Рішення

від 18.10.2011 по справі 47/312

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/312

18.10.11

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю “Господар Інвест”

до                      Приватного підприємства “Ас-Пак”

про                       стягнення 2000,16 грн.

Суддя   Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача      не з’явився

від відповідача  не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 2000,16грн. заборгованості, а також відшкодування 102,00грн. - витрат по сплаті державного мита, 236,00грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та 1000,00грн. –витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2011р. було порушено провадження у справі  №47/312, розгляд справи було призначено на 04.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2011р. розгляд справи відкладено до 18.10.2011р.

17.10.2011р. позивачем через канцелярію суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які додані до клопотання, а також позивач просить суд розглядати справу за наявними матеріалами без участі представника позивача.

В судове засідання 18.10.2011р. представник позивача не з’явився.

У судовому засіданні задоволено клопотання позивача про розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника позивача.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000352 від 30.05.2011р. на користь відповідача платіжним дорученням №27 від 31.05.2011р. були перераховані грошові кошти у загальній сумі 2000,16грн., проте відповідач не передав у власність позивача товар, оплачений останнім згідно наведеного рахунку-фактури №СФ-0000352 від 30.05.2011р., у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача перерахованих коштів у сумі 2000,16грн.

Відповідач своїх представників у судове засідання 18.10.2011р. –не направив, вимоги ухвали суду від 13.09.2011 щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень  по суті спору –не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у  позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2011р. відповідач –Приватне підприємство “Ас-Пак”, виставив позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “Господар Інвест” рахунок-фактуру №СФ-0000352 від 30.05.2011р. на оплату товару (сітка-мішок), далі –товар, на загальну суму 2000,16грн. (з ПДВ).    

Відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000352 від 30.05.2011р. позивач 31.05.2011р. перерахував відповідачу в якості оплати за товар загалом 2000,16грн., що підтверджується  наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №27 від 31.05.2011р.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач не здійснив поставку товару згідно рахунку рахунку-фактури №СФ-0000352 від 30.05.2011р. на загальну суму 2000,16грн.

Відповідно до позовної заяви, у зв’язку з невиконання відповідачем свого зобов’язання щодо поставки товару, позивач звернувся до останнього з листом №29/07-1 від 29.07.2011р., відповідно до якого вимагав поставити оплачений товар на суму 2000,16грн. або повернути сплачені грошові кошти у сумі 2000,16грн.

Оскільки відповідач свого обов’язку щодо поставки оплаченого позивачем товару не виконав, грошові кошти у сумі 2000,16грн. не повернув, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача перерахованих грошових коштів за непоставлений товар у розмірі 2000,16грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони  (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Частиною 2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до ч.2 статті 206 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Поданий позивачем рахунок-фактура відповідача №СФ-0000352 від 30.05.2011р. на суму 2000,16грн., вважається судом пропозицією відповідача позивачу укласти договір (оферта), а здійснене позивачем перерахування грошових коштів у сумі 2000,16грн. платіжним дорученням №27 від 31.05.2011р. на суму 2000,16грн. - прийняттям такої пропозиції (акцепт) позивачем.

Отже, зібрані у справі докази, а саме: рахунок-фактура №СФ-0000352 від 30.05.2011р., платіжне доручення №27 від 31.05.2011р., свідчать про виникнення між сторонами правовідносин поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 665 Цивільного кодексу України  у разі відмови продавця передати проданий  товар  покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо  продавець  передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу,  покупець має  право вимагати   передання  кількості  товару,  якої  не  вистачає,  або відмовитися від переданого товару  та  його  оплати,  а  якщо  він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до п.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок  у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як покупцем, згідно рахунку-фактури №СФ-0000352 від 30.05.2011р. було перераховано відповідачу грошові кошти за товар на загальну суму 2000,16грн., натомість відповідач, як постачальник, свого обов’язку щодо поставки оплаченого позивачем товару  на суму 2000,16грн. - не виконав, а відтак позивач на підставі статті 670 Цивільного кодексу України, якою передбачено право покупця вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було, у листі №29/07-1 від 29.07.2011р. заявив відповідачу про повернення останнім 2000,16грн., на які товар поставлений відповідачем не був. Але відповідачем сума у розмірі 2000,16грн., на яку товар поставлений відповідачем не був, повернута позивачу не була, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 2000,16грн. перерахованих коштів за непоставлений товар –є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 1000,00грн., суд вважає, що вона підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до п.10 Роз‘яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов‘язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об‘єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5.ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1000,00грн. позивач надав Договір №2-08/11 про надання адвокатських послуг від 16.08.2011р., який укладений між позивачем та Адвокатом ОСОБА_1., свідоцтво НОМЕР_1 про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1. та платіжне доручення №136 від 16.08.2011р. на суму 1000,00грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи розмір задоволених вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача  в якості судових витрат на оплату послуги адвоката 50,00грн. (5% від присуджених до стягнення сум), які є співрозмірними, на думку суду, обсягу наданих адвокатом послуг з присудженою до стягнення сумою.

Державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 50,00грн., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

                           В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Ас-Пак” (код ЄДРПОУ 37480546, місцезнаходження: 03127, м. Київ, вул. Сєченова, 5, кв. 92) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Господар Інвест” (код ЄДРПОУ 33739231, місцезнаходження: 02156, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-а) грошові кошти в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 16 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 50 (п’ятдесят) грн. 00коп. –витрат на оплату послуг адвоката.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.  Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                          С.Р. Станік                                                                                            

Дата складання повного тексту рішення –24.10.2011р.