Рішення

від 20.10.2011 по справі 3/224

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/224

20.10.11

За позовом   Дочірнього підприємства «Кіровоградстальмонтаж»Закритого акціонерного

                      товариства «Науково-дослідне виробниче підприємство

                      «Криворіжстальконструкція»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудконтакт»                      

Про                стягнення 8 582,77 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1. –по дов. № б/н від 23.05.2011

Від відповідачів      не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства «Кіровоградстальмонтаж»Закритого акціонерного товариства «Науково-дослідне виробниче підприємство «Криворіжстальконструкція»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудконтакт»3 390,00 грн. основного боргу, 3 118,80 грн. пені, 272,22 грн. –3% річних, 1 101,75 грн. інфляційних витрат та 700,00 грн. збитків внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № 8-2007 від 25.09.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2011 порушено провадження у справі № 3/224 та призначено її до розгляду на 11.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/120 від 11.10.2011, в зв‘язку з нез’явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 28.09.2011, розгляд справи було відкладено на 20.10.2011.

Позивачем в судовому засіданні 20.10.2011 подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 3 390,00 грн. основного боргу, 410,14 грн. пені, 272,22 грн. – 3% річних, 1 101,75 грн. інфляційних витрат та 700,00 грн. збитків.

Відповідач в судове засідання 20.10.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов  не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 28.09.2011 та ухвалі від 11.10.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про порушення провадження у справі від 29.09.2011 та ухвалу від 11.10.2011 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві та згідно наданих витягу з ЄДРПОУ є юридичною: м. Київ, пров. Чекістів, 3, кв. 54.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В судовому засіданні 20.10.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.09.2007 між Дочірнім підприємством «Кіровоградстальмонтаж»Закритого акціонерного товариства «Науково-дослідне виробниче підприємство «Криворіжстальконструкція»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтербудконтакт»(орендар) було укладено договір № 8-2007 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець надає у розпорядження орендаря наступний механізм: гусеничний кран МКГ-25 для виробництва будівельно-монтажних робіт на об‘єкті орендаря (передача крану проводиться шляхом складання акту приймання-передачі, який підписується представниками сторін).

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди крану, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі  3 390,00 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані пеня в розмірі 410,14 грн., 1 101,75 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 272,22 грн. та 700,00 грн. збитків у завданих за оплату юридичних послуг.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 2.1. договору строк надання механізму сторонами встановлено з 01.10.2007 по 31.12.2007.

Додатковою угодою від 26.12.2007 строк надання механізму для робіт продовжено по 30.06.2008.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна роботи механізму становить 60 грн. в тому числі ПДВ за одну машино-годину фактично відпрацьованого часу, але не менше 176 годин за один календарний місяць.

У відповідності до п. 3.3. договору оплата за роботу крану проводиться авансом до початку робіт в сумі 10 560,00 грн. в тому числі ПДВ.

Згідно п. 3.5. договору фактичні об‘єми виконаних робіт підтверджуються актом про виконання робіт та довідкою вартості виконаних робіт, які підписуються сторонами щомісячно до 30 числа поточного місяця (Ф2 та Ф3).

В матеріалах справи наявні наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ КМ-0000069 від 25.09.2007 на суму 20 000.00 грн.;

№ КМ-0000072 від 01.11.2007 на суму 9 240,00 грн.;

№ КМ-0000083 від 03.12.2007 на суму 10 680,00 грн.;

№ КМ-0000001 від 08.01.2008 на суму 12 000,00 грн.;

№ КМ-0000001 від 25.01.2008 на суму 10 080,00 грн.;

№ КМ-000015 від 03.03.2008 на суму 14 880,00 грн.,

№ КМ-000026 від 02.04.2008 на суму 10 640,00 грн.;

№ КМ-000041 від 12.05.2008 на суму 20 440,00 грн.;

№ КМ-000049 від 03.06.2008 на суму 33 600,00 грн.;

№ КМ-000056 від 30.06.2008 на суму 48 720,00 грн.

Отже, загальна вартість наданих послуг за оренду крану по договору у період з 25.09.2007 по 30.06.2008 становить 190 280,00 грн.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати за користування краном в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 3 399,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем відповідачу послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 390,00 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за затримку оплати виконаних робіт орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати наданих послуг, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, позивачем обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 410,14 грн.  

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 410,14 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  1 101,75 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 272,22 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Вимоги позивача в частині стягнення збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 1 101,75 грн. та 3 % річних в сумі 272,22 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 700,00 грн. збитків, які понесені позивачем у вигляді оплачених юридичних послуг задоволенню не підлягають з огляду на наступне

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Приватним підприємством «Юридична фірма «Евіденс»(виконавець) 21.03.2011 укладено договір № 2/03 про надання юридичних послуг, за умовами якого позивач доручив виконавцю виконати роботи (в тому числі претензійно-позовна робота, представництво інтересів позивача в суді, здійснення контролю за терміном виконання та законністю виконавчого провадження) по поверненню суми заборгованості та відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов‘язань відповідачем по договору № 8-2007 від 25.09.2007.

У відповідності до п. 3.1. зазначеного договору позивач за виконанні послуги платіжним дорученням № 1517 від 20.05.2011 сплатив виконавцю 700,00 грн.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, – у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Віднесення позивачем до складу збитків витрати на юридичну допомогу суперечить вимогам закону, зокрема вищезазначеним положенням, оскільки такі витрати не мають обов‘язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв‘язку з заборгованістю, яка склалась у відповідача перед позивачем.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов’язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і неодержаних доходах.

Суд не погоджується з твердженнями позивача,  що збитки в розмірі 700,00 грн.  мали місце внаслідок неналежного виконання зобов’язань відповідача саме за договором      № 8-2007 від 25.09.2007.

Отже, позивачем не доведено причинно-наслідковий зв’язок між протиправними діями відповідача та понесених в зв’язку з цим позивачем витратами на захист свого порушеного права саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов’язання щодо сплати орендних платежів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 700,00 грн. збитків у вигляді витрат на оплату юридичних послуг задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Дочірнього підприємства «Кіровоградстальмонтаж»Закритого акціонерного товариства «Науково-дослідне виробниче підприємство «Криворіжстальконструкція»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудконтакт»(м. Київ, пров. Чекістів, 3, кв. 54, код ЄДРПОУ 34659079) на користь Дочірнього підприємства «Кіровоградстальмонтаж»Закритого акціонерного товариства «Науково-дослідне виробниче підприємство «Криворіжстальконструкція»(м. Кіровоград, вул.. Комарова, 7, код ЄДРПОУ 01413632) 3 390 (три тисячі триста дев‘яносто) грн. 00 коп. основного боргу, 410 (чотириста десять) грн. 14 коп. пені, 1 101 (одну тисячу сто одну) грн. 75 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 272 (двісті сімдесят дві) грн. 22 коп. –3% річних, 51 (п‘ятдесят одну) грн. 74 коп. витрат по сплаті державного мита та 207 (двісті сім) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 25.10.2011.