Рішення

від 06.10.2011 по справі 38/297

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  38/297

06.10.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмія»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Яртан»

Про

стягнення 10526,66 грн.

За зустрічним позовом про

 стягнення 61713,00 грн.

Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від позивача

не з’явились

Від відповідача

Пермякова Т.О., Берко К.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості в сумі 10526,66 грн., з яких 9565,27 (9032,36+532,91) грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 805,49 грн. пені та 155,90 грн. 3% річних.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки, відповідно до якого Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар, проте Відповідач за поставлений товар не розрахувався в повному обсязі, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість.

Таким чином, Відповідач повинен сплатити Позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню та 3% річних.

Відповідач у поданому відзиві визнав заборгованість перед Позивачем в сумі 9032,36 грн., при цьому звернувся до суду з зустрічним позовом до Позивача, в якому просить суд стягнути з Позивача кошти в розмірі 61713,00 грн.

Свої зустрічні позовні вимоги Відповідач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір позики від 18.02.10р., відповідно до якого ОСОБА_1. зобов’язався надати Позивачу безпроцентну цільову позику в сумі 61713,00 грн., а Позивач зобов’язався прийняти та повернути вказану позику.

05.09.11р. між ОСОБА_1. та Відповідачем був укладений договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ОСОБА_1. відступив, а Відповідач набув право вимоги, належне ОСОБА_1., та став кредитором за договором позики від 18.02.11р., укладеного між ОСОБА_1. та Позивачем.

Оскільки за договором позики настав строк виконання Позивачем своїх зобов’язань, то відповідно Позивач повинен сплатити Відповідачу заборгованість в сумі 61713,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.08.11р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 15.09.11р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.09.11р.

Ухвалою від 19.09.11р. зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним, розгляд справи призначено на 22.09.11р. В судовому засіданні розгляд справи відкладався.

Судом  досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

          22.12.10р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №22/12-10 на поставку виробів з натурального каменю, відповідно до якого Позивач зобов’язався передати на умовах даного договору у власність Відповідача вироби  з натурального каменю-граніту, країна-виробник – Китай, а Відповідач зобов’язався сплатити повну його вартість на умовах попередньої оплатити та прийняти товар.

          Відповідно до п.3.2. договору та специфікації №1 до вказаного договору загальна вартість договору складає 2227153,05 грн., у т.ч. ПДВ 371192,17 грн., яка складається з вартості товару в сумі 2183487,13 грн. та вартості складських витрат в сумі 43665,92 грн.

          Згідно з п.3.4. вказаного договору Відповідач сплачує Позивачу 100% від вартості партії товару протягом трьох днів з дати підписання сторонами накладної на поставку товару.

          Відповідно до п.3.5. вказаного договору сторони домовились, що Позивач при перерахуванні грошових коштів на поточний рахунок Відповідача, утримує 10% від загальної суми даного договору за послуги з надання замовлення.

          Відповідно до п.6.3. вказаного договору у випадку затримки строків по оплаті за отриманий товар, Відповідач у безумовному порядку сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості договору за кожен день прострочення.

          23.12.10р. на виконання умов вказаного договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 2183487,13 грн., що підтверджується видатковою накладною №12, та надав складські послуги в сумі 43665,92 грн., що підтверджується актом надання послуг №13, довіреністю на отримання матеріальних цінностей, копії яких залучені до матеріалів справи.

          Проте Відповідач в порушення умов вказаного договору за поставлений товар розрахувався частково в сумі 2218120,70 грн., яка складається з суми 1995405,39 грн. перерахованих коштів та 222715,31 грн. утриманих Відповідачем відповідно до п.3.5. договору, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 9032,35 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнається Відповідачем.

          14.06.11р. Позивач направив Відповідачу претензію за вих. 09/11 про сплату заборгованості за поставлений товар. Проте Відповідач відповіді на вказану претензію не надав та не задовольнив її.

          Таким чином, у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем за поставлений товар в сумі 9032,36 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнається самим Відповідачем.

          18.02.11р. між ОСОБА_1 та Позивачем був підписаний договір позики (безпроцентна цільова), відповідно до якого ОСОБА_1. в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов’язався надати Позивачу безпроцентну цільову позику, а останній зобов’язався  прийняти позику, використати за цільовим призначенням і повернути названу позику ОСОБА_1. у визначений цим договором строк.

          Відповідно до п.2.3. вказаного договору сума позики становить за цим договором 61713,00 грн.

          Згідно з п.3.1. вказаного договору строк надання позики Позивачу становить 180 днів з моменту надання коштів Позивачу.

          Відповідно до п.4.1., 4.2. вказаного договору ОСОБА_1. надає позику частинами за графіком, узгодженим сторонами цього договору. Позика надається у готівковій формі уповноваженому представнику Позивача.

          05.09.11р. між ОСОБА_1. та Відповідачем був укладений договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ОСОБА_1. відступає Відповідачу, а Відповідач набуває право вимоги, належне ОСОБА_1., і стає кредитором за договором позики (безпроцентна цільова) №б/н від 18.02.11 між ОСОБА_1. та Позивачем.

          Відповідно до п.2. вказаного договору за цим договором Відповідач набуває право вимагати від Позивача належного виконання наступних обов’язків: повернення суми позики у розмірі 61713,00 грн.; надання документів, що засвідчують цільовий характер використання позики.

          14.09.11р. Відповідач надіслав Позивачу повідомлення про заміну кредитора у договорі позики (безпроцентна цільова) від 18.02.11р., укладеного між Позивачем та ОСОБА_1.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісний позов Позивача підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Як встановлено судом 22.12.10р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №22/12-10 на поставку виробів з натурального каменю, відповідно до якого Позивач зобов’язався передати на умовах даного договору у власність Відповідача вироби  з натурального каменю-граніту, країна-виробник – Китай, а Відповідач зобов’язався сплатити повну його вартість на умовах попередньої оплатити та прийняти товар. Відповідно до п.3.2. договору та специфікації №1 до вказаного договору загальна вартість договору складає 2227153,05 грн., у т.ч. ПДВ 371192,17 грн., яка складається з вартості товару в сумі 2183487,13 грн. та вартості складських витрат в сумі 43665,92 грн. Згідно з п.3.4. вказаного договору Відповідач сплачує Позивачу 100% від вартості партії товару протягом трьох днів з дати підписання сторонами накладної на поставку товару. Відповідно до п.3.5. вказаного договору сторони домовились, що Позивач при перерахуванні грошових коштів на поточний рахунок Відповідача, утримує 10% від загальної суми даного договору за послуги з надання замовлення.

          Як встановлено судом 23.12.10р. на виконання умов вказаного договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 2183487,13 грн., що підтверджується видатковою накладною №12, та надав складські послуги в сумі 43665,92 грн., що підтверджується актом надання послуг №13, довіреністю на отримання матеріальних цінностей, копії яких залучені до матеріалів справи. Проте Відповідач в порушення умов вказаного договору за поставлений товар розрахувався частково в сумі 2218120,70 грн., яка складається з суми 1995405,39 грн. перерахованих коштів та 222715,31 грн. утриманих Відповідачем відповідно до п.3.5. договору, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 9032,35 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнається Відповідачем.

Враховуючи викладене, суд вважає позовну вимогу Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 9032,36 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити вимоги Позивача про стягнення з Відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 9565,27 грн. та 3% річних в сумі 155,90 грн.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Як встановлено судом відповідно до п.6.3. вказаного договору у випадку затримки строків по оплаті за отриманий товар, Відповідач у безумовному порядку  сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості договору за кожен день прострочення.

          За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити вимогу Позивача про стягнення з Відповідача пені частково за 182 дні прострочки в сумі 698,09 грн.

          Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Згідно з ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти, в тому числі правочини між фізичною та юридичною особою, інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

          Відповідно до ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

          Згідно з ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

          Відповідно до ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

          Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

          Згідно з ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Як встановлено судом 18.02.11р. між ОСОБА_1 та Позивачем був підписаний договір позики (безпроцентна цільова), відповідно до якого ОСОБА_1. в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов’язався надати Позивачу безпроцентну цільову позику, а останній зобов’язався  прийняти позику, використати за цільовим призначенням і повернути названу позику ОСОБА_1. у визначений цим договором строк. Відповідно до п.2.3. вказаного договору сума позики становить за цим договором 61713,00 грн. Згідно з п.3.1. вказаного договору строк надання позики Позивачу становить 180 днів з моменту надання коштів Позивачу. Відповідно до п.4.1., 4.2. вказаного договору ОСОБА_1. надає позику частинами за графіком, узгодженим сторонами цього договору. Позика надається у готівковій формі уповноваженому представнику Позивача.

          Як встановлено судом 05.09.11р. між ОСОБА_1. та Відповідачем був укладений договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ОСОБА_1. відступає Відповідачу, а Відповідач набуває право вимоги, належне ОСОБА_1., і стає кредитором за договором позики (безпроцентна цільова) №б/н від 18.02.11 між ОСОБА_1. та Позивачем. Відповідно до п.2. вказаного договору за цим договором Відповідач набуває право вимагати від Позивача належного  виконання наступних обов’язків: повернення суми позики у розмірі 61713,00 грн.; надання документів, що засвідчують цільовий характер використання позики. 14.09.11р. Відповідач надіслав Позивачу повідомлення про заміну кредитора у договорі позики (безпроцентна цільова) від 18.02.11р., укладеного між Позивачем та ОСОБА_1.

          З наведеного вбачається, що між Позивачем та ОСОБА_1. був підписаний договір позики (безпроцентна цільова) від 18.02.11р., відповідно до якого ОСОБА_1. зобов’язався надати Позивачу позику в сумі 61713,00 грн., а Позивач зобов’язався повернути вказану позику через 180 днів з моменту надання коштів. В подальшому, 05.09.11р. між ОСОБА_1. та Відповідачем був укладений договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ОСОБА_1. відступив Відповідачу право вимоги до Позивача за договором позики  18.02.11р.

          Разом із тим, Відповідачем не подано суду жодних належних доказів, підтверджуючих, що ОСОБА_1. на виконання вказаного договору позики дійсно надав визначену договором позику Позивачу. Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, подані Відповідачем не можуть бути належними доказами, підтверджуючими факт надання позики, оскільки не являються первинними письмовими документами, підтверджуючими факт надання позики.     

          За вказаних обставин, суд вважає зустрічні позовні вимоги Відповідача про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 61713,00 грн. недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яртан»(02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, 3-А, кв. 54; код 34574865)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмія»(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3; код 37152805) основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 9565 (дев’ять тисяч п’ятсот шістдесят п’ять) грн. 27 коп., 3% річних в сумі  155 (сто п’ятдесят п’ять) грн. 90 коп.,  пеню в сумі 698 (шістсот дев’яносто вісім) грн. 09 коп., державне мито в сумі 104 (сто чотири) грн. 19 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 64  коп.

3. В іншій частині у первісному позові відмовити.

4. У зустрічному позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                   Ю.Л. Власов

Рішення підписане 26.10.2011 р.