Постанова

від 19.10.2011 по справі 40/242

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2011 № 40/242

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Авдеєв а П.В.

суддів:

за участю представникі в сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - п редставник за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреніс тю,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні апеляційн у скаргу Фірми „Т.М.М.” - товари ства з обмеженою відповідаль ністю

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2011 р.

по справі №40/242 (суддя Пукшин Л .Г.)

за позовом Фірми „Т.М.М.” - тов ариства з обмеженою відповід альністю

до Товариства з обмеженою в ідповідальністю „Ласка Лізи нг”

про визнання частково неді йсним договору фінансового л ізингу №1290/04/2008,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2011 року позивач з вернувся з позовом про визна ння недійсними пункти 6.1.2, 12.4, 12.5, 12 .6, 12.8 договору фінансового лізи нгу №1290/04/2008 від 11.04.2008р.

В обґрунтування позов них вимог позивач посилаєтьс я на той факт, що у спірному до говорі відсутня така істотна умова договору як ціна. Згідн о п. 2.3 договору вартість перед аного майна становить 97282,00 у.е в иражена в гривнях, тобто дого вором прямо встановлено, що в артість майна знаходить своє відображена в гривневому ек віваленті та не може змінюва тись, оскільки купівля предм ету лізингу відбувалась в на ціональній валюті за фіксова ною ціною. На думку позивача, в результаті завищення лізинг ового платежу, безпідставно зростає незмінена у правовід носинах між лізингодавцем та продавцем вартість предмету лізингу, що свідчить про пору шення вимог законодавства пі д час нарахування розміру лі зингового платежу в частині відшкодування вартості пред мету лізингу. Позивач вважає , що п.6.1.2 договору встановленн я надання односторонньої неп равомірної переваги лізинго давцю на отримання додатково ї винагороди, так як положенн я цього пункту застосовуютьс я лише у разі збільшення курс у іноземної валюти та не пере дбачає зменшення сплати у ра зі зменшення курсу та не вста новлює максимального значен ня коефіцієнту для обчисленн я.

Крім того, позивач вважає, щ о пункти 12.4, 12.5., 12.6., 12.8. договору не в ідповідають вимогам законод авства та порушують права по зивача, оскільки умови спірн ого договору в частині полож ень про неповернення всіх ра ніше сплачених лізингоодерж увачем лізингових платежів, які відшкодовують (компенсую ть) частину вартості предмет у лізингу, суперечать ст. 1212 Ци вільного кодексу України. От же, позивач не набуває права в ласності на майно у випадку й ого повернення, тому, принайм ні, має право на повернення ча стково сплачених в рахунок в ідшкодування вартості майна коштів.

Рішенням Господарсько го суду м. Києва від 11.08.2011р. у спр аві №40/242 в задоволенні позовни х вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ріше нням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення с касувати та прийняти нове рі шення, яким задовольнити поз овні вимоги, посилаючись на н еповне з'ясування обставин господарським судом, що мают ь значення для вирішення спр ави та порушення останнім но рм матеріального та процесуа льного права, зокрема, норми ч .2 ст.1, п.2 ч.2 ст.11, ч.2 ст.16 Закону Укра їни „Про фінансовий лізинг”, ст.3, ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України, ст.6, ч.1 ст.292 Господарсь кого кодексу України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ті ж самі обст авини, що викладені ним в позо вній заяві.

Відповідачем надано в ідзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційн у скаргу залишити без задово лення, а рішення місцевого го сподарського суду - без змін.

Розглянувши доводи ап еляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши поясненн я представників сторін, судо ва колегія приходить до висн овку, що суд першої інстанції дійшов до правильних виснов ків у даній справі та обґрунт овано відмовив в задоволенні позовних вимог, виходячи з на ступного.

Статтею 203 Цивільного ко дексу України встановлено за гальні вимоги, додержання як их є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст пра вочину не може суперечити ць ому Кодексу, іншим актам циві льного законодавства, а тако ж моральним засадам суспільс тва; особа, яка вчиняє правоч ин, повинна мати необхідний о бсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника пра вочину має бути вільним і від повідати його внутрішній вол і; правочин має вчинятися у ф ормі, встановленій законом; п равочин має бути спрямований на реальне настання правови х наслідків, що обумовлені ни м; правочин, що вчиняється бат ьками (усиновлювачами), не мож е суперечити правам та інтер есам їхніх малолітніх, непов нолітніх чи непрацездатних д ітей.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивіль ного кодексу України, підста вою недійсності правочину є недодержання в момент вчинен ня правочину стороною (сторо нами) вимог, які встановлені ч астинами першою-третьою, п' ятою та шостою статті 203 Цивіл ьного кодексу України.

Статтею 15 Цивільного ко дексу України встановлено, щ о кожна особа має право на зах ист свого цивільного права у разі його порушення, скорист авшись при цьому належним сп особом захисту, зокрема, наве деними статтею 16 Цивільного к одексу України: визнання пра ва, визнання правочину недій сним, припинення дії, яка пору шує право та ін.

Згідно роз'яснення Ви щого господарського суду Укр аїни №02-5/111 від 12.03.1999 “Про деякі пи тання практики вирішення спо рів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” вирішуючи спори про визнання угод неді йсними, господарський суд по винен встановити наявність т их обставин, з якими закон пов 'язує визнання угод недійсни ми і настання відповідних на слідків, а саме: відповідніст ь змісту угод вимогам закону ; додержання встановленої фо рми угоди; правоздатність ст орін за угодою; у чому конкрет но полягає неправомірність д ій сторони та інші обставини , що мають значення для правил ьного вирішення спору.

Як вбачається з матеріа лів справи, 11.04.2008 року між відпо відачем, як лізингодавецем, т а позивачем, як лізингоодерж увачем, був укладений догові р фінансового лізингу №1290/04/2008 (д алі - Договір), відповідно до у мов якого лізингодавець зобо в'язувався придбати у свою власність транспортний засі б (далі - майно) у відповідност і до встановленої лізингооде ржувачем специфікації: тип: о бладнання; марка, модель: ШТЕТ ТЕР-автобетоносмеситель АМ 1 0 FHC (дві одиниці); заводській №: б уде встановлений в акті здач і-приймання майна; рік випуск у: 2008 року. Специфікація продав ця: додаток до договору купів лі-продажу від 11.04.2008 року; та пер едати його без надання послу г з керування та технічної ек сплуатації лізингоодержува чу у якості предмету лізингу у тимчасове володіння та кор истування за плату, а лізинго одержувач зобов'язується п рийняти його на умовах даног о Договору.

Підставами для звернен ня до суду стало те, що, на пере конання позивача, п. 6.1.2. та п. п. 12.4, 12.5, 12.6, 12.8 Договору не відповіда ють вимогам чинного законода вства, а тому є недійсними.

Відповідно до ст.2 Закон у України “Про фінансовий лі зинг” відносини, які виникаю ть у зв'язку з договором фін ансового лізингу, регулюютьс я положеннями Цивільного код ексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, пост авку з урахуванням особливос тей, що встановлюються цим За коном.

Стаття 627 Цивільного код ексу України передбачає, що с торони є вільними в укладанн і договору, виборі контраген та та визначенні умов догово ру з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільн ого законодавства, звичаїв д ілового обороту, вимог розум ності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільно го кодексу України зміст дог овору становлять умови, визн ачені на розсуд сторін і пого дженні ними, та умови, які є об ов'язковими відповідно до а ктів цивільного законодавст ва.

Господарський договір вважається укладеним, якщо м іж сторонами у передбачених законом порядку та формі дос ягнуто згоди щодо усіх його і стотних умов. Істотними є умо ви, визнані такими за законом чи необхідні для договорів д аного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із стор ін повинна бути досягнута зг ода. При укладенні господарс ького договору сторони зобов 'язані у будь-якому разі пог одити предмет, ціну та строк д ії договору. Строком дії госп одарського договору є час, вп родовж якого існують господа рські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього до говору (ст.180 Господарського к одексу України).

Згідно із ст. 806 Цивільно го кодексу України за догово ром лізингу одна сторона (ліз ингодавець) передає або зобо в'язується передати другій стороні (лізингоодержувачев і) у користування майно, що нал ежить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним б ез попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прям ий лізинг), або майно, спеціаль но придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) від повідно до встановлених лізи нгоодержувачем специфікаці й та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлен у плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про фінансовий ліз инг” договір лізингу має бут и укладений у письмовій форм і. Істотними умовами договор у лізингу є: - предмет лізингу; - строк, на який лізингоодержу вачу надається право користу вання предметом лізингу (стр ок лізингу); - розмір лізингови х платежів; - інші умови, щодо я ких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто зг оди. Строк лізингу визначаєт ься сторонами договору лізин гу відповідно до вимог цього Закону.

З пункту 2.1 Договору вбачаєт ься, що майно придбається ліз ингодавцем у продавця майна на умовах договору купівлі-п родажу для подальшої передач і його в лізинг.

Відповідно до п. 2.6 Договору лізингоодержувач самостійн о обрав предмет лізингу та пр одавця.

Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що вартість майна, я ке передається лізингодавце м лізингоодержувачу, складає суму еквівалентну 97282,00 “у.е.”, в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 16213,67 “у.е.”, виражена у гривнях Укр аїни. Вартість майна, що перед ається лізингодавцем лізинг оодержувачу, в гривнях стано вить суму авансу, внесеного у відповідності до п. 6.4 Договор у, загальну суму платежів в по гашення вартості майна, зазн ачену в Графі 4 Графіку внесен ня платежів (додаток №1 до Дого вору) по Курсу 1 та викупну вар тість, зазначену в додатку №1 д о Договору по Курсу 1.

Вартість переданого в лізи нг майна, що становить загаль ну суму платежів в погашення майна та його викупну вартіс ть погоджено сторонами в дод атку №1 - Графік внесення пла тежів, який є невід'ємною ча стиною договору, тому помилк овим є твердження позивача, щ о сторонами не визначено так ої істотної умови як ціна дог овору.

Відповідно до п. 7.1 Договору валютою останнього є умовна одиниця. Під умовною одинице ю розуміється сума, відображ ена в гривнях та дорівнює одн ому Євро по курсу згідно пунк ту 6.1.1. договору.

Пунктом 6.1.1 Договору визначе ні такі поняття: Курс 1 - курс, вс тановлений НБУ для одного Єв ро станом на 15.08.2008 року; Курс 2 - ку рс, встановлений НБУ для одно го Євро, на дату, визначену для проведення чергового лізинг ового платежу згідно графіку внесення платежів (додаток № 1) до даного Договору.

Згідно із п. 6.1.2 Договору пото чний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, ро зраховується як добуток суми лізингового платежу відобра женої в “у.е.” згідно Графи 3 до датку №1 на відповідну дату пр оведення платежу та Курсу 2. Пр и цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відо бражена в гривнях та розрахо вана як додаток відповідної суми в “у.е.”, зазначеної в Гра фі 4 додатка №1 та Курсу 1.

Різниця загальної суми пот очного лізингового платежу, вираженого у гривнях та суми платежу, який відноситься в п огашення вартості майна, вир аженого в гривнях, вважаєтьс я комісією лізингодавця.

В разі якщо сума поточного л ізингового платежу розрахов ана у відповідності до абзац у першого цього пункту менша або дорівнює добутку відпов ідної суми в “у.е.” зазначеної в Графі 4 додатку №1 на відпові дну дату та Курсу 1, то поточни й лізинговий платіж, що підля гає оплаті в гривнях, розрахо вується як добуток відповідн ої суми в “у.е.” зазначеної в Г рафі 4 додатку №1 на відповідну дату і Курсу 1 та 20,00 грн. При цьо му в погашення вартості майн а відноситься сума, що вираже на у гривнях та розрахована я к добуток відповідної суми в “у.е.” зазначеної в Графі 4 дод атку №1 і Курсу 1, а різниця - в комісію лізингодавця.

Комісія лізингодавця, розр ахована у відповідності з пр авилами, зазначеними вище, пр отягом 6 періоду (-ів) починаюч и з 1 періоду збільшується на 1 /6 грошової суми, яка у відпові дності з умовами даного дого вору повинна бути внесена лі зингоодержувачем як аванс ко місії.

Комісія лізингодавця за ко жний період лізингу розрахов ана у відповідності з даним п унктом Договору, нараховуєть ся на відповідну дату, зазнач ену в Графі 2 додатку №1 даного Договору.

Враховуючи наведене, колег ія суддів дійшла до висновку про те, що сторони спору, дотр имуючись вимог ст. 627 Цивільно го кодексу України та 6 Закону України “Про фінансовий ліз инг”, погодили певний порядо к розрахунків, який передбач ає проведення коригування ус іх лізингових платежів, які б удуть перераховані позиваче м саме на час здійснення відп овідних розрахунків. Таким ч ином момент коригування лізи нгового платежу пов'язаний з моментом фактичного перер ахування відповідачем грошо вих коштів на рахунок відпов ідача.

Позивач стверджує, що здійс нення конвертації на умовах п. 6.1.2 Договору сум відшкодуван ня вартості предмета лізингу виражених в “у.е.” по Курсу 2 в г ривню у відповідності до кур сових коливань призводить до зміни вартості предмета ліз ингу за договором не відпові дає фактичним обставинам спр ави.

Колегія суддів не погоджує ться з даними доводами, оскіл ьки коригування лізингових п латежів у зв'язку зі зміною курсової різниці, а саме - змі на курсу гривні по відношенн ю до Євро, прямо не заборонена та не суперечить чинному зак онодавству України.

Так, згідно із ч. 1 та ч.2 ст. 524 Ци вільного кодексу України зоб ов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визна чити грошовий еквівалент зоб ов'язання в іноземній валют і.

Відповідно до ч.2 ст.189 Цивіль ного кодексу України ціна є і стотною умовою господарсько го договору. Ціна визначаєть ся в договорі у гривнях.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст. 533 Цивіль ного кодексу України грошове зобов'язання має бути вико нане у гривнях. Якщо у зобов' язанні визначено грошовий ек вівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гри внях, визначається за офіцій ним курсом відповідної валют и на день платежу, якщо інший п орядок її визначення не вста новлений договором або закон ом чи іншим нормативно-право вим актом.

Пунктом 1 Постанови Кабінет у міністрів України “Про удо сконалення порядку формуван ня цін” від 18.12.1998 року №1998 встано влено, що формування, встанов лення та застосування суб'є ктами підприємництва вільни х цін на території України зд ійснюється виключно у націон альній грошовій одиниці. Вва жати під час формування цін о бґрунтованим врахування вит рат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної скл адової структури ціни.

Згідно із п. 1 Класифікатора іноземних валют та банківсь ких металів, затверджених по становою Правління Націонал ьного Банку України від 04.02.1998 № 34, валюта Євро, віднесена до ві льно конвертованої валюти, я ка широко використовується д ля здійснення платежів за мі жнародними операціями та про дається на головних валютних ринках світу і дозволяється для здійснення інвестицій в Україну, та банківські метал и (1 група).

При цьому, жодних обмежень щодо можливості використанн я співвідношення курсу інозе мної валюти при проведенні і ндексації плати за надання м айна в користування ані вказ аною постановою, ані іншими н ормами законодавства не пере дбачено, про що вірно зазначе но судом першої інстанції.

Натомість, на переконання к олегії суддів, чинне законод авство обмежує лише застосув ання іноземної валюти як зас обу платежу в розрахунках мі ж резидентами і не містить по ложень щодо заборони на вира ження грошових зобов'язань і визначення ціни продукції , робіт чи послуг в іноземній в алюті.

При цьому, колегія суддів з азначає, що положення чинног о законодавства хоч і визнач ають національну валюту Укра їни як єдиний законний платі жний засіб на території Укра їни, однак не містять заборон и на вираження у договорі гро шових зобов'язань в іноземн ій валюті, визначення грошов ого еквівалента зобов'язан ня в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку г рошового зобов'язання у вип адку зміни НБУ курсу націона льної валюти України по відн ошенню до іноземної валюти.

Отже, колегія суддів погодж ується з висновком суду перш ої інстанції, що положення До говору та Графіки сплати ліз ингових платежів повністю ві дповідають вимогам чинного з аконодавства, оскільки визна чають розмір лізингових плат ежів в гривнях та передбачаю ть, що платежі мають сплачува тись саме в гривнях.

Аналогічна правова позиці я викладена в постанові Верх овного Суду України від 04.07.2011 р оку у справі №12/149, що, відповідн о до ст. 111-28 ГПК України, є обов' язковим для всіх судів Украї ни.

Також, позивач просив суд в изнати недійсними пункти 12.4, 12. 5, 12.6, 12.8 Договору, оскільки, на йог о думку, вони не відповідають вимогам законодавства та по рушують права позивача, з цьо го приводу колегія суддів за значає наступне.

Відповідно до ст.611 Цивільно го кодексу України у разі пор ушення зобов'язання настаю ть правові наслідки, встанов лені договором або законом, з окрема: 1) припинення зобов'я зання внаслідок односторонн ьої відмови від зобов'язанн я, якщо це встановлено догово ром або законом, або розірван ня договору; 2) зміна умов зобо в'язання; 3) сплата неустойки ; 4) відшкодування збитків та м оральної шкоди.

Статтею 7 Закону України “П ро фінансовий лізинг” передб ачено, що лізингоодержувач м ає право відмовитися від дог овору лізингу в одностороннь ому порядку, письмово повідо мивши про це лізингодавця, у р азі якщо прострочення переда чі предмета лізингу становит ь більше 30 днів, за умови, що дог овором лізингу не передбачен о іншого строку.

Лізингодавець має право ві дмовитися від договору лізин гу та вимагати повернення пр едмета лізингу від лізингоод ержувача у безспірному поряд ку на підставі виконавчого н апису нотаріуса, якщо лізинг оодержувач не сплатив лізинг овий платіж частково або у по вному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 дні в.

Згідно із п. 3 та 4 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізи нг” лізингодавець має право відмовитися від договору ліз ингу у випадках, передбачени х договором лізингу або зако ном та вимагати розірвання д оговору та повернення предме та лізингу у передбачених за коном та договором випадках.

Так, згідно із п. 12.4 Договору вилучення майна із володіння та користування лізингоодер жувача не тягне за собою прип инення платіжних зобов'яза нь лізингоодержувача, визнач ених умовами договору.

Відповідно до п. 12.5 Договору якщо порушення зобов'язань , що стали підставою для вилуч ення майна не усуваються в ст рок, встановлений лізингодав цем, або у визначений строк лі зингоодержувач не передав ма йно лізингодавцю, то лізинго давець має право в односторо нньому порядку розірвати дог овір, в письмовому вигляді по відомивши про це лізингоодер жувача, продати майно за розу мною ціною. Протягом 15 календа рних днів з моменту розірван ня договору лізингоодержува ч має переважне право придба ння майна.

Згідно із п. 12.6 Договору отри мана від продажу майна грошо ва сума направляється в пога шення суми припинення догово ру, що включає поточний борг л ізингоодержувача, несплачен і лізингові платежі, строк оп лати яких згідно графіку вне сення платежів настав, штраф и та/або пені, що підлягають оп латі лізингоодержувачем на у мовах договору станом на ден ь розірвання договору, а тако ж суми необхідної для покрит тя витрат та збитків лізинго давця, пов'язаних з вилучен ням та реалізацією майна та п огашенням можливих зобов'я зань лізингодавця перед трет іми особами, що виникли внасл ідок виконання договору. В ра зі якщо отримана від продажу майна грошова сума менше ніж сума припинення договору, то лізингодавець вправі вимага ти від лізингоодержувача від шкодування цієї різниці.

В разі якщо договір порушує ться лізингоодержувачем, в т ому числі у випадках, зазначе них в п. 12.1 договору, лізингода вець має право в односторонн ьому порядку припинити права володіння та користування б удь-яким майном, переданим лі зингоодержувачу за будь-яким з договорів, укладених сторо нами без виплати яких-небудь компенсацій (п.12.8 Договору).

Колегія суддів, здійснивши правовий аналіз пунктів 12.4, 12.5, 12.6, 12.8 Договору з урахуванням ст . 7, п. 3, 4 ст. 10 Закону України “Пр о фінансовий лізинг” та ч. 3 ст . 6, ст. 627 Цивільного кодексу Укр аїни, дійшла до висновку про т е, що умови зазначених пункті в Договору не суперечать вим огам чинного законодавства У країни.

Одночасно, суд першої інстанції вірно зауважив, що Договір було підписано пози вачем без жодних зауважень а бо застережень з його боку, бе з складання протоколу розбіж ностей, що свідчить про погод ження останнім на момент укл адення Договору можливих нас лідки виконання та порушення зобов'язань.

Підсумовуючи наведе не, колегія суддів дійшла до в исновку про те, що правові під стави для визнання пунктів 6.1. 2, 12.4, 12.5, 12.6, 12.8 Договору недійсними відсутні, про що судом першої інстанції зроблено вірний в исновок.

Згідно з положеннями ст.43 Г ПК України судочинство у гос подарських судах здійснюєть ся на засадах змагальності. С торони та інші особи, які беру ть участь у справі, обґрунтов ують свої вимоги і заперечен ня поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК Ук раїни обставини справи, які в ідповідно до законодавства п овинні бути підтверджені пев ними засобами доказування, н е можуть підтверджуватися ін шими засобами доказування.

Доказів, які б спростов ували вище встановлені та за значені судом обставини, сто ронами не надано.

Доводи апеляційної ска рги не спростовують висновку місцевого господарського су ду.

Виходячи з наведеного, к олегія суддів вважає, що ріше ння суду першої інстанції, як им відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає ч инному законодавству та мате ріалам справи. Колегія судді в не вбачає підстав для задов олення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржу ваного рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК Укр аїни щодо покладення судових витрат на позивача.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК Укра їни, Київський апеляційний г осподарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скарг у Фірми „Т.М.М.” - товариства з о бмеженою відповідальністю з алишити без задоволення.

2. Рішення Господарськ ого суду м.Києва від 11.08.2011р. по сп раві №40/242 залишити без змін.

3. Матеріали справи №40/24 2 повернути Господарському с уду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарсько го суду України.

Головуючий суддя

Судді

19.10.11 (відправлено)