Рішення

від 31.07.2008 по справі 43/67

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/67

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.07.08 р.                                                                                                    Справа № 43/67                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання (помічнику судді) Максимовій В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Шахтобудмонтажне управління №1”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Консул”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості у сумі 252 687, 20 грн., пені у сумі 27 686, 38 грн.

За участю представників:

від позивача: Пильгун Л.М. за дов. №420 від 02.06.2008р.

від відповідача: Єрмак В.О. за дов. №21-7 від 21.07.2008р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Шахтобудмонтажне управління №1”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Консул”, м. Донецьк про стягнення заборгованості за невиконання умов договору у сумі 252 687, 20 грн., пені у сумі 27 686, 38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №20 від 11.06.2007р., в частині сплати вартості виконаних робіт. Як на правові підстави - посилається на ч. 2 ст. 549 ЦК України.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: договір №20 від 11.06.2007р., претензія №223 від 26.03.2008р., акти звірки взаємних розрахунків, розрахунки суми пені, акти виконаних підрядних робіт, рахунки, правоустановчі документи.

Разом з тим, судом не приймається, як належний доказ по справі – рахунок, наданий у судовому засіданні позивачем від 24.07.2008р. Оскільки, у даному розрахунку фактично змінено кількісні показники, на яких ґрунтується позовна вимога (пеня), тобто збільшено суму позову. У розумінні ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку, зокрема волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі або безпосередньо в засіданні суду (при цьому повинні бути дотримані права відповідача). У даному випадку позивачем до означеного розрахунку не надано ні заяви про збільшення вимог, ні заявлено безпосередньо у судовому засіданні про збільшення своїх позовних вимог.

Виходячи з викладеного, розрахунок, наданий у судовому засіданні від 24.07.2008р. судом до уваги не приймається.

Відповідач у судовому засіданні 31.07.2008р. та у відзиві б/н від 22.07.2008р. позовні вимоги визнав частково у сумі основного боргу, проти стягнення штрафних санкцій заперечував, однак законодавчого обґрунтування заперечень не надав.

Зазначений відзив підписаний директором ТОВ “Консул” Бугарою Вадимом Михайловичем з прикладанням фірмової печатки підприємства.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Перед початком розгляду справи по суті позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Крім цього, позивачу та відповідачу у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який  долучено до матеріалів справи.  

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч.1 ст.174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п.1 ст.193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п.1 ст.193 ГК України.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк.

11.06.2007р. між позивачем – Відкритим акціонерним товариством “Шахтобудмонтажне управління №1”, м. Донецьк, та відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “Консул”, м. Донецьк, був укладений договір №20 (а.с. 10-16).

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов`язався виконати демонтаж установки пневматичного збагачення на території шахти 4-21 в Петровському районі м. Донецька, перевезення демонтованого устаткування і металоконструкцій у м. Первомайське Луганської області та наступний їх монтаж на території шахти ТОВ “Інтер - Інвествугілля” (р.1 договору).

А відповідач, в свою чергу, зобов`язався сплатити вартість виконаних робіт протягом 20 календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт форми КБ-2В (п. 4.6. договору).

Як встановлено судом, позивач виконав обумовлені договором підрядні роботи, а відповідач прийняв їх без зауважень та заперечень, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами виконаних робіт ( том 1 а.с. 79-149, том 2 а.с. 1-19).

Водночас, під час розгляду справи відповідачем визнаний факт виконання робіт з демонтажу установки пневматичного збагачення, перевезення демонтованого устаткування і металоконструкцій та наступного їх монтажу. Зауважень щодо якості виконаних робіт від останнього не поступало, проте розрахунки своєчасно та в повному обсязі не здійснені.

Таким чином, унаслідок виконаних робіт позивачем та фактично прийнятих відповідачем, відповідно до ст.ст.11, 509 ЦК України між сторонами виникли цивільні зобов'язання. При цьому позивач власні зобов'язання виконав повністю, а відповідач, всупереч ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, лише частково, внаслідок чого на момент подачі позову за відповідачем перед позивачем нараховується заборгованість у сумі 252 687, 20 грн.

Водночас, з метою врегулювання спору мирним шляхом позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №223 від 26.03.2008р. з вимогами сплатити вартість виконаних робіт та пеню за прострочку сплати грошових коштів за виконані роботи. Однак, означені вимоги не були задоволені відповідачем.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).

Згідно до ст. 1 ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.16.11. договору за несвоєчасну сплату вартості виконаних підрядних робіт сторони передбачили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу, яка згідно з розрахунком позивача складає 27 686, 38 грн.

У судовому засіданні та у відзиві від 22.07.2008р. відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення основного боргу у сумі 252 687, 20 грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому суд не приймає заперечення відповідача стосовно стягнення штрафних санкцій, оскільки:

Справа слуханням неодноразово відкладалась з метою надання відповідачу права на захист, але відповідач не скористався своїм процесуальним правом, законодавчого обґрунтування заперечень проти стягнення пені у сумі 27 686, 38 грн. та акту звірки взаємних розрахунків (або будь-якого іншого документу) суду не надав.

Окрім того, визнаючи фактично суму боргу відповідач, разом з тим, визнає і факт порушення ним строку виконання взятого на себе зобов'язання за договором №20 від 11.06.2007р. щодо сплати вартості виконаних робіт. Тобто відповідачем визнано факт прострочення платежу грошових коштів за виконані позивачем підрядні роботи на загальну суму 252 687, 20 грн.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а позивач має право вимагати від відповідача сплати 3% річних, індексу інфляції та пені від простроченої суми.

Згідно з приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, згідно з приписами чинного законодавства, умов договору (п.16.11. договору №20 від 11.06.2007р.) у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати пені.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені доведені позивачем та не спростовані відповідачем.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Однак, судом встановлено, що позивачем наданий невірний розрахунок суми

пені. Перевіривши розрахунок суд вважає, що розмір пені, який є арифметично вірним складає 27 050, 86 грн.

Враховуючи викладене позовні вимоги позивача, Відкритого акціонерного товариства “Шахтобудмонтажне управління №1”, м. Донецьк, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Консул”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 252 687, 20 грн., пені у сумі 27 686, 38 грн., всього – 280 373, 58 грн., підлягають задоволенню частково у сумі 279 738, 06 грн.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, а саме державне мито, інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст. 1 ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 33, 34, 44, 49, п. 5 ст. 78, ст.ст. 81-1, 82-85 ГПК  України, суд, -

ВИРІШИВ:

       Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Шахтобудмонтажне управління №1”, м. Донецьк, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Консул”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 252 687, 20 грн., пені у сумі 27 686, 38 грн., підлягають задоволенню частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Консул”, (83000, Донецька область, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 7; код ЗКПО 31709404) на користь Відкритого акціонерного товариства “Шахтобудмонтажне управління №1” (83023, м. Донецьк, пр. Полеглих Комунарів, 188; код ЗКПО 00180924) суми основного боргу у розмірі 252 687, 20  грн., пені у сумі 27 050, 86 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 797, 38 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117, 73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити за недоведеністю.

У судовому засіданні 31.07.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення за правилами ст.84 Господарського процесуального кодексу України підписано 04.08.2008р.

               Суддя                                                                                                                                           

Виконала ССЗ Башева В.О.

Надруковано 4 примірники:

1 – позивачу;

2– відповідачу;

1 – у справу.