Постанова

від 20.10.2011 по справі 5023/3212/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2011 р. Справа № 5023/3212/11

Колегія суддів у скла ді:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Білецька А.М., суддя Гончар Т. В.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників :

позивача - не з' явився ,

відповідача - не з' я вився,

ДПІ - ОСОБА_1 за дов іреністю від 30.11.2010 р. №5739/9/10-035,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміще нні Харківського апеляційно го господарського суду апеля ційну скаргу ДПІ у Московськ ому районі м. Харкова (вх. № 4249Х/3-11) на рішення господарс ького суду Харківської облас ті від 10.05.2011 року по справі № 5023/3212/1 1

за позовом ТОВ "Унікон сульт Паблік", м. Київ

до ПП "Твіт -Тер", м. Харкі в

про стягнення коштів

встановила:

27 квітня 2011 р. ТОВ «Ун іконсульт Паблік» звернулос я до ПП «Твіт - Тер»з позовом про стягнення з ПП «Твіт - Те р»заборгованості, що виникла у зв' язку з невиконанням ві дповідачем умов договору куп івлі-продажу від 01.03.2011 р. №11, в роз мірі 12 600,00 грн.

10 травня 2011 р. ПП «Твіт - Тер»з вернулося до місцевого госпо дарського суду із зустрічним позовом, в якому просив визна ти дійсним договір купівлі-п родажу від 01.03.2011 р. №11.

Зустрічний позов прийняти й місцевим господарським суд ом до спільного розгляду з пе рвісним позовом.

Рішенням господарськ ого суду Харківської області від 10.05.2011 року у справі № 5023/3212/11 у за доволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрі чний позов задоволений у пов ному обсязі, визнаний дійсни м договір купівлі-продажу ві д 01.03.2011 р. №11.

23 вересня 2011 р. з апеляційної с каргою на зазначене рішення місцевого господарського су ду звернулася Державна подат кова інспекція у Московськом у районі м. Харкова.

В обґрунтування апеляційн ої скарги ДПІ у Московському районі м. Харкова зазначила, щ о місцевим господарським суд ом допущені порушення норм п роцесуального права, які пол ягали у неповному з' ясуванн і обставин, що мають значення для справи.

Так, апелянт послався на те, що дані податкової перевірк и учасників спірної угоди св ідчать про фінансову та госп одарську неможливість викон ання угоди її учасниками, що с відчить про те, що угода була с прямована на безпідставну зм іну розміру податкових зобов ' язань її учасників. Посила нням на цей висновок апелянт обґрунтував і свій процесуа льний інтерес на подання апе ляції. На підставі викладено го апелянт просив суд скасув ати рішення господарського с уду Харківської області та в инести нове рішення, яким в за доволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апел яційного господарського суд у від 29.09.2011 р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до пр овадження та запропоновано п озивачу та відповідачу надат и на адресу апеляційного суд у відзив на апеляційну скарг у з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиц ії по справі та докази на підт вердження своїх заперечень.

Позивачем та відповідачем відзиву на апеляційну скарг у надано не було.

В судове засідання, признач ене на 19.10.2011 р., з' явився предст авник ДПІ.

Представники позивача та в ідповідача до суду не з' яви лися, про місце та час вирішен ня спору були повідомлені на лежним чином та своєчасно.

Приймаючи до уваги, що судо м апеляційної інстанції ство рено учасникам спору всі нео бхідні умови для встановленн я фактичних обставин справи і правильного застосування з аконодавства, вжито заходи д о належного повідомлення про час та місце розгляду справи і позивач з відповідачем не с користалися своїм правом при йняти участь у вирішення спо ру судом апеляційної інстанц ії, колегія суддів вважає за м ожливе вирішення спору за ві дсутності представників сто рін.

Дослідивши матеріали спр ави, а також викладені у апеля ційній скарзі, заслухавши у с удовому засіданні пояснення ДПІ, перевіривши правильніс ть застосування господарськ им судом першої інстанції но рм матеріального та процесуа льного права, а також повноту встановлення обставин справ и та відповідність їх надани м доказам, та повторно розгля нувши справу в порядку ст.. 101 ГП К України, колегія суддів вва жає, що апеляційна скарга ДПІ у Московському районі м. Харк ова задоволенню не підлягає, а оскаржене рішення підляга є скасуванню в частині задов олення зустрічного позову.

Колегією суддів в ході розг ляду справи встановлені такі факти та відповідні їм право відносини.

1.03.2011 р. між ТОВ «Уніконсульт П аблік»та ПП «Твіт-Тер»був ук ладений договір №11, за умовами якого постачальник - відпові дач за первісним позовом зоб ов' язується передати у влас ність покупця - позивача за первісним позовом товари, а п окупець зобов' язується при йняти та оплатити товар.

Відповідно до п.1.3. договору п ри поставці товару асортимен т, кількість, ціна та вартість товару узгоджується сторона ми шляхом підписання накладн их к цьому договору.

В якості доказу виконання д оговору суду надані видатков і накладні, а саме: №48 від 15.03.2011 р. н а суму 451231,00 грн., №44 від 11.03.2011 р. на су му 211621,00 грн., №41 від 10.03.2011 р. на суму 229 200,00 грн., №37 від 04.03.2011р. на суму 241651,00 гр н., №32 від 03.03.2011 р. на суму 314765,00 грн., №3 1 від 03.03.2011р. на суму 298561,00 грн., №3 від 01.03.2011 р. на суму 352145,00 грн., №2 від 01.03.2011 р . на суму 256874,00 грн., №1 від 01.03.2011 р. на с уму 325681,00 грн., №67 від 31.03.2011 р. на суму 519354,00 грн., №66 від 31.03.2011 р. на суму 468512,00 г рн., №65 від 30.03.2011р. на суму 312451,00 грн., № 62 від 25.03.2011 р. на суму 444371,00 грн., №61 від 23.03.2011р. на суму 352151,00 грн., №59 від 21.03.2011 р . на суму 465121,00 грн., №58 від 21.03.2011р. на с уму 298421,00 грн., №56 від 17.03.2011 р. на суму 365214,00 грн., №55 від 17.03.2011р. на суму 365471,00 г рн., №51 від 16.03.2011 р. на суму 325612,00 грн.

Вивченням змісту накладни х встановлено, що вони не міст ять зазначення ПІБ осіб, що зд ійснили вказані позивачем го сподарські операції.

Довіреності на отримання т оварно-матеріальних цінност ей суду не надані.

Крім того, позивачем до суду подані податкові накладні н а вказані в у видаткових накл адних суми, а саме: №48 від 15.03.2011 р. н а суму 451231,00 грн., №44 від 11.03.2011 р. на су му 211621,00 грн., №41 від 10.03.2011 р. на суму 229 200,00 грн., №37 від 04.03.2011р. на суму 241651,00 гр н., №32 від 03.03.2011 р. на суму 314765,00 грн., №3 1 від 03.03.2011р. на суму 298561,00 грн., №3 від 01.03.2011 р. на суму 352145,00 грн., №2 від 01.03.2011 р . на суму 256874,00 грн., №1 від 01.03.2011 р. на с уму 325681,00 грн., №67 від 31.03.2011 р. на суму 519354,00 грн., №66 від 31.03.2011 р. на суму 468512,00 г рн., №65 від 30.03.2011р. на суму 312451,00 грн., № 62 від 25.03.2011 р. на суму 444371,00 грн., №61 від 23.03.2011р. на суму 352151,00 грн., №59 від 21.03.2011 р . на суму 465121,00 грн., №58 від 21.03.2011р. на с уму 298421,00 грн., №56 від 17.03.2011 р. на суму 365214,00 грн., №55 від 17.03.2011р. на суму 365471,00 г рн., №51 від 16.03.2011 р. на суму 325612,00 грн.

Будь-яких доказів, що підтве рджують фактичне переміщенн я товару від продавця до поку пця (товарно-транспортні нак ладні, путьові листи; наряди н а виконання робіт по транспо ртуванню, тощо) позивачем суд у не надано.

Зі змісту наданого апелянт ом акту документальної невиї зної перевірки ТОВ «Твіт - Т ер»(ЄДРПОУ 36457516) з питань не пода ння податкових декларацій з податку на додану вартість з а період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. №1445/10-018/364575 16 від 16.05.2011 р. випливає, що зазнач ене підприємство за місцем с воєї реєстрації не знаходить ся, в зв' язку з чим складений акт відсутності підприємств а за юридичною адресою від 21.04.2 011 р.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Твіт - Тер»анульоване 03.03.2011 р. н а підставі абзацу ж) п. 184.1 ст. 184 По даткового кодексу України.

Податкова звітність з ПДВ Т ОВ «Твіт - Тер» за березень 2011 р . отримала статус «не дійсна» , оскільки заповнення даного звіту не відповідає вимогам Наказу ДПАУ №41 від 25.01.2011 р. та ряд у норм Податкового кодексу У країни.

Відповідно до даних деклар ації про податок на прибуток основні засоби у ТОВ «Твіт - Тер»відсутні; витрати на пол іпшення основних фондів відс утні, амортизаційні відрахув ання відсутні.

Відповідно до податкового розрахунку комунального под атку чисельність працюючих у ТОВ «Твіт - Тер»складає нул ь осіб.

Вирішуючи спір, колегія суд дів опирається на наступні н орми законодавства.

Задовольняючи зустрічний позов, місцевий господарськи й суд прийшов до висновку про невизнання права позивача з а зустрічним позовом.

При цьому місцевий господа рський суд не зазначив у своє му рішення, яке саме право не в изнається відповідачем за зу стрічним позовом та яким чин ом визнання угоди дійсною мо же захистити таке право.

З висновками місцевого гос подарського суду колегія суд дів погодитися не може.

Відповідно до приписів ст.15 ЦК України кожна особа має пр аво на захист свого цивільно го права у разі його порушенн я, невизнання або оспорюванн я. Кожна особа має право на зах ист свого інтересу, який не су перечить загальним засадам ц ивільного законодавства.

Аналіз гіпотези норми ст. 15 Ц К України приводить колегію суддів до висновку про те, що п ідставою отримання особою ци вільного захисту є порушення , невизнання або оспорювання її права, а також спричинення шкоди охоронюваному законом інтересу.

З аналізу зустрічної позов ної заяви від 10.05.2011 р. випливає, щ о вона не містить зазначення , яке саме право позивача пору шене, не визнається або оспор юється. Аналогічним чином в з аяві відсутнє посилання на м ожливість спричинення шкоди охоронюваним законом інтере сам позивача.

Дослідивши матеріали спра ви у їх сукупності, колегія су ддів не вбачає порушень будь -яких цивільних прав суб' єк та звернення з позовом, або не обхідності захисту його інте ресів.

Так, під цивільним правом сл ід розуміти юридичну можливі сть визначеного суб'єкта впл ивати на конкретне благо (май нове чи немайнове).

Цивільне право суб' єкта з авжди є правом на певну цінні сть - матеріальну або духовну , що вирізняє таку юридичну мо жливість від правоздатності особи як абстрактної можлив ості бути суб'єктом цивільни х правовідносин, мати суб'єкт ивні права та обов'язки.

Зміст цивільного права заз вичай становлять три юридичн і можливості (правомочності) : а) можливість вести себе певн им чином (право "на власні дії" ); б) можливість вимагати певно ї поведінки від інших (право "н а чужі дії"); в) можливість захи сту порушеного права в юриcди кційному порядку (в судовому порядку, шляхом звернення до державних органів, третейсь кого суду тощо).

Оскільки відповідно до пра вової позиції позивача за зу стрічним позовом угода викон ана в повному обсязі; права тр етіх осіб угодою не порушені ; угода є законною та легально ю, твердження позивача за зус трічним позовом про порушенн я його права є безпідставним .

В цій частині колегія судді в також вважає необхідним пі дкреслити, що факт оспорюван ня угоди позивачем за первіс ним позовом не створює підст ав для отримання судового за хисту, оскільки захист є похі дним від виду порушення прав а і має відповідати меті його поновлення, а в даному випадк у позивачем за зустрічним по зовом не наведено конкретног о права, якому може бути сприч инена шкода внаслідок невизн ання дійсності угоди позивач ем за первісним позовом.

Визначення охоронюваного законом інтересу міститься у Рішенні Конституційного Суд у України від 1 грудня 2004 р. у спр аві N 1-10/2004 за конституційним под анням 50 народних депутатів Ук раїни щодо офіційного тлумач ення окремих положень частин и першої ст. 4 ЦПК України 1963 р., з окрема, тлумачення поняття "о хоронюваний законом інтерес ". В цьому Рішенні КСУ визначив , що "поняття "охоронюваний зак оном інтерес", яке вживається в частині першій статті 4 Циві льного процесуального кодек су України та інших законах У країни у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", тре ба розуміти як прагнення до к ористування конкретним мате ріальним та/або нематеріальн им благом, як зумовлений зага льним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у с уб'єктивному праві простий л егітимний дозвіл, що є самост ійним об'єктом судового захи сту та інших засобів правово ї охорони з метою задоволенн я індивідуальних і колективн их потреб, які не суперечать К онституції і законам України , суспільним інтересам, справ едливості, добросовісності, розумності та іншим загально -правовим засадам".

Виходячи з цього визначенн я, колегія суддів доходить до висновку, що у спірних правов ідносинах відсутній охороню ваний законом інтерес позива ча за зустрічним позовом, яки й підлягає судовому захисту.

Окрім викладеного, колегія суддів вважає за необхідне п іддати правовому аналізу мож ливість отримання позивачем за зустрічним позовом обран ого ним способу захисту у виг ляді визнання угоди дійсною.

Очевидно, що даний спосіб не є передбаченим законом захи стом в порядку ч.2 ст. 220 ЦК Украї ни.

Тому даний спосіб захисту к олегія суддів вважає таким, щ о ґрунтується на приписах ч.2 с т. 16 ЦК України - суд може захис тити цивільне право або інте рес іншим способом, що встано влений договором або законом .

Такий спосіб захисту перед бачений ст. 5.2. договору №11 від 01. 03.011 р., що свідчить про наявніст ь у позивача за зустрічним по зовом процесуального права н а звернення в суд із даною вим огою.

Оцінюючи матеріальні підс тави до задоволення такої ви моги, колегія суддів зазнача є, що обраний позивачем за зус трічним позовом спосіб захис ту не призводить до зміни пра вового стану сторін, тобто є н ікчемним.

Опираючись на положення ч.1 ст. 16 ЦК України, колегія судді в вважає, що право на судовий з ахист виникає у особи у разі п орушення цивільного права чи інтересу і такий захист пови нний бути конкретний, тобто з астосовується такий спосіб з ахисту, який залежить від вид у порушення та від наявності чи відсутності між сторонам и зобов'язальних правовіднос ин. Тобто, потерпіла особа не з вертається з усіма передбаче ними вимогами до суду, а обира є саме той засіб захисту, який відповідає характеру поруше ння його права чи інтересу.

Так, статтею 204 ЦК України зак ріплена презумпція правомір ності правочину - правочин є п равомірним, якщо його недійс ність прямо не встановлена з аконом або якщо він не визнан ий судом недійсним.

Договір №11 від 01.03.011 р. на день в ирішення спору не визнаний н едійсним.

Заява позивача за первісни м позовом про нікчемність да ного договору не порушила жо дних прав або передбачених з аконом інтересів позивача за зустрічним позовом.

За таких умов надання захис ту є неможливим, оскільки нем ожливо поновити право, яке не порушене. Аналогічним чином не вбачається підстав до зах исту цивільного інтересу поз ивача за зустрічним позовом.

Викладене свідчить про те, щ о право або охоронювані інте реси позивача за зустрічним позовом не порушені, а обрани й ним спосіб захисту не може п ризвести до зміни правового стану сторін, в силу чого коле гія суддів доходить до висно вку про відсутність правових підстав до задоволення позо вних вимог.

Оцінюючи аргументи апеляц ійної скарги ДПІ у Московськ ому районі м. Харкова (далі - Д ПІ), колегія суддів не знаход ить підстав до її задоволенн я.

Так, з аналізу апеляційної с карги вбачається, що на думку апелянта, обидві сторони спо ру діяли з протиправною мето ю штучної зміни податкових з обов' язань.

Саме цим посиланням ДПІ обґ рунтовує власний процесуаль ний інтерес на подання апеля ційної скарги.

Між тим, відповідно до припи сів ст. 91 ГПК України право на а пеляційне оскарження є похід ним від вирішення судом у ріш енні питання про права та обо в' язки апелянта.

З матеріалів справи вбачає ться наявність інтересу ДПІ до спірної угоди, однак не вба чається впливу оскарженого р ішення на права та обов' язк и даної державної установи.

Так, в межах виконання своїх функцій як фіскального орга ну держави, ДПІ не позбавлена права самостійно кваліфікув ати спірний правочин як нікч емний і відповідним чином ви значити обсяги податкових зо бов' язань учасників даних п равочинів та застосувати зах оди фіскального примусу до у часників правовідносин.

Винесене судом рішення жод ним чином не перешкоджає в зд ійсненні зазначених дій, оск ільки не містить адресованих на адресу ДПІ приписів.

З огляду на зазначені обста вини, колегія суддів вважає з а необхідне в задоволенні ап еляційної скарги ДПІ відмови ти.

Вирішуючи питання перегля ду рішення місцевого господа рського суду, з урахуванням ф акту відмови в задоволенні а пеляційної скарги, колегія с уддів керується приписами ч. 2 ст. 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господар ський суд не зв' язаний дово дами апеляційної скарги і пе ревіряє законність і обґрунт ованість рішення місцевого г осподарського суду в повному обсязі.

За таких умов колегія судді в вважає за доцільне скорист атися наданим законом процес уальним правом перегляду ріш ення суду першої інстанції і скасувати дане рішення як та ке, що винесено при невірному застосуванні норм матеріаль ного права і є незаконним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, ч.2 ст. 101, п.2 ч.1 с т. 103, п. 4 ч.1 ст. 104 ГПК України, колег ія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ДПІ у Московському районі м. Харк ова на рішення господарськог о суду Харківської області в ід 10.05.2011 року у справі № 5023/3212/11 зали шити без задоволення.

Рішення господарського су ду Харківської області від 10.0 5.2011 року по справі № 5023/3212/11 скасув ати в частині задоволення зу стрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, як им в задоволенні зустрічного позову ПП «Твіт - Тер»до ТОВ «Уніконсульт Паблік»про виз нання угоди дійсною відмовит и в повному обсязі.

В іншій частині рішення гос подарського суду Харківсько ї області від 10.05.2011 року у справ і № 5023/3212/11 залишити без змін.

Головуючий суд дя М.М. Слободін

суддя Т.В. Гончар

суддя А .М. Білецька

Повний текст пост анови складено та підписано 20.10.2011 року.