Ухвала

від 06.12.2006 по справі 10/216-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА         

06 грудня 2006 р.                                                                                  

№ 10/216-06 

  Вищий

господарський суд України  у складі

колегії суддів:

головуючого судді

Кравчука Г.А.,

суддів:

Данилової Т.Б.,

Шаргала В.І.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

Вільногірської  міської ради

на постанову

Дніпропетровського апеляційного

господарського суду  від 10.10.2006р.

у справі

№10/216-06 господарського

суду Дніпропетровської області

за позовом

Прокурора м. Вільногірська

Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вільногірської  міської ради

до

фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1

про

стягнення 47 108, 67 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Касаційна скарга Вільногірської  міської ради на постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду  від

10.10.2006р. у справі №10/216-06  подана до Вищого господарського суду

України  з порушенням вимог розділу ХІІ1

Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 1111

Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну

скаргу, надсилає іншим сторонам у справі копії касаційної скарги і доданих до

неї документів.

Згідно з приписами частини 4 ст.111

названого Кодексу, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги

додаються докази надіслання її копії іншим сторонам у справі та докази сплати

державного мита.

Разом з тим, статтею 36 цього

Кодексу встановлено, що докази подаються в оригіналі або належним чином

засвідчених копіях.

При цьому печаткою підприємства

(установи, організації) можуть посвідчуватись лише ті документи, що видані

підприємством (установою організацією).

Поряд з цим статтею 46 названого

Кодексу визначено, що державне мито сплачується в доход державного бюджету

України в порядку і розмірі встановленому Законодавством.

З вимогами наведених норм цього

Кодексу кореспондуються приписи пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та

справляння державного мита, затвердженої Наказом  Головної державної податкової інспекції

України №15 від 22.04.1993 р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України

19.05. 1993р. за №50, відповідно до яких при перерахуванні мита з рахунку

платника до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія додається останній

примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого

змісту “Зараховано в доход бюджету

скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки

кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

 Скаржником допущено порушення вищезазначених

норм процесуального права, а саме:

По -перше, в якості доказу

надіслання копії скарги іншим сторонам у справі -відповідачу та прокурору

подані не засвідчені належним чином копії 

фіскальних чеків ВПЗ “Укрпошти” в м. Вільногірську від 10.11.06

№№НОМЕР_1,НОМЕР_2, тому зазначені “докази” не приймаються касаційною інстанцією

як належні.

 По-друге, замість примірника платіжного

доручення з відповідним написом,  як-то

вимагається наведеною нормою названої Інструкції, до касаційної скарги додана

ксерокопія платіжного доручення №НОМЕР_3, а відтак, з урахуванням

зазначеного,  вказана ксерокопія не

приймається судовою колегією як належний доказ сплати державного мита.

Вказані обставини є підставою для

повернення поданої касаційної скарги відповідно до пунктів 3,4 частини

першої  статті 1113

Господарського процесуального кодексу України.

Поряд із наведеним касаційна

інстанція зауважує на тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 1113

Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин,

зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі

має право повторно подати касаційну скаргу у загальному порядку з  урахуванням вимог статтей 53, 110 зазначеного

Кодексу.

Тобто, повторно звертаючись до

касаційної інстанції після виправлення недоліків зазначених у даній ухвалі та

дотримавшись при цьому всіх приписів статті 111 Господарського процесуального

кодексу України щодо форми і змісту скарги, скаржник повинен подати клопотання

про відновлення пропущеного строку, встановленого для подання касаційного

скарги, із зазначенням причин пропуску цього строку.

Керуючись статтями 86, 111,

пунктами 3,4  частини 1 статті 1113

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд

України                                               

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу

Вільногірської  міської ради на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 10.10.2006р. у справі№10/216-06   повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий  суддя                                                           

Кравчук Г. А.

Суддя                                                                               

Данилова Т.Б.

Суддя                    

                                                           Шаргало  В. І.