Рішення

від 21.07.2008 по справі 15/318-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/318-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.08           Справа № 15/318-08.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак», м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Лео», м. Суми

про стягнення 39920 грн. 23 коп.

                                                                            СУДДЯ                    Резниченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача:      Жемчугова М.В., довіреність б/н від 25.06.2008р.

Від відповідача:  не з‘явився

         Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 39920 грн. 23 коп. заборгованості, а саме 38339 грн. 12 коп. боргу по договору про дострокові поставки продуктів харчування станом 18.06.2008р., пеню в сумі 986 грн. 85 коп., 95 грн. 85 коп.  – 3% річних та 498 грн. 41 коп. інфляційних збитків.

Відповідач відзив на позов не подав, в засідання суду не з'явився. Тому, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні (ухвалу про порушення провадження у справі відповідачем отримано 07.07.2008р., про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення), причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем у 2007 році був укладений договір про дострокові поставки продуктів харчування, за умовами п. 1.1. якого позивач зобов‘язується передати покупцеві у власність товар у зумовлені строки за ціною, в асортименті і кількості, які погоджені сторонами, а відповідач зобов‘язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Кількість товару, його асортимент, ціна вказується у видаткових накладних постачальника (позивача) на товар, які за своєю суттю (змістом), крім доказу прийомки-передачі товару, являють собою специфікацію до договору та складають його невід'ємну складову частину (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 оплата отриманого товару здійснюється покупцем (відповідачем) впродовж 31 календарного дня з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (позивача).

Строк дії договору визначений п. 5.1 договору, а саме договір діє з моменту підписання і до 31 грудня 2009 року.

По видатковим накладним з жовтня 2007 року по квітень 2008 року позивач поставив відповідачу за договором продукцію, за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок не провів.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, на яких міститься підпис та печатка відповідача (копії накладних долучені до матеріалів справи).

Між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 18.06.2008р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем  склала 38339 грн. 12 коп. (вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками).

Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки з позивачем не провів, тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

 Таким чином, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу склала  38339 грн. 12 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 38339 грн. 12   коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,  527 Цивільного кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені у розмірі  986 грн. 85 коп. за період з 18.05.2008р. по 25.06.2008р. Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 4.1 договору  поставки, за яким у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач має сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми цін несплаченого товару за кожний день прострочки.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 986 грн. 85 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору про дострокові поставки продуктів харчування позивач просить стягнути з відповідача 95 грн. 85 коп.  – 3% річних та 498 грн. 41 коп. інфляційних збитків за період з 18.05.2008р. по 25.06.2008р.

         Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 95 грн. 85 коп.  – 3% річних та 498 грн. 41 коп. інфляційних збитків за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.       Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Лео» (м. Суми, вул. Рибалка, 2, оф. 302, код 33218830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак» (м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, буд. 15, код 30312864) 38339 грн. 12 коп. основного боргу, 986 грн. 85 коп. пені, 95 грн. 85 коп.  – 3% річних та 498 грн. 41 коп. інфляційних збитків, 339 грн. 20 коп. витрат по держмиту, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                                   О.Ю.Резниченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 22.07.08р.