Постанова

від 25.09.2008 по справі 5020-11/202

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-11/202

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

22 вересня 2008 року   Справа № 5020-11/202

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю:  

прокурора: Пархоменко Дмитро Петрович, посвідчення №  229   від 24.11.04;

позивача: не з'явився;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився;

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Скіфія" та Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 16 липня 2008 року у справі № 5020-11/202

за позовом           Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі (вул. Суворова, 27,Севастополь,99011)

Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Скіфія" (вул. П. Лумумби, 15-а,Київ,03150)

Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (вул. Хрустальова, 60,Севастополь,99040)

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 21.06.2007

ВСТАНОВИВ:

                    Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до господарського суду міста Севастополя з позовом про  визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 21.06.2007, укладеного між Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською та товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Скіфія".

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 16.07.2008 року у справі №5020-11/202 позов задоволено.

                    Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна від 21.06.2007, укладений між Державою Україною в особі органа, уповноваженого управляти державним майном –Міністерства оборони України, від імені якого діє Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська та товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Скіфія" на майбутнє.

                    Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Скіфія" на користь бюджету України витрати по сплаті державного мита в розмірі 42,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу в  розмірі 59,00грн.

                    Стягнуто з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської   на користь бюджету  України витрати по сплаті державного мита в розмірі 42,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в  розмірі 59,00грн.

                    Задовольняючи позовні вимоги господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач у справі –Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська –під час укладення спірного договору порушив вимоги законодавства, а саме, не було опубліковано інформацію про проведення конкурсу на оренду військового нерухомого майна у належному засобі масової інформації, а також відповідачем нерухоме майно було надано у оренду під час дії заборони на укладання договорів, пов'язаних з передачею в оренду військового майна.

                    Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська та товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Скіфія" звернулись до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення господарського суду скасувати.

                    Апеляційні скарги мотивовані тим, що дія Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.09.2006 року №491-р “Деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних Сил” не розповсюджується на господарську діяльність Севастопольської квартирно –експлуатаційної частини морської, на забезпечення якої було укладено спірний договір оренди від 21.06.2007 року.

                    У відзиві на апеляційні скарги прокурор вказував на те, що посилання відповідачів на лист Міністерства юстиції України, яким роз'яснено положення Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.09.2006 року №491-р необґрунтовані, оскільки вказаний лист звужує дію Розпорядження, а не роз'яснює.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 15.09.2008 року у складі колегії було замінено суддів Голика В.С. та Плута В.М. на суддів Борисову Ю.В. та Черткову І.В.

У судовому засіданні 15.09.2008 року представники відповідачів  підтримали вимоги апеляційних скарг, прокурор проти вимог апеляційних скарг заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційні скарги від 01.09.2008 року, та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути  рішення суду першої інстанції за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.09.2008 року.

Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України  судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2007 року Орендодавець - Держава Україна в особі органу уповноваженого управляти державним майном –Міністерства оборони України, від імені якого діє Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська та Орендар - товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Скіфія" уклали договір оренди нерухомого майна.

Згідно з пунктом 1.1. договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно –комплекс будинків, будівель та споруд військового містечка М-1 в цілому загальною площею 3866,20 кв.м., розташоване за адресою: місто Севастополь, вулиця Батарейна, 37, що знаходиться на балансі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської.

                    Вказані обставини стали підставою для звернення Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до суду.

                    Вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представників відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційні скарги Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської та товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Скіфія" такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

                    Господарський суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір не відповідає вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.

                    Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

                    Статтею 2 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” передбачено, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

                    Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

                    Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.09.2006 року № 491-р “Деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних Сил” встановлено, що Міноборони та підприємствам, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. N 1919 "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил" (Офіційний вісник України, 2001 р., N 1 - 2, ст. 26) проводять реалізацію військового майна, зупинити з 23 вересня 2006 р. до формування Державного департаменту надлишкового майна та земель укладення договорів, пов'язаних з відчуженням, реалізацією та передачею, у тому числі в оренду, військового майна, майна державних (казенних) підприємств, їх об'єднань, установ та організацій, що належать до сфери управління Міноборони (крім договорів, пов'язаних з експортом рухомого майна).          Зазначене Розпорядження втратило чинність на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 15.08.2007 року № 1063.

                    Проте, як вбачається з листа Міністерства юстиції України від 29.12.2008 року №19-91-429 щодо доручення Кабінету Міністрів України від 28.11.2006 року №47439/3/1-06 надано роз'яснення Розпорядженню Кабінету Міністрів України від 22.09.2006 року № 491-р “Деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних Сил”, згідно з яким зазначене розпорядження не поширюється на укладення договорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, з реалізацією продукції тощо.

                    А відповідно до вимог підпункту 14 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 1997 року N1396/97, Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань дає роз'яснення чинного законодавства державним органам, підприємствам, установам і організаціям, готує за дорученням Президента України, Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України правові висновки з відповідних питань.

                    При цьому частиною 1 статті 1 Закону України „Про господарську діяльності у Збройних Силах України” господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

                    Таким чином, під час укладання спірного договору оренди від 21.06.2007 року Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська діяла безпосередньо здійснювала господарську діяльність, тому вимог Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.09.2006 року № 491-р не порушила.

                    З викладеного вбачається, що підстав вважати спірний договір оренди таким, що суперечить актам цивільного законодавства, а у зв'язку з чим таким, що підлягає визнанню недійсним, не має.

                    Що стосується посилань прокурора на те, що під час укладення договору оренди Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською були порушені вимоги Порядку та умов проведення конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства оборони України №1549/241, а саме, інформацію про проведення конкурсу не було опубліковано у спеціалізованому виданні – „Відомості приватизації”, то судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

                    Відповідно до вимог частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

                    У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

                    Частиною 2 статті 29 вказаного кодексу встановлено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

                    Проте, а ні прокурором, а ні позивачем не було вказано які саме права та охоронювані законом інтереси Міністерства оборони України були порушені Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською у зв'язку з неопублікуванням інформації про проведення конкурсу на оренду    державного    майна   - комплексу будинків, будівель та споруд військового містечка М-1 не було опубліковано у спеціалізованому виданні –„Відомості приватизації”.

                    У даному випадку з цих підстав право на звернення з позовом у Міністерства оборони України не виникає, а виникнути воно може у третьої особи, яка б бажала прийняти участь у цьому конкурсі, проте, була б позбавлена цієї можливості через неправомірні дії Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської.

                    Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що підстав для задоволення позову Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України не вбачається, а рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке що прийнято з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права.

                    Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської задовольнити.

                    2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Скіфія" задовольнити.

          3. Рішення господарського суду міста Севастополя від 16 липня 2008 року у справі № 5020-11/202 скасувати.

          4. У позові відмовити.

Головуючий суддя                                                            

Судді