Постанова

від 16.07.2008 по справі б15/29/5-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б15/29/5-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 липня 2008 р.                                                                                    № Б15/29/5-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. –(головуючий-доповідач),

Коваленка В.М.,Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргуакціонерного банку «Брокбізнесбанк»

на ухвалу

господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2008

у справігосподарського суду № Б15/29/5-07Дніпропетровської області

за заявоюВерхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання банкрутомтовариства з обмеженою відповідальністю «Завод цирконових вогнетривів»

розпорядник майномВоздвиженський О.Л.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника касаційної скаргиБондаренко Р.В. (дов. №70/03 від 16.04.2007)

від заявникаШишлаков Б.П. (дов. №4238/10/10 від 12.03.2008)

від боржникане з'явились

В С Т А Н О В И В  :

в провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод цирконових вогнетривів» (далі –боржника), порушена за заявою Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції.

Ухвалою суду від 27.08.2007 введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майном призначено арбітражного керуючого Воздвиженського О.Л.

Розпорядником майна боржника Воздвиженським О.Л. заявлено клопотання у процедурі розпорядження майном про вжиття заходів по забезпеченню вимог кредиторів, зокрема: накладення арешту на все майно боржника, заборону будь-яким особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на перереєстрацію права власності всього нерухомого та рухомого майна боржника.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2008 вжито заходи по забезпеченню вимог кредиторів, зокрема: накладено арешт на все майно боржника, заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на перереєстрацію права власності всього нерухомого та рухомого майна боржнику.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, акціонерний банк «Брокбізнесбанк»(далі –кредитор), звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального права, а зокрема, статей 12, 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону), статті 64 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно з частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.   

Згідно з пунктом 11 статті 13 Закону після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.

За приписами частини 13 статті 13 Закону керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Отже, законодавцем обмежено компетенцію органів управління боржника у процедурі розпорядження майном та зобов'язано їх погоджувати ряд своїх дій з розпорядником майна боржника. Крім того, розпоряднику майна надано право звернення до суду з клопотанням про вжиття заходів на забезпечення вимог кредиторів, коло яких не обмежено відповідно до спеціального законодавства про банкрутство (статті 12 Закону).

Відповідно до частини 4 статті 64 Закону україни "Про виконавче провадження" у разі порушення судом  провадження  у  справі про банкрутство боржника –юридичної особи   державний  виконавець  виносить  постанову  про  зупинення виконавчого  провадження,  крім виконання провадження по зверненню стягнення  на  заставлене  майно.

Отже, чинним законодавством не передбачено обов'язкового зупинення виконавчого провадження по зверненню стягнення на заставне майно у випадку порушення справи про банкрутство боржника. Разом з тим, спеціальне законодавство про банкрутство дозволяє суду вжити таких заходів на забезпечення вимог кредиторів, які можуть обмежувати права індивідуального (заставного ) кредитора на предмет реалізації заставного майна в ході виконавчого провадження, для забезпечення колективного інтересу кредиторів у процедурі банкрутства, зокрема, задоволення вимог кредиторів однієї черги у процедурі банкрутства. Так, відповідно до статті 31 Закону поряд із заставними вимогами в першу чергу задовольняються вимоги працівників щодо виплати заборгованості із заробітної плати та прирівняних до неї виплат, витрати провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що заборона органам управління боржника щодо вчинення господарської діяльності в окремих питаннях та зобов'язання погоджувати її з розпорядником майна, який контролює діяльність органів управління боржника на стадії розпорядження майном введена ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2007, з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 30.01.2008.

Висновки суду про накладення арешту на все майно боржника та заборону будь-яким особа вчиняти будь-які дії, спрямовані на перереєстрацію права власності всього нерухомого та рухомого майна боржника носять неконкретний характер, є невиправданим втручанням в господарську діяльність боржника, оскільки можуть утруднити або зробити її неможливою та не в повній мірі узгоджуються з положеннями частини 13 статті 13 Закону, оскільки законодавець прямо забороняє передачу нерухомого майна в оренду, заставу або розпорядження ним будь-яким чином без погодження з розпорядником майна незалежно від будь-якої мотивації таких дій.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про незаконність заходів на забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони органу державної виконавчої служби вчинення певних дій щодо майна боржника, яке є предметом застави та об'єктом виконавчого провадження, оскільки відповідно до положень статті 67 Господарського процесуального кодексу України, суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, а не забороняти проводити певні дії, що було зроблено судом першої інстанції у справі (з такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові №06/287 від 11.07.2006 по справі №2-5/11915-05). Тому зазначену частину слід виключити з резолютивної частини ухвали суду.

          Враховуючи викладене та керуючись частиною 1 статті 12 Закону, як нормою спеціального права, що регламентує особливості вжиття заходів на забезпечення вимог кредиторів у процедурі банкрутства, судова колегія вважає, що резолютивну частину ухвали суду першої інстанції від 02.04.2008 слід змінити та викласти її в такій редакції:

          «Накласти арешт на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю «Завод цирконових вогнетривів» (юр. Адреса: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, 1-б, код ЄДРПОУ 31240890)».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу акціонерного банку «Брокбізнесбанк»задовольнити частково.

2. Резолютивну частину ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2008 змінити та викласти її в такій редакції:

«Накласти арешт на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю «Завод цирконових вогнетривів» (юр. Адреса: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, 1-б, код ЄДРПОУ 31240890)».

Головуючий                                                                                       Л. Катеринчук

Судді                                                                                                           В. Коваленко

                         Н. Ткаченко