Постанова

від 06.10.2011 по справі 15/5027/606/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/5027/606/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.11                                                                       Справа  № 15/5027/606/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді                                    Орищин Г.В.

суддів                                                          Галушко Н.А.

                                                                     Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Кушнір Б.Б.

розглянув апеляційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової адміністрації за №9313/9/10-011 від 26.08.011р.

на рішення господарського суду Чернівецької області

від 01.07.2011 року у справі   № 15/5027/606/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “МСПостач”, м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Будмонтажсервіс1”, м.Новодністровськ Чернівецької області

за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Сокирянської об”єднаної державної податкової інспекції у Чернівецькій області, м.Сокиряни

про стягнення заборгованості в сумі 3300грн.

          за участю представників сторін:   

          від позивача не з?явився

          від відповідача Шніцар А.О.

          від третьої особи Ройку А.В.

          Права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 01.07.2011 року у                          справі №15/5027/606/2011 (суддя Байталюк В.Д..) позов задоволено, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) “Будмонтажсервіс 1” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “МСПостач” заборгованість в сумі 3300грн., державне мито в розмірі 102грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення суду мотивовано тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за  отриманий товар підтверджена матеріалами справи і підлягає до стягнення з  врахуванням положень ст.ст.  525, 526, 638 ЦК України.

Дане рішення оскаржується третьою особою без самостійних вимог на предмет спору - Сокирянською об”єднаною державною податковою інспекцією (далі-Сокирянською ОДПІ) у Чернівецькій області, оскільки, на його думку, таке прийнято з порушенням норм матеріального права; просить рішення скасувати. Зокрема, зазначає, що судом не взято до уваги акт перевірки від 10.03.2011 № 477/23-04/37080102 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, яким встановлено факт вчинення позивачем правочинів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями, в тому числі з відповідачем, за наслідками якого суми взаємовідносин між покупцями та постачальниками зменшено до «0»; акт перевірки від 10.03.2011р. не оскаржений. Крім того, зазначає, що в акті перевірки визначено, що згідно бази даних “Інформаційно-пошукова система” станом на дату складання акту перевірки стан позивача –“місцезнаходження не встановлено”, керівництво ТзОВ «МСПостач»за адресою: 04107, м.Київ, вул.Овуцька, 28, відсутнє.

Представник скаржника, який брав участь в судовому засіданні, підтримав доводи апеляційної скарги.

          Відповідач заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.164) та усними поясненнями представника в судовому засіданні. Зокрема, зазначає про безпідставність апеляційної скарги та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

          Позивач в судове засідання не з?явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2011р. адресату (а.с.142).

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов?язковою, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

          З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

13.10.2010 року між ТзОВ «МСПостач»(постачальник по договору, позивач у справі) та ТзОВ «Будмонтажсервіс-1»(покупець по договору, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 47 уточнений додатковою угодою до нього від 31.12.2010р., відповідно до  умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача будівельні матеріали, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар (а.с.8-10).

Відповідно до п.3.2.-3.5. договору, покупець може авансом перерахувати частину коштів за товар, що буде поставлений постачальником; розмір авансового платежу визначається за домовленістю сторін; остаточний розрахунок проводиться протягом 5-ти (п'яти) банківських днів з моменту фактичної поставки товару та отримання відповідачем видаткової накладної; до видаткової накладної включається весь місячний обсяг поставленого товару згідно до товарно-транспортних накладних та/або інших супровідних документів на товар; видаткова накладна передається відповідачу до 5-го числа наступного за звітним місяця; ціна товару попередньо погоджується сторонами та вказується у рахунку-фактурі у національній валюті України; всі розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом безготівкового банківського переказу необхідних грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п.6.1., договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2010р. Додатковою угодою №1 продовжено строк дії договору до 31.12.2011року.

Договір та додаткова угода підписані повноважними представниками сторін та скріплені відбитками печаток товариств.

На виконання умов договору за період з жовтня 2010 року по травень 2011 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 433 823,14 грн. (з урахуванням накладної № 1225 від 15.12.2010 на суму 11753,98 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за вказаний вище період (а.с.11-52,113) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.80-94).

Вартість товару відповідачем оплачено частково в розмірі 2 430 523,14грн. (а.с.95-107), тобто, відповідач в порушення договірних зобов'язань у встановлені договором строки вартості отриманого товару не оплатив, внаслідок чого станом на 05.06.2011 заборгував позивачу 3300грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.06.2011р.,  підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим відбитками їхніх печаток (а. с. 53).

Дані обставини стали підставою для звернення ТзОВ «МСПостач»з позовом про стягнення з ТзОВ «Будмонтажсервіс 1»даної суми боргу в примусовому порядку.

До початку судового засідання від третьої особи надійшла письмова заява зі змісту якої вбачається, що останній просить суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на акт перевірки від 10.03.2011 № 477/23-04/37080102 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, яким встановлено, що позивач вчинював правочини, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями, в тому числі з відповідачем, а згідно баз даних “Інформаційно-пошукова система”станом на дату складання акту перевірки стан позивача –“Місцезнаходження не встановлено”.

До початку розгляду справи по суті від Сокирянської ДПІ надійшло клопотання про залучення  інспекції до участі у справі в якості третьої особи, оскільки рішення з даного спору може вплинути на правильність формування у відповідача податкового кредиту. Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 29.06.2011р. Сокирянську ОДПІ Чернівецької області було залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору.

          Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення –відсутні,  з огляду на наступне:

Спір у даній справі виник з виконання договору поставки (купівлі-продажу), тому на  спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 54 Цивільного кодексу України та глав 20, 22  Господарського кодексу України.

          Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено,  що за договором  поставки продавець   (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару на загальну суму 2 433 823,14 грн.

Факт отримання відповідачем товару  підтверджується підписом його повноважного представника на видаткових накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.11-52,80-94, 113).

Умовами договору передбачено певний порядок проведення розрахунків між сторонами, зокрема, остаточний розрахунок проводиться протягом 5-ти банківських днів з моменту фактичної поставки товару та отримання відповідачем видаткової накладної, яка передається відповідачу до 5-го числа наступного за звітним місяця.

Відповідач вартість товару оплатив частково, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.95-107), борг станом на 01.06.2011р. складав 3300грн.

Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, що свідчать про факт отримання ТзОВ “Будмонтажсервіс-1” товарно-матеріальних цінностей і виникнення обов”язку їх оплати. Крім того, наявність основного боргу в розмірі 3300грн. відповідачем визнається в акті звіряння взаєморозрахунків від 01.06.2011 та у відзиві на позов (а.с.61).

Відповідно до вимог ст.ст. 33,34   ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.    Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за договором поставки, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку  про обгрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Посилання скаржника на ту обставину, що договір поставки №47 від 13.10.2010р., укладений між сторонами у справі, містить ознаки фіктивного правочину, визнається судовою колегією безпідставним, оскільки доказів визнання такого договору недійсним на підставі ст.234 ЦК України, суду не надано.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов (пунктів) договору, в подальшому, вчинено дії на виконання даного правочину, тобто дії, спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому обставини, якими скаржник обґрунтовує свою апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для визнання договору поставки №47 від 13.10.2010р., недійсним в порядку ст.83 ГПК України.

Крім цього, податковий орган не позбавлений права звернутись до суду з позовом про визнання спірного договору недійсним.

В результаті розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судом першої інстанції з достатньою повнотою та з дотриманням норм процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 32, 33, 43 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької  області від 01.07.2011р. у  справі   №15/5027/606/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової адміністрації –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

          Головуючий           суддя                                                                           Орищин Г.В.

                                    суддя                                                                          Галушко Н.А.

                            суддя                                                                            Краєвська М.В.