Рішення

від 29.07.2008 по справі 31/88пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/88пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.07.08 р.                                                                                                    Справа № 31/88пн                               

Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Лазебній Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю „Швейник” м.Маріуполь   

до відповідача Маріупольської міської ради Донецької області  

про визнання права власності на самочинне будівництво, а саме кафетерій  (літера В-1) та підвалу (літера В/п), розташованих за адресою: пр.Металургів,47 м.Маріуполь

В присутності представників сторін:

від позивача: Румеліотіс В.В.  – довіреність  

від відповідача: не з”явився

                                                     ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Швейник” м.Маріуполь звернулось із позовом до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, а саме кафетерій  (літера В-1) та підвалу (літера В/п), розташованих за адресою: пр.Металургів,47 м.Маріуполь.

           В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги (заява вхд.№0241/25089 від 29.07.2008р) і просить суд визнати право власності на самочинно збудований  об'єкт нерухомості – кафетерій загальною площею 133кв.м., який складається із основної будівлі (літера В-1) площею 67,3кв.м. та підвалу (літера В/п) площею 65,7кв.м., розташовані за адресою: м.Маріуполь, пр.Металургів,47.

           Згідно наданих уточнень до позовної заяви позивач також просить залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ТОВ „Люкс”. В задоволенні зазначеного клопотання позивачу було відмовлено, оскільки ТОВ „Люкс” не являється на момент розгляду справи власником  суміжного приміщення. При цьому позивач надав заяву ТОВ „Люкс”  про те, що дане товариство не оспорює право власності позивача на спірне приміщення і не має до нього претензій.

          В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що спірні об'єкти були збудовані  товариством для використання в господарській діяльності на земельній ділянці, наданої виконкомом Маріупольської міської ради в оренду. З урахуванням зазначеного позивач вважає, що він не порушує інтереси інших осіб і відповідно до ст.328, 376 просить суд визнати за ним право власності на спірні об'єкти нерухомості.

           Відповідач в судове засідання не з'явився, однак направив лист №1672 від 28.07.2008р згідно якого зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечує і просить справу розглянути без участі представника Маріупольської міської ради  .

          Технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

На балансі позивача з 1999р знаходиться металевий торговий павільйон громадського харчування з площадкою літньої торгівлі „Христина” на пр. Металургів,47 м.Маріуполь.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради №409/4 від 21.12.2005р позивач отримав дозвіл  на реконструкцію павільйону громадського харчування з майданчиком літньої виносної торгівлі на пр.Металургів,47 м.Маріуполь

18.10.2004р позивач уклав договір оренди земельної ділянки із Маріупольською міською радою. Згідно зазначеного договору позивач прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0101га, розташовану у Жовтневому районі м.Маріуполя, на пр.Металургів,47 строком на 10 років. Підставою для укладення договору оренди земельної ділянки є рішення виконкому Маріупольської міської ради №374/2 від 15.09.2004р.

В квітні 2007р позивач отримав дозвіл на розміщення тимчасової стаціонарної споруди малої архітектурної форми, а саме павільйону  для реалізації  продуктів харчування на пр.Металургів,47 м.Маріуполь, однак фактично здійснив капітальне будівництво нерухомого майна – кафетерію з підвальним приміщенням. Згідно технічного паспорту БТІ дана будівля зазначена як  (літера В-1) та (літера В/п), розташовані на проспекті Металургів,47 м.Маріуполь.

Позивач звернувся із заявою  до Головного управління архітектури та містобудування Маріупольської міської ради  про прийняття в експлуатацію нерухомого майна, а саме кафетерію, розташованого на пр.Металургів,47 м.Маріуполь.

Головне управління архітектури та містобудування відмовило в прийнятті в експлуатацію спірних об'єктів  нерухомості, в зв'язку  з невідповідністю будівель затвердженому паспорту об'єкта та виданому дозволу на розміщення малої архітектурної  форми.

До матеріалів справи позивач надав висновок обстеження спірних приміщень для вирішення питання чи є кафетерій (літера В-1) та підвал (літера В/п), розташовані на проспекті Металургів,47 м.Маріуполь малою архітектурною формою. Згідно висновку  №1335 про будіевльно – технічне обстеження - нежитлова будівля (літера В-1) з підвалом (літера В/п), розташовані на проспекті Металургів,47 є капітальним будівництвом і не є малою архітектурною формою.  Дана нежитлова будівля знаходиться в задовільному технічному стані, будівництво здійснено з дотриманням будівельних норм та правил і може експлуатуватись.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

          Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності виникає на підставах, які не заборонені законом.

          Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону чи незаконність виникнення права власності не встановлена судом.

          Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

          Згідно ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує право інших осіб.

          Спірні об'єкті збудовані самочинно в межах земельної ділянки, яка надана позивачу в оренду згідно договору оренди земельної ділянки на підставі рішення Маріупольської міської ради і його право власності на ці будівлі не оспорюється третіми особами і відповідач не заперечує проти визнання права власності за позивачем на спірні об'єкти.

       Позивач також надав висновок щодо технічного стану збудованих конструкцій будівель, відповідно до якого спірні приміщення відповідають будівельним нормам та правилам, загальне технічне становище добре, недоліки технічного характеру відсутні.

          Судові витрати у справі покладаються на позивача, з вини якого виник спір.

Керуючись Земельним кодексом України, ст.328, 376 ЦК України, ст. 12, 33, 49,  82 - 85 ГПК України, господарський суд,-

      ВИРІШИВ:

            Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Швейник” м.Маріуполь до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самочинно збудований  об'єкт нерухомості – кафетерій загальною площею 133кв.м., який складається із основної будівлі (літера В-1) площею 67,3кв.м. та підвалу (літера В/п) площею 65,7кв.м., розташовані за адресою: м.Маріуполь, пр.Металургів,47 – задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Швейник” (87501 м.Маріуполь, вул.Котовського,107, МФО 334970, ОКПО 06950582) право власності на самочинно збудований  об'єкт нерухомості – кафетерій загальною площею 133кв.м., який складається із основної будівлі (літера В-1) площею 67,3кв.м. та підвалу (літера В/п) площею 65,7кв.м., розташовані за адресою: м.Маріуполь, пр.Металургів,47.

          Судові витрати у справі покласти на позивача.

           Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його прийняття до Донецького апеляційного господарського суду.

               Суддя                                                                                                            Ушенко Л.В.