Постанова

від 08.07.2008 по справі 2/28

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/28

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

08.07.08                                                                                           Справа  № 2/28

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Зварич О.В.

Суддів                                                                      Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.

Розглянув апеляційну скаргу Всеукраїнського союзу  сільськогосподарських підприємств, м.Київ від 30.04.2008 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 23.04.2008р.  

в справі № 2/28

за позовом: Всеукраїнського союзу  сільськогосподарських підприємств, м.Київ

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю  “Санаторій “Золотий колос”, дитячий санаторно-оздоровчий центр”, с.Панка Сторожинецького району

до відповідача-2: Державного реєстратора  Сторожинецької  районної державної адміністрації, м.Сторожинець

про визнання недійсним рішення учасників від 25.05.2006 року про створення ТзОВ “Санаторій “Золотий колос”, дитячий санаторно-оздоровчий центр” та скасування його державної реєстрації

за участю представників сторін:

від позивача –Білоножко В.В., Устінов П.С.

від відповідача-1 – Соф»як В.В.

від відповідача-2 –не з»явився

Права та обов'язки відповідно до ст.22 ГПК України судом роз'яснено.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.04.2008 року у справі №2/28 (суддя Скрипничук І.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Всеукраїнського союзу  сільськогосподарських підприємств  до  товариства з обмеженою відповідальністю  “Санаторій “Золотий колос”, дитячий санаторно-оздоровчий центр” та  Державного реєстратора  Сторожинецької  районної державної адміністрації про визнання недійсним рішення учасників від 25.05.2006 року про створення ТзОВ “Санаторій “Золотий колос”, дитячий санаторно-оздоровчий центр” та скасування його державної реєстрації.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що підстави для визнання оскаржуваного рішення недійсним відсутні, оскільки позивачем не подано доказів порушення відповідачем будь-яких його прав  чи порушення діючого законодавства при створенні товариства. Щодо скасування державної реєстрації товариства, то суд зазначив, що позивачем не доведено здійснення відповідачем забороненої законом діяльності чи бездіяльності, яка б не відповідала вимогам установчих документів, а також невідповідності мінімального розміру статутного фонду товариства вимогам закону, що згідно ст.38 Закону України «Про  державну реєстрацію юридичних  та фізичних осіб-підприємців»є підставою для прийняття рішення про припинення юридичної особи та скасування її  державної реєстрації.

В апеляційній скарзі позивач  просить рішення  суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та

порушення норм матеріального  права, апелюючи тим, що оскаржуване рішення прийнято в порушення вимог Закону України «Про господарські товариства», оскільки докази про внесення до статутного фонду  відповідних коштів засновниками відсутні, умови статуту товариства суперечать умовам його установчого договору, а збори, на яких прийнято оскаржуване рішення, проведені з порушенням порядку їх скликання, оскільки не повідомлено учасника товариства - Всеукраїнський союз сільськогосподарських підприємств, чим порушено його права, що є підставою для визнання цього рішення недійсним.

Скаржник покликається на те, що виділення коштів на будівництво і реконструкцію лікувально-оздоровчих закладів на території України здійснювалось з Централізованого фонду соціального страхування колгоспників на підставі спільних постанов Ради колгоспів (правонаступником якої в даний час є Всеукраїнський союз сільськогосподарських підприємств) та ЦК профспілки працівників АПК, безпосередньо на кожен об'єкт, в тому числі - для лікувально-оздоровчих закладів, а тому питання реорганізації міжгосподарських санаторіїв, в тому числі і щодо розподілу майна лікувально-оздоровчих закладів, побудованих за кошти ЦФССК, наділення учасників частками у статутному фонді реорганізованого суб'єкта господарювання необхідно здійснювати у порядку, визначеному Законом України «Про господарські товариства», Цивільним кодексом України та за погодженням з розпорядниками ЦФССК - Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств та ЦК профспілки працівників АПК в частині коштів, виділених з Централізованого фонду соціального страхування колгоспників на будівництво даного закладу.

Скаржник зазначає, що, зважаючи на відсутність погодження з Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств на реформування, визначення складу учасників та їх часток у майні, в процесі реформування відповідача  порушено права позивача щодо контролю за використанням коштів, виділених ТзОВ “Санаторій “Золотий колос”, дитячий санаторно-оздоровчий центр” за період 1978-1992 років в розмірі 5145300 крб., що підтверджується довідкою про обсяги виділених коштів.

Скаржник також покликається на порушення відповідачем вимог діючого законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення в частині відсутності доказів про внесення до статутного фонду  відповідних коштів засновниками, що згідно ч.1 ст.51 Закону України «Про господарські товариства»є обов»язковою умовою створення такого товариства, а також безпідставне зазначення засновниками товариства санаторію «Золотий колос», правонаступником якого одночасно став відповідач, та обласного об»єднання «Чернівцісільгоспздравниця», яке ліквідоване у 2003 році.

Представник відповідача-1 у відзиві на апеляційну скаргу проти її вимог заперечив, та вважає, що рішення судом першої інстанції прийняте з повним дослідженням матеріалів справи, матеріально і процесуально обґрунтоване. Зокрема, зазначив, що відповідно до ст.ст.41,53 Закону України «Про господарські товариства»та ст.145 ЦК України внесення змін до установчих документів та їх затвердження є виключною компетенцією загальних зборів учасників, а тому рішення від 25.05.2006 року є законним.

Відповідач-1 покликається на те, що позивачем жодним належним та допустимим доказом не обгрунтовано свого права представляти інтереси Централізованого фонду соціального страхування колгоспників Української РСР, розпоряджатися його коштами, а також подавати позов про визнання недійсними рішень та установчого договору товариства. Позивачем також не подано належного доказу в підтвердження обсягів виділених коштів на будівництво санаторію та розвиток його матеріально-технічної бази.

Відповідач-1 також покликається на те, що жодними нормативними актами не передбачено обов»язку товариства погоджувати з позивачем рішення про створення  чи реорганізацію господарських товариств. Крім того, позивачем не подано доказів про наявність у нього права на розпорядження  майном оздоровчих закладів корпорації «Сільгоспздравниця».

Щодо скасування державної реєстрації товариства, то відповідач-1 зазначає, що позивачем не доведено здійснення товариством забороненої

законом діяльності чи бездіяльності, яка б не відповідала вимогам установчих документів, а  також  невідповідності мінімального  розміру

статутного фонду товариства вимогам закону, що згідно ст.38 Закону України «Про  державну реєстрацію юридичних  та фізичних осіб-підприємців»є підставою для прийняття рішення про припинення юридичної особи та скасування її  держреєстрації.

Відповідач-2 в судове засідання не з»явився, пояснення по суті позовних вимог не надав. В направленому суду клопотанні зазначив про відсутність у нього такої можливості в зв»язку з відсутністю позовної заяви та апеляційної скарги, та просить розгляд справи провести без його участі, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити за наявними в матеріалах справи документами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, судова колегія

                           ВСТАНОВИЛА:

відповідно до ст.1.3 статуту Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств, зареєстрованого в органі держреєстрації під №05460 від 29.10.2001р., позивач створений шляхом реорганізації Всеукраїнської ради колективних сільськогосподарських підприємств та є правонаступником всіх її майнових і немайнових прав та обов»язків. Всеукраїнська рада колективних сільськогосподарських підприємств відповідно до пунктів 1.1, 2.3 свого статуту була представницьким органом КСП і правонаступником Ради колгоспів України та вирішувала майнові питання об»єднань «Укрсільгоспздравниця»й інших об»єднань.

    З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2001р. прийнято Постанову Всеукраїнської ради сільськогосподарських підприємств та ЦК профспілки працівників АПК України за №7/2/П-1 «Про реформування міжгосподарських лікувально-оздоровчих закладів корпорації «Сільгоспздравниця», згідно якої реформування власності міжгосподарських здравниць проводиться за спільним рішенням президії Всеукраїнської ради сільськогосподарських підприємств та ЦК профспілки працівників АПК України.

Відповідно до спільної постанови виконкому Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств (ВССП) та Президії ЦК профспілки працівників агропромислового комплексу України за №В-4/П-5 від 04.09.2001р. «Про врегулювання питань розпорядження (володіння) майном лікувально-оздоровчих закладів та інших об'єктів соціальної сфери, що створене за рахунок коштів Централізованого фонду соціального страхування колгоспників»та Статуту Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств, Всеукраїнському союзу сільськогосподарських підприємств надане право на здійснення управління правами сільськогосподарських підприємств в корпорації «Сільгоспздравниця», та інших структурах, утворених на кошти сільгосппідприємств, в тому числі - на вирішення майнових питань у разі їх реорганізації чи ліквідації. Без згоди ВССП майно цих суб'єктів господарювання не відчужується і нікому не передається.

Судом також встановлено, що відповідно до п.2 Положення про централізований фонд соціального страхування колгоспників Української РСР, затвердженого Постановою Ради колгоспів Української РСР від 27 березня 1991 р., постановою Президії Центрального Комітету профспілки працівників агропромислового комплексу України від 27 березня 1991 р. №2/5, постановою Президії Українського республіканського комітету профспілки працівників рибного господарства від 4 квітня 1991 р. №1 за погодженням з Радою федерації незалежних профспілок України, даний фонд є джерелом для здійснення соціального страхування колгоспників і знаходиться в розпорядженні ЦК профспілки працівників агропромислового комплексу України, Українського республіканського комітету профспілки працівників рибного господарства, Ради колгоспів Української РСР і Ради голів рибакколгоспспілок Української РСР.

Пункт 4 вказаного вище Положення в переліку головних завдань централізованого фонду соціального страхування колгоспників передбачав фінансування будівництва і реконструкції міжколгоспних оздоровчих і

спортивних закладів, колгоспних і міжколгоспних будинків-інтернатів для пристарілих і інвалідів; дотації міжколгоспним оздоровчим закладам.

Згідно з п.6 цього ж Положення ЦК профспілки працівників агропромислового комплексу України, разом з Радою колгоспів Української РСР розробляли і затверджували загальний кошторис Централізованого фонду

соціального страхування колгоспників та доводили його до обласних Рад колгоспів, комітетів профспілок працівників АПК, а також затверджували звіти про виконання зведеного кошторису Централізованого фонду соціального страхування колгоспників (ЦФССК).

Відповідно до п.6 Інструкції про порядок створення, планування, використання і обліку коштів централізованого фонду соціального страхування колгоспників Української РСР, затвердженої вищевказаними Постановами Ради колгоспів Української РСР від 27 березня 1991 р.,  Президії Центрального Комітету профспілки працівників агропромислового комплексу України від 27 березня 1991 р. №2/5, Президії Українського республіканського комітету профспілки працівників рибного господарства від 4 квітня 1991 р. №1 за погодженням з Радою федерації незалежних профспілок України, Рада колгоспів Української РСР, Центральний комітет профспілки працівників агропромислового комплексу України розробляють і затверджують загальний кошторис ЦФССК Української РСР в цілому по республіці по відповідних статтях, серед яких - по видатках на будівництво і реконструкцію міжколгоспних оздоровчих закладів, включаючи і дитячих спортивно-оздоровчих таборів.

При цьому,  даною Інструкцією не передбачено права обласних Рад колгоспів і комітетів профспілки на розроблення і затвердження кошторису по видатках на будівництво і реконструкцію міжколгоспних оздоровчих закладів, а звідси, і на їх участь у придбанні та розпорядженні майном цих закладів.

Із вищеописаних нормативних актів випливає, що виділення коштів на будівництво і реконструкцію лікувально-оздоровчих закладів на території України здійснювалось з Централізованого фонду соціального страхування колгоспників саме на підставі спільних постанов Ради колгоспів (правонаступником якої в даний час є Всеукраїнський союз сільськогосподарських підприємств) та ЦК профспілки працівників АПК, безпосередньо на кожен об'єкт, в тому числі - для лікувально-оздоровчих закладів, а тому, відповідно, питання реорганізації міжгосподарських санаторіїв, в тому числі і щодо розподілу майна лікувально-оздоровчих закладів, побудованих за кошти ЦФССК, наділення учасників частками у статутному фонді реорганізованого суб'єкта господарювання необхідно здійснювати у порядку, визначеному Законом України «Про господарські товариства», Цивільним кодексом України та за погодженням з розпорядниками ЦФССК - Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств та ЦК профспілки працівників АПК в частині коштів, виділених з Централізованого фонду соціального страхування колгоспників на будівництво даного закладу.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п.2 ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

З аналізу наведеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про підставність звернення Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств з даним позовом, оскільки  на виконання

передбачених Статутом завдань останній здійснює контроль за правомірністю розпорядження майном лікувально - оздоровчих закладів України, побудованих за рахунок коштів, виділених з Централізованого фонду соціального страхування колгоспників, в тому числі, шляхом пред'явлення відповідних позовів до суду. Вищенаведеними нормами та обставинами також спростовуються і доводи відповідача-1  в цій частині.

При розгляді справи апеляційний господарський суд встановив, що установчими зборами учасників ТОВ «Золотий колос»від 25.05.2006 року, оформленими протоколом №2, затверджено Установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр», п.1 якого визначено, що засновники домовились створити в процесі реорганізації шляхом перетворення міжгосподарського санаторію «Золотий колос» в товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр». Крім цього, вказаними зборами затверджено і Статут даного товариства в новій редакції, п.1.1. якого, зокрема, визначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр»створено в результаті реорганізації шляхом реформування міжгосподарського санаторію «Золотий колос». При цьому, пунктом 2.3. цього статуту визначено, що товариство є правонаступником майнових прав і обов'язків міжгосподарського санаторію «Золотий колос»згідно передаточного балансу.

Згідно статті 3 Закону України «Про господарські товариства»засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України, а за змістом статті 50 вказаного закону товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Згідно статті 58 закону вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників.

Вкладами учасників та засновників товариства згідно із ст.13 Закону України «Про господарські товариства»можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнаннями, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Для забезпечення діяльності товариства в ньому створюється статутний фонд, який згідно статті 52 вищевказаного закону повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язується внести не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою.

У відповідності до ч.1 ст.51 Закону України «Про господарські товариства»установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному (складеному) капіталі.

Зі змісту Установчого договору та Статуту відповідача-1, затвердженого оспорюваним рішенням учасників, вбачається, що внески до статутного фонду засновниками здійснюютья в грошових коштах, проте, жодного документального підтвердження, виданого банківською установою на підтвердження їх внесення, відповідачем-1 не подано.

В п.1.3; 6.4 Статуту товариства в редакції від 25.05.2006р. вказано, що одним із засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр»є санаторій «Золотий колос», розміщений за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, с.Панка з часткою у статутному фонді на суму 628 тис. грн., що становить 51% від загального розміру статутного фонду товариства. Таким чином, внаслідок прийняття рішення згідно протоколу №2

від 25.05.2006р. реорганізований санаторій «Золотий колос», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр», став засновником та учасником свого ж правонаступника, передавши останньому усі свої майнові та немайнові права, включаючи ідентифікаційний код. Інформація про учасників товариства подана до Єдиного державного реєстру, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.08.2007р.

Як вбачається зі змісту установчих документів товариства, до числа учасників ТОВ «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр»внесено обласне об'єднання «Чернівцісільгоспздравниця»з часткою у статутному фонді на суму 24 тис. грн., що становить 2% від загального розміру статутного фонду Товариства. Проте, згідно наказу голови об'єднання І.М.Чолака №13 від 17.04.2003р. (а.с.100)  здійснено передачу оздоровчих закладів: санаторію «Брусниця», «Дністер»і «Сокіл», що знаходяться на балансі об'єднання, на баланс ТОВ «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр»с.Панка, Сторожинецького району у зв'язку з ліквідацією обласного об'єднання «Чернівцісільгоспздравниця»з 25.04.2003р. Наведене свідчить, що обласне об'єднання «Чернівцісільгоспздравниця»ліквідоване ще у 2003 р., однак, в порушення вищезазначених норм закону значиться в числі учасників відповідача. Місцевим судом безпідставно при прийнятті рішення не досліджено питання правомірності підстав та права представництва Обласного об'єднання «Чернівцісільгоспздравниця»на установчих зборах учасників 25.05.2006р. та відповідно здійснення майнових, особистих немайнових прав і обов'язків учасника даного товариства.

Крім того, всупереч вимогам ст.51 Закону України «Про господарські товариства»п.6.2., п.6.З., п.6.4. нової редакції Статуту, п.2.2. Установчого договору ТОВ «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр»відповідачем-1 не надано суду доказів про здійснення учасниками товариства внесків до статутного фонду, що свідчить про відсутність підстав наділення цих учасників частками у статутному фонді, а також всупереч вимогам ст.ст.4,51 Закону України «Про господарські товариства»в установчому договорі, та Статуті ред.25.05.2006р. ТОВ «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр»відсутні відомості про місцезнаходження учасників даного товариства у містах Сторожинець, Чернівці та Києві, а саме: найменування вулиць, номери будинків - Сторожинецького райкому профспілки працівників АПК, Обласного об'єднання «Чернівцісільгоспздравниця»та Корпорації «Сільгоспздравниця».

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, його дія  поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Статтею 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»встановлено вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору, а саме частиною третьою, згідно якої установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»у разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.

Як досліджено судом, такі дані відсутні, що свідчить про внесення своїх вкладів засновниками до статутного фонду в порушення порядку, передбаченого вищевказаними нормами, а формування статутного фонду -шляхом розподілу наявного майна в санаторію «Золотий колос».

Крім того, з матеріалів справи вбачається,  що на будівництво Санаторію «Золотий колос», розташованого в с.Панка Сторожинецького району Чернівецької області та розвиток його матеріально-технічної бази за період 1978 - 1992 роки з Централізованого фонду соціального страхування колгоспників виділено 5145,3 тис. крб., що підтверджується довідкою про обсяги виділених коштів, підписаною першим заступником голови ВССП Ярошовець В.С. та постановами Ради колгоспів УРСР  про виділення коштів (а.с.125-139, т.1). Вказана обставина свідчить про те, що утворення товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр»повинно було здійснюватись шляхом приєднання до нього майна санаторію «Золотий колос», з дотриманням процедури реформування такого підприємства господарствами - учасниками і Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств, як правонаступником Всеукраїнської ради колективних сільськогосподарських підприємств, якими був створений санаторій «Золотий колос», тобто за рішенням, прийнятим засновниками - пайовиками санаторію «Золотий колос».

З наведеного, апеляційний суд приходить до  висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Всеукраїнського союзу  сільськогосподарських підприємств до товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр»в частині визнання недійсним рішення загальних зборів засновників від 25.05.2006 року про створення ТзОВ “Санаторій “Золотий колос”, дитячий санаторно-оздоровчий центр”, оскільки таке  прийнято в порушення вимог Закону України «Про господарські товариства», зокрема, докази про внесення до статутного фонду  відповідних коштів засновниками відсутні, умови статуту товариства суперечать умовам його установчого договору, а збори, на яких прийнято оскаржуване рішення, проведені з порушенням порядку їх скликання.

Щодо позовних вимог про скасування  державної реєстрації товариства, то в цій частині рішення місцевого суду також підлягає скасуванню, а провадження в справі - припиненню на підставі  п.1 ст.80 ГПК України, оскільки така вимога є непідвідомчою  господарському суду. Відповідно до ст.17 КАС України вимоги про скасування державної реєстрації належать до компетенції адміністративних судів.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, дане рішення підлягає  скасуванню, а апеляційна скарга позивача –задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача-1 на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати  42,5  грн. державного мита за апеляційне провадження, 85 грн. державного мита за розгляд справи в місцевому суді та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 33, 43, 49, п.1 ст.80, ст.ст. 99, 101, 103,104,105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

                     П О С Т А Н О В И В :

1.          Рішення господарського суду Чернівецької області від 23.04.2008 року у даній справі скасувати та прийняти нове.

2.          Визнати недійсним рішення (протокол №2) загальних зборів засновників від 25.05.2006 року про створення товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій “Золотий колос”, дитячий санаторно-оздоровчий центр”.

3.          В частині позовних вимог про скасування  державної реєстрації

товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій “Золотий колос”, дитячий санаторно-оздоровчий центр” провадження у справі припинити.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій “Золотий колос”, дитячий санаторно-оздоровчий центр” (с.Панка Сторожинецького району Чернівецької області) на користь Всеукраїнського союзу  сільськогосподарських підприємств (м.Київ, вул.Хрещатик,24, код ЄДРПОУ 21593493) 127,5 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          На виконання постанови господарському суду першої інстанції видати наказ.

     Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий - суддя                                                                      Зварич О.В.

суддя                                                                                                    Юрченко Я.О.

суддя                                                                                                    Якімець Г.Г.