Рішення

від 16.07.2008 по справі 5020-11/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-11/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"16" липня 2008 р. справа № 5020-11/202

За позовом Військового прокурора  Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Скіфія”, Севастопольської квартирно –експлуатаційної частини морської  

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 21.06.2007

Суддя   Дмитрієв В.Є.

Представники:

прокурор -  Пархоменко Д.П., посвідчення № 229 від 24.11.2004

від позивача не з`явився

від відповідача  - не з`явився (Товариство з обмеженою відповідальністю “Нова Скіфія”)

від відповідача          Кравець О.М., довіреність б/н від 24.04.2008 (Севастопольська квартирно –експлуатаційна частина морська)  

СУТЬ СПОРУ:          

Прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів про  визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 21.06.2007.

Прокурор та представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягають, позовні вимоги обґрунтовують тим, що відповідач Севастопольської квартирно –експлуатаційної частини морської  не мав належних повноважень на укладання договору оренди. В процесі судового розгляду прокурор змінив підстави позову.

Представник позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Скіфія” в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник  Севастопольської квартирно –експлуатаційної частини морської  проти задоволення позовних вимог заперечує, заперечення обґрунтовує тим, що дія Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.09.2006 року № 491-р «Деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних Сил»не розповсюджується на господарску діяльність Севастопольської квартирно –експлуатаційної частини морської, на забезпечення якої було укладено договір оренди від 21.06.2007.  

Відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні прокурору та представнику відповідача  були роз'яснені його права і обов'язки.

В судовому засіданні 15.07.2008 було оголошено перерву до 16.07.2008.

Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін,  суд,  встановив:

21 червня 2007 року Орендодавець - Держава Україна в особі органу уповноваженого управляти державним майном –Міністерства оборони України, від імені якого діє Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська (далі –Севастопольська КЕЧ морська) та Орендар - ТОВ «Нова Скіфія»уклали договір оренди нерухомого майна.

Згідно п.1.1. договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно –комплекс будинків, будівель та споруд військового містечка М-1 в цілому загально площею 3866, 20 кв.м., розташоване за адресою: м.Севастополь, вул.Батарейна, 37, що знаходиться на балансі Севастопольської КЕЧ морської.

Відповідно до  статті 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

Згідно Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000 року N 778, передача військового майна в оренду здійснюється виключно за результатами конкурсів, які проводяться Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління чи безпосередньо військовими частинами. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна за погодженням з Міноборони.

26 липня 2000 року прийнятий Порядок та умови проведення конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна, який затверджений наказом Фонду державного майна України та Міністерства оборони України N 1549/241 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 року за N 490/4711.

Пунктами 1.3, 1.4 даного Порядку встановлено, що конкурс на право укладення договору оренди об'єкта полягає у визначенні переможця серед фізичних чи юридичних осіб (далі - учасники конкурсу), який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта та найбільшу орендну плату."

Конкурс проводиться за наявності заяв про оренду від двох або більше учасників конкурсу, які надійшли протягом місяця після опублікування повідомлення про об'єкти (об'єкт), які пропонуються для передачі в оренду, у газеті "Відомості приватизації".

Таким чином, діючим законодавством встановлений засіб масової інформації, публікація в якому є обов'язковою умовою проведення конкурсу на оренду військового майна. Даний висновок підтверджується Регіональним відділенням Фонду державного майна України у листі № 1466/01-6 від 31.05.07 щодо розгляду питання про надання дозволу на оренду майна, яке є предметом оскаржуваного договору оренди.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що інформація про проведення  конкурсу    на оренду    державного    майна   - комплексу будинків, будівель та споруд військового містечка М-1 - не    опубліковувалася    у  спеціалізованому виданні "Відомості приватизації",  у зв'язку з чим широке коло інших осіб, не були належним чином повідомлені про проведення  конкурсу на оренду державного майна та не змогли взяти участь у конкурсі.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем Севастопольською квартирно –експлуатаційноюї частиною морської    порушено вимоги Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", Порядку та умов проведення  конкурсів   на   право   укладення   договорів   оренди   військового   майна,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000  року N778,  що згідно п. 1 ст.203 та ЦК України є підставою для визнання вказаного договору як правочину –недійсним, позовні вимоги прокурора суд вважає такими, що підлягають задоволенню в повмноу обсязі.

Крім  того, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою —третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»передбачено, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Відповідно до ст. 117 Конституції України  Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.09.2006 року № 491-р «Деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних Сил»встановлено, що Міноборони та підприємствам, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. N 1919 (1919-2000-п) “Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил”  проводять реалізацію військового майна, зупинено з 23 вересня 2006 р. до формування Державного департаменту надлишкового майна та земель укладення договорів, пов'язаних з відчуженням, реалізацією та передачею, у тому числі в оренду, військового майна, майна державних (казенних) підприємств, їх об'єднань, установ та організацій, що належать до сфери управління Міноборони (крім договорів, пов'язаних з експортом рухомого майна).

Зазанчене Розпорядження втратило чинність на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 15.08.2007 року № 1063.

Таким чином, в період з 23 вересня 2006 року по 15 серпня 2007 року діяла заборона на укладання договорів оренди військового нерухомого майна Міністерства оборони України.

Аналогфчна позиція викладена у поставнові Вищого господарського суду України від 21.06.2007 по справі № 20-9/207.

Крім того, відповідно до п. 3.2 Роз`ясннь Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу). Це стосується і згаданих раніше угод, визнаних недійсними у судовому порядку.

Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.

Таким чином, у зв`язку з викладеним та у зв`язку з тим, що за договором оренди від 21.06.2007  неможливо повернути усе одержане за ним, суд вважає за необхідне  визнати договір оренди від 21.06.2007 недійсним на майбутнє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідачів витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись статтями 49,  82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИ Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

    2.   Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна від 21.06.2007, укладений між Державою Україною  в особі органа, уповноваженого управляти державним майном – Міністерства оборони України, від імені якого діє Севастопольська квартирно –експлуатаційна частина морська та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нова Скіфія” на майбутнє.

   3.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Скіфія” (м. Київ, вул. П. Лумумби, 15-А, код ЄДРПОУ 34351341) на користь бюджету  витрати по  сплаті державного мита в розмірі 42,5 грн.  та інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу в  розмірі 59,0 грн.

   4.   Стягнути з Севастопольської квартирно –експлуатаційної частини морської   (м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60, код ЄДРПОУ 22992545) на користь бюджету  витрати по  сплаті державного мита в розмірі 42,5 грн.  та інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу в  розмірі 59,0 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копії  рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                                                В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано   21.07.2008

РОЗСИЛКА:

Військовий прокурор  Севастопольського гарнізону  - м. Севастополь, вул. Суворова, 27

Міністерство оборони України  - 03168 м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6

Товариство з обмеженою відповідальністю “Нова Скіфія” –м. Київ, вул. П. Лумумби, 15-А

Севастопольської квартирно –експлуатаційної частини морської  - м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60