Рішення

від 05.08.2008 по справі 6/610

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/610

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" серпня 2008 р.                                                     Справа № 6/610

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Терлецька-Байдюк Н.Я.

при секретарі Осіпчук О.В.

за участю представників сторін

від позивача Сіра А.В. - довіреність №490 від 04.08.08р.

від відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" (м. Житомир)  

до Відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 26840,78 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з Відкритого акціонерноготовариства "Гарантбуд" 21451,92грн. основного боргу по договору підряду, 295,02грн. - 3% річних,  1865,13грн. - пені, 3218,71грн. - інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Уточнив період нарахування річних та інфляційних, а саме з 21.01.08 по 17.06.08.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав, представника в судове засідання не направив, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

24.09.07р. Закрите акціонерне товариство "Житомирпромспецбуд" (позивач) та Відкрите акціонерне товариство "Гарантбуд" (відповідач) уклали договір про надання послуг, виконання робіт № 22-01-54 (а.с.10-11).

01.11.07р. сторонами було укладено договір № 22-01-54/1, який, як зазначив позивач, є додатком  до договору № 22-01-54 від 24.09.07р. (а.с.12)

Відповідно до п.1.1 зазначених договорів  Виконавець (ЗАТ"Житомирпромспецбуд") зобов'язується виконати для Замовника (ВАТ "Гарантбуд") роботи гусеничним краном "РДК-250-2" у м.Новоград-Волинський в період з 01.11.07р. по 31.12.07р.

У відповідності до умов договору позивачем було виконано роботи гусеничним автокраном, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0001160 від 30.11.07 та № ОУ-0001203 від 29.12.07 (а.с. 14-15).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договорів вартість однієї години роботи крана становить по першому договору 90,00грн., а по другому договору - 104,83грн. з урахуванням ПДВ. Сума договору приблизно становить 50000,00грн., яка уточнюється в ході виконання робіт, надання послуг і оформляється окремими додатками, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.2.4 договору  виконані роботи приймаються уповноваженими представниками сторін шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт або змінними рапортами машиніста. Розрахунки за виконані роботи, надані послуги проводяться щомісячно до 20 числа наступного за звітним місяця.  

Відповідач свого зобов'язання у встановлений строк у повному обсязі не виконав.

На момент подачі позову до суду, заборгованість відповідача перед позивачем   становила 21461,92грн., що підтверджується актом взаємних розрахунків станом на 04.02.08р., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств (а.с.13).

У відповідності до розділу 4 "Відповідальність сторін" договору позивач за неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання нарахував - 295,02грн. - 3% річних, 1865,13грн. пені., а також відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України -  3218,71грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником(учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь  другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин,  регулюються Цивільним кодексом України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п.2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочки з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону, розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши правильність нарахованих позивачем штрафних санкцій, враховуючи уточнений представником позивача період нарахування річних та інфляційних - з 21.01.08 по 17.06.08, провівши їх перерахунок, прийшов до висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" основної суми боргу - 21461,92грн. підлягають задоволенню. В частині стягнення штрафних санкцій вимоги підлягають задоволенню частково за період з 21.01.08 по 17.06.08 в сумі: 260,36грн. - 3%річних, 1850,65грн. - пені., 2432,94грн. інфляційних.  

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості перед позивачем суду не надав.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Відповідно  до  ч.1, 2 ст. 173, ч. 1 ст. 175  ГК України, ст. 525, 526 ЦК України, Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р. №543/96-ВР, керуючись ст.ст. 33,34,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-   

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" (11700, м.Новоград-Волинський, вул. Герцена, 10, ідентифікаційний код 05428501)

- на користь Закритого акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" (10001, м.Житомир, вул. Бородія, 49, ідентифікаційний код 33019799):

=  21461,92грн. основного боргу,  260,36грн. - 3%річних, 1850,65грн. - пені., 2432,94грн. -  інфляційних;

= 260,05грн. сплаченого  державного мита;

= 114,33грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                     Терлецька-Байдюк Н.Я.  

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам