Рішення

від 22.07.2008 по справі 8/175/14 (10/171/19)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/175/14 (10/171/19)

  22.07.08  

        УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів                                                                                                                           тел.77-99-18

пр.Миру,20                                                                                                                         тел.77-44-62

===============================================================                                                            Іменем України

Р  І  Ш  Е Н  Н  Я

15 липня  2008р.                                                                      Справа №  8/175 (10/171/19)/14

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Облтеплокомуненрго”, вул..Комсомольська, 55Б, м.Чернігів

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Чернігівавтодеталь”, пр.Миру, 312, м.Чернігів

Про  стягнення 385114грн.63коп. збитків

                                                                                                                              Суддя   Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ   СТОРІН:

від позивача: Березинець О.В. –юрисконсульт, довір.пост. №7 від 02.01.08р.

від відповідача: Бачурна Н.О. –представник, довір.пост. №440/01-00 від 09.10.07р. (після перерви не з'явився)

       Рішення приймається після оголошеної на підставі ч.3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України перерви з 08.07.08р. по 15.07.08р.

       За згодою сторони в судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

       Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 385114грн.63коп. збитків, заподіяних внаслідок порушення відповідачем господарських зобов'язань за договором на постачання теплової енергії від 22.08.02р. №365/408.

       Відповідач проти позову заперечує повністю, стверджуючи, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та заподіяними збитками, оскільки, за думкою відповідача, температурні показники теплоспоживання в житлових будинках  не можуть знаходитися в прямій залежності від температурних показників тепла на виході з котельної та теплопункту. Крім того, відповідач стверджує, що позивачем не доведено розмір заподіяних йому збитків.

       Подані сторонами клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу судом задоволені.

        Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд ВСТАНОВИВ:

         22 серпня 2002р. між сторонами у справі укладений договір №365/408 про передачу теплової енергії (опалення та гаряче водопостачання), відповідно до умов якого відповідач, як теплопостачальна організація, прийняв на себе зобов'язання відпустити теплову енергію у відповідності з умовами даного договору, а позивач, як споживач, зобов'язувався своєчасно проводити оплату за теплову енергію та виконувати інші умови, визначені цим договором.

Згідно із п.2.5. договору відповідач зобов'язувався забезпечити: графік теплозабезпечення на початок опалювального сезону 1150/700С із максимальною верхньою температурою 950 (після виконання запланованих заходів по регулюванню гідравліки теплових мереж графік теплопозабезпечення піднімається до проектних параметрів); тиск у зворотньому трубопроводі не менше 3,0кг/с; перепад між подаючим та зворотнім трубопроводами на межі розподілу не менше 3,2кг/см2. По гарячому водозабезпеченню відповідач зобов'язувався забезпечити тиск у подаючому трубопроводі не менше 5 кгс/см2 але не більше 10кгс/см2; забезпечити циркуляцію гарячої води в циркуляційному зворотньому трубопроводі на межі розподілу не менше 25м3/ч ( при роботі гарячого водопостачання).

Відповідно до розділу 3 договору позивач зобов'язувався не проводити  понаднормативні витрати води з теплових мереж та витримувати затверджені режими  по нормах відбору теплової енергії і температури  зворотної води.

Як вбачається із розділу 5 договору облік відпущеної теплової енергії виконується по лічильниках, встановлених на межі балансової належності.  Відповідно до абзацу першого розділу 8 договору межа відповідальності за технічний стан і обслуговування теплових мереж сторін визначається актом розподілу балансової належності теплових мереж, який є невід'ємною частиною договору.

Крім того, між сторонами  підписано доповнення №1 від 22.08.2002р. до договору №365 від 22.08.2002р., згідно з яким сторони дійшли згоди, що споживач (позивач у справі)  зобов'язується кошти, отримані від його абонентів по мікрорайону, акумулювати на окремому банківському рахунку та перераховувати  теплопостачальної організації (відповідач у справі) в повному обсязі. Різниця між цінами 1 Гкал теплової енергії у  споживача і теплопостачальної  організації є доходом споживача і перераховується на рахунок теплопостачальної організації в рахунок погашення заборгованості за відпущену теплову енергію в минулі періоди згідно договору №87/136 від 04.01.2002р.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо електропостачання, які регулюються Законом України “Про електроенергетику”, а також загальними нормами господарського та цивільного законодавства. При вирішенні даного спору судом застосовуються норми Цивільного кодексу України та  Господарського кодексу України, оскільки після набрання ними чинності  взаємовідносини між сторонами на підставі вищезазначеного договору продовжували існувати.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає енергію споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання,  що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії. В силу ст.1 Закону України “Про електроенергетику” теплова енергія визначається як енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є  товарною  продукцією,  призначеною для купівлі-продажу.

За загальними правилами господарські зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно, в тому числі, до договору.

Сторонами не заперечується, що відповідачем протягом опалювальних сезонів 2003-2006 років здійснювалося постачання позивачеві теплової енергії.  Крім того, матеріалами справи підтверджується факт здійснення оплати позивачем вартості отриманої від відповідача теплової енергії.

Також, сторонами не заперечується той факт, що отримана позивачем  від відповідача теплова енергія поставлялася в подальшому мешканцям житлового мікрорайону ЗАЗ, зокрема житлових будинків №№251,253,255,255а,257,259,269,271,271 по пр.Миру в м.Чернігові, та до гуртожитків, розташованих за адресами: пр.Миру,  №№247,249.

Мотивуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що при постачанні теплової енергії відповідачем не були дотримані встановлені договором параметри температури теплоносія, внаслідок чого позивачем отримані збитки в сумі 385114грн.63коп., які складаються з:  291702грн.77коп. упущеної вигоди у вигляді  недоотримання оплати за постачання теплової енергії мешканцям житлових будинків та гуртожитків, обладнаних приладами обліку теплової енергії; 21969грн.47коп. здійсненого  позивачем зменшення нарахувань  по оплаті за послуги з опалення  мешканцям житлових будинків,  що не обладнані приладами обліку теплової енергії; 71442грн.39коп. витрат, понесених позивачем внаслідок необхідності забезпечення функціонування перекачувального насосу у теплопункті позивача.  Отже, предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України відшкодування збитків є формою господарського-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України  правовим наслідком порушення зобов'язання є відшкодуванням збитків.

Обов'язок особи, яка порушила господарське зобов'язання, відшкодувати управненій стороні заподіяні збитки, передбачений також ст.224 Господарського кодексу України. За змістом ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата  або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи.

          Статтею 225 ГК України визначено склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою,  яка допустила господарське правопорушення, в тому числі вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, а також  не одержаний прибуток, на який сторона мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Оскільки відшкодування збитків є видом господарсько-правової відповідальності за  вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання, то для його застосування необхідна наявність всіх складових елементів правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, безпосередніх збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, а також вини у заподіянні збитків. При цьому, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини правопорушника.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Враховуючи, що у спорах про  відшкодування збитків, обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на відповідача, то позивач повинен довести  протиправність поведінки відповідача, розмір заявленої до стягнення суми збитків, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та збитками.

Обґрунтовуючи протиправність поведінки відповідача, позивач зазначає, що відповідачем не було дотримано температурних параметрів теплоносія у подавальному трубопроводі на опалення. Внаслідок недотримання відповідачем таких параметрів, позивач не мав можливості поставити теплову енергію  мешканцям житлових будинків  мікрорайону ЗАЗ, які забезпечувалися тепловою енергією, що поставлялася відповідачем.

Як встановлено судом, відповідно до умов договору, облік відпущеної теплової енергії виконується по лічильниках, встановлених на межі балансової належності. Передбачений розділом 8 договору акт розподілу балансової належності теплових мереж між сторонами не складався. Проте,  між сторонами 30.10.2000р. укладений договір оренди теплопункту № 2 основних засобів (т.1, а.с.99-104), відповідно до умов якого відповідач передав, а позивач отримав в тимчасове користування будівлю теплопункту №2 з основними фондами зазначеним у інвентарних описах. Теплопункт розташований за адресою: м.Чернігів, вул.Леніна, (пр-т Миру), 312. Метою оренди теплопункту є організація обліку теплової енергії, що подається  до житлового мікрорайону та забезпечення нормальної циркуляції теплоносія в системі теплозабезпечення житлового мікрорайону. Отже, саме теплопункт №2 є межею балансової належності, по встановлених у якому лічильниках здійснювався облік відпущеної теплової енергії.

Матеріалами справи, зокрема  висновком  судової будівельно-технічної експертизи від 14.03.07р. №250ц (т.2, а.с.10-21), підтверджується що  відповідачем протягом опалювальних сезонів 2003-2006р.р. не дотримувалися температурні параметри теплоносія у подавальному трубопроводі на опалення 1150С та 700С  - у зворотному  трубопроводі, фактично подача тепла здійснювалася по графіку 95х70 градусів. Отже, відповідачем не належним чином виконувалися взяті на себе зобов'язання по дотриманню графіка теплозабезпечення. Факт наявності різниці між показниками планового та фактичного споживання теплової енергії від котельні ВАТ “Чернігівавтодеталь”, підтверджується також висновками судової економічної експертизи від 02.04.08р. №514ц (т.2, а.с.48-64). За таких обставин, матеріалами справи підтверджується протиправна поведінка відповідача у неналежному виконанні його господарських зобов'язань.

Разом з тим, як визначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14.03.07р. на кількісні та якісні показники параметрів теплоносія може вплинути наявність інших чинників:  відсутність утеплення  підвалів, горищ, під'їздів, скла у вікнах на сходових клітинах житлових будинків,  стан теплоізоляції трубопроводів, врегулювання гідравліки та інш. Таким чином, недотримання нормативного температурного режиму у квартирах (кімнатах) кінцевих споживачів тепла (населення)  могло відбутися,  в тому числі внаслідок вищевказаних причин. Позивач не довів суду, що під час опалювальних сезонів 2003-2006 років була відсутня реальна можливість регулювання тепловіддачі на межі балансової належності у теплопункті №2, за допомогою вентилів, встановлених на вводі до кожного з будинків №№269,247,249, а також безпосередньо у нагрівальних приладів.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку  між протиправною поведінкою  відповідача та можливими збитками, які заподіяні позивачу.

Мотивуючи розмір заявлених до стягнення збитків, позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач з метою належного виконання зобов'язань перед кінцевими споживачами теплової енергії був вимушений забезпечувати функціонування перекачувального насосу у теплопункті, в зв'язку з чим ним додатково в період з 2004р. по 2006р. використовувалася електроенергія на загальну суму 71442грн.39коп. Крім того, як постачальник теплової енергії населенню, позивач в 2005-2006р. зменшував нарахування абонентам - мешканцям житлових будинків, що не  обладнані приладами обліку теплової енергії, за порушення теплового режиму, що становить 21969грн.47коп., а також ним протягом 2003-2006р.р. недоотримано від мешканців будинків, що обладнані приладами обліку теплової енергії,  291702грн.77коп. вартості  планового  теплового навантаження. Отже, за твердженням позивача, ним понесені реальні витрати в розмірі 71442грн.39коп., та недоотримано доходів (втрачена вигода) в сумі 313672грн.24коп.

Реальні витрати позивача на оплату електроенергії, використану для забезпечення роботи підкачуючих насосів з метою підтримання мінімально необхідних параметрів тепла, як встановлено висновком судової економічної експертизи від 02.04.08р. № 514ц, складають 59428грн.15коп., що на 12014грн.24коп. менше, ніж розраховано позивачем при подачі позову.

Проте, як вбачається із розрахунку витрат, пов'язаних із забезпеченням  функціонування насосу, наданого позивачем (т.1, а.с.52),  витрати на енергозабезпечення напряму залежать від потужності функціонування насосу, яка є змінною величиною.  В розрахунку витрат позивачем застосовані різні дані  щодо потужності функціонування насосу у різні періоди надання послуг з опалення. При цьому, позивачем не обгрунтовано та не надано належних доказів, які підтверджують, що саме з такою потужністю у конкретний опалювальний сезон міг функціонувати підкачувальний насос. Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами  правильності визначення витрат на  забезпечення функціонування насосу.  Не може бути прийнято судом до уваги і висновок судової економічної експертизи в цій частині, оскільки  у дослідженні не зазначено, чи правомірно  застосовувалися позивачем різні показники потужності насосу, а фактично було досліджено лише кількість затраченої електроенергії та її вартість.

Втрачена вигода за своєю правовою природою є розрахунковою величиною очікуваного приросту в майні,  що базується на даних бухгалтерського обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. При цьому, розрахунок втраченої вигоди має містити всі його складові частини, а саме: суми неотриманого прибутку, розшифровка та суми умовно-постійних витрат в собівартості 1 Гкал теплової енергії. Позивач  не надав докази, які можуть підтвердити правильність нарахування ним упущеної вигоди, понесеної внаслідок постачання теплової енергії з порушенням температурних параметрів мешканцям житлових будинків, що обладнані приладами обліку теплової енергії. Підтвердити  або спростувати  розмір заявленої позивачем упущеної вигоди  в зв'язку з відсутністю необхідних доказів, не  виявилось можливим й в ході проведення судової економічної експертизи.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених  Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05р. №630, у разі надання послуг не в повному обсязі,  відхилення їх кількісних  і  якісних  показників  від   нормативних   виконавець здійснює перерахунок розміру плати згідно з вимогами            щодо кількісних і якісних показників послуг та зменшення плати у разі їх відхилення, які є додатком до вказаних Правил. При цьому  при відхиленнях температури повітря у житлових приміщеннях (за умови їх утеплення)  від 180С до 120С  (у наріжних кімнатах від 200С до 140С)  плата за надані послуги з теплопостачання зменшується на 5 відсотків за кожний градус відхилення протягом усього строку відхилення. Аналогічний порядок був встановлений Правилами надання послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених  Постановою кабінету Міністрів України  від 30.12.1997р. №1497.  

Позивач, нараховуючи збитки в сумі 21968грн.47коп., стверджує, що ця сума є неотриманий ним доходи, оскільки саме на таку суму він був змушений зменшити оплату за надані послуги для мешканців житлових будинків, що не обладнані приладами обліку теплової енергії. На підтвердження розрахунків позивачем надані списки мешканців будинків, яким нараховані аварійні (т.1, а.с.17-42), а також реєстри повернень за опалення за період з лютого 2005р. по березень 2006р. (т.5, а.с.31,61).  З даних розрахунків, а також з документів які надані позивачем на підтвердження правомірності зменшення оплати мешканцям будинків (т.5, а.с.4-30), суд не вбачає, виходячи з яких показників температури повітря у житлових приміщеннях зменшувалася оплата, в якій період відбувалося відхилення показників температурного режиму, яким чином встановлювався факт недотримання в житлових приміщеннях необхідної температури повітря.  За таких обставин суд вважає, що позивач не довів правомірність зменшення оплати за послуги теплопостачання мешканцям житлових будинків №№251,253,255,255а,257,259,269,271,271 по пр.Миру в м.Чернігові, в зв'язку з чим ним не доведено розмір збитків у вигляді втраченої вигоди внаслідок отримання плати за послуги теплопостачання в меншому розмірі. Крім того, суд приймає до уваги, що позивачем не надано доказів, які підтверджують вжиття ним всіх необхідних заходів для надання належних послуг з теплопостачання мешканцям району, з метою уникнення збитків.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку  між протиправною поведінкою відповідача та збитками, а також позивачем не доведено, що йому заподіяні  збитки саме у тому розмірі, який заявлений до стягнення.

Враховуючи, що наявність двох складових господарського  правопорушення, при яких застосовується відповідальність у вигляді відшкодування збитків, не доведено матеріалами справи, відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків.

За таких обставин, позов є необгрунтованим, в  зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України всі судові витрати покладаються на позивача.

        Керуючись ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України, ст.ст.216,224,225,275 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя                                                              Т.Г.Оленич

Повне рішення підписано 21 липня 2008р.

                                     Суддя                                                              Т.Г.Оленич