Постанова

від 16.07.2008 по справі 12/311/20

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/311/20

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 липня 2008 р.                                                                                    № 12/311/20  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                                      Гончарука П.А. (головуючого),

                                                                      Вовка І.В.,

                                                                      Стратієнко  Л.В.,

розглянувши у відкритому  судовому  засіданні касаційну скаргу Товариства  з обмеженою  відповідальністю ”ЧернігівБудПроект” на постанову  Київського   апеляційного  господарського суду  від 8 квітня   2008 року у справі № 12/311/20 за позовом Товариства  з обмеженою  відповідальністю ”ЧернігівБудПроект” до Товариства  з обмеженою  відповідальністю ”ВЮТбуд”  про стягнення  заборгованості, -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

                                                Встановив:

У листопаді 2007р. ТОВ  ”ЧернігівБудПроект” звернулось  до господарського суду Чернігівської області  з позовом до ТОВ ”ВЮТбуд”,  з  урахуванням  уточнених  позовних  вимог, про   стягнення 696593,86 грн. заборгованості  за  виконані  будівельні  роботи, 156225,83 грн.  інфляційних  втрат,  26636,55 грн. трьох відсотків за  неналежне  виконання  умов  договору  № 13/04 від  24 лютого  2004р.

Рішенням господарського суду Чернігівської області    від  21 лютого  2008р.  позов  задоволено. Стягнуто  з відповідача  на  користь  позивача  696593,86 грн.  заборгованості,  156225,83 грн.  інфляційних  втрат,  26636,55 грн. три відсотки річних та  судові  витрати.

Постановою   Київського  апеляційного  господарського суду  від  8 квітня 2008р. рішення господарського суду Чернігівської області    від  21 лютого  2008р. скасовано та  прийнято   нове  рішення, яким  у задоволенні   позову  відмовлено. Стягнуто  з  позивача  на  користь    відповідача   судові  витрати.

В касаційній скарзі позивач  просить скасувати постанову  суду  апеляційної  інстанції, посилаючись на порушення  норм матеріального  та  процесуального права,  а  рішення  суду  першої  інстанції залишити  без  змін.

У відзиві  на  касаційну  скаргу відповідач, посилаючись  на  безпідставність  доводів  касаційної  скарги,  просить  залишити  її  без  задоволення,  а  оскаржувану  постанову   апеляційного  господарського суду   без  змін.

Доповідач: Гончарук  П.А.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає   частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій,  24 лютого  2004р. сторонами  укладено  договір  підряду   № 13/04 на  виконання  будівельних  робіт  на  об'єкті  будівництва: Чернігівська  обл., Чернігівський  район, смт. Ріпки, вул. Свердлова, 50.

Відповідно  до   п.п.1.1., 2.1. договору  позивач  взяв  на  себе  зобов'язання виконати,  у  відповідності   до  умов  договору,  будівельні   роботи, відповідно  до   проектно –кошторисної  документації,  а відповідач зобов'язався   надати позивачу  майданчик, передати  проектно - кошторисну   документацію, прийняти закінчені   будівельні   роботи  та  оплатити  їх.

Пунктом  5.1 договору  передбачено, що  вартість  виконаних  робіт  формується  згідно  з  нормами ДБН Д 1.1.-1-2000 ”Правила  визначення   вартості  будівництва”,  зі  знижкою  15 %  та  актів   приймання   робіт КВ-2в, КБ –3.

Додатковою угодою № 1 від  5  січня  2005р. до  даного  договору  підряду, змінено  п. 5.1. договору   і  викладено  його  у  наступній  редакції:  ”Вартість  робіт  формується  згідно  з  нормами ДБН Д 1.1.-1-2000 ”Правил  визначення вартості  будівництва” та  актів приймання робіт КВ-2в, КБ-3. Змінено пункт 11.1. договору  та  викладено  його   в  такій  редакції: ” Даний  договір  набирає чинності   з  моменту  підписання  його  сторонами та  діє до  моменту його  остаточного  виконання,  але  в  будь  - якому  випадку до  31 грудня   2006р.”

Додатковою  угодою  № 2 від  28 грудня  2006р.  до  договору  підряду   змінено  п. 11.1 договору  та  викладено  його  у наступній  редакції:  ”Даний  договір  набирає  чинності  з  моменту  підписання   його  сторонами та  діє  до  моменту   повного  виконання   зобов'язань  за  умовами   цього  договору  сторонами”.

Пунктом 2.1. та  3.1.   договору  підряду   сторони  визначили,  що  предметом  підряду   ( результатом   виконаних  робіт за  даним  договором)  є  будівельно -  монтажні  роботи згідно  з  письмовою заявкою  замовника.

Пунктом  9.1.  договору   сторони  визначили,  що здача-приймання  виконаних  робіт  здійснюється  сторонами  за  актом  приймання   виконаних  підрядних  робіт за  формою  КВ-2В та  довідкою  про  вартість  виконаних  робіт  та  витрат  за  формою КБ-3,  протягом  трьох  робочих  днів,  з  моменту  повідомлення  замовника про  готовність  предмету   будівельного  підряду до   приймання.

Пунктами  6.1. і 6.2. договору  сторони  визначили, що  розрахунки проводяться   у  декілька  етапів після  підписання   актів  приймання  виконаних робіт,  які  надаються  замовнику кожного  10 числа   наступного,  після  виконання  робіт, місяця. Термін  оплати  протягом:  трьох  банківських днів  після  підписання   актів   приймання   виконаних  робіт за  попередній  місяць та   протягом  трьох банківських  днів з  моменту  підписання акту  приймання робіт - остаточний  розрахунок.

Позивачем виконані  зобов'язання  за  договором,  які  відповідно  до  п.9.1. договору   оформлені  актами  приймання   виконаних   підрядних  робіт  за  формою КВ-2в та  довідками  про  вартість виконаних  робіт  за формою КБ- 3. Загальна  вартість  виконаних  робіт  становить 2360733,60 грн.

Відповідач    зобов'язання   по  оплаті підрядних   робіт  виконав  частково,   оплативши  всього  1664139,74 грн. Внаслідок  чого  виникла  заборгованість  696593,86 грн.

Предметом спору  у  даній  справі  є  стягнення 696593,86 грн. заборгованості  за  виконані  будівельні  роботи, 156225,83 грн.  інфляційних  втрат,  26636,55 грн. трьох відсотків за  неналежне  виконання  умов  договору  № 13/04 від  24 лютого  2004р.

Суд  першої  інстанції  встановивши дані  обставини,  зважаючи  на  вимоги ,  ст.ст. 525, 526, 625, 875 ЦК України,  дійшов  висновку,  що  позов про  стягнення  заборгованості,  інфляційних  втрат  та  трьох  відсотків  річних  є обґрунтованим  та   підлягає задоволенню.

Скасовуючи  рішення  суд першої  інстанції  та  приймаючи нове  рішення  про відмову  у позові, суд  апеляційної  інстанції  посилаючись на  вимоги  ст. 318 ГК України,  ст. 638 ЦК України, дійшов  висновку, що  проектно - кошторисна  документація  є  істотною  умовою   для  даного   договору. Зважаючи на  те,  що  даний  договір  неможливо  виконати  без  підготовки  і  узгодження  проектно- кошторисної  документації, оскільки проектно  - кошторисна  документація  сторонами даного    договору  не  узгоджувалась, сторонами   не  досягнуто   усіх істотних  умов  договору, у  зв'язку  з чим не  існує  самої  угоди, як  юридичного  факту.  Встановивши, дані  обставини, суд апеляційної  інстанції  дійшов  висновку, що  даний  договір  підряду  є  неукладеним  і  у  задоволенні  позову слід  відмовити.

Проте  з такими  висновками  суду  апеляційної  інстанції  погодитись  не  можна, оскільки  вони  в  порушення  вимог ст. 43 ГПК України, прийняті  при  неповному   встановлені  обставин  справи.

Суд  апеляційної інстанції відмовляючи  в  позові  не  звернув уваги  на те, що  сторонами виконувались  зобов'язання  за  даним  договором. Позивачем  на  замовлення відповідача здійснювались  будівельні  роботи  за даним  договором, які  приймались  відповідачем   по  актам  приймання  виконаних  робіт КВ-2в, вартість  яких  визначалась в  довідках за  формою КБ-3. Дані  документи  підписувались   сторонами  договору.  Зауважень щодо   видів, обсягів  та  вартості  виконаних  робіт  сторони  не  мали.

Посилаючись  на  те,  що  сторони  не  дійшли  усіх  істотних  умов  договору, судом  апеляційної  інстанції  не  було  враховано пункту  5.1  даного договору, яким  передбачено, що  вартість  виконаних  робіт  формується  згідно  з  нормами ДБН Д 1.1.-1-2000 ”Правила  визначення   вартості  будівництва”,  зі  знижкою  15 %  та  актів   приймання   робіт КВ-2в, КБ –3.

Проте  суд апеляційної  інстанції на  дані  обставини  уваги  не звернув  і   без  достатніх  правових підстав  скасував рішення   суду першої  інстанції та  прийняв  нове  рішення  про  відмову  у  позові.

За таких обставин постанову суду другої  інстанції   не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням  норм матеріального і процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.

Суд  першої  інстанції  встановивши, що   сторонами укладено договір  субпідряду, позивачем  виконувались   будівельні  роботи  на  замовлення  відповідача, дані  роботи  приймались  відповідачем, та  оплачені  останнім  не  у  повному  обсязі,  внаслідок  чого  виникла  заборгованість  відповідача  по  оплаті  виконаних робіт,  яка  підлягає  до  стягнення.  В даній  частині рішення  суду  першої  інстанції є  законним,  обґрунтованим, відповідає нормам матеріального  права та    обставинам  справи, у  зв'язку  з чим  рішення господарського суду  першої  інстанції  в частині  стягнення  основного  боргу  у  розмірі 696593,86 грн.  слід  залишити без  змін.

Разом  з  цим, суд першої  інстанції  приймаючи  рішення  про  стягнення  інфляційних  втрат  та  трьох  відсотків  річних, в  порушення ст. 43 ГПК України,  належним  чином  не  з'ясував та  не зазначив  у  рішенні, з якого конкретно часу у відповідача виникло зобов'язання по  оплаті   виконаних  робіт,  внаслідок  чого  зроблений невірний  розрахунок   сум інфляційних  втрат  та  трьох  відсотків  річних за  неналежне  виконання умов  договору.

З огляду на викладене, рішення суду першої  інстанції в частині стягнення з відповідача 156225,83 грн.  інфляційних  втрат та  26636,55 грн. трьох відсотків  річних не можна визнати таким, що постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи в даній частині на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

                 ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства  з обмеженою  відповідальністю ”ЧернігівБудПроект”  задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2008р.  у справі № 12/311/20 – скасувати. Рішення   господарського суду   Чернігівської  області   від  21 лютого  2008р.  в частині  стягнення  156225,83 грн. інфляційних  втрат  та    26636,55 грн. трьох  відсотків  річних  та  судових  витрат скасувати і  справу в  цій  частині  направити   на   новий розгляд  до  суду  першої  інстанції. В  решті  рішення  залишити  без  змін.

Головуючий                                                                           Гончарук П.А.

Судді                                                                                    Вовк І.В.

                                                                                             Стратієнко  Л.В.