Постанова

від 17.10.2011 по справі 2а-6814/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМ ІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловсь кого, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2011 р. м. Львів № 2а-6814/11/1370

15 год. 45 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у склад і головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судо вого засідання Янчака П.О., пре дставника відповідача Яце нка С.А., розглянув у відкрит ому судовому засіданні адмін істративну справу за позовом державної податкової інспе кції у м. Червонограді до това риства з обмеженою відповіда льністю «Пульсар»про стягне ння коштів за нікчемним прав очином,

встановив:

Державна податкова адм іністрація у м. Червонограді звернулася до Львівського о кружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальніст ю «Пульсар»(далі - ТзОВ «Пул ьсар») про стягнення коштів у сумі 1 496 998,80 грн. за нікчемним пр авочином.

Як вбачається з позовної за яви вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні документа льної позапланової виїзної п еревірки за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року було встановлено, що господарські зобов' язан ня, які виникли між ТзОВ «Пуль сар»та контрагентами-продав цями і контрагентами-покупця ми спрямовані на приховання від оподаткування доходів та заниження бази оподаткуванн я з податку на додану вартіст ь, що в кінцевому підсумку зме ншило розмір надходження до бюджету ПДВ в сумі 249499,80 грн. Поз ивач вважає, що ТзОВ «Пульсар »при укладені правочинів з к онтрагентами переліченими в акті перевірки від 11.05.2011 року п орушені ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК Укр аїни ) та є ознаки нікчемност і, є нікчемними в силу припису закону. Представник позивач а у судове засідання признач ене на 17.10.2011 року не прибув, клоп отань про відкладення розгля ду справ, про неможливість за безпечити у судове засіданн я явку належного представни ка чи заяв іншого характеру в ід суду не подавав.

Відповідач позов заперечи в повністю з підстав викладе них у письмових запереченнях від 26.07.2011 року. Спростовуючи тв ердження позивача зазначив, реальність господарських оп ерацій з ПП «МКМ- Сервіс»та ВА Т «Жидачівський целюлозно-па перовий комбінат»підтвердж ується первинними документа ми: договорами, видатковими т а податковими, товарно-транс портними накладними, актами прийому-передачі (які додані до матеріалів справи); відсут ні факти, які б свідчили про те , що господарські операції не відповідають дійсним наміра м сторін і спрямовані на ухил ення від сплати податків, оск ільки вищезазначені контраг енти, на момент здійснення фі нансово-господарських відно син з ТзОВ «Пульсар» були дію чими підприємствами-включен і до Єдиного державного реєс тру юридичних та фізичних ос іб - підприємців, а також зар еєстровані платниками подат ку на додану вартість. Про те, що актом перевірки податково го органу не можна довести ні кчемність правочину, свідчит ь і думка ВАСУ, висловлена в Уз агальненнях ВАСУ від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами ц ивільних справ про визнання правочинів недійсними». Відп овідач з висновками позивача не згідний і вважає їх неправ омірними. Представник відпов ідача просив у задоволені по зовних вимог відмовити повні стю.

Суд заслухав пояснення пре дставника відповідача, дослі див долучені до матеріалів с прави письмові докази, оціни в їх в сукупності та встанови в наступні фактичні обставин и справи:

ТзОВ «Пульсар »(ідентифік аційний код 13803083) зареєстрован о як юридична особа Виконавч им комітетом Червоноградськ ої міської ради 15.08.1991 року.

24.01.2011 року між ТзОВ «Пульсар» (покупець) та ПП «МКП- сервіс» (продавець) був укладений дог овір № 01-2011, за яким продавець зо бов' язується продати покуп цю вугілля в кількості згідн о потреб покупця.

Між ТзОВ «Пульсар»(покупец ь) та ПП «МКП- сервіс»(постачал ьник) 01.02.2011 року укладено догові р № 02-2011 року про поставку вугіл ля, за яким постачальник зобо в' язується передати у власн ість покупцю вугілля, а покуп ець зобов' язується прийнят и товар та оплатити його варт ість.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Червонограді Львівської області проведен о документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Пуль сар»з питань дотримання прав ильності формування сум пода ткових зобов' язань та подат кового кредиту з ПДВ та сум ПД В, що підлягають сплаті до бюд жету за період з 01.01.2011 року по 28.02.2 011 року. За результатами якої с кладено акт перевірки № 386/2301/1380308 3 від 11.05.2011 року і встановлено п орушення ст.ст.203, 215, 228 ЦК України , в результаті чого зазначені в акті правочини мають ознак и нікчемності та є нікчемним и - в силу закону та ст.ст. 185, 198, 20 1 Податкового кодексу Україн и, чим встановлено завищення податкового зобов' язання в сумі 249499,80 грн. та завищення под аткового кредиту в сумі 219844,03 гр н.

Податкові-повідомлення рі шення за наслідками порушень виявлених під час даної пере вірки, як встановлено у судов их засіданнях, податковим ор ганом не виносились.

31.05.2011 року постановою старшог о оперуповноваженого відділ ення протидії незаконному ві дшкодуванню податку на додан у вартість ВПМ ДПІ у м. Червоно граді відмовлено в порушенні кримінальної справи за факт ом умисного ухилення від спл ати податків відносно посадо вих осіб ТзОВ «Пульсар»у зв' язку з відсутністю в їх діях с кладу злочину, передбаченого ст.212 Кримінального Кодексу У країни.

ДПІ у м. Червонограді 08.06.2011 рок у подала адміністративний по зов до суду про стягнення з Тз ОВ «Пульсар»в дохід держави кошти одержані за нікчемними правочинами у сумі 1 496 998,80 грн.

Оцінюючи встановлені обст авини та доводи сторін суд ді йшов висновку про необґрунто ваність позовних вимог з нас тупних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Констит уції України, органи державн ої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноваж ень та у спосіб, що передбачен і Конституцією та законами У країни.

Відповідно до ст. 202 ЦК Україн и правочином є дія особи, спря мована на набуття, зміну або п рипинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України передба чає загальні вимоги, додержа ння яких є необхідним для чин ності правочину: зміст право чину не може суперечити цьом у Кодексу, іншим актам цивіль ного законодавства, а також і нтересам держави і суспільст ва, його моральним засадам; ос оба, яка вчиняє правочин, пови нна мати необхідний обсяг ци вільної дієздатності; волеви явлення учасника правочину м ає бути вільним і відповідат и його внутрішній волі; право чин має вчинятися у формі, вст ановленій законом; правочин має бути спрямований на реал ьне настання правових наслід ків, що обумовлені ним; правоч ин, що вчиняється батьками (ус иновлювачами), не може супере чити правам та інтересам їхн іх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного зак онодавства існує презумпція правомірності: правочин є пр авомірним, якщо його недійсн ість прямо не встановлена за коном або якщо він не визнани й судом недійсним (ст. 204 ЦК). З на веденого випливає, що правоч ин (договір) є правомірним, а о тже й дійсним. Неправомірніс ть (недійсність) правочину по винна бути прямо передбачена законом або встановлена ріш енням суду, що набрало законн ої сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК Україн и підставою недійсності прав очину є недодержання в момен т вчинення правочину стороно ю (сторонами) вимог, які встано влені частинами першою - трет ьою, п'ятою та шостою статті 203 ц ього Кодексу. У цій же статті р озмежовується два види недій сних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є прав очин, якщо його недійсність в становлена законом. У цьому р азі визнання такого правочин у недійсним судом не вимагає ться. Оспорюваним є правочин , якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але о дна із сторін або інша заінте ресована особа заперечує йог о дійсність на підставах, вст ановлених законом. Такий пра вочин може бути визнаний нед ійсним судом.

Верховний Суд України у Пос танові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Пр о судову практику розгляду ц ивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) розтлумачив, що нікчемний п равочин є недійсним через не відповідність його вимогам з акону та не потребує визнанн я його таким судом. Оспорюван ий правочин може бути визнан ий недійсним лише за рішення м суду (п. 4 Постанови). Виконанн я чи невиконання сторонами з обов'язань, які виникли з прав очину, має значення лише для в изначення наслідків його нед ійсності, а не для визнання пр авочину недійсним. У разі якщ о правочин ще не виконаний, ві н є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 Ц К України ), (п. 7 Постанови Плену му від 06.11.2009 р. № 9).

Перелік правочинів, які є ні кчемними як такі, що порушуют ь публічний порядок, визначе ний ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на п орушення конституційних пра в і свобод людини і громадяни на;

2) правочини, спрямовані на з нищення, пошкодження майна ф ізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республ іки Крим, територіальної гро мади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посяг ають на суспільні, економічн і та соціальні основи держав и, зокрема: правочини, спрямов ані на використання всупереч закону комунальної, державн ої або приватної власності; п равочини, спрямовані на неза конне відчуження або незакон не володіння, користування, р озпорядження об'єктами права власності українського наро ду - землею як основним націон альним багатством, що перебу ває під особливою охороною д ержави, її надрами, іншими при родними ресурсами (ст. 14 Конст итуції України); правочини що до відчуження викраденого ма йна; правочини, що порушують п равовий режим вилучених з об ігу або обмежених в обігу об'є ктів цивільного права тощо.

Пункт 18 вищезгаданої Постан ови тлумачить, що усі інші пра вочини, спрямовані на поруше ння інших об'єктів права, пере дбачені іншими нормами публі чного права, не є такими, що по рушують публічний порядок. П ри кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховува тися вина, яка виражається в н амірі порушити публічний пор ядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вин и може бути вирок суду, постан овлений у кримінальній справ і, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволо діння ним тощо .

Як вбачається із матеріалі в справи, а саме з мотивувальн ої частини постанови № 47 про в ідмову в порушенні криміналь ної справи від 31.05.2011 року, що за результатами проведеної ДПІ у м. Червонограді перевірки н е встановлено суми завданої державі шкоди у вигляді несп лачених до бюджету платежів та на підставі ст. 212 КК України відмовлено в порушенні крим інальної справи, у зв' язку з відсутністю в діях складу зл очину (а.с. 60).

Висновки податкового орга ну про нікчемність правочині в між ТзОВ «Пульсар»та ПП «МК П- сервіс», ґрунтуються на то му, що під час їх вчинення не б уло дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК Украї ни і ці правочини не спрямова ні на реальне настання наслі дків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилкови м. Відповідно до ст. 234 ЦК Україн и фіктивним є правочин, який в чинено без наміру створення правових наслідків, які обум овлювалися цим правочином. С аме таку кваліфікацію правоч инів було надано податковим органом в акті перевірки від 11.05.2011р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 0 6.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання пр авочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що са ме по собі невиконання право чину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин . Якщо сторонами не вчинено бу дь-яких дій на виконання тако го правочину, суд ухвалює ріш ення про визнання правочину недійсним без застосування б удь-яких наслідків. У разі якщ о на виконання правочину бул о передано майно, такий право чин не може бути кваліфікова ний як фіктивний.

Під час перевірки податков ий орган не встановив обстав ин, які б свідчили про умисел Т зОВ «Пульсар»на укладення до говорів з ПП «МКП- сервіс»без наміру створити наслідки, як і передбачені цими договорам и. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи . Навпаки, документально дове дено виконання зобов' язань щодо придбання товару. Це під тверджується поданими відпо відачем рядом документів, с еред яких є податкові, видатк ові та товарно-транспортні н акладні, акти прийому-переда чі, договори, додаткові угоди , квитанції про приймання ван тажу, платіжні доручення, под аткові декларації за січень та лютий 2011 року з податку на до дану вартість, реєстри видан их та отриманих податкових н акладних за січень та лютий 201 1 року (а.с 61-152). Зазначенні докум енти підтверджують не лише р еальність договорів між ТзОВ «Пульсар»та ПП «МКП- сервіс» , але й реальні дії відповідач а щодо подальшого використан ня у своїй господарській дія льності даного товару, (догов ір № 14 від 01.11.2010 року та додаткові угоди №1 від 02.02.2011 року 05.05.2011року н а поставку вугілля між ВАТ «Ж идачівським целюлозно-папер овим комбінатом»та ТзОВ «Пул ьсар») ( а.с. 109-113). З огляду на відс утність доказів умислу сторі н, вищезгадані правочини не м ожуть вважатися нікчемними я к такі, що порушують публічни й порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних право чинів належить до оспорювани х правочинів. З огляду на цю но рму, жоден інший орган, окрім с уду, не може робити висновок п ро недійсність фіктивного пр авочину.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки с удження суб' єкта владних по вноважень про порушення пози вачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК Укра їни зроблені з перевищенням компетенції органів державн ої податкової служби України та не підтверджуються дослі дженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України “Про держа вну податкову службу в Украї ні” від 04.12.1990 р. (з наступними змі нами і доповненнями), суд прих одить до переконання, що пода ткові органи не наділені зак онодавцем компетенцією на вс тановлення фактів порушення платниками податків норм ак тів цивільного або господарс ького законодавства та не ма ють повноважень визнавати пр авочини нікчемними або таким и, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 За кону України «Про державну п одаткову службу в Україні»де ржавні податкові інспекції в районах, містах без районног о поділу, районах у містах, між районні та об'єднані спеціал ізовані державні податкові і нспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до суді в позови до підприємств, уста нов, організацій та громадян про визнання угод недійсним и і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за так ими угодами, а в інших випадка х - коштів, одержаних без устан овлених законом підстав, а та кож про стягнення заборгован ості перед бюджетом і держав ними цільовими фондами за ра хунок їх майна; звертаються д о суду в інших випадках, перед бачених законом.

Відтак, встановивши правоч ин, який має ознаки фіктивног о, податковий орган, діючи в ме жах своїх повноважень, повин ен звернутися до суду з позов ом про визнання цього правоч ину недійсним. До набрання рі шенням суду законної сили пр авочин вважається дійсним, о скільки саме це є змістом пре зумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податк овий орган не може застосову вати наслідки недійсності пр авочину, зокрема й корегуват и податкові зобов' язання, н авіть якщо б у нього і були від повідні переконання. Здійсне ння таких дій не відповідає п овноваженням податкового ор гану та способу їх реалізаці ї, свідчить про перевищення к омпетенції та безпідставне в тручання в приватні правовід носини, порушує принцип офіц ійності.

У п. 6 розділу І Порядку оформ лення результатів документа льних перевірок з питань дот римання податкового, валютно го та іншого законодавства з атверджено наказом Державно ї податкової адміністрації У країни від 22.12.2010 р. № 984 передбаче но, що у висновку акта докумен тальної перевірки зазначаєт ься опис виявлених перевірко ю порушень податкового, валю тного та іншого законодавств а, контроль за дотриманням як ого покладено на органи держ авної податкової служби, з по силанням на підпункти, пункт и, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, ві дповідач досліджував дійсні сть правочинів, тобто фактич но контролював дотримання пл атником податків цивільно го законодавства, на що по датковий орган не уповноваже ний.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлен их порушень податкового, вал ютного та іншого законодавст ва, контроль за дотриманням я кого покладено на органи дер жавної податкової служби, ви кладаються в акті документал ьної перевірки чітко, об'єкти вно та в повній мірі, із посила нням на первинні або інші док ументи, які зафіксовані в бух галтерському та податковому обліку, що підтверджують ная вність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 с т.83 Податкового кодексу Украї ни для посадових осіб органі в державної податкової служб и під час проведення перевір ок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інфор мація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключе но; 83.1.6. інші матеріали, отриман і в порядку та у спосіб, передб ачені цим Кодексом або іншим и законами, контроль за дотри манням яких покладений на ор гани державної податкової сл ужби.

З огляду на приписи наведен их вище норм права, суд приход ить до переконання, що до набу ття законної сили рішенням с уду про визнання недійсним п равочину, за яким платником п одатків було сформовано пода тковий кредит та податкове з обов' язання з податку на до дану вартість, податковий ор ган не має правових підстав д ля відображення в акті перев ірки судження про вчинення т аким платником порушення под аткового законодавства щодо правильності та повноти спр авляння податків за цим прав очином.

Підстави нікчемності прав очину встановлюються законо м, а не актами податкових пере вірок. Вказані в актах переві рки недоліки, допущені суб' єктом господарювання при укл аденні та виконанні договорі в, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскі льки законодавство не встано влює таких підстав нікчемнос ті правочину. Аналогічне тлу мачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань ре гуляторної політики та підпр иємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акту пере вірки від 11.05.2011р. ці вимоги пода тковим органом не виконані. Ф актично, в основу перевірки п окладено акт перевірки ДПІ у Галицькому районі від 31.01.2011р № 1111/23-209/35383180., без урахуванням обста вин його складення. Первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не в зяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу . Зазначене свідчить про необ ґрунтованість позовних вимо г.

В ході судового розгляду сп рави податковим органом не б уло надано належних доказів, які б підтвердили вину відов ідача, яка полягає в намірі по рушити публічний порядок. Відтак, правочини, укладен і відповідачем не є нікчемн им, тобто його нікчемність за коном не встановлена.

Суд враховує також і те, що в ідповідно до ч. 4 ст. 70 КАС Украї ни обставини, які за законом п овинні бути підтверджені пев ними засобами доказування, н е можуть підтверджуватися ні якими іншими засобами доказу вання, крім випадків, коли щод о таких обставин не виникає с пору. Оскільки визнання фікт ивного правочину недійсним в ідбувається за рішенням суду , єдиним допустимим засобом д оказування факту фіктивност і правочину є рішення суду. Ін ші докази, зокрема й акти пере вірки податкового органу, цю обставини підтвердити не мо жуть в силу прямого припису з акону, а отже й не можуть брати ся до уваги судом під час вирі шення справи.

Відповідно до ст. 71 КАС Укра їни, кожна сторона повинна до вести ті обставини, на яких ґр унтуються її вимоги та запер ечення, а суд, згідно ст. 86 цьог о Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьс я на їх безпосередньому, всеб ічному, повному та об'єктивно му дослідженні. Проте доказі в правомірності, законності та обґрунтованості позиваче м своїх дій суду не надано.

Як наслідок безпідставнос ті висновків про нікчемність правочинів, не відповідають закону і висновки податково го органу про завищення пода ткового зобов' язання та зан иження податкового кредиту з податку на додану вартість. В раховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в за доволені позову слід відмови ти.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинс тва України, судові витрати у формі судового збору, не нале жить стягувати.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КА С України, суд -

постановив:

У задоволені позову ві дмовити повністю.

Апеляційну скаргу на поста нову суду першої інстанції м оже бути подано протягом дес яти днів з дня отримання повн ого тексту постанови. Апеляц ійна скарга подається до адм іністративного суду апеляці йної інстанції через суд пер шої інстанції, який ухвалив о скаржуване судове рішення. К опія апеляційної скарги одно часно надсилається особою, я ка її подає, до суду апеляційн ої інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо й ого не скасовано, набирає зак онної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного про вадження або набрання законн ої сили рішенням за наслідка ми апеляційного провадження .

Повний текст постанови скл адено 21 жовтня 2011року.

Суддя Сподарик Н.І.