Рішення

від 17.10.2011 по справі 15/17-3636-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-3636-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      "17" жовтня 2011 р.Справа  № 15/17-3636-2011

Господарський суд Одеської області  у складі:

судді                                              Петрова В.С.

При секретарі                               Міллер К.О.

За участю представників:

від позивача -                       Ковальський В.Є.,

від відповідача -                   не з'явився,     

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій” про стягнення 87540,17 грн., -

ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій” про стягнення заборгованості в сумі 87540,17 грн., у т.ч. інфляційних втрат в 68 418,85 грн. та 3 % річних за період з 06.10.2009 р. по 05.09.2011 р. в сумі 19 121,32 грн., посилаючись на наступне.

10.04.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне ремонтно - реставраційне управління" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій" було укладено договір субпідряду № 16/04 на виконання окремих будівельно-монтажних робіт (додаток № 4) на будівництві секції „Б” 10-поверхового житлового будинку в провулку Світлому, 1-5, у місті Одесі, в обсягах, передбачених проектом та договірною ціною.

Відповідно до умов вищевказаного договору субпідрядник - ТОВ "Будівельне ремонтно-реставраційне управління" зобов'язалося своїми силами з матеріалів генпідрядника - ТОВ "Обрій" виконати роботи по кладці зовнішніх та внутрішніх стін і перегородок з влаштуванням перемичок, монтажу сходових маршів, майданчиків, плит перекриття, плит балконів та лоджій, влаштуванню монолітних залізобетонних конструкцій з виготовленням армокаркасів, а генпідрядник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, передбачених договором. Договірну ціну доручених субпідряднику робіт було визначено в сумі 80 120 грн. з урахуванням ПДВ за кожен поверх. Передбачено уточнення договірної ціни по фактично виконаних обсягах робіт.

Додатковою угодою № 1 від 25.05.2008 р. сторони внесли зміни до договірних цін за виконання робіт на дев'ятому та десятому поверхах, технічному поверсі та надбудовах вище покрівлі.

Додатковою угодою №2 від 25.07.2008 р.  було узгоджено виконання позивачем із своїх матеріалів, своїми силами та засобами також робіт по внутрішній штукатурці приміщень під'їзду № 3 блок-секції «Б», у зв'язку з чим відповідно було збільшено договірну ціну робіт по договору на 324 338,40 грн. Передбачені цією додатковою угодою роботи підлягали виконанню протягом 60 календарних днів з моменту оплати авансу в сумі 30 000 гривень.

В подальшому додатковою угодою № 3 було збільшено обсяги робіт, що підлягали виконанню за договором. Так, позивачу було додатково доручено виконати роботи по внутрішній штукатурці приміщень під'їзду № 2 блок-секції „А” того ж будинку. У зв'язку  з цим договірну ціну додатково збільшено на 319 246,80 грн. Строк виконання робіт -  протягом 60 календарних днів з моменту оплати авансу в сумі 30 000 грн.

Умовами договору (п. 3.1.) передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться генпідрядником на розрахунковий рахунок субпідрядника за фактично виконані субпідрядником роботи протягом п'яти днів після підписання актів приймання виконаних робіт ф. КБ-2В і ф. КБ-3.

Як вказує позивач, на виконання договору позивачем було виконано, а відповідачем прийнято без зауважень та застережень робіт на загальну суму 871 262,40 грн., в тому числі: у квітні 2008 р. - на суму 81 174,00 грн.; у травні 2008 р. - на суму 108 729,60 грн.; у червні 2008 р. - на суму 129 012,00 грн.; у липні 2008 р. - на суму 65 839,20 грн.; у серпні 2008 р. - на суму 159 561,60 грн.; у вересні 2008 р. - на суму 177 184,80 грн.; у жовтні 2008 р. - на суму 149 761,20 грн.

За ствердженнями позивача, відповідач періодично здійснював часткову оплату за виконані роботи та станом на момент пред'явлення позову сплатив 538 915,60 грн.,  в тому числі: 11.04.2008 р. - 40 000 грн. (авансовий платіж); 23.04.2008 р. - 35 000 грн. (авансовий платіж); 23.05.2008 р. - 20 000 грн. (за виконані роботи); 06.06.2008 р. - 100 000 грн. (за виконані роботи); 09.07.2008 р. - 25 000 грн. (за виконані роботи); 15.07.2008 р. - 50 000 грн. (за виконані роботи); 28.07.2008 р. - 48 915,60 грн. (за виконані роботи); 15.08.2008 р. - 20 000 грн. (за виконані роботи); 19.09.2008 р. - 100 000 грн. (за виконані роботи); 18.12.2008 р. - 100 000 грн. (за виконані роботи).

Так, позивач вказує, що, починаючи з 19.12.2008 р., відповідач в порушення умов договору припинив здійснювати платежі, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 332 346,80 грн. (871262,40 грн. - 538 915,60 грн.), що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом. При цьому згідно з розрахунком ціни позову, доданим до позовної заяви від 06.10.2009 року, інфляційні збитки та 3% річних були розраховані позивачем станом на 05.10.2009 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2009 року у справі № 16/186-09-5139 з відповідача було стягнуто на користь позивача основний борг в сумі 332 346,80 грн., 40 479,96 грн. інфляційних збитків, 10 679,58 грн. - 3% річних, 37 400,40 грн. - пені, 4 209,07 грн. витрат на сплату державного мита, 225,31 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Вищевказане судове рішення набрало законної сили 18.12.2009 року, у зв'язку з чим господарським судом Одеської області було видано наказ про його примусове виконання.

Між тим, як стверджує позивач, вказане рішення господарського суду відповідачем не виконане. Таким чином, позивач зазначає, що в результаті невиконання відповідачем умов договору та рішення господарського суду від 02.12.2009 року за період з 06.10.2009 року по 05.09.2011 року у відповідача додатково виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 87 540,17 грн., в тому числі 68 418,85 грн. інфляційних збитків та 19 121,32 грн. - 3% річних, що підтверджується наданим позивачем до позову розрахунком.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-3636-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 130-132).

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.04.2008 року між ТОВ „Обрій” (генпідрядник) та ТОВ „Будівельне ремонтно-реставраційне управління” (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 16/04, відповідно до умов якого генпідрядник поручив, а субпідрядник зобов'язався своїми силами з матеріалів генпідрядника виконати роботи по кладці зовнішніх та внутрішніх стін і перегородок з влаштуванням перемичок, монтажу сходових маршів, майданчиків, плит перекриття, плит балконів та лоджій, влаштуванню монолітних залізобетонних конструкцій з виготовленням армокаркасів на будівництві секції „Б” 10-поверхового житлового будинку в провулку Світлому, 1-5, у місті Одесі, в обсязі робіт, передбачених проектом та договірною ціною.     

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. В свою чергу, відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до п. 5.1.1 договору субпідрядник зобов'язався виконати всі роботи за цим договором відповідно до проектної документації. У відповідності до п.п. 4.1, 4.3 договору датою початку робіт за цим договором вважається дата передачі об'єкту Субпідряднику за актом. Датою  закінчення робіт – 30 червня 2008р.  згідно з календарним графіком виконання робіт, узгодженим сторонами, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з  п. 2.1 договору сторонами договірна ціна доручених субпідряднику робіт  була визначена   у розмірі 80120 грн. з урахуванням ПДВ за кожен поверх та визначено, що ціна буде  уточнюватися за фактично виконаними обсягами робіт.  

В подальшому між сторонами по справі було укладено низку додаткових угод, якими були внесені зміни до п. 2.1 договору. Так, додатковою угодою №1 від 25.05.2008р. сторони внесли зміни до договірних цін за виконання робіт з  п'ятого до восьмого поверху з розрахунку 80120 грн. на один поверх, на дев'ятому поверсі –83533,20 грн.,  та десятому поверсі, технічному поверсі та надбудовах вище покрівлі –149176,80 грн. Кінцевий термін виконання робіт був продовжений  до  15.08.2008р.

Додатковою угодою №2 від 25.07.2008 р. сторонами було узгоджено виконання позивачем із своїх матеріалів, своїми силами та засобами також робіт по внутрішній штукатурці приміщень під'їзду №3 блок-секції „Б”, у зв'язку з чим, відповідно було збільшено договірну ціну робіт по договору на 324 338,40 гривень. Передбачені цією додатковою угодою роботи підлягали виконанню протягом 60 календарних днів з моменту оплати авансу в сумі 30 000 гривень.

В подальшому, додатковою угодою №3 було збільшено обсяги робіт, що підлягали виконанню за договором. Позивачу було додатково доручено виконати роботи по внутрішній штукатурці приміщень під'їзду №2 блок-секції „А” того ж будинку. Договірну ціну додатково  збільшено на 319 246,80 гривень. Передбачені цією додатковою угодою роботи підлягали виконанню протягом 60 календарних днів з моменту оплати авансу в сумі 30 000 гривень.

Як з'ясовано судом, на виконання наведених умов договору з урахуванням додаткових погоджень до нього позивачем було виконано, а відповідачем прийнято без зауважень та застережень роботи на загальну суму 871 262,40 гривень, що підтверджується актами виконаних робіт ф.КБ-2В та ф.КБ-3, в тому числі: у квітні 2008 р. на суму 81 174,00 грн.; у травні 2008 р. на суму 108 729,60 грн.; у червні 2008 р. на суму 129 012,00 грн.; у липні 2008 р. на суму 65 839,20 грн.; у серпні 2008 р. на суму 159 561,60 грн.; у вересні 2008 р. на суму 177 184,80 грн.; у жовтні 2008 р. на суму 149 761,20 грн.

В свою чергу у відповідності до ч.4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з положеннями п. 5.2.5 договору генпідрядник зобов'язався оплатити субпідряднику виконані роботи відповідно до умов цього договору. Умовами п.3.1 договору передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться генпідрядником за    фактично виконані субпідрядником роботи протягом п'яти днів після підписання актів приймання  виконаних робіт ф.КБ-2в і ф.КБ-3.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України  договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення умов п.п. 3.1, 5.2.5  договору субпідряду №16/04, вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України ТОВ „Обрій” було здійснено лише часткову оплату фактично виконаних позивачем робіт. Так, на день пред'явлення позову відповідачем було перераховано  на  користь позивача  538 915,60 гривень, в тому числі: 11.04.2008 р. - 40000 грн.; 23.04.2008 р. - 35 000 грн.; 23.05.2008 р. - 20 000 грн.;  06.06.2008 р. - 100 000 грн.; 09.07.2008 р. - 25 000 грн.; 15.07.2008 р. - 50 000 грн.; 28.07.2008 р. - 48 915,60 грн.; 15.08.2008 р. - 20 000 грн.; 19.09.2008 р. - 100 000 грн.; 18.12.2008 р. - 100 000 грн. У зв'язку з зазначеним у відповідача (генпідрядника)  утворилась заборгованість перед ТОВ „Будівельне ремонтно-реставраційне управління” по вказаному договору на загальну суму у розмірі 332 346,80 грн.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій” основного боргу в сумі  332346,80 грн.,  40479,96 грн. –інфляційних витрат, 3% річних у сумі 10679,58 грн. та пені у розмірі 57375,99 грн., що були розраховані позивачем станом на 05.10.2009 року.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2009 року у справі № 16/186-09-5139 з відповідача було стягнуто на користь позивача основний борг в сумі 332 346,80 грн., 40 479,96 грн. інфляційних збитків, 10 679,58 грн. - 3% річних, 37 400,40 грн. - пені, 4 209,07 грн. витрат на сплату державного мита, 225,31 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Вищевказане судове рішення набрало законної сили 18.12.2009 року, у зв'язку з чим господарським судом Одеської області було видано наказ про його примусове виконання.

Між тим, як стверджує позивач, вказане рішення господарського суду відповідачем до теперішнього часу не виконане, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 68 418,85 грн. інфляційних збитків та 19 121,32 грн. - 3% річних, що були нараховані в результаті невиконання відповідачем умов договору та рішення господарського суду від 02.12.2009 року за період з 06.10.2009 року по 05.09.2011 року.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який  прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.    

З огляду на існування у відповідача заборгованості по договору субпідряду №16/04 та невиконання рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2009 року у справі № 16/186-09-5139, суд вважає цілком правомірним нарахування позивачем відповідачу інфляційних втрат та 3% річних у період з 06.10.2009 року по 05.09.2011 року.

Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем виконаних позивачем робіт) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

У зв'язку з наведеним суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних втрат.

Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що ні законом, ні договором субпідряду не встановлено іншого відсотку річних, відповідно  сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, суд вважає вказаний розрахунок правильним.

При цьому суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивач мав можливість отримати належне йому на підставі рішення суду від 02.12.2009р. після повторної реалізації майна боржника до винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 15.12.2010 р., у зв'язку з чим не можуть бути нараховані інфляційні та 3 % річних. Так, заборгованість, що мала місце у відповідача перед позивачем по договору субпідряду, відповідачем не була погашена, також рішення суду у справі № 16/186-09-5139, яким була стягнута сума боргу, не виконане.      

Відтак, з огляду на існування у відповідача заборгованості по договору субпідряду, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 68 418,85 грн. інфляційних збитків та 19 121,32 грн. - 3% річних від простроченої суми.  

До того ж відповідачем не спростовано факт того, що при виконанні укладеного з позивачем договору субпідряду з боку відповідача мало місце прострочення виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт, що в свою чергу є порушенням зобов'язання. Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління” є  обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.  32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                      В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій” про стягнення 87540,17 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій” (65010, м. Одеса, вул.. Палубна, 9/1, п/р 26004314835 в АКБ „Південний” у м. Одесі, МФО 328209, код ЄДРПОУ 24764593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління” (65017, м. Одеса, вул. Бреуса, 61, корп. 6, кв.4, п/р 26004201980 у ВАТ „Кредитпромбанк” у м. Одесі, МФО 388487, код ЄДРПОУ 34800228) 68 418/шістдесят вісім тисяч чотириста вісімнадцять/грн. 85 коп. інфляційних втрат, 19121/дев'ятнадцять  тисяч сто двадцять одна/ грн. 32 коп. 3% річних, витрати по сплаті держмита в розмірі 875/вісімсот сімдесят п'ять/грн. 40 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                       Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2011 р.