Рішення

від 11.10.2011 по справі 47/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/299

11.10.11

За позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю “Шаден Груп”

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Єдітепе-Україна”

про                     стягнення 3255,60 грн.

                                                                                                                          Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача                 ОСОБА_1.  –представник (довіреність від 21.01.2011р.)

від відповідача             не з’явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 3255,60грн. заборгованості по Договору №03/2207-192А/АС про надання послуг з прибирання від 18.07.2009р. (2275,00грн. – основного боргу, 326,24грн. –пені, 227,50грн. –штрафу, 163,12грн. –процентів за користування чужими грошовими коштами, 61,92грн. –3% річних, 201,82грн. –інфляційних втрат), а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2011р. було порушено провадження у справі  №47/299, розгляд справи було призначено на 22.09.2011р.

Ухвалою від 22.09.2011р. розгляд справи відкладено до 11.10.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2011р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним на виконання умов Договору №03/2207-192А/АС від 18.07.2009р. було надано відповідачу послуги з прибирання загалом на суму 2600,00грн., проте відповідач не здійснив оплату послуг позивача у сумі 2275,00грн., у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2275,00грн. –основного боргу.

Також, на підставі ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України та п.8.2, 8.3 Договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення оплати послуг позивача 326,24грн. пені та 227,50грн. штрафу.

Крім того, у відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 61,91грн. –3% річних, 201,82грн. –інфляційних втрат, та у відповідності до приписів ч. 6 ст. 231 та ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 163,12грн. –процентів за користування чужими коштами.

Також, представник позивача у судовому засіданні надав довідку з ЄДРПОУ серія АА №385193 та Статут ТОВ “ДОЛЬЧІГАБАНА”, з яких вбачається, що назву Товариства з обмеженою відповідальністю “Шаден Груп” було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОЛЬЧІГАБАНА”, а відта суд вважає за необхідне здійснити у справі № 47/299 заміну назви позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шаден Груп” на Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОЛЬЧІГАБАНА”.

Відповідач своїх представників у судове засідання 11.10.2011р. –не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав, через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та клопотань не направляв. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою місцезнаходження, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців №663327.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

    в с т а н о в и в :

18.07.2009р. між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «Шаден Груп», яке змінило назву на ТОВ “ДОЛЬЧІГАБАНА”, в якості виконавця, та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна», в якості замовника, було укладено Договір №03/2207-192 А/АС про надання послуг з прибирання(далі –договір), відповідно до умов якого виконавець зобов’язується надавати послуги замовнику з прибирання об’єктів, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, оф. 68, 7 поверх, 6 парадне, а замовник зобов’язується оплатити, відповідно до умов цього договору, виконавцеві зазначені послуги.

Згідно п.1.2 договору перелік об’єктів, що підлягають прибиранню, перелік послуг з прибирання, час надання послуг з прибирання погоджується між виконавцем та замовником шляхом підписання додатків до даного договору, які є невід’ємною його частиною.

Так, сторонами було підписано Додаток №1 до договору «Послуги з прибирання, об’єкти, що підлягають прибиранню, період надання послуг з прибирання», в якому сторони погодили об’єкт прибирання, кількість персоналу з прибирання, вид та графік прибиральних робіт та вартість послуг (1300,00грн. з ПДВ).

Відповідно до п.3.1 договору встановлено, що місячна вартість послуг становить 130,00грн. в тому числі ПДВ 216,67грн.

Розмір місячної вартості послуг, як встановлено п.3.2 договору, розраховується, виходячи з того, що вартість послуг з прибирання 1м2  площі об’єкта становить 8/74грн. в тому числі ПДВ 1,46грн. загальна площа об’єкта, яка підлягає прибиранню становить 148,7м2. У разі зміни площі об’єкта прибирання, сторони укладають додаткову угоду до дійсного договору, у якій відображають відповідні зміни. Будь-які посилання на зміну площі прибирання об’єкту за відсутності додаткової угоди до договору не мають сили для кожної із сторін.

Умовами п.4.1 договору встановлено, що виходячи з того, що виконавець надає послуги, які споживаються замовником в процесі їх надання (вчинення певних дій з прибирання), сторони домовилися, що фактичне приймання робіт замовником відбувається під час їх надання (вчинення певних дій з прибирання) і оформлюється шляхом підписання відповідно до умов дійсного розділу договору Актів здачі-прийняття робіт.

Як зазначає позивач у позові, протягом червня та липня 2010р. на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги з прибирання загалом на суму 2275,00грн. з ПДВ, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт №1227 від 30.06.2010р. на суму 1300,00грн. та №1434 від 30.07.2010р. на суму 975,00грн., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, належним чином завірена копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуто судом у судовому засіданні.

Умовами п.3.6 договору встановлено, що оплата послуг з прибирання об’єктів здійснюється щомісячно на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в термін до 1- числа кожного поточного місяця надання послуг.

Таким чином, строк оплати відповідачем послуг з прибирання за червень2010р. настав 10.06.2010р., а за липень 2010р. –10.07.2010р.

Однак відповідач, у порушення умов договору, своє зобов’язання за договором щодо здійснення оплати наданих у червні-липні 2010р. послуг на суму 2275,00грн. у строк, встановлений п.3.6 договору –не виконав.

Оскільки відповідач свого обов’язку щодо оплати послуг позивача не виконав, грошові кошти у сумі 2275,00грн. не сплатив, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 2275,00грн. основного боргу за надані послуги.

Відповідно до ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як виконавцем, згідно Актів здачі-прийняття робіт №1227 від 30.06.2010р. на суму 1300,00грн. та №1434 від 30.07.2010р. на суму 975,00грн. було надано відповідачу послуги на суму 2275,00грн., натомість відповідач, як замовник, свого обов’язку щодо оплати наданих позивачем послуг  на суму 2275,00грн. - не виконав у строк, встановлений п.3.6 договору.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 2275,00грн. основного боргу –є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов’язання 326,24грн. –пені, 227,50грн. –штрафу, 163,12грн. –процентів за користування чужими грошовими коштами, 61,92грн. –3% річних, 201,82грн. –інфляційних втрат.

Як встановлено вище судом, строк оплати відповідачем послуг з прибирання за червень2010р. настав 10.06.2010р., а за липень 2010р. –10.07.2010р., відповідно, період прострочення оплати відповідачем наданих позивачем послуг за червень 2010р. починається з 11.06.2010р., а послуг за липень 2010р. –з 11.07.2010р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.    

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.2 договору встановлено, що у випадку порушення замовником п.3.6 договору, він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу по день розрахунку.

Згідно п.8.3 договору встановлено, що уразі прострочення замовником оплати за надані послуги (невиконання або часткове виконання обов’язків, покладених на замовника, відповідно до п.3.6 даного договору), виконавець має право стягнути з змовника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Стягнення штрафу застосовується, якщо замовник порушив грошове зобов’язання.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по оплаті наданих послуг за договором у розмірі 2275,00грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу 3% річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, адже згідно розрахунку позивача сум штрафу 3% річних та інфляційних втрат, який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за прострочення виконання зобовязання у сумі 2275,00грн. по оплаті поставленого товару за договором 326,24грн. –пені, 227,50грн. –штрафу, 61,92грн. –3% річних, 201,82грн. –інфляційних втрат.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 163,12грн. –процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається із ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Дослідивши умови договору №03/2207-192 А/АС  від 18.07.2009р., судом встановлено, що між сторонами не встановлено розміру процентів за користування грошовими коштами позивача, отже, право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання має бути передбачено законом.

У договірних відносинах, що виникли між сторонами спору за Договором №03/2207-192 А/АС  від 18.07.2009р., відсутня норма закону, яка б визначала розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на вищевикладене, вимогу позивача про стягнення з відповідача 163,12грн. –процентів за користування чужими грошовими коштами суд вважає незаконною, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 1200,00грн., суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.10 Роз‘яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов‘язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об‘єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5.ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1200,00грн. позивач надав Угоду про надання правової допомоги адвоката від 17.05.2011р., який укладений між позивачем та Адвокатом ОСОБА_1., свідоцтво №3965 про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1. та квитанцію до прибуткового касового ордеру №17/05-11 від 17.05.2011р. на суму 1200,00грн.

За наведених обставин, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 1200,00грн. витрат на оплату послуг адвоката, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати на оплату послуг адвоката, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 25, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

   ВИРІШИВ:

1.           Позовні вимоги задовольнити частково.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна" (код ЄДРПОУ 32821445, місцезнаходження: 03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 100/2) на користь Товариства  "ДОЛЬЧІГАБАНА" (код ЄДРПОУ 31355170, місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6) 2275 (дві тисячі двісті сімдесят п’ять) грн. 00коп. –основного боргу, 326 (триста двадцять шість) грн. 24коп. –пені, 227 (двісті двадцять сім) грн. 50коп. –штрафу, 61 (шістдесят одну) грн. 92коп. –3% річних, 201 (двісті одну) грн. 82коп. –інфляційних втрат, 96 (дев’яносто шість) грн. 89коп. –державного мита, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 17коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1139 (одну тисячу сто тридцять дев’ять) грн. 87коп. –витрат на оплату послуг адвоката.

3.    В іншій частині позовних вимог –відмовити.

4.    Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.   Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

   Суддя                                                                                                                    С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення –17.10.2011р.