КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2008 № 12/311/20
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Калатай Н.Ф.
при секретарі: Степаненко Л.В.
За участю представників:
від позивача -Василенко В.М. - представник за дов. № 36 від 07.04.2008;
Помазна С.І. – представник за дов. № 55 від 07.04.2008;
від відповідача -Машталєр І.С. - представник за дов. № 177 від 27.11.2007
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.02.2008
у справі № 12/311/20 (Лавриненко Л.М.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧернігівБудПроект"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення заборгованості та неустойки 1263261,69 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „ЧернігівБудПроект” (далі – позивач) у листопаді 2007 року звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЮТбуд” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та неустойки за виконані будівельні роботи у сумі 1263261,69 грн.
Позивач неодноразово змінював позовні вимоги. Станом на день ухвалення рішення та згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. 4299 від 21.02.2008) остаточні позовні вимоги становили 879456,24 грн., а саме: сума основного боргу – 696593,86 грн., втрати від інфляції – 156225,83 та три відсотки річних – 26636,55 грн. При цьому, судом першої інстанції було допущено технічну описку щодо зазначення ціни позову в оскаржуваному рішенні суду.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.02.2008 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 696593,86 грн. основного боргу, 156225,83 грн. інфляційних втрат, 26636,55 грн. трьох відсотків річних, 8794,56 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт по договору підряду № 13/04 від 24.02.2004 р. (далі – договір), які оформлені відповідно до п.9.1 договору актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2В та довідками про вартість виконаних робіт та витрат за формою КБ-3, що становить 696593,86 грн. Крім того, суд першої інстанції визнав такими, що правомірно нараховані та підлягають стягненню з відповідача, три відсотки річних та інфляційні втрати.
Відповідач, не погоджуючись із рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 21.02.2008 року по справі № 12/311/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а саме: господарський суд Чернігівської області, на думку апелянта, помилково дійшов висновку, що платежі за договором, укладеним між сторонами, повинні здійснюватись щомісячно на підставі актів виконаних підрядних робіт за формою КБ-2В та довідок про вартість виконаних робіт та витрат КБ-3, що суперечить п. п. 6.1, 6.2 договору, оскільки остаточне завершення виконання робіт по договору та їх прийняття замовником має оформлюватись окремим остаточним актом приймання робіт, який підписують повноважні представники сторін. Зазначений акт приймання робіт є єдиним документом, що підтверджує завершення підрядником будівельних робіт за договором в повному обсязі та настання строку для проведення остаточного розрахунку з останнім. Крім того, апелянт зазначає, що рішення про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних безпідставне, оскільки у відповідача відсутній факт прострочення виплати боргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 у справі № 12/311/20 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/3 від 07.04.2008 розгляд апеляційної скарги у справі №12/311/20 було доручено колегії суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий суддя, суддів Алданової С.О., Калатай Н.Ф.
В судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 08.04.2008 позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду Чернігівської області від 21.02.2008 по справі №12/311/20 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу в якості додатків позивач додав копії договору застави № 40-07/03 від 07.03.2007 з додатком № 1 та постанови Вищого господарського суду України від 04.12.2006 по справі № 15/126, які не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на те, що відповідно до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що від нього не залежать.
Представник відповідача проти долучення додаткових доказів заперечував.
Зважаючи на те, що представник позивача не обґрунтував неможливість подання вищевказаних доказів суду першої інстанції, а також на те, що саме він є позивачем по даній справі (був обізнаний щодо знаходження в провадженні даної справи), а у позовній заяві повинні бути вказані всі відомості, які необхідні для правильного вирішення спору, а також він мав можливість та був зобов'язаний надати суду першої інстанції всі докази для всебічного, повного та обґрунтованого розгляду справи за його позовом, Київський апеляційний господарський суд не бере до уваги додатково подані докази, оскільки позивач також не обґрунтував поважних причин їх неподання суду першої інстанції.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
24.02.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВЮТбуд” (далі – замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю „ЧернігівБудПроект” (далі - підрядник) було підписано договір підряду № 13/04 (далі – договір).
Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, що підписаний сторонами договір підряду №13/04 від 24.02.2004 за своєю правовою природою є договором субпідряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
З вищезазначеного вбачається, що субпідрядні відносини це відносини на виконання певної роботи між виконавцями (підрядниками). А, оскільки, відповідач по справі згідно договору виступає замовником, тому між ним та позивачем фактично існують відносини, що врегульовані статтями 837 (договір підряду) та 875 (будівельний підряд) ЦК України, а отже договір підряду № 13/04 від 24.02.2004 по своїй правовій природі є договором генерального підряду.
Згідно п. 1.1 договору підрядник зобов'язується виконати, у відповідності до умов даного договору, будівельні роботи, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик, передати проектно-кошторисну документацію, прийняти будівельні роботи та оплатити їх.
В силу пункту 3.1. договору предметом підряду (результатом виконаних робіт за даним договором) є будівельно-монтажні роботи згідно з письмовою заявкою замовника.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2004 відповідачем було направлено позивачу лист із загальним переліком робіт, які підлягають виконанню. В листі також вказано, що роботи підлягають виконанню на будівництві цегельного заводу в с.м.т. Ріпки Чернігівської області.
Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вищевказаний лист не може вважатися заявкою в розумінні п. 3.1 договору, оскільки він датований 04.11.2004, а матеріали справи містять акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, починаючи з травня 2004 року (тобто раніше, ніж приймалися виконані роботи).
Згідно п. 6.1 договору розрахунки проводяться у декілька етапів після підписання актів приймання виконаних робіт, які надаються замовнику кожного 10 числа наступного, після виконання робіт, місяця.
Згідно п. 6.2 договору передбачалися терміни оплати протягом: трьох банківських днів після підписання актів виконаних робіт за попередній місяць; протягом трьох банківських днів із моменту підписання акту приймання робіт – остаточний розрахунок.
Відповідно до п. 7.3. Договору після закінчення виконання робіт підрядник зобов'язаний письмово повідомити замовника про готовність предмету договору до здачі протягом одного робочого дня.
Проте, доказів виконання позивачем п. п. 6.2., 7.3. договору суду не надано.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно п. 9.1 договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідкою вартості виконаних робіт та витрат за форою КБ-3, протягом трьох робочих днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмету будівельного підряду до приймання.
05.01.2005 позивач та відповідач підписали додаткову угоду № 1 до договору підряду № 13/04 від 24.02.2004. Пунктом 5 цієї угоди сторони за договором доповнили умови договору п. 15.6, виклавши його в наступній редакції: „15.6. Підрядник має право припинити розпочаті роботи у разі невиконання замовником умов викладених в п. п. 6.1, 6.2 даного договору, попередивши його за п'ять календарних днів до припинення робіт”. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною до договору підряду № 13/04 від 24.02.2004 і обов'язкова для виконання обома сторонами договору.
Як підтверджується матеріалами справи та не спростовується позивачем, Товариство з обмеженою відповідальністю „ЧернігівБудПроект” не скористалося своїм правом, відповідно до п. 15.6 договору, та продовжувало виконувати роботи на свій ризик.
28.12.2006 позивач та відповідач підписали додаткову угоду № 2 до договору підряду № 13/04 від 24.02.2004 про наступне: змінити п. 11.1 договору підряду № 13/04 від 24.02.2004, виклавши його в такій редакції: „Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2007 або до моменту повного виконання зобов'язань за умовами цього договору сторонами”. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною до договору підряду № 13/04 від 24.02.2004 і обов'язкова для виконання обома сторонами договору з 31.12.2006.
Разом з цим, ні в строк до 31.12.2007 р., ні станом на день прийняття рішення по спору в розумінні п. п. 6.2., 7.2., 7.3. договору, додаткової угоди № 2 від 28.12.2006р. до договору не направив повідомлення про готовність для передання робіт, не завершив будівництво об'єкту повністю, не передав його відповідачеві, і, не пред'явив останньому виконанні роботи для прийняття.
Пунктом 91 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою КМ України від 01.08.2005р. № 668 передбачено, що передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з травня 2004 року по травень 2007 року, позивач виконував на об'єкті будівництво і поетапно здавав відповідачеві певні роботи, що підтверджується відповідними актами виконаних підрядних робіт (по етапам), наданих суду позивачем. Акту приймання-передачі закінчених підрядних робіт (збудованого об'єкта) позивач суду не надав, як і не надав Акт Державної приймальної комісії (І етапу),про який сам зазначив в позовній заяві, тоді як обов'язок подання доказів в обґрунтування позовних вимог покладено на позивача, який сам подавав суду докази та не обґрунтував неможливість подання цих доказів ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта щодо того, що сторони мали намір встановити два етапи, настання яких необхідно для настання термінів оплати робіт: підписання актів виконаних робіт за місяць та підписання акту приймання робіт для остаточного розрахунку. Зазначений акт є єдиним документом, що підтверджує завершення підрядником будівельних робіт за договором в повному обсязі та настання строку для проведення остаточного розрахунку з останнім. Сторони такого акту не складали і не підписували, у зв'язку з чим, роботи не можуть вважатися остаточно виконаними та прийнятими замовником в розумінні умов договору підряду №13/04 від 24.02.2004.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно п. 4.2 договору сторони встановили, що замовник протягом одного робочого дня, з моменту підписання даного договору, надає підряднику необхідну проектно-кошторисну документацію.
Відповідно до п. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Доказів узгодження сторонами такого кошторису матеріали справи не містять.
Тоді як відсутність проектно-кошторисної документації за договором підряду є підставою для визнання його неукладеним, оскільки сторони за цим договором визнали його складання істотною умовою договору.
Позивач в судовому засіданні 08.04.2008 зазначив, що проектно-кошторисна документація не складалася та не передавалася підряднику (про що зазначено в протоколі судового засідання від 08.04.2008), викладене не спростовується і доводами апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.
Згідно п. 7.1 договору підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом трьох робочих днів, з моменту надання замовником необхідної проектно-кошторисної документації.
Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач, не отримавши проектно-кошторисної документації, на свій ризик виконав певні роботи.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ст. 318 ГК України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк, визначений договором, об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Наявність проектно-кошторисної документації є істотною умовою даного договору підряду, оскільки її необхідність визнана самими сторонами угоди.
Відповідно до п. 5 ст. 318 ГК України договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного , проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
Як вбачається з договору підряду № 13/04 від 24.02.2004 сторони визначили істотною умову щодо складення проектно-кошторисної документації, про що неодноразово зазначили у договорі, зокрема у пунктах 1.1, 4.2, 7.1 договору.
Зважаючи на вищевикладене, а також на те, що договір капітального будівництва неможливо виконати без підготовки і узгодження відповідної проектно-кошторисної документації, встановлення обсягів і видів робіт (передбачених, зокрема, проектом), Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що для договору підряду № 13/04 від 24.02.2004 складення проектно-кошторисної документації є істотною умовою.
При недосягненні згоди з усіх істотних умов договору не існує самої угоди, як юридичного факту (аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 25.05.2004).
Тоді як позовні вимоги позивача ґрунтуються на невиконанні відповідачем умов вищенаведеного договору щодо несплати прийнятих за умовами договору робіт (за актами приймання виконаних підрядних робіт та на підставі Акту Державної приймальної комісії).
Проте, за результатом перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України Київський апеляційний суд встановив, що вищенаведений договір є неукладеним. А тому у задоволенні вищенаведених позовних вимог Товариству обмеженою відповідальністю „ЧернігівБудПроект” з підстав нездійснення в обумовлені цим договором (п. 6.2 договору) строки оплати виконаних робіт за договором слід відмовити.
Підстави позову визначаються лише позивачем. Позивач, до ухвалення рішення по даній справі підстав позову не змінював, іншого обґрунтування позовних вимог не надавав.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки у відповідача відсутнє прострочення виконання грошового зобов'язання, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є безпідставною.
Тому з вищенаведених підстав (визначених позивачем у позовній заяві та остаточних уточненнях позовних вимог), Київський апеляційний господарський суд , виходячи з повноважень, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, скасовуючи рішення суду першої інстанції, приймає нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Судові витрати у відповідності до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача у справі як за розгляд спору у суді першої інстанції, так і за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю „ВЮТбуд” задовольнити.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 21.02.2008 по справі № 12/311/20 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариству обмеженою відповідальністю „ЧернігівБудПроект” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЮТбуд” про стягнення заборгованості та неустойки у розмірі 879456,24 грн. відмовити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю „ЧернігівБудПроект” (14014, м. Чернігів, вул. Толстого, буд. 149, р/р 2600901762803 у Чернігівському філіалі ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 353649, код ЄДРПОУ 32601357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЮТбуд” (15000, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с.м.т. Ріпки, вул. Свердлова, буд. 50, р/р 2600831211, в ТОВ „Фортуна-банк” м. Київ, МФО 300904, код ЄДРПОУ 30904367) 4397,28 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду Чернігівської області.
Матеріали справи № 12/311/20 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Калатай Н.Ф.
16.04.08 (відправлено)
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 08.04.2008 |
Оприлюднено | 31.10.2008 |
Номер документу | 2202939 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Коротун О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні