Рішення

від 15.07.2008 по справі 15/55пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/55пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.08                                                                                 Справа № 15/55пд.

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське регіональне управління автобусних станцій», м. Луганськ

до Відкритого акціонерного товариства «Стахановське автотранспортне підприємство 10916», м. Стаханов Луганської області

про вирішення розбіжностей, що виникли при укладенні договору

Суддя Пономаренко Є.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача –Храброва Т.О., представник за довіреністю № 32/10 від 15.05.08;

від відповідача –Сеневод В.І., інженер відділу експлуатації, довіреність № 97 від 15.05.08.

До початку слухання справи по суті жоден з учасників судового процесу не заявив вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про вирішення розбіжностей, що виникли при укладенні договору № 232/6 від 18.03.08 «Про взаємовідносини товариства та перевізника при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області на приміських маршрутах»між позивачем та відповідачем, виклавши спірні пункти 2.2.8., 3.1., 3.3., 5.1.1., 5.1.2., 5.2.1., 5.2.2., 5.2.3., 5.2.6., 5.1.3., 5.2.4., 6.1., 6.3., 6.4., 9.1. в редакції позивача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього.

Встановивши нижченаведені фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське регіональне управління автобусних станцій»володіє та користується цілісним майновим комплексом структурного підрозділу –об'єднання автостанцій Луганського обласного автотранспортного управління на підставі договору оренди державного майна від 21.09.2004р., укладеного з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області.

Так, позивач надає автостанційні послуги пасажирам та перевізникам.

Відкрите акціонерне товариство «Стахановське автотранспортне підприємство 10916»займається підприємницькою діяльністю по перевезенню пасажирів.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про взаємовідносини товариства та перевізника при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області на приміських маршрутах. При цьому, відповідачеві було  надано проект вказаного договору від 18.03.2008р. №232/6.

Відповідач підписав вказаний проект договору з проектом розбіжностей, про що зроблено відмітку на проекті договору.

Даний договір №232/6 від 18.03.2008р. та протокол розбіжностей відповідач направив позивачу листом від 19.03.2008р. №60.

Позивач одержав вказані документи 25.03.2008р. за вхідним №105, про що свідчить штамп про прийняття вхідної кореспонденції на листі відповідача від 19.03.2008р. №60 (а.с. 21).

Первісно подану позивачем позовну заяву про вирішення спору, що виник при укладенні договору, не було прийнято до провадження та повернуто судом. Так, позивач 11.04.2008р. здав до суду позовну заяву від 11.04.2008р. №25/10. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.04.2008р. вказана позовна заява з доданими до неї документами була повернута заявникові без розгляду. Підставою повернення було неподання доказів сплати державного мита у встановленому розмірі (п. 4 ст. 63 ГПК України).

Порушено ж провадження у справі було за ухвалою від 25.04.2008р. на підставі позовної заяви, яка була подана до суду 24.04.2008р.

Так, від дня одержання позивачем від відповідача договору та протоколу розбіжностей до дня передачі спору на вирішення суду (тобто до дня подачі позовної заяви, яка була прийняту судом та за якою порушено провадження у справі) минуло понад 20 днів.

Відповідно до ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України сторона,  яка одержала протокол розбіжностей до  договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою  стороною  та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Згоди на передачу до суду розбіжностей, що виникли при укладенні договору підприємство відповідача не надавало.

Позивач, з посиланням на ст. 32 Закону України «Про автомобільний транспорт»вказує, що спірний договір є обов'язковим.

Згідно ч. 1 зазначеної статті відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на  автобусних  маршрутах  загального  користування,  із власниками автостанцій визначаються договором.

Відповідно до п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на  державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець  за  договором,  що  в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку  товарів  (робіт,  послуг), яка  одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний  строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони  вважаються прийнятими.

Позивач не передав у встановлений законом двадцятиденний строк розбіжності до суду.

Факт передачі на вирішення суду розбіжностей вважається таким, що відбувся в день, коли до суду подана позовна заява, яка прийнята судом до провадження.

Первісно ж подана до суду 11.04.2008р. позовна заява не була прийнята судом до провадження та була повернута без розгляду. При цьому, судом не розглядався спір про вирішення розбіжностей.

Ухвала суду від 14.04.2008р. про повернення позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду не була оскаржена та є чинною.

Тому, факт передачі спору про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору від 18.03.2008р. №232/6 є таким що відбувся 24.04.2008р.

Таким чином, неврегульовані сторонами розбіжності були передані на вирішення суду після закінчення встановленого законом двадцятиденного строку.

Встановлений у ст. 181 Господарського кодексу України двадцятиденний строк є присікальним.

Зазначена норма міститься у законодавчому акті матеріального права.

При цьому, у даному випадку законодавство не передбачає можливості ані відновлення, ані продовження такого строку. Натомість, у тій же нормі - ч. 7 ст. 181 ГК України, законодавець визначає настання певного факту пропуску такого строку.

За будь-яких обставин, несплата у встановленому розмірі державного мита та повернення з цих  підстав позовної заяви без розгляду не є поважною причиною пропуску строку. /До того ж позивачем і не заявлялося клопотання про відновлення строку/.

При цьому, за аналогією можна навести наступний приклад.

В п. 24 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008  N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»вказано, що повернення позовної заяви у відповідності до статті 63 ГПК України свідчить, що не був дотриманий встановлений порядок подання позову і позовна давність у таких випадках не переривається. Якщо після повернення позовної заяви позивач, усунувши допущене порушення, повторно звернувся до господарського суду і позовна заява прийнята, то позовна давність переривається в день повторного подання позову.

На підставі викладеного, у зв'язку з пропуском позивачем строку на подачу позову про врегулювання розбіжностей, та враховуючи встановлені законом (ст. 181 ГК України) наслідки пропуску такого строку, у суду відсутні підстави розгляду по суті розбіжності, що виникли при укладенні договору, та  відповідно у задоволенні позову про вирішення розбіжностей слід відмовити.

Аналогічного висновку дійшли суди при розгляді спору у справі №18/355пд за позовом ТОВ «Луганське регіональне управління автобусних станцій»до підприємця Короля Р.В. Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2007р. залишено без змін рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено у задоволенні позову, та постанову суду апеляційної інстанції. Ухвалою Верховного суду України від 23.08.2007р. відмовлено в порушенні провадження з перегляду.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України здійснені позивачем судові витрати у складі: 85 грн. державного мита, а також 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати у складі: 85 грн. 00 коп. державного мита, а також 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 17.07.2008р.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко