Рішення

від 14.09.2011 по справі 24/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/124

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.09.11 р.                                                                                 Справа № 24/124                               

Господарський суд Донецької області у складі  судді Величко Н.В.

при секретарі   Смірновій Ю.Б.                               

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «Сталкер 2000», м. Авдіївка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма «Прогрес-2», м. Авдіївка

про стягнення боргу 15 690,11 грн.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Сталкер 2000» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма «Прогрес-2» 15 690,11 грн. боргу, з яких 15 325,45 грн. - основний борг за договором на поставку ПММ споживачам від 05.01.2009р., 137,93 грн. - інфляційні втрати та 226,73 грн. - 3% річних.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідач 05.01.2009р. уклав з позивачем договір поставки та в межах цього договору позивач поставив бензин та дизельне паливо, а відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, в результаті чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 15 325,45 грн. Позивач звертався з претензією до відповідача, але не отримав ані відповіді, ані погашення боргу, що зумовило позивача звернутися до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача як суми основного боргу, так і нарахованих 3% річних та інфляційних.

В обґрунтування позову позивач надав договір поставки від 05.01.2009р., претензію від 12.05.2011р., накладні, податкові накладні, рахунки та інш.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень повідомив, що згідно акту звірки станом на 19.10.2010р. сума дебіторської заборгованості ТОВ «ВТФ Прогрес-2» перед позивачем становить 12 478,82 грн.; відповідач погасив суму заборгованості за отримане пальне частково – у розмірі 7 500 грн.;  станом на 12.08.2011р. сума заборгованості перед позивачем становить  4 978,82 грн., який відповідач згоден погасити у безспірному порядку.

На підтвердження таких обставин відповідач надав акт звірки станом на 19.10.2010р., копії платіжних доручень №502 від 17.11.2010р. на суму 3 500,00 грн., №509 від 25.11.2010р. на суму 2000,00 грн., №34 від 26.01.2011 р. на суму 2000,00 грн.

Розгляд справи відкладався згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, що відбулось 14.09.2011р., сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Господарський суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи, тому справа розглядається за наявними в ній доказами без участі сторін згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

05.01.2009р. між Приватним підприємством «Сталкер 2000» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Прогрес-2» (покупець) укладено договір, за умовами якого постачальник зобов'язався здійснювати заправку ПММ, а саме: бензином марок А-80, АІ-92, АІ-95, дизельним пальним в 2009 -2010р. автотранспорт покупця, згідно відомостям на автозаправній станції, що розташована в м.Авдіївка, вул. Чапаєва, 2-а  (п.1.1)

За вимогами п.2.1 договору покупець зобов'язується виконувати звірку розрахунків за отримане пальне у поточному місяці не пізніше 5–го числа наступного місяця.

Згідно п.2.1 договору покупець не пізніше 90 днів після проведення звірки перераховує грошові кошти на рахунок постачальника.

У пункті 5.1 договору сторони встановили термін його дії - до 31.12.2010р.

Згідно статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Як вбачається, позивач постачав відповідачеві паливо-мастильні матеріали, про що свідчать накладні, рахунки та податкові накладні на загальну суму 15 325,45 грн. (а.с.11-20).  Ці накладні підписані обома сторонами та завірені печатками обох підприємств, тому суд вважає їх належними доказами поставки пального.

24.05.2011р. позивач направляв відповідачу претензію від 12.05.2011р. про сплату 15 325,45 грн. заборгованості за отримане відповідачем паливо (а.с.21). Про направлення цієї претензії свідчить поштова квитанція (а.с.52).

В матеріалах справи відсутня відповідь на цю претензію.

З матеріалів справи також вбачається, що 19.10.2010р. між позивачем та відповідачем підписано акт звірки (а.с.37), згідно якого сальдо на користь ПП «Сталкер 2000» станом на 19.10.2010р. складає 12 478,82 грн.

Відповідач в якості доказу часткового погашення цього боргу надав до матеріалів справи копії платіжних доручень №502 від 17.11.2010р. на суму 3 500,00 грн., №509 від 25.11.2010р. на суму 2000,00 грн., №34 від 26.01.2011 р. на суму 2000,00 грн. (а.с.38-40) з призначенням платежу (мова оригіналу): «перечисление дебиторской задолженности на распределительный счет Госказначейства согл. Акта-описи».

Господарський суд не приймає зазначені платіжні доручення до уваги, оскільки відповідачем не надано будь-яких пояснень з приводу того, яким чином ці платіжні доручення стосуються грошових зобов'язань відповідача за спірним договором поставки від 05.01.2009р., оскільки отримувачем платежів за цими платіжними дорученнями є УДК у м.Авдіївці, у той час як постачальником пального за договором є ПП «Сталкер 2000».

За приписами ст.218 Господарського процесуального кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем спірного договору в частині повної оплати товару.

Як вбачається, 19.10.2010р. між позивачем та відповідачем підписано акт звірки (а.с.37), згідно якого сальдо на користь ПП «Сталкер 2000» станом на 19.10.2010р. складає 12 478,82 грн.     Отже, позивач не довів, що станом на момент звернення з відповідним позовом до суду сума боргу відповідача складала саме 15 325,45 грн.   

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу на суму боргу - 15 325,45 грн. інфляційні втрати за період квітень-травень 2009 року у розмірі 137,93 грн. та 226,73 грн. - 3% річних.

У той же час, п.2.1 договору сторони встановили, що покупець не пізніше 90 днів після проведення звірки перераховує грошові кошти на рахунок постачальника.

Враховуючи, що в матеріалах справи міститься акт звірки від 19.10.2010р., інших актів до матеріалів справи сторонами не надано, тому право нараховувати 3% річних та інфляційні у позивача виникло лише 20.01.2011р., тобто через 90 днів після проведення звірки 19.10.2010р.

Отже, наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних є необґрунтованим, а вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу - 15 325,45 грн. інфляційні втрати за період квітень-травень 2009 року у розмірі 137,93 грн. та  3% річних у розмірі 226,73 грн. не підлягають задоволенню.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 12 478,82 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства «Сталкер 2000», м. Авдіївка, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма «Прогрес-2», м. Авдіївка,  про стягнення 15 690,11 грн. боргу, з яких: 15 325,45 грн. основний борг, 137,93 грн. інфляційні витрати та 226,73 грн. - 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма «Прогрес-2» (86060, м. Авдіївка, вул. Комунальна, б. 2-б, р/р 26007075940000 в ВАТ «Промфімбанк», МФО 334594, ЄДРПОУ 24313436) на користь Приватного підприємства «Сталкер 2000» (86063, м. Авдіївка, вул. Тімірязєва,1, р/р 26008580589971 в Луганській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334635, ЄДРПОУ 31832063) - 12 478,82 грн. основного боргу; 124,78 грн. держмита та 187,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                               Величко Н.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2011р.