Постанова

від 10.10.2006 по справі 10/216-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

10.10.2006                                                                                                    

Справа № 10/216-06 

           Дніпропетровський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва

О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Стуковенковій Н.В.

за участю представників:

              прокурора: не

явився

позивача: Благірєва

О.О.- гол. спеціаліст, дов.№01/12-411-564/06 від 03.05.2006 року

відповідача: ОСОБА_2-

предст., дов. серії НОМЕР_1

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (м. Вільногірськ

Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської

області від 08.08.2006 року по справі №10/216-06

за позовом:

прокурора м. Вільногірська Дніпропетровської області в інтересах держави в

особі Вільногірської міської ради (м. Вільногірськ Дніпропетровської області)

         до: фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1 (м. Вільногірськ Дніпропетровської області)

                про: стягнення  47108,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 08 серпня 2006 року по справі №10/216-06 (суддя

Кощеєв І.М.) був задоволений позов прокурора м. Вільногірська Дніпропетровської

області, заявлений в інтересах держави в особі Вільногірської міської ради (м.

Вільногірськ Дніпропетровської області), до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

(м. Вільногірськ Дніпропетровської області) про стягнення 47108,67 грн.

збитків, спричинених відповідачем внаслідок не сплати орендної плати за

користування землею. Крім того, зазначеним рішенням з відповідача на користь

державного бюджету стягнуто  471,09 грн.

витрат на державне мито і на користь ДП “Судовий інформаційний центр” -118 грн.

витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1

(м. Вільногірськ Дніпропетровської області) -відповідач, не погоджуючись з

рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій 

просить повністю скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської

області від 08.08.2006 року по справі №10/216-06 з припиненням провадження у

справі і стягнути на користь відповідача витрати по оплаті державного мита за

апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі заявник посилається на порушення

місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та

невідповідність рішення фактичним обставинам справи. Скаржник вважає, що суд в

порушення ст. 13 Закону України “Про плату за землю” безпідставно стягнув з

нього збитки по орендній платі, оскільки у нього не виникали зобов'язання перед

відповідачем (договір оренди спірної земельної ділянки між ним і позивачем не

укладався). Відповідач зазначив, що господарський суд не прийняв до уваги, що

до збитків, вказаних в акті від 15.06.2006р. привела груба необережність

(бездіяльність) позивача. Суд повинен був при вирішенні спору застосувати ч. 2

ст. 1193 ЦК України, так як позивач тільки 24.11.2004р. рішенням №798/31/ІУ

дозволив передати в оренду земельну ділянку, а договір був укладений

20.05.2005р. Сторона пояснила, що позивачем не надано жодного доказу в

підтвердження використання відповідачем земельної ділянки розміром 1,4532 га в

період з 07.02.2003р. по 20.05.2005р., а також доказів в обґрунтування розміру

спричинених збитків. Відповідач вважає передчасним звернення прокурора з даним

позовом 14.06.2006р., оскільки згідно п. 5 Порядку визначення і відшкодування

збитків власникам землі і землекористувачам від 19.04.1993р. №284, збитки

відшкодовуються не пізніше одного місяця з дня затвердження актів комісій. Так

як, акт від 15.06.2006р. був затверджений рішенням позивача 21.06.2006р., то

кінцевим строком на оплату збитків був 21.07.2006р. Крім того, відповідач

посилається на порушення судом першої інстанції ст. 257 ГК України щодо

застосування до спірних правовідносин строку позовної давності. Скаржник

вказав, що відсутність в Земельному кодексі України норм, що регулюють строк

позовної давності по земельним спорам, тягнуло застосування норм ЦК УРСР (до

01.01.2004р.) і тягне застосування ЦК України (с 01.01.2004р.) в частині

застосування загального строку позовної давності в три роки.

              Прокурор м. Вільногірська

Дніпропетровської області відзив на апеляційну скаргу не надав і у судове

засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце

проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого

поштового відправлення НОМЕР_2). Оскільки матеріали справи є достатніми для

прийняття рішення по суті, справа переглядалася без участі прокурора за

наявними у справі матеріалами.

        Вільногірська міська рада (м.

Вільногірськ Дніпропетровської області) -позивач відзив на апеляційну скаргу не

надала, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рішення місцевого

господарського суду повністю відповідає вимогам чинного законодавства з

підстав, зазначених у судовому рішенні.

У судовому засіданні була оголошена

вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного

господарського суду.

Вислухав прокурора, представників

сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний

господарський суд встановив, що відповідач є користувачем земельної ділянки

площею 1,4532 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1, на якій розташовані складські

будівлі, які належать відповідачу на праві власності згідно договору дарування

від 07.02.2003 року НОМЕР_3, посвідченого Вільногірською державною нотаріальною

конторою НОМЕР_4.

Право на користування зазначеною

земельною ділянкою відповідач набув на підставі договору оренди землі від

20.05.2005 року, укладеним між сторонами по справі. З цієї дати відповідач

почав сплачувати орендну плату.

Подаючи позов, прокурор м. Вільногірська

просив стягнути з відповідача на користь Вільногірської міської ради плату за

землю в сумі 47009 грн., посилаючись при цьому на ст.ст.12, 83, 120, 125, 126,

206 Земельного кодексу України і ст.ст.14, 15 Закону України „Про плату за

землю”. Вказані прокурором правові норми визначають право власності на землю,

порядок переходу права на земельну ділянку, виникнення права користування

земельною ділянкою та встановлюють платність використання землі в Україні, а

також порядок сплати земельного податку і орендної плати. У розрахунку,

зазначеному у позові, прокурор обрахував суму орендної плати, яку відповідач

повинен був сплатити за користування земельною ділянкою за період з 07.02.2003

року по 20.05.2005 року.

11.07.2006 року за підписом помічника

прокурора Селецького А.А. до господарського суду Дніпропетровської

області була подана заява про уточнення позовних вимог, у якій  помічник прокурора просить стягнути з

відповідача „47108,67 грн. на підставі ата визначення збитків від 15.06.2006

року, який додано до позову 14.07.2006 року, тому як сума заборгованості 47009

грн. визначена невірно”.

У цей же день до господарського

суду надійшла заява позивача, у якій останній просив задовольнити позов

прокурора м. Вільногірська про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на

користь Вільногірської міської ради плату за землю в сумі 47108,67 грн.

Будь-які інші заяви або доповнення

до позовної заяви позивачем і прокурором не подавалися.

Відповідно до ст.2 ГПК України

господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх

заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами

сторони, крім права на укладення мирової угоди (ч.4 ст.29 ГПК України).

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України „Про прокуратуру” при виявленні порушень

закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції

мають право... звертатись до суду з заявами про захист прав і законних

інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 56 Закону України „Про

прокуратуру” роз'яснюється поняття „прокурор”. В силу зазначеної норми під

поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах

першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20,

статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46,

частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1,

частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний

прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники,

старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх

заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у

межах своєї компетенції.

Прокурор м. Вільногірська звернувся

з позовом до суду у порядку ст.ст.5, ч.2 ст.20, ст.361 ГПК України,

на які не розповсюджується дія ст.56 Закону України „Про прокуратуру”. Крім

того, оскільки із заявами до господарського суду можуть звертатися виключно

прокурори та їх заступники, то змінювати предмет чи підстави позову можуть

тільки особи, які звернулися до суду, тобто прокурори та їх заступники.

Будь-яким законодавчим актом України помічнику прокурора не надано право

змінювати підстави позову при розгляді справи у господарському суді України, а

в силу ст.19 Конституції України державні органи діють виключно в межах наданих

ним повноважень. За таких обставин місцевий господарський суд не мав право

розглядати заяву про уточнення позовних вимог, підписану помічником прокурора,

як заяву про зміну позовних вимог або заяву про зміну підстави позову.      

Таким чином, позовні вимоги

прокурора складаються із вимог щодо стягнення плати за землю. В силу ст.2

Закону України „Про плату за землю” плата за землю справляється у вигляді

земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової

оцінки земель. Оскільки у період з 07.02.2003 року по 20.05.2005 року

відповідач користувався земельною ділянкою без правовстановлювальних

документів, останній не повинен сплачувати орендну плату або земельний податок.

У даному випадку позивач має право

вимагати відшкодування збитків у порядку глави 24 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги про відшкодування збитків у встановленому законом порядку не

заявлялися, тому місцевий господарський суд при розгляді позовної заяви не мав

права в силу п.2 ч.1 ст.83 ГПК України виходити за межі заявлених позовних

вимог.

За таких обставин рішення місцевого

господарського суду підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог про

стягнення плати за землю слід відмовити.

На підставі вищевикладеного,

керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1 (м. Вільногірськ Дніпропетровської області) задовольнити

частково.

Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 08 серпня 2006 року по справі №10/216-06

скасувати.

У позовних вимогах відмовити.

Стягнути з Вільногірської міської

ради (Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Варена, 15, код ЗКПО

24237534) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2,  інд. номер НОМЕР_5) 235 грн. 55 коп. витрат

по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Зобов'язати господарський суд

Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК

України.

Головуючий                                                                              

О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                          

Л.О.Лотоцька

Р.М. Бахмат

(постанова виготовлена у повному обсязі 12.10.2006 року)

З

оригіналом згідно.

Помічник

судді                                                      

М.В. Юрченко

12.10.2006р.