовує тим, що при поданні позовної заяви до суду, помилково було здійснено розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, починаючи з 09.12.2008 р., в той час як повідомлення про відступлення права вимоги було отримано відповідачем 17.12.2008 р. та всі розрахунки мали здійснюватись, починаючи з 18.12.2008 р. Тож, позивачем було здійснено перерахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим сума позовних вимог зменшилась та становить 4 997 014, 76 грн. –основний          борг, 505 999, 08 грн. –пені, 369 779, 09 грн. –інфляційних нарахувань та 63 249, 88 грн. –3 % річних.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що пунктом 12.2. договору поставки № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Союз-Віктан» ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гран Крю»визначено, що права та обов'язки за договором поставки не можуть бути передані третій особі без згоди іншої сторони. При цьому відповідач зазначає, що він не надавав своєї згоди на заміну кредитора за вищевказаним договором, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Гран Крю»не мало право відступати своє право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Союз-Віктан»ЛТД. За таких обставин відповідач вважає, що у нього не виникло жодних зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорний та Микола»за договором поставки № 0001/03/07 від 02.03.2007 р. При цьому  відповідач надав копію примірника договору поставки № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Союз-Віктан»ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гран Крю». Зазначена копія примірника договору засвідчена підписом представника відповідача та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Союз-Віктан»ЛТД.

При дослідженні доказів судом було встановлено, що надані сторонами тексти договору різняться між собою, зокрема, відрізняються такі пункти: 3.4., 8.2., та 12.2. Крім того, у договорі, наданому позивачем, відсутній п. 4.4., а також значно відрізняється розміщення тексту на папері.

Зважаючи на те, що у суду виникли сумніви щодо наданих сторонами примірників договорів поставки № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., які неможливо вирішити без застосування спеціальних знань, приймаючи до уваги, що вирішення даного питання має суттєве значення для розгляду спору, то за таких обставин, з метою всебічного, повного і об'єктивного вирішення цього спору, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.09 р. у даній справі було призначено судову експертизу та на час її проведення зупинено провадження у даній справі.

05.10.2009 р. матеріали справи № 51/338 разом з висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7398/7629 від 30.09.2009 р. після проведення судової експертизи повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.09 р. поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.10.09 р. За участю представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з»явився, причини неявки суду невідомі.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи наявні всі докази для вирішення спору, а також беручи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, будь-яких заяв або клопотань, які б перешкоджали подальшому розгляду справи, в тому числі без його участі, не заявляв, скористався своїм процесуальним правом щодо надання заперечень проти позову, суд вважає, що неявка вищезазначеного учасника судового процесу на виклик суду не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гран Крю»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Союз-Віктан»ЛТД (далі –відповідач) укладено договір поставки № 0001/03/07, за умовами якого постачальник зобов'язався передати відповідачу товар, а відповідач –прийняти зазначений товар та сплатити за нього відповідну суму.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що предметом даного договору є товар, зазначений в додатках до договору, поставлений відповідачу відповідно до замовлення та прийнятий відповідачем за видатковими накладними. Вартість товару, а також часткове співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, розмірам зазначається в специфікації, підписаній сторонами, яка є невід'ємною частиною даного договору. Кількість та асортимент кожної окремої партії товару узгоджується сторонами в замовленні, надісланому відповідачем та прийнятому постачальником.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору відповідач взяв на себе зобов»язання  передати постачальнику замовлення, в якому зазначається кількість, вид, якість товару, строк, дата, час і місце поставки, а також будь-яка інша інформація відносно поставки товару. Замовлення може бути письмове, або складене в іншій, доступній для сторін формі (електронний вид, по факсу, тощо). Сторони узгодли, що факт прийняття товару відповідачем підтверджує те, що замовлення надіслано постачальнику належним чином.

Згідно з п. 3.1. договору ціна на товар встановлюється постачальником за узгодженням з відповідачем і зазначається в специфікації.

У відповідності до п. 3.3. договору підставою для оплати поставленого за договором товару та моментом поставки є передача відповідачу оформлених у встановленому діючим законодавством порядку видаткової накладної (інших документів первинного обліку), податкової накладної з рахунку-фактури.

Оплата вартості поставленого товару, відповідно до п. 3.4. договору, здійснюється відповідачем після реалізації поставленої партії товару третім особам, але у будь-якому випадку в повному розмірі не пізніше 90 календарних днів з моменту поставки товару по кожній видатковій накладній (іншому документу первинного обліку) окремо, якщо відповідач не реалізував поставлену партію товару у більш короткий термін.

Пунктом 7.1. договору сторони встановили, що представники сторін, які здійснюють передачу та прийом товару, який постачається за договором, зобов'язані надати своєму контрагенту оригінали довіреностей, які надають цій особі право представляти інтереси відповідної сторони при виявленні відмінностей по якості та кількості товару, який постачається, а також право складати та підписувати відповідного акту.

Відповідно до п.п. 12.1., 12.2. даний договір вступає в силу з моменту його підписання, діє до 31 грудня 2010 року та не може бути розірваний в односторонньому порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки  продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності  або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          09.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорний та Микола»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гран Крю»укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю  «Гран Крю»зобов'язалось передати належне йому право вимоги до відповідача на суму  4 997 014, 76 грн. в повному розмірі згідно договору поставки № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гран Крю»та відповідачем, а позивач –прийняти таке право вимоги виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи свої заперечення на позовну заяву, відповідач зазначив, що пунктом 12.2. договору поставки № 0001/03/07 від 02.03.2007 р. передбачено можливість передавати свої права та обов'язки за цим договором лише за згодою іншої сторони. Тож оскільки він своєї згоди на зміну кредитора за договором поставки не надавав, то Товариство з обмеженою відповідальністю  «Гран Крю» не мало права відступати своє право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Союз-Віктан»ЛТД», а відтак, на думку відповідача, у нього не виникло зобов'язань перед позивачем за договором поставки № 0001/03/07 від 02.03.2007 р. Зазначений пункт договору (п.12.2) викладений на четвертому аркуші примірника договору, наданого відповідачем.   

Однак суд не погоджується із вищенаведеними запереченнями відповідача, з огляду на наступне.  

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7398/7629 від 30.09.2009 р. в примірнику договору постачання № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., наданого позивачем (а.с. 106-110), на всіх його аркушах і на п'ятому аркуші примірника договору постачання № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., наданого відповідачем (а.с. 120) текст віддрукований одночасно на одному лазерному принтері з використанням одного і того ж картриджа, але не того, за допомогою якого віддрукований текст на 1-4 аркушах примірника договору, наданого відповідачем (а.с. 116-119), тобто текст на 1-4 аркушах примірника договору, наданого відповідачем, віддрукований неодночасно з текстом, розташованим на п'ятому аркуші цього примірника договору постачання і на всіх аркушах примірника договору постачання, наданого позивачем, і з використанням іншого картриджа.

Також у зазначеному висновку зазначається, що в примірнику договору постачання № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., наданого позивачем (а.с. 106-110) текст на всіх аркушах і текст на п'ятому аркуші примірника договору постачання № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., наданого відповідачем (а.с. 120), надрукований на однакових аркушах паперу, але не на тих аркушах паперу, на яких надрукований текст першого, другого, третього і четвертого аркушів примірника договору постачання, наданого відповідачем (а.с. 116-119). В примірнику договору постачання № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., наданого відповідачем, текст на 1-4 сторінках (а.с. 116-119) надрукований на однакових аркушах паперу, але не на тих, аркушах паперу, на якому надрукований текст на 5 сторінці документу (а.с. 120) цього примірника договору, тобто текст договору постачання № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., наданого відповідачем, надрукований відповідно на різних аркушах паперу. В примірниках договору постачання № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., наданого відповідачем (а.с. 116-120), аркуші 1-4 змінювались.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд оцінює висновок судового експерта № 7398/7629 від 30.09.2009 р. в сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи відповідно до положень чинного законодавства.

Судом не приймається, як належний доказ у справі,  договір поставки № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., наданий відповідачем, з огляду на те, що висновком судово-технічної експертизи документів було встановлено, що в примірнику договору постачання № 0001/03/07 від 02.03.2007 р. наданого відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан»ЛТД»аркуші 1-4 змінювались, а відтак  - суд обґрунтовує свої доводи, викладені у даному рішенні на підставі примірника договору, наданого позивачем.

Як встановлено судом, постачальник свої зобов'язання за договором поставки № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., щодо поставки товарів, виконав належним чином, та поставив відповідачу товар на загальну суму 97 359 033, 74 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем товару за договором № 0001/03/07 від 02.03.2007 р. не заперечується відповідачем та підтверджується підписом представників відповідача на вищезазначених видаткових накладних, а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких також долучено до матеріалів справи.

Крім того, позивач зазначає, що сторонами було складено та підписано акти на бій товару та недостачу на загальну суму 96 128, 52 грн.

Проте відповідач зобов'язання щодо розрахунку за отриманий товар виконав  частково – на суму 92 265 890, 46 грн., а решту суми, яка складає 4 997 014, 76 грн., у встановлені договором строки відповідач не сплатив.

Саме на цю суму - 4 997 014, 76 грн. -  Товариство з обмеженою відповідальністю  «Гран Крю» передало право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сою-Віктан ЛТД» за договором про відступлення права вимоги від 09.12.2008 р.

Пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги від 09.12.2008 р. сторони встановили, що позивач займає місце Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Крю»у зобов'язаннях, які виникли за договором поставки № 0001/03/07 від 02.03.2007 р. в обсязі та на умовах, які існують на момент укладення даного договору.

Відповідно до п. 5.1. договору від 09.12.2008 р. останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 3.1. договору позивач не пізніше десяти робочих днів після підписання договору зобов'язаний письмово повідомити відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні та про підписання договору про відступлення права вимоги, а також надати відповідачу копію даного договору, засвідчену позивачем. Для відповідача надання копії договору про відступлення права вимоги від 09.12.2008 р. є доказом переходу до позивача права вимоги за договором поставки 0001/03/07 від 02.03.2007 р.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Повідомленням вих. № 82 від 15.12.2008 р. позивач повідомив відповідача про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорний та Микола»та Товариством з обмеженою відповідальністю  «Гран Крю»договору про відступлення права вимоги, за умовами позивач набув права вимоги до відповідача щодо виконання останнім зобов'язань за договором № 0001/03/07 від 02.03.2007 р.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорний та Микола»та Товариством з обмеженою відповідальністю  «Гран Крю»були дотримані всі вимоги щодо укладення договору про відступлення права вимоги від 09.12.2009 р., а також щодо повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні, яке виникло за договором № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., а тому відповідач зобов'язаний був виконати своє зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорний та Микола».

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 0001/03/07 від 02.03.2007 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за договором  поставки № 0001/03/07 від 02.03.2007 р. було отримано відповідачем 17.12.2008 р., а отже, починаючи з 18.12.2008 р. у відповідача виникли зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорний та Микола»щодо сплати заборгованості за товари, які були отримані відповідачем за умовами договору поставки № 0001/03/07 від 02.03.2007 р.

Проте, як стверджує позивач і це не спростовано відповідачем, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Союз-Віктан ЛТД»перед позивачем станом на день розгляду справи не погашена та становить 4 997 014, 76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували виконання ним грошових зобов»язань перед позивачем за договором поставки № 0001/03/07 від 02.03.2007 р.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 997 014, 76 грн. підтверджуються наявними у справі матеріалами, відповідач, в установленому законом порядку, обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив належними і допустимими доказами виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем суду не довів, а відтак  - позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорний та Микола»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Союз-Віктан ЛТД»основного боргу у розмірі 4 997 014, 76 грн. підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання, інфляцію за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 3.8. договору у разі прострочення відповідачем оплати товару, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення за весь період прострочення від суми простроченого до оплати товару.   

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України неустойка має дві форми: пеню і штраф.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У відповідності до розрахунку позивача сума пені за весь час прострочення становить 505 999, 08 грн., 369 779, 09 грн. –інфляційних нарахувань, та 63 249, 88 грн. –3 % річних.

Розрахунки, надані позивачем, перевірено судом та здійснено у відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 258, ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Що ж до клопотання відповідача про призначення у справі № 51/338 судової бухгалтерської експертизи з метою встановлення суми заборгованості перед позивачем, то зазначене клопотання не підлягає задоволенню судом, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

При цьому суд зазначає, що вартість товару, який було отримано відповідачем встановлюється наявними у матеріалах справи документами, розрахунки штрафних санкцій порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання здійснюються на підставі загальновідомих формул та можуть бути розраховані судом самостійно, а відтак  - не потребують спеціальних бухгалтерських знань.

За таких обставин заявлені вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорний та Микола»задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Союз-Віктан»ЛТД (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 28-б, кв. 12, код ЄДРПОУ 20479622), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорний та Микола»(03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19/4, код ЄДРПОУ 33937573) заборгованість у розмірі 4 997 014, 76 (чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто сім тисяч чотирнадцять грн. 76 коп.) грн., 505 999, 08 (п'ятсот п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 08 коп.) грн. –пені, 369 779, 09 (триста шістдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят дев'ять грн. 09 коп.) грн. –інфляційних нарахувань, 63 249, 88 (шістдесят три тисячі двісті сорок дев'ять грн. 88 коп.) грн. –3 % річних, 25 500, 00 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) грн. державного мита та 312, 50 (триста дванадцять грн. 50 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                     Пригунова А.Б.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя