Рішення

від 13.10.2006 по справі 14/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

"13" жовтня 2006 р.                                                                            Справа  № 14/238

        За позовом   ТзОВ “ЗАХІД-АВТО”  м.Рівне

       До відповідача  Акціонерне товариство закритого типу “Спецбуд” м.Рівне

           Про стягнення  в сумі 17764 грн. 53 коп.

                                                                                     СУДДЯ                           МАРАЧ В.В.

        Представники сторін:

        від позивача: Грабовський Ю.В. /дов. у справі/  

        від відповідача:  голова правління Поляк В.І.

         СУТЬ СПОРУ: Позивач просить стягнути з відповідача 15705,89 грн. заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажів на основі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 43 від 01.08.2005 року, 1494,57 грн. пені за несвоєчасну  оплату їх вартості за період з 13.03.2006 року по 11.09.2006 року, 3% річних в сумі 415,36 грн. за період з 11.10.2005 року по 11.09.2006 року, збитки від інфляції в сумі 148,71 грн. за період з 11.10.2005 року по 31.07.2006 року.

     Під час розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача основний  борг в сумі 15705,89 грн., 1300,56 грн. пені за період з 11.10.2005 року по 11.04.2006 року, 3% річних в сумі 410,57 грн. за період з 11.10.2005 року по 11.04.2006 року, збитки від інфляції в сумі 141,35 грн. за період з 11.10.2005 року по 31.07.2006 року.

   Відповідач письмового відзиву на позов  суду не подав. Натомість надав суду заяву про застосування позовної давності в  якій просить відмовити у задоволенні позову посилаючись при цьому на те, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду так як ч.5 ст.315 Господарського Кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк, який пропущений позивачем без поважних причин.

   Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясуваши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку. що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.   

  01 листопада 2005 року між позивачем  та відповідачем за № 43 було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до якого позивач зобов`язався виконувати для відповідача автомобільні перевезення, а останній, в свою чергу - оплачувати вартість наданих послуг. На виконання своїх зобов`язань по вказаному договору позивач надав відповідачу автотранспортні послуги на загальну суму 19014,34 грн. Факт надання послуг підтверджується талонами замовника та подорожніми листами вантажного автомобіля ф.№ 2  /18-25, 27-43, 45-56 а.с./ Вартість наданих автопослуг підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 02.02.2006 року, який підписано сторонами. Факт надання та  отримання автопослуг не заперечується і представником відповідача.

     Пунктом 3.2 договору від 01.08.2005 року № 43 передбачено, що “замовник”, яким є відповідач, проводить розрахунки за надані послуги шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі семи банківських днів з  моменту надання позивачем рахунку на оплату.

    Позивач не подав  суду доказів того, що він надавав відповідачу рахунки на оплату автопослуг, однак в акті звірки взаємних розрахунків від 02.02.2006 року /а.с. 9,81/   сторони вказали  номера, дату та суму рахунків на оплату автопослуг. Отже, на основі наведеного суд приходить до висновку, що відповідачу вручені рахунки на оплату автопослуг в момент складання  вказаного акту звірки.

   Таким чином, на основі п.3.2 договору від 01.08.2005 року № 43 у відповідача виникло зобов`язання по оплаті вартості автопослуг, наданих позивачем, через сім банківських днів з моменту підписання акту звірки взаєморозрахунків, а саме 14.02.2006 року.

   Однак відповідач свої зобов`язання виконав тільки частково,  сплативши позивачу 08.02.2006 року 3 тис.гривень. Крім того позивач в рахунок оплати вартості автопослуг зарахував вартість наданих відповідачем послуг по рахунку № 76 від 22.11.2004 року в сумі  308,45 грн.

   Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на день винесення рішення складає 15705,89 грн.

  Статтею 526 Цивільного Кодексу України, статтею 193 Господарського Кодексу України встановлено. що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору  та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а  за відсутності таких  умов та вимог -–відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

    Отже вимоги позивача стосовно стягнення основного боргу в сумі 15705,89 грн. правомірні, грунтуються на договорі та законі і підлягають задоволенню.

   Статтею 214 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в  порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

    Статтею 217 цього ж Кодексу встановлено, що:

   1.Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері                                         господаювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

  2.У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

 відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

   3.Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів  господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.       

  4.Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції –уповноваженими органами державної  влади  або  органами місцевого самоврядування.

  Пунктом 4.1 договору № 43 від 01.08.2005 року передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати перевезень відповідач зобов`язаний оплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми за кожний день прострочки.

   На основі наведеного правомірними являються вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасну оплату вартості автопослуг за період з 14.02.2006 року по11.04.2006 року в сумі 447,62 грн.

  Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

  На основі вказаної статті, в зв`язку з простроченням виконання  грошового зобов`язання зі сторони відповідача, правомірними являються вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 14.02.2006 року по 11.09.2006 року в сумі 270,90 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 141,35 грн., які нараховані позивачем за липень місяць 2006 року.

  Не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних за період з 11.10.2005 року по 14.02.2006 року в зв`язку з тим, що у вказаних періодах у відповідача не існувало обов`язку по оплаті вартості  автопослуг.

   Заява відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду не грунтується на законодавстві України, що підтверджується наступним.

   Статтею 925 Цивільного Кодексу України встановлено, що до вимог, що випливають із договору  перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних Кодексів /статутів/.

  Пунктом 168 Статуту автомобільного транспорту, затвердженого Постановою КМУ від  27.06.1969 року № 401 встановлено, що строк на пред`явлення позову обчислюється з дня настання події, що стала підставою для пред`явлення позову. Право на позов у ТзОВ “Захід-Авто”  виникло 14.02.2006 року, через сім банківських днів після направлення рахунків на оплату вартості автопослуг відповідачу.Таким чином звернувшись в господарський суд з позовом 12.09.2006 року позивач не пропустив строку позовної давності, встановлено ст.925 ЦК України.

   Крім того застосування відповідачем до вказаних правовідносин стосовно строків позовної давності норм господарського Кодексу України є помилковим так як п.1 ст.4 його  встановлено, що не є  предметом  регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним Кодексом України.В даному випадку позовна давність регулюється нормами Цивільного Кодексу України.

    На основі наведеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

                                                            В  И Р  І Ш И В:

 1.Позов задоволити частково.

 2.Стягнути з відповідача Акціонерного товариства закритого типу “Спецбуд” м.Рівне, вул.Відінська,39, код 1273349, р/р  26004054700799 в “Приватбанк” м.Рівне, МФО 333391 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-АВТО” м.Рівне, вул.Курчатова, 32, код 32683157, р/р 26005010640980 в філії банку “Фінанси та кредит” м.Рівне, МФО 333603 -  15705,89 грн. основного боргу, 447,62 грн. пені, 3% річних в сумі 270,90 грн., 141,35 грн. інфляційних нарахувань, 165,66 грн. витрат по держмиту, 110,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

 4.В решті позову відмовити в задоволенні.

   Суддя                                                                Марач В.В.

   Рішення  підписане  “___”  жовтня 2006 року