Постанова

від 27.05.2008 по справі 10/257/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 27 травня 2008 р.                                                                                   

№

10/257/06 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

головуючого     

Овечкіна

В.Е.,

суддів

:

Чернова

Є.В., Цвігун В.Л.,

за

участю представників:

позивача      - Демченко Н.М., відповідача

- не з'явився,     третіх осіб   - не з'явилися,

розглянувши

у відкритому              судовому

засіданні   касаційну скаргу

 ТОВ "ДБС Груп"

на

постанову

від

08.04.2008 Запорізького апеляційного 

господарського  суду

у

справі

№10/257/06

за

позовом

ТОВ “СП

МДМ ”

до (треті особи -

ТОВ

"ДБС Груп" Семенюк В.С. та ТОВ "Діловий центр

"Запоріжжя")

про

стягнення

118315,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Запорізької області від 03.07.2007 (суддя Алейнікова Т.Г.),

залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від

08.04.2008 (судді: Шевченко Т.М., Яценко О.М., Кагітіна Л.П.), позов задоволено

частково -на підставі ст.224 ГК України стягнуто з відповідача 49740,27 грн.

збитків, завданих позивачу внаслідок розриву та пошкодження частини водопроводу

в належних відповідачу приміщеннях та недопущенням чергового персоналу позивача

в ці приміщення для усунення аварії на водопроводі. В решті позовних вимог

відмовлено у зв'язку з їх недоведеністю.

ТОВ

"ДБС Груп" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову

скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції,

посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального

права, а саме ч.1 ст.181 ГК України, ст.207 ЦК України та ст.ст.43,60 ГПК

України. Зокрема, скаржник вказує на те, що відповідно до висновку проведеної

судової експертизи договір №02/11 від 02.11.2001 містить відбиток печатки

підприємства, який не співпадає з відбитками, наданими в якості зразків

печатки, а тому не можна вважати підписаним документ від імені юридичної особи,

який містить лише підпис директора без його скріплення печаткою цієї юридичної

особи. Судом не враховано факт передачі відповідачем приміщень, в яких були

виявлені пошкодження трубопроводу, в користування ОСОБА_1 за договором оренди,

а також недоведеність відмови відповідача в наданні доступу у вказані

приміщення працівникам позивача та відсутність заперечень проти будь-яких

ремонтних робіт.

Колегія

суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності їх

юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення

присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна

скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з

наступних підстав.

Залишаючи

без змін первісне рішення про часткове задоволення позову апеляційний  господарський суд виходив з того, що :

             В приміщеннях, розташованих за адресою: м. Запоріжжя,

пр.Маяковського,11 

29

травня 2006 року було припинено водопостачання в результаті розриву на трубі.

Пошкоджена частина трубопроводу знаходилась в приміщеннях, які належали

товариству з обмеженою відповідальністю “Українсько-ізраїльське підприємство

“ДБС-Груп” на праві власності.

                            За умовами договору

№02/11 від 02.11.2001 року позивач та відповідач домовилися про порядок

розміщення, експлуатації та ремонту мереж водопроводу та каналізації, які

належать позивачу, та розташовані у приміщеннях будівлі, що, в свою чергу,

належать на праві власності відповідачу. Пункти 2.2.2,2.2.3 цього договору

визначають обов'язок відповідача не допускати змін мережі водопроводу без згоди

з позивачем, а також зобов'язують відповідача здійснювати допуск чергового

персоналу позивача в приміщення, які належать відповідачу, для усунення аварій

на трубопроводах, які належать позивачу.

              Незважаючи на численні звернення

позивача, відповідач не допустив черговий персонал позивача для ліквідації

аварії на трубопроводі. В результаті позивачем понесені збитки у вигляді

вартості пошкодженого водопроводу, проектування, виготовлення та запуск нової

мережі водопроводу, поставка води в цистернах за період з 29.05.2006 року по

20.07.2006 року, вартість придбаних ємкостей для зберігання води. При вирішенні

питання відшкодування збитків позивач керувався невиконанням відповідачем умов

укладеного між сторонами договору від 02.11.2001 №02/11. Розмір додаткових

витрат у зв'язку з відсутністю згоди відповідача відремонтувати в його

приміщенні пошкоджений водовід підтверджується матеріалами справи.

               Апеляційна інстанція погодилася

з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних

вимог у зв'язку з тим, що вартість нового водопроводу повністю компенсує

вартість старого. Крім того, нова водопровідна мережа взята на баланс позивача.

               Згідно висновку експерта

науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в

Запорізькій області, якому доручено проведення судової експертизи, підпис на

договорі №02/11 від імені товариства з обмеженою відповідальністю

“Україно-Ізраїльське підприємство ДБС-Груп” здійснив генеральний директор

товариства Дрозденко М.В. (а.с.31 том 2). Печатка тільки засвідчує підпис і

ніяким чином не може свідчити про відсутність згоди товариства на укладення

договору від 02.11.2001 року №02/11. Судова експертиза про встановлення

справжності підпису директором товариства з обмеженою відповідальністю

“Українсько-ізраїльське підприємство “ДБС-Груп” та печатки товариства на

договорі від 02.11.2001 року №02/11 була призначена судом за клопотанням

відповідача.

               До того ж, згідно зі ст.42 Господарського

процесуального кодексу України  висновок

експерта не є обов'язковим для господарського суду та оцінюється нарівні з

іншими доказами у справі.

               Матеріали справи підтверджують

належними доказами завдані позивачу збитки, які є наслідком невиконання

відповідачем договірних зобов'язань та який підлягає відшкодуванню. Позивач

поніс матеріальні збитки, будучи власником спірного майна (мережі

водопостачання), і відповідно до глави 25 Господарського кодексу України

вказані збитки підлягають відшкодуванню відповідачем незалежно від того, що в

подальшому він здійснив відчуження приміщень, в яких виявлено пошкодження

водопроводу.

               Договір оренди спірного

нежитлового приміщення з правом подальшого викупу, який був укладений між відповідачем

та ОСОБА_1, передбачає відшкодування орендарем (ОСОБА_1) орендодавцю

(товариству з обмеженою відповідальністю “Українсько-ізраїльське підприємство

“ДБС-Груп”)  збитків (шкоди), заподіяної

з його вини (а.с.63 том 1). 

               Апелянт не заперечує, що дійсно

позивач звертався до нього з проханням надати дозвіл на доступ в приміщення,

які належать відповідачу на праві власності (а.с.60 том 2). Відсутність

спеціалізованої охорони і пропускного режиму не може свідчити про небажання

позивача здійснювати ремонтні роботи в приміщенні, яке належить відповідачу на

праві власності. Тим більше, що матеріали справи підтверджують факт відсутності

дозволу відповідача допустити черговий персонал позивача для здійснення

аварійних ремонтних робіт на трубопроводі.

              Посилання апелянта на схему

розташування водопроводу та належність його пошкодженої частини товариству з

обмеженою відповідальністю “Діловий центр “Запоріжжя” апеляційний суд

спростував з тих мотивів, що позовні вимоги про відшкодування збитків

грунтуються на умовах договору від 02.11.2001 №02/11, який укладений саме з

відповідачем.

               Що стосується акту від

30.05.2006 №230, який складений позивачем за участю представників КП

“Водоканал”, то апеляційний суд оцінив його як один з доказів по справі.

Відповідач ніколи не заперечував, що прорив труби водопостачання відбувся саме

в приміщенні, які на час аварії належали йому на праві власності.

              Зустрічна позовна заява

товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-ізраїльське підприємство

“ДБС Груп” до товариства з обмеженою відповідальністю “СП МДМ” про стягнення

500 грн. збитків не була предметом розгляду в суді першої інстанції в рамках

цієї справи, провадження по зустрічному позову судом не порушено. Заявник

апеляційної скарги не позбавлений права в загальному порядку звернутися до

позивача за захистом своїх порушених прав.

             Колегія погоджується з висновками

суду з огляду на таке.

             Статтею 22 Цивільного кодексу

України встановлено, що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її

цивільного права, має право на їх відшкодування.

У

відповідності з вимогами п.4 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення

зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,

зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для

застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна

наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної

поведінки (порушення договірного зобов'язання);

2)збитків;

3)причинного

зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини.

За

відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно

зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1)          втрати, яких особа зазнала у зв'язку

зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або

мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)          доходи, які особа могла б реально

одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена

вигода).

Важливим

елементом доказування наявності упущеної вигоди (неодержані доходи) є

встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та

збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність

заподіювача шкоди є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, -

наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної

правової позиції також дотримується Верховний Суд України при здійсненні

касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків

(постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі №42/266-6/492).

             У відповідності до вимог ст.623

Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати

кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням

зобов'язання, доказується кредитором.

Судами

першої та апеляційної інстанцій з врахуванням вимог ст.ст.22,623 ЦК України,

ст.224 ГК України та на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі

доказів з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано наявність

безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем умов

договору від 02.11.2001 №02/11 (недопущення чергового персоналу позивача в

належні відповідачу приміщення для усунення аварії на пошкодженому водопроводі)

та збитками позивача, викликаними невідкладною необхідністю виконання робіт по

проектуванню та монтажу нового водопроводу для забезпечення водопостачання

будинку по пр.Маяковського,11 в м.Запоріжжя, що, в свою чергу, свідчить про

доведеність завдання позивачу збитків внаслідок істотного пошкодження

водопроводу.

Жодних

доказів на спростування зазначених обставин скаржником не надано та відповідних

посилань касаційна скарга не містить.

             При цьому суд врахував понесені

позивачем реальні збитки в сумі 49740,27 грн. у вигляді витрат на проектування,

виготовлення та запуск нової мережі водопроводу, оплату послуг з поставки води

в автоцистернах за період відсутності подачі води (з 29.05.2006 року по 20.07.2006

року), придбання ємностей для зберігання води.

             Водночас не заслуговують на увагу

безпредметні посилання відповідача в обгрунтування своїх заперечень на п.2 ч.2

ст.207 ЦК України, ч.1 ст.180 ГК України (в частині скріплення договору печатками

юридичних осіб, оскільки даний спір виник з правовідносин відшкодування

збитків, завданих порушенням договірних зобов'язань, а не з правовідносин щодо

визначення сторонами істотних умов чи певних реквізитів договору від 02.11.2001

№02/11. Суд правильно встановив, що печатка юридичної особи лише засвідчує

підпис на договорі і жодним чином не може спростовувати наявність волевиявлення

сторін на укладення договору. Окрім того, з матеріалів справи не вбачається,

судами не встановлено та відповідачем не доведено визнання договору від

02.11.2001 №02/11 недійсним з підстав його фіктивності (ст.234 ЦК України), а

факт ймовірної підробки печатки відповідача на договорі від 02.11.2001 №02/11

може бути встановлено лише вироком суду по кримінальній справі. Відповідних

доказів з цього приводу скаржником не представлено.

             Апеляційний суд правомірно

відхилив наявні доводи скаржника щодо передачі приміщень, в яких були виявлені

пошкодження трубопроводу, в користування ОСОБА_1 за договором оренди з правом викупу,

оскільки позовні вимоги грунтуються на невиконанні відповідачем умов договору

№02/11 від 02.11.2001 про порядок розміщення, експлуатації та ремонту мереж

водопроводу та каналізації, а доказів укладення відповідного договору між

позивачем та ОСОБА_1 з матеріалів справи не вбачається та скаржником не надано.

Окрім того, як встановив апеляційний суд, договір оренди нежитлового приміщення

з правом подальшого викупу (а.с.63 том 1), який був укладений між відповідачем

та ОСОБА_1, передбачає відшкодування орендарем (ОСОБА_1) орендодавцю

(товариству з обмеженою відповідальністю “Українсько-ізраїльське підприємство

“ДБС-Груп”)  збитків (шкоди), заподіяної

з його вини, в зв'язку з чим відповідач не позбавлений права звернутися з

регресним позовом до орендаря в разі вини останнього у виникненні аварії

водопроводу та недопуску чергового персоналу для проведення ремонтних робіт.

             Доводи скаржника про наявність

усних відповідей працівників відповідача про відсутність заперечень проти

будь-яких ремонтних робіт взагалі мають характер припущень, а тому колегією до

уваги не приймаються.

             Що стосується тверджень

відповідача про порушення судом першої інстанції ст.60 ГПК України шляхом

невирішення питання про прийняття або повернення зустрічної позовної заяви, то

такі процесуальні дії (бездіяльність) суду першої інстанції в разі, якщо вони

дійсно мали місце, можуть бути оскаржені у встановленому порядку, але аж ніяк

не в рамках касаційного перегляду по суті судових рішень у даній справі.

             Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає

підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи

викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 08.04.2008 у справі

№10/257/06 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "ДБС Груп" -без

задоволення.

Головуючий                                                                                     

В.Овечкін

С

у д д і:                                                                                             

Є.Чернов

В.Цвігун