Рішення

від 18.10.2011 по справі 37/219пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.10.11 р.                                                                                 Справа № 37/219пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об’єднаної справи

за позовними заявами: Товариства з обмеженою відповідальністю „Екотек”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31832519

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит Україна”, м. Київ,  ідентифікаційний код 33052443

про: визнання виконавчих написів приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1    від 02.06.2011р. за  №№ 1471, 1472, 1473, 1475 такими, що не підлягають виконанню

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м. Київ

за участю уповноважених представників:

від Позивача – ОСОБА_2 (за довіреністю №386/08 від 01.08.2011р.);

від Відповідача  - не з’явився

від Третьої особи – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.44, 811 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд позовних заяв відкладався з 20.09.2011р. на 04.10.2011р., з 04.10.2011р. на 18.10.2011р.

У судовому засіданні 18.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

05.08.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Екотек”, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося з позовними заявами до Господарського суду Донецької області з вимогами до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит Україна”, м. Київ (далі – Відповідач) про визнання виконавчого написів, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 02.06.2011р. за номерами 1471, 1472, 1473, 1475,   таким, що не підлягають виконанню.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач послався на відсутність доказів безспірності вимог Лізингодавця, нездійснення попередньо відмови від договорів фінансового лізингу та визначення у написах заборгованості з лізингових платежів за період понад одного року до моменту вчинення спірних написів.  

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав відповідні договори фінансово лізингу з додатками і додатковою угодою, акт приймання-передачі, постанови про відкриття виконавчого провадження за спірними виконавчими написами від 25.07.2011р.і правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги  посиланням на ст.ст.50, 87, 88 Закону України „Про нотаріат”, ст.ст.2, 7, 10 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст.11, 208, 214, 782, 806 Цивільного кодексу України, п.п.284, 286-288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Ухвалами Господарського суду Донецької області від 05.08.2011р. були порушені провадження у справах:

-          №37/219пн – відносно виконавчого напису №1475 (т.1 об’єднаної справи);

-          №37/220пн – відносно виконавчого напису №1473 (т.2 об’єднаної справи);

-          №37/221пн – відносно виконавчого напису №1472 (т.3 об’єднаної справи);

-          №37/222пн – відносно виконавчого напису №1471 (т.4 об’єднаної справи),

в перебігу розгляду яких Позивачем були надані додаткові документи на виконання вимог суду і обґрунтування своєї позиції (а.с.а.с.101-113, 122-150 т.4, а.с.а.с.1-66 т.5).

Безпосередньо у позовних заявах Позивачем було сформульоване клопотання про залучення у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не на предмет спору, на стороні Відповідача приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, а разом із позовними заявами подані клопотання про витребування доказів, які були задоволені  судом ухвалами про порушення провадження у справах №37/219пн, 37/220пн, 37/221пн і 37/222пн.

Крім того, разом із позовами Позивачем були подані клопотання про вжиття забезпечувальних заходів  у вигляді зупинення стягнення на підставі оспорюваних виконавчих написів, які після повторного подання 23.09.2011р. разом із додатками доказами (а.с.а.с.93-96 т.1, а.с.а.с.96-99 т.2, а.с.а.с.91-94 т.3, а.с.а.с.92-95 т.4) були задоволені судом ухвалою від 04.10.2011р. (а.с.а.с.118, 119 т.4) вже після об’єднання цією ж датою означених справ в одне провадження під загальним номером №37/219-222пн в порядку ст. 58 Господарського процесуального кодексу України.

В перебігу окремого розгляду вказаних справ Відповідачем 20.09.2011р. були надані ідентичні відзиви з додатками (а.с.а.с.72-84 т.1, а.с.а.с.76-88 т.2, а.с.а.с.71-83 т.3, а.с.а.с.72-84 т.4), якими проти позовних вимог заперечив, посилаючись на: тривалість прострочення Позивачем лізингових платежів, надсилання останньому повідомлення про сплату боргу  та рахунків на сплату, що у сукупності вказує на правомірність вчинення оспорюваних виконавчих написів.

Водночас, всупереч вимог суду, Відповідачем не були надані всі витребувані документи, з огляду на що судом була винесена окрема ухвала від 04.10.2011р.

Залучена судом Третя особа витребуваних документів не надала та своєї позиції по суті розглядуваних вимог до відома суду не довела, посилаючись у поданих 03.10.2011р.  клопотаннях  про ненадходження від Позивача позовної заяви з додатками, хоча останнім були представлені відповідні докази такого надсилання (а.с.а.с.101-108 т.4).  

У судовому засіданні 18.10.2011р. представник Позивача підтримав свою позицію, викладену в позовних заявах, наголошуючи на необхідності вирішення спору в цьому судовому засіданні, а представники Відповідача та Третьої особи в судове засідання без пояснення причин попри належне повідомлення не з’явились, що у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України не може вважатися підставою для подальшого зволікання із встановленням правової визначеності  довкола заявлених вимог, оскільки 20.10.2011р. добігає кінця процесуальний строк розгляду справи, а приписи ст. 75 вказаного Кодексу передбачають необхідність  в такому випадку приймати рішення за наявними у справі матеріалами.   

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали об’єднаної справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Лізингоодержувач) та Відповідачем (Лізингодавець) була укладена низка договорів фінансового лізингу з аналогічними  умовами:

1. №89-01028 від 19.04.2006р. (а.с.а.с.36-58 т.4) строком на 48 місяців з моменту передачі предмету лізингу - два тягачі Scania P114 GA 4X2 NA 340 та два напівпричепи Wielton NS 34FT загальною вартістю  224600Євро  (еквівалентно 1389658,6грн. за курсом НБУ на моменту укладання договору – а.с.60 т.4), яка відбулась 21.07.2006р. (а.с.59 т.4);

2. №89-01045 від 28.08.2006р. (а.с.а.с.35-56 т.3) строком на 48 місяців з моменту передачі предмету лізингу - два тягачі Scania P114 GA 4X2 NA 340 та два напівпричепи Wielton NS 34FT загальною вартістю  225600Євро  (еквівалентно 1459645,54грн. за курсом НБУ на моменту укладання договору – а.с.57 т.3), яка відбулась 28.12.2006р. (а.с.59 т.3);

3. №89-01051  від 27.09.2006р. (а.с.а.с.35-57 т.2) строком на 48 місяців з моменту передачі предмету лізингу - два тягачі Scania P114 GA 4X2 NA 340 та два напівпричепи Wielton NS 34FT загальною вартістю  216000Євро  (еквівалентно 1396660,32грн. за курсом НБУ на моменту укладання договору – а.с.59 т.2), яка відбулась 11.01.2007р. (а.с.61 т.2);

4. №89-01154 від 11.03.2008р. (а.с.а.с. 36-58 т.1) строком на 48 місяців з моменту передачі предмету лізингу - напівпричіп s/trailer Wielton NS 34FT вартістю 34200Євро (еквівалентно 266267,01грн. за курсом НБУ на момент укладання договору – а.с.59 т.1), яка відбулась 31.03.2008р. (а.с.62 т.1).

Умовами розділу 6 означених договорів фінансового лізингу сторони передбачили порядок здійснення розрахунків, а саме:

- лізингові платежі сплачуються в порядку та розмірах, передбачених договором та Графіком платежів (а.с.60 т.1, а.с.63 т.2, а.с.58 т.3, а.с.61 т.4) та включають в себе (платежі) суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, винагороду лізингодавцю, компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконям договору (п.п.6.1., 6.2.);

- лізингові платежі, а також будь-які інші платежі, що належать до сплати за договором сплачуються виключно у гривнях, при цьому сума платежу визначається шляхом перерахування відповідного еквіваленту такого платежу, вираженого в Євро, у гривні за курсом, встановленим НБУ на дату здійснення платежу (п.6.3.);

- наступні за авансовим лізингові платежі сплачуються щомісячно у сумах, встановлених графіком платежів. При цьому, якщо дата передачі предмету лізингу настає включно до 15 числа місяця, в якому здійснено передачу, то лізинговий платіж сплачується не пізніше останнього робочого дня такого місяця, а якщо дата передачі настає після 15 числа місяця передачі, то лізинговий платіж сплачується не пізніше останнього робочого дня наступного місяця  (п.6.4.2.)

- датою виконання платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця (п.6.6.);

- у разі несвоєчасної або неповної сплати лізингового платежу, грошові вимоги Лізингодавця погашаються за рахунок наступних платежів в такій послідовності: у першу чергу відшкодовуються витрати Лізингодавця, пов’язані з одержанням платежу; у другу чергу сплачується неустойка та штрафи, передбачені цим Договором; у третю чергу сплачується лізингова винагорода; в останню чергу сплачується вартість предмету лізингу (п. 6.7.);

Відповідно до умов п. 12.1. до обставин, які вважатимуться випадками невиконання зобов’язань, віднесено, у тому числі і несплата Лізингоодержувачем повністю або частково лізингового платежу, або будь-якого іншого платежу, і прострочення  платежу становить більше ніж 30 календарних днів з дати строку платежу. В свою чергу, п. 12.2. договорів фінансового лізингу з настанням такого випадку невиконання зобов’язань пов’язує право  Лізингодавця вимагати від Лізингоодержувача дострокової випали всіх лізингових платежів, що залишились відповідно до графіку платежів та інших платежів, які мають бути сплачені за договором. Такі платежі мають бути сплачені Лізингоодержувачем протягом 5-ти  банківських днів з моменту отримання ним відповідного повідомлення від Лізингодавця, після чого право власності на предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача.

Разом із тим, при невиконання зобов’язань у розумінні п. 12.1. або зобов’язань, передбачених п. 12.2. Лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу, надіславши  Лізингоодержувачу відповідне письмове повідомлення про припинення, з моменту  одержання якого Лізингоодержувачем договір вважатиметься розірваним (п.12.3.)

На адресу Лізингоодержувача Відповідачем були надіслані листи від 01.12.2010р. з нагадуванням про наявність простроченої понад 30 днів заборгованості у визначеній сумі з вимогою про її сплату впродовж 30 днів з моменту отримання повідомлення під загрозою можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса:

- лист №977/1. (а.с.74 т.4), отриманий Лізингоодержувачем 08.12.2010р. (а.с.76 т.4) – відносно договору фінансового лізингу №89-01028 від 19.04.2006., за яким в подальшому був надісланий рахунок-фактура №000001340 від 04.04.2011р. на суму 807467,44грн. (а.с.75 т.4), отриманий Позивачем  11.04.2011р. (а.с.76 т.4);

- лист №977/2 (а.с.73 т.3), отриманий Лізингоодержувачем 08.12.2010р. (а.с.76 т.3) – відносно договору фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р., за яким в подальшому був надісланий рахунок-фактура №000001341 від 04.04.2011р. на суму 996014,57грн.(а.с.74 т.3), отриманий Позивачем 11.04.2011р. (а.с.76 т.3);

- лист №977/3 (а.с.78 т.2), отриманий Лізингоодержувачем 08.12.2010р. (а.с.80 т.2) – відносно договору фінансового лізингу №89-01051 від 27.09.2006р., за яким в подальшому був надісланий рахунок-фактура №000001342 від 04.04.2011р. на суму 987586,24грн. (а.с.79 т.2), отриманий Позивачем 11.04.2011р. (а.с.80 т.2);

- лист №977/5 (а.с.74 т.1), отриманий Лізингоодержувачем 08.12.2010р. (а.с.76 т.1) – відносно договору фінансового лізингу №89-01154 від 11.03.2008р., за яким в подальшому був надісланий рахунок-фактура №000001344 від 04.04.2011р. на суму 226610,55грн. (а.с.75 т.1), отриманий Позивачем 11.04.2011р. (а.с.77 т.1).

В свою чергу, в рахунок виконання грошових зобов’язань за означеними договорами фінансового лізингу Лізингодавцем здійснювалися платежі згідно представлених платіжних доручень  та банківських виписок (а.с.а.с. 132-142, 144-150 т.4, а.с.а.с.1-13, 15-37, 39-66 т.5), які відображені у наданій Відповідачем банківській довідки №14-1828/04-01-1 від 13.09.2011р. (а.с.а.с.78-84 т.1)

02.06.2011р. Третьою особою за заявою Лізингодавця були вчинені  виконавчі написи про повернення Лізингоодержувачем об’єктів лізингу:

- №1471 (а.с.35 т.4)  за договором фінансового лізингу №89-01028 за невиплачені лізингові платежі за період з 30.04.2009р. по 30.11.2010р. в загальному розмірі 811041,86грн., що еквівалентно 71735,12Євро за курсом НБУ на 27.05.2011р.;

- №1472 (а.с.34 т.3) за договором фінансового лізингу №89-01045 за невиплачені лізингові платежі за період з 28.02.2009р. по 30.11.2010р. в загальному розмірі 1000423,63грн., що еквівалентно 88485,58 Євро за курсом НБУ на 27.05.2011р.;

- №1473 (а.с.34 т.2) за договором фінансового лізингу №89-01051  від 27.09.2006р. за невиплачені лізингові платежі за період з 30.01.2009р. по 30.11.2010р. в загальному розмірі  991957,98грн., що еквівалентно 87736,81Євро за курсом НБУ на 27.05.2011р.;

- №1475 (а.с.35 т.1) за договором фінансового лізингу №9-01154 від 11.03.2008р. за невиплачені лізингові платежі за період з 30.01.2009р. по 30.11.2010р. в загальному розмірі 227613,68грн., що еквівалентно 20132,98Євро за курсом НБУ на 27.05.2011р.

25.07.2011р. ВДВС Калінінського районного управління юстиції були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження за вказаними виконавчими написами (а.с.ас.33, 34 т.1, а.с.а.с.32, 33 т.2, а.с.а.с.32, 33 т.3, а.с.а.с.33, 34 т.4).

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваними позовами, провадження з розгляду яких 04.10.2011р. було об’єднано в одну справу під загальним номером 37/219-222пн.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, приведених вище, не надавши при цьому всіх витребуваних судом документів.

Третя особа своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довела і також не надала витребуваних документів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин об’єднаної справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача за кожним із оспорюваних виконавчих написів  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

За змістом заявлених вимог, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні виконавчих написів приватного нотаріусу такими, що не підлягають виконанню.

Виходячи із наведених  Позивачем підстав позову у  розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній вимагає задоволення заявлених вимог зважаючи на:

-          відсутність документів на підтвердження безспірності вимог до Позивача;

-          нездійснення попередньої відмови від договорів фінансово лізингу;

-          порушення умови щодо строку вчинення  виконавчого напису нотаріусу по відношенню до визначеного періоду простроченої заборгованості:

Відносно вказаних підстав позову позиція суду полягає у такому:

Стаття 87 Закону України „Про нотаріат” встановлює повноваження нотаріуса з витребування від боржника майна шляхом вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість, а ч. 1 ст. 88 цього Закону встановлює дві умови для вчинення такого напису:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості;

- та з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року (у відносинах між юридичними особами як у даному випадку).

Сукупний аналіз означених положень в контексті визначених ч. 1 ст. 89 Закону обов’язкових елементів виконавчого напису дають підстави для висновку як про неможливість існування розбіжностей щодо обсягу боргу, так  і про неможливість перевищення річного строку, за який може нараховуватися заборгованість. Дійсно, оскільки, з одного боку, означена норма не містить застережень про неможливість її застосування до виконавчих написів, за якими відбувається повернення майна (як в даному випадку), а з іншого боку, саме безспірна заборгованість, яка сформувалося у строк, що не перевищує одного року до дати вчинення спірного напису, є підставою для можливості вчинення такого напису, остільки спірний виконавчий напис має відповідати означеним вимогам.

Відповідно до п. 8 затвердженого Постановою КМУ від 29 червня 1999р. N 1172 Переліку  документів, з якими  стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік документів), безспірність вимог для вчинення виконавчого напису для повернення предмету лізингу має підтверджуватися наступними документами:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Наразі, попри вимоги суду, до матеріалів справи ані Відповідачем, ані Третьою особою не були представлені заяви Лізингодавця  з додатками, за результатами розгляду яких були вчиненні спірні виконавчі написи. Водночас, встановлені на підставі наявних у справі доказів обставини дозволяють стверджувати про:

-          неможливість визначення у вчинених 02.06.2011р. виконавчих написах періоду формування заборгованості раніше 02.06.2010р. – за рік до вчинення написів з огляду на  учасників спірних правовідносин – юридичних осіб. Між тим, як вбачається із самих написів, визначений в них період нарахування заборгованості значно перевищує встановлені для виконавчих написів межі і охоплює проміжок часу ще з 2009р.;

-          відсутність доказів надсилання і отримання Лізингоодержувачем рахунків-фактур на суму, вказану у спірних виконавчих написах – всі представлені Відповідачем рахунки-фактури від 04.04.2011р. виписані на меншу суму, ніж була зазначена у виконавчих написах за кожним із договорів фінансового лізингу відповідно;

-          нарешті, на відсутність доведеної безспірності грошових вимог Лізингодавця вказує  і використаний в виконавчих написах розрахунок загальної суми заборгованої в гривнях через еквівалент до Євро за курсом НБУ саме на 27.05.2011р., оскільки означена дата не є датою платежу за жодним з розглядуваних договорів фінансового лізингу у розумінні положень п.6.4.2. договорів, тим більше, що впродовж визначеного у виконавчих написах періоду нарахованої заборгованості щомісяця мала визначатися своя дата чергового лізингового платежу, і положення п.п.6.3. і 6.6. договорів не визначають можливості довільного і одностороннього встановлення Лізингодавцем дати платежу для проведення відповідної конвертації.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими зауваження Позивача відносно порушення згаданих вище положень законодавства відносно умов правомірного вчинення оспорюваних виконавчих написів нотаріуса.

Крім того, як справедливо вказує Позивач,  виходячи з вимог ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг”, вчинення за заявою Лізингодавця виконавчого напису для повернення предмету лізингу вимагає попередньої відмови від договору за умов,  якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.  

Частина 3 цієї статті встановлює, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Означене положення кореспондує із змістом припису ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України (визначає момент розірвання договору оренди у разі відмови від нього орендодавця), яке може застосовуватися у лізингових правовідносинах в силу приписів ч. 2 ст. 806 цього Кодексу та ч. 1 ст. 2 Закону та безпосередньо відображене в п.12.3. кожного з договорів фінансово лізингу.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково  або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, що має наслідком, відповідно, повну чи часткову зміну умов зобов’язання, або його припинення. Аналогічні положення  відносно договорів закріплені приписами ч. 3 ст. 651 та ч.2 ст. 653 цього Кодексу.

Зважаючи на правоприпиняючи наслідки такої дії, як відмова від договору лізингу, суд  кваліфікує відмову як односторонній правочин у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Сукупний аналіз наведених норм в контексті принципів добросовісності і розумності (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та письмової форми договору фінансового лізингу, на припинення якого вчинюється відповідний правочин, дає підстави для висновку, що волевиявлення Лізингодавця має опосередковуватися письмовою заявою та доводитися до відома Лізингоодержувача саме як повідомлення про відмову від договору,   оскільки інший порядок, який би не передбачав фіксації означеного волевиявлення і його доведення до відома іншої сторони, мав би наслідком правову невизначеність стосовно існування правовідносин, яка несумісна  із метою вчинення будь-якого правочину – настання обумовленого юридичного наслідку.

Наразі, виходячи із встановлених судом обставин не вбачається доведеним факт припинення лізингових правовідносин у зв’язку із здійсненою відмовою  Відповідача від договорів фінансового лізингу до дати вчинення спірних виконавчих написів,  оскільки представлені в матеріалах справи листи №977/5, 977/3, 977/2, 977/1 від 01.12.2010р. не  можуть кваліфікуватися як такі, що опосередковують односторонню відмову від договору лізингу. Дійсно, такі листи не оформлені у відповідності до п. 12.3. договорів як повідомлення про припинення і за своїм змістом є лише нагадуванням про наявність заборгованості і необхідність її сплатити, при цьому, навіть у разі несплати за цією вимогою Відповідач не вказує про відмову від договорів.    

За таких обставин, суд вважає, що Відповідач не повідомив Позивача про свою відмову від договорів фінансового лізингу, а тому ці договори не можна вважати розірваними з ініціативи Лізингодавця. Отже, оскільки чинність договорів фінансового лізингу не спростована, а їх наявність у світлі положень ч.7 ст. 180 Господарського кодексу України ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України зумовлює поточну наявність у Лізингоодержувача правомірно набутого права володіти і користуватися предметами лізингу, остільки вчинення спірних виконавчих написів, спрямованих на вилучення у Позивача означеного майна, попри чинні відповідні права останнього щодо нього, є незаконним.

Відтак, визначені Позивачем підстави кожна окрема і у сукупності, які суд вважає юридично спроможними і доведеними, зумовлюють задоволення позовних вимог, тоді як наведені Відповідачем заперечення жодною мірою не спростовують таких підстав в контексті наведених висновків суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 46, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити у повному обсягу позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Екотек”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31832519) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 33052443) про визнання виконавчих написів приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 02.06.2011р. за  №№ 1471, 1472, 1473, 1475 такими, що не підлягають виконанню.

2. Визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи, вчинені 02.06.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за номерами:

- №1471 на договорі фінансового лізингу №89-01028 від 19.04.2006р., що укладений між ТОВ „Екотек” та ТОВ „Сканія Кредит Україна”;

- №1472 на договорі фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р., що укладений між ТОВ „Екотек” та ТОВ „Сканія Кредит Україна”

- №1473 на договорі фінансового лізингу №89-01051 від 27.09.2006р., що укладений між ТОВ „Екотек” та ТОВ „Сканія Кредит Україна”

- №1475 на договорі фінансового лізингу №89-01154 від 11.03.2008р., що укладений між ТОВ „Екотек” та ТОВ „Сканія Кредит Україна”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 33052443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Екотек”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31832519) судовий збір у сумі 340грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 944грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 24.10.2011р.

Суддя                                                               Попков Д.О.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >