Постанова

від 12.10.2011 по справі 47/204

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2011                                                                                           № 47/204

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової  Л.Г.

суддів:             

при секретарі:            

За участю представників:

від  позивача: ОСОБА_1, довіреність № 97 від 29.04.2009;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №4/03-02 від 04.03.2011;

Розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Вторметсплав”

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2011

у справі № 47/204 (суддя  Станік  С.Р.)

за позовом Дочірнього підприємства „Вторметсплав”

до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовтрім”

про  стягнення 336037,83 грн.

Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства „Вторметсплав” (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовтрім” (далі – відповідач) про стягнення 336037,83 грн. збитків, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання за Договором №14/08-01 від 14.08.2008, з яких: 102990,06 грн. збитків, понесених позивачем за додатково сплачені банку відсотки за Кредитним договором №88 від 09.08.2007 та 233047,77 грн. збитків, понесених позивачем від курсових різниць, пов’язаних з необхідністю купувати долари США для погашення зобов’язань за кредитним договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що обставини на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином не доведені.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Дочірнє підприємство “Вторметсплав” звернулося з апеляційною скаргою №87 від 28.07.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі апеляційної скарги Дочірнього підприємства “Вторметсплав” на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011, згідно статті 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом, у складі колегії суддів: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Пашкіна С.А., Кропивна Л.В., ухвалою від 16.08.2011 порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 07.09.2011.

У зв’язку з перебуванням судді-доповідача Рудченка С.Г. на лікарняному, на підставі розпорядження Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 №01-24/515 та відповідно до пункту 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №47/204.

Згідно проведеного повторного автоматизованого розподілу справи №47/204 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя – Смірнова Л.Г., судді – Тищенко О.В., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Вторметсплав” прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя – Смірнова Л.Г., судді – Тищенко О.В., Чорна Л.В., розгляд справи призначено на 05.10.2011.

В судове засідання 05.10.2011  з’явився представник відповідача.

Представники позивача в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю прибуття уповноваженого представника в засідання суду з огляду на перебування директора та представника у відрядженні.

Розгляд справи було відкладено на 12.10.2011 на підставі статті 77 ГПК України.

Представник Дочірнього підприємства „Вторметсплав” у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі №47/204 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовтрім” в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечив, просив суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі №47/204 без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали, заслухавши представників сторін, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.08.2008 між позивачем  Дочірнім підприємством „Вторметсплав”, та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „Азовтрім”, було укладено Договір №14/08-01, відповідно до умов якого (п. 1.1) позивач був зобов’язаний поставити та передати у власність відповідачу товар, а останній, в свою чергу, прийняти товар та оплатити його.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов’язання за вищенаведеним договором поставки щодо оплати у повному обсязі отриманого товару, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовтрім” 381462,58 грн. основного боргу, 27190,65 грн., 20598,98 грн. інфляційних втрат та 3386,13 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 у справі № 7/224 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2010 у справі №7/224 рішення суду першої інстанції змінено. Відповідно до постанови провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 101462,58 грн. припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України; позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 280000,00 грн. боргу, 27015,18 грн. пені, 20598,98 грн. інфляційних втрат, 3386,13 грн. 3 % річних, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2010 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2010 у справі № 7/224 залишено без змін.

Зокрема, апеляційним судом у справі № 7/224 було встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно Договору № 14/08-01 14.08.2008 товар становить 280000,00 грн., у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд касаційної інстанції, про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного та несвоєчасного виконання останнім договірних зобов’язань щодо внесення плати за поставлений товар, з урахуванням пені, інфляційних втрат, процентів річних.

Позивач, посилаючись на судові рішення у справі № 7/224, зазначає, що факт заборгованості відповідача, яка виникла внаслідок неналежного та несвоєчасного виконання останнім зобов’язань за Договором № 14/08-01 від 14.08.2008 щодо внесення плати за поставлений товар, є доведеним.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Позивач, на підставі статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України стверджує, що поніс збитки у загальній сумі 336037,83 грн.,  у зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 14/08-01 від 14.08.2008.

При цьому позивач зазначає, що наведена сума збитків складається з додатково сплачених позивачем Відкритому акціонерному товариству Всеукраїнський Акціонерний Банк „ВіЕйБі Банк” (далі – банк) відсотків за Кредитним договором № 88 від 09.08.2007 за час прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем у сумі 13013,33 доларів США, що по курсу Національного банку України станом на 16.06.2010 складає   102990,06 грн. , а також, зі збитків від курсових різниць у сумі 233047,77 грн. , які позивач поніс у зв'язку із необхідністю купувати долари США для погашення зобов'язань за наведеним Кредитним договором за курсом, що набагато вищій ніж курс, що існував на момент настання строку виконання зобов'язань позивачем 102990,06 грн. + 233 047,77 грн. = 336037,83 грн.

Отже,  на думку позивача, якщо б  зобов'язання щодо оплати товару відповідачем за Договором №14/08-01   14.08.2008 було виконано належним чином, то позивачем не були б понесені зазначені збитки.

06.09.2010 позивач направив відповідачу Претензію № 73/1 від 16.06.2010 про відшкодування збитків у сумі 336037,83 грн., що підтверджується копією фіскального чеку № 0254 від 06.09.2010 та описом вкладення у цінний лист.

Згідно відповіді на претензію №28/10-01 від 28.10.2010 відповідач відхилив вимоги позивача як необґрунтовані.

За наведених обставин, позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача 336037,83 грн. збитків, понесених ним за Кредитним договором № 88 від 09.08.2007  у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання за Договором № 14/08-01 від 14.08.2008.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Отже договори (правочини) носять вольовий характер, який проявляється у вільному від примусу з боку будь-яких органів та осіб виборі напрямку своєї поведінки щодо набуття прав та створення для себе обов’язків.   

 Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками у відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України є втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з приписами статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;  неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Крім того, статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Зокрема визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2).

Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

-  протиправної дії чи бездіяльності особи;

-  заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

-  вини боржника.

Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов‘язання.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, підчас розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи приписи  частини 2 статті 35 Господарського кодексу України та судові рішення у справі № 7/224 за позовом Дочірнього підприємства „Вторметсплав” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовтрім”, судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що факт порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення ним плати за поставлений товар за Договором № 14/08-01  від 14.08.2008, який був укладений між позивачем та відповідачем, є доведеним.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази, які б належним чином підтверджували доводи позивача, що саме вищенаведені протиправні дії відповідача призвели до збитків у загальній сумі 336037,83 грн., які позивач поніс за Кредитним договором № 88 від 09.08.2007 у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання за Договором № 14/08-01 від 14.08.2008.

З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2007 між позивачем та Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк „ВіЕйБі Банк” був укладений Кредитний договір № 88, предметом якого сторони цього договору визначили надання банком позичальнику (позивачу) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит), на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід’ємну частину договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судова колегія зазначає, що вищенаведений Кредитний договір № 88 був укладений сторонами 09.08.2007, а отже, майже за рік до укладення між позивачем та відповідачем Договору № 14/08-01 від 14.08.2008.

Також, відповідно до пункту 1.2 наведеного Кредитного договору № 88 від 09.08.2007 кредит надається позичальнику (позивачу) на наступні цілі: поповнення обігових рахунків, тоді як будь – які посилання на цільове призначення спірного кредиту саме на покупку товару, який позивач у відповідності до Договору № 14/08-01 від 14.08.2008 зобов’язаний був поставити відповідачу, у Кредитному договорі № 88 від 09.08.2007 відсутні. Також, і у Договорі № 14/08-01 від 14.08.2008 відсутні будь – які узгодження сторін стосовно того, що товар, який поставляється відповідачу позивачем, буде придбаний останнім за кредитні кошти.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не доведена наявність причинного зв‘язку між протиправною дією відповідача у зв’язку із порушення ним зобов’язання за Договором № 14/08-01  від 14.08.2008 та заподіяними позивачу збитками за  Кредитним договором № 88 від 09.08.2007.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу в сумі 336037,83 грн., оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що саме внаслідок винних дій відповідача ним понесені збитки в за Кредитним договором № 88 від 09.08.2007, який був укладений між позивачем та банком, тоді як відповідач не є стороною цього Кредитного договору, а даний Кредитний договір не містить умов, які б ставили виконання позивачем своїх обов’язків в залежність від відповідних дій відповідача.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що по-перше, позивачем не доведено заподіяння збитків в результаті дії чи бездіяльності саме відповідача,  по-друге, причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача та негативними наслідками зазначених дій щодо господарської діяльності позивача - понесення позивачем збитків в сумі 336037,83 грн. за Кредитним договором № 88 від 09.08.2007 - відсутній, по-третє, відсутня вина відповідача у заподіянні збитків позивачу загалом в сумі 336037,83 грн., а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 336037,83 грн. збитків - не є законною та обґрунтованою, і задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв’язку з чим апеляційна скарга Дочірнього підприємства „Вторметсплав” задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Стевіясан” на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі №47/204  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі №47/204   залишити без змін.

3.          Матеріали справи №47/204 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

14.10.11 (відправлено)