Постанова

від 22.05.2008 по справі 13/4678

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 22 травня 2008 р.                                                                                   

№

13/4678 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц

К.В.,

суддів:

Бакуліної

С.В.,

Глос

О.І.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Приватного

підприємства комерційно-виробничої фірми “Кобзар”

на

постанову

від

26.02.2008 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у

справі  господарського суду

№

13/4678 Черкаської області

за

позовом

ПП КВФ

“Кобзар”

до 

треті особи без самостійних вимог:

Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_11.         

Виконавчий комітет Черкаської міської ради; 2.          Черкаське міське управління

земельних           ресурсів; 3.          Черкаська міська рада

проусунення перешкод та визнання права

користування земельною ділянкою, розташованим на ній майном та під'їзними

шляхами до них

в

судовому засіданні взяли участь представники :

від

позивача:

ОСОБА_2

(довіреність від 22.05.2008р. б/н); ОСОБА_3- директор

від

відповідача: від третіх осіб:

ОСОБА_4.

(довіреність від 21.05.2008р. б/н) не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням

Господарського суду Черкаської області (суддя Скиба Г.М.) від 10.12.2007 року у

справі № 13/4678 позов задоволено повністю; визнано право доступу та

користування майном та земельною ділянкою розташованими по АДРЕСА_1 які

належать позивачу, порушеним; усунуто перешкоди в користуванні майном та

земельною ділянкою позивачу, шляхом відновлення відповідачем безперешкодного

доступу до майна та земельної ділянки площею 0,157га, земельної ділянки 0,259га

спільного користування, на якій воно розташоване, та відновлення позивачу

шляхів проїзду по території, розташованій по АДРЕСА_1 (згідно зведеного плану

земельних ділянок по вул. Смілянській, 163); стягнуто з відповідача на користь

позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Постановою

Київського міжобласного апеляційного господарського суду (головуючий суддя

Рудченко С.Г., судді -Гаврилюк О.М., Мельник С.М.) від 26.02.2008 року у справі

№ 13/4678 рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2007 року

скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено;

стягнуто з позивача на користь відповідача витрати, пов'язані зі сплатою

державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 42,50 грн.

В

касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року а рішення Господарського

суду Черкаської області від 10.12.2007 року залишити в силі, посилаючись на

порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.103-106

Земельного кодексу України, ст.ст.2, 11, 377 ЦК України.

Відзиву

на касаційну скаргу відповідач та треті особи не надіслали.

Заслухавши

пояснення по касаційній скарзі представників позивача, які підтримали викладені

в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача,

перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної

оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого

господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом

встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №1 від 17.07.1997 року

ПП КВФ “Кобзар” придбано у ЗАТ “Черкаси-Сервіс-Пак” виробничий корпус М-1

розмірами 12x29 м; ПП ВКФ “Кобзар” має право користуватися спільними під'їзними

шляхами.

Згідно

договору купівлі-продажу від 12.09.2000 року позивачем було придбано у ТДВ

“Март” частину комплексу будівель, а саме будівлю гаражу Г-1 з прибудовами г,

г1 загальною площею приміщень 216,6 кв.м., прибудованою дерев'яною прохідною В,

вбиральню Е, металевий корпусний навіс З; частина огорожі № 2 та частина

замощення І. Дане майно розташоване на земельній ділянці Черкаської міської

ради площею 1,6 га, яка була надана ТДВ “Март” у постійне користування рішенням

№ 139 Черкаського міськвиконкому від 27.04.1994 року. З цієї ділянки,

відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу, покупцю було виділено в

користування земельну ділянку площею 0.157 га та земельну ділянку 0.259 га

спільного користування згідно з планом, що був підписаний сторонами та є

невід'ємною частиною договору купівлі-продажу від 12.09.2000 року.

Рішенням

Черкаської міської ради № 597 від 20.07.1999 року надано у спільне користування

із Закритим акціонерним товариством “Черкаси-Сервіс-Пак” та ПП ВКФ “Кобзар”

земельну ділянку площею 0,0690 га при умові проведення благоустрою прилеглої

території.

Згідно

висновку комісії (створеної згідно з розпорядженням міськвиконкому від

07.12.1998 року № 418-р), викладеного в акті від 20.12.1998 року обстеження земельних

ділянок загальною площею 2219 кв. м., вона вважає за доцільне надати ПП КВФ

“Кобзар” в постійне користування земельні ділянки загальною площею 2219 кв. м.

земель промисловості по АДРЕСА_1 під виробничий корпус, приміщення цеху та

накриття для тари фірми за рахунок земель ЗАТ “Черкаси-Сервіс-Пак” та

встановити постійний публічний сервітут на земельній ділянці площею 377 кв.м.

на користь ЗАТ “Черкаси-Сервіс-Пак” (дозволяти проїзд до доріг загального

користування, а також спорудження та ремонт необхідних комунікацій).

ФОП

“Кашніков” листом на адресу ПП КВФ “Кобзар” повідомив про встановлення

земельного сервітуту на користь ПП КВФ “Кобзар” (право проходу, проїзду на

транспортному засобі до власних будівель і споруд), крім того він погоджує і

затверджує своєю печаткою і підписом план розподілу земельних ділянок, який

складений КП “Земля”.

ФОП

“Кашніков” листом на адресу ПП КВФ “Кобзар”, Черкаського міського управління

земельних ресурсів, директору ДП “Міський земельно-кадастровий центр”, ТОВ

“Черкаський міський земельно-кадастровий центр”, КП “Земля” повідомив про

анулювання своїх підписів та попередніх згод на плані розподілу земельної

ділянки по АДРЕСА_1, яку надано ПП КВФ “Кобзар”.

18.05.2004

року між Черкаською міськрадою та ФОП ОСОБА_1. укладено договір оренди землі,

відповідно до умов якого Черкаська міська рада надає в строкове платне

користування земельну ділянку площею 4020 кв. м під частину комплексу будівель,

яка знаходиться по АДРЕСА_1строк дії договору до 22.04.2053 року.

24.09.2007

року між Черкаською міськрадою та ФОП ОСОБА_1. укладено договір оренди землі,

відповідно до умов якого Черкаська міська рада надає в строкове платне

користування земельну ділянку площею 6917 кв. м, яка знаходиться по

АДРЕСА_1строк дії договору 10 років.

Шлагбаум

встановлений відповідачем на в'їзді на земельну ділянку площею 6917 кв. м., яка

знаходиться у нього в оренді та на якій розташовані його виробничі корпуса з

виробництва меблів, що підтверджується схемою земельної ділянки та фототаблицею

№ 2.

Сервітут

на земельній ділянці відповідача на користь позивача не встановлений.

Предметом

позовних вимог є визнання порушеними права доступу та користування майном та

земельної ділянкою, що розташовані поАДРЕСА_1і які належать позивачу; усунення

перешкод в користуванні майном та земельною ділянкою, шляхом відновлення

відповідачем безперешкодного доступу до майна та земельної ділянки площею 0,157

га та земельної ділянки 0,259 га спільного користування, на якій воно

розташоване та відновлення шляхів проїзду по території, розташованій по

АДРЕСА_1, яка використовується відповідачем на підставі договорів оренди.

Отже,

предметом позовних вимог є один з основних речово-правових засобів захисту

права власності, а саме - негаторний позов власника майна (позивача) про

усунення перешкод у здійсненні ним права користування майном.

Обов'язковою

умовою для задоволення негаторного позову є те, що власник майна, маючи право

володіння майном, внаслідок протиправної поведінки іншої особи (в даному

випадку відповідача у цій справі) позбавлений можливості реалізовувати право

користування власним майном. При цьому, правовою підставою для звернення з

відповідними вимогами є обставини, які б підтверджували право позивача на

користування та розпорядження майном, а також вчиненням відповідачем дій, що перешкоджають

позивачу використовувати належні йому права.

При

прийнятті рішення Господарський суд Черкаської області дійшов висновку, що

відповідач недобросовісно користується своїми правами користувача земельної

ділянки, істотно обмеживши доступ позивача до власного майна при відсутності

альтернативного проїзду до виробничих приміщень - встановленням шлагбауму на

проїзді.

Відповідно

до п.2 ст.125 ЗК України, право на оренду земельної ділянки виникає після

укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідач

є добросовісним орендарем земельної ділянки виробничого призначення відповідно

площею 4020 кв. м. та 6917 кв. м. за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується

договорами оренди від 18.05.2004 року та 24.09.2007 року, зареєстрованих в

Черкаський РФДП “Центр ДЗК”.

Судами

встановлено, що шлагбаум встановлений відповідачем на в'їзді до орендованої

земельної ділянки площею 6917 кв. м., на якій розташовані його виробничі

корпуса, що підтверджується схемою земельної ділянки та фототаблицею № 2,

доданої до апеляційної скарги.

Колегія

суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, який вважає,

що відповідач користується земельною ділянкою, на якій розташовані дорога зі

шлагбаумом на законних підставах.

Як

встановлено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, сервітут на

земельній ділянці відповідача на користь позивача не встановлений, а договори

купівлі-продажу нерухомого майна №1 від 17.07.1997 року та від 12.09.2000 року,

на які позивач посилається як на обставину, на якій ґрунтуються позовні вимоги

лише містять положення про необхідність окремого вирішення питань спільного

користування інженерними комунікаціями.

Отже,

цілком правомірним є висновок апеляційного суду, що позивач не має жодних

законних підстав для проїзду по земельній ділянці відповідача; той факт, що

позивач не має можливості їздити до власного нерухомого майна через шлагбаум та

земельну ділянку відповідача не свідчить за встановлених обставин про порушення

його права відповідачем.

Крім

того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено, що позивач

має можливість під'їзду до власного майна з іншого (альтернативного) боку, що

підтверджується схемою земельної ділянки та фототаблицею № 1, доданої до

апеляційної скарги.

Довід

місцевого господарського суду про те, що запропонований Черкаською міською

радою спосіб користування земельною ділянкою шляхом облаштування позивачем

переїзду через залізничну колію впливає на безпеку перевезень та обмежує

позивача у користуванні промисловим об'єктом є необґрунтованим, оскільки

апеляційним судом встановлено, що: по-перше, доказів використання колії не

надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, напроти відповідачем до

суду апеляційної інстанції надані докази, які свідчать про технічну

несправність та непридатність для використання залізничної колії; по-друге, суд

першої інстанції не звернув уваги на той факт, що вказана залізнична колія

перетинає, як альтернативний шлях, так і шлях, що веде через шлагбаум, що

підтверджується схемою земельної ділянки, довідкою Черкаської дистанції колії

Одеської залізниці № 24 від 17.01.2008 року та фототаблицею № 3.

Колегія

суддів апеляційного господарського суду правильно не погодилась з висновком

місцевого господарського суду про те, що відповідач недобросовісно користується

своїм правом користувача земельної ділянки, істотно обмеживши доступ позивача

до власного майна при відсутності альтернативного проїзду до виробничих

приміщень, оскільки: по-перше, позивачем як в суд першої, так і в суд

апеляційної інстанції не надано доказів звернення до відповідача або до суду

про намір встановлення сервітуту на земельній ділянці відповідача на користь

позивача, по-друге, позивач має можливість під'їзду до власного майна з іншого

(альтернативного) боку, що встановлено колегією суддів в судовому засіданні

суду апеляційної інстанції та підтверджується схемою земельної ділянки і

фототаблицею № 1.

Останнє

кореспондується з вимогами п. 4 ст. 98 ЗК України.

Водночас

апеляційним судом підставно не прийнято до уваги доводи позивача про те, що

відповідач чинить перешкоди у користуванні майном позивача, що виявилось в

наданні а потім анулюванні згоди відповідача на встановлення земельного

сервітуту на користь ПП ВКФ “Кобзар”, оскільки, як встановлено в судовому

засіданні суду апеляційної інстанції, даний земельний сервітут стосувався права

проїзду іншим (альтернативним), ніж через шлагбаум шляхом, наявність якого

позивач спростовує.

Таким

чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла правомірного

висновку, що позовні вимоги ПП ВКФ “Кобзар” про визнання порушеними права

доступу та користування майном і земельною ділянкою та усунення перешкод

користування майном шляхом відновлення відповідачем безперешкодного доступу до

майна та земельних ділянок та відновлення шляхів проїзду задоволенню не підлягають,

оскільки позивач не позбавлений можливості реалізовувати право користування

власним майном, а у діях відповідача відсутні такі, що перешкоджають позивачу

використовувати належні йому права, які є необхідною умовою для задоволення

негаторного позову.

Враховуючи

наведене постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду є

законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на

помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись

ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119,

ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу ПП КВФ “Кобзар” на постанову Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 26.02.2008 року у справі

№

13/4678 залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року у справі № 13/4678 -без

змін.

Головуючий-суддя                                         

К.Грейц

 С у д д і С.Бакуліна  О.Глос