Постанова

від 25.10.2011 по справі 2/279

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2011                                                                                           № 2/279

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сухового В.Г.

суддів:             

при секретарі:            

 розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

на рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2011 р.

у справі № 2/279 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Міністерства транспорту та зв’язку України

до Головного управління комунальної власності м. Києва

треті особи без самостійних вимог на предмет спору

1. Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця»;

2. Київська міська рада;

3. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

 Міністерство транспорту та зв’язку України (далі – позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва (далі - відповідач) про визнання права власності держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» та розташоване за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 37а, а саме: - будівля трансформаторної підстанції 2977 (ТП-2977), літера «А» за Технічним паспортом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.10.2010 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця» (далі – третя особа 1).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.11.2010 року до участі у розгляді справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Київську міську раду (далі  - третя особа 2) та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі – третя особа 3).

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.01.2011 року у справі №2/279 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Зазначене судове рішення вмотивовано тим, що у даній справі відмова відповідача в оформленні права власності шляхом видачі свідоцтва викладена саме з мотивів ненадання заявником належно оформленого пакету документів, що не свідчить про невизнання чи оспорювання права власності. Суд першої інстанції також зазначив, що позивачем не доведено суду належними засобами доказування порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів позивача, оскільки відповідач не оспорює право власності позивача на спірне майно. У зв’язку з цим місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача, необґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2011 року у справі №2/279 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Міністерства транспорту та зв’язку України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Зокрема, скаржник вказує на неправильне застосування судом першої інстанції ст.ст. 328 та 329 ЦК України, Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА) від 10.07.2003р. № 584/744, Порядку оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Також, скаржник зазначає про порушенням місцевим судом ст.1, ч.1 ст.2, ст.32, ч.1 ст.33, п.5 ч.2 ст.54 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2011 року апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.03.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 року апеляційне провадження у справі № 2/279 зупинено до завершення реорганізації Міністерства транспорту та зв’язку України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 року апеляційне провадження у справі № 2/279 поновлено, розгляд справи № 2/279 призначено на  25.10.2011р.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

Згідно з п.п.1,2 Указу Президента України «Про Положення про Міністерство інфраструктури України» від 12.05.2011р. № 581/2011 затверджено Положення про Міністерство інфраструктури України та установлено, що Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, надання послуг поштового зв'язку), а також Міністерства культури і туризму України в частині функцій з реалізації державної політики у сфері туризму.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність заміни Міністерства транспорту та зв'язку України (позивача по справі) на його правонаступника Міністерство інфраструктури України.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши доводи представника відповідача та третьої особи 2, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Державне територіально-галузеве об’єднання “Південно-Західна залізниця” звернулось до відповідача із заявою про оформлення права державної власності на об’єкт нерухомого майна – будівлю трансформаторної підстанції 2977 (ТП-2977) (літера «А» за Технічним паспортом), що розташована за адресою - м. Київ, вул. Зрошувальна, 37 А, далі – об’єкт нерухомого майна) .

Листом №042/13/1-4627 від 29.05.2009р. Головне управління комунальної власності міста Києва повідомило ДТГО “Південно-Західна залізниця” про відсутність підстав для оформлення права власності у зв'язку з ненаданням необхідних для оформлення права власності документів, передбачених Положенням (т.1, а.с.46-47).

Позивач у своєму позові зазначає, що деякі документи, що передбачені Положенням не збереглися. При цьому позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо оформлення та видачі правовстановлюючих документів на спірне майно свідчить про невизнання останнім прав держави на спірний об’єкт і порушує права і охоронювані законом інтереси Міністерства. Також позивач стверджує, що відмова відповідача у оформленні та видачі свідоцтва про право власності на об’єкти нерухомого майна держави в особі позивача є невизнанням права власності на вказані об’єкти, що створює перешкоди в реалізації цього права (т.1, а.с.6-12).

Таким чином, предметом спору у даній справі є визнання права державної власності на об’єкт нерухомості з підстав відмови відповідачем в оформленні такого права суб’єкту господарювання, що входить до сфери управління центрального органу державної виконавчої влади, через ненадання ним необхідних документів для оформлення такого права.   

За приписами ст. 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.   

Частиною 1 статті 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.   

Частиною 4 ст. 182 ЦК України передбачено, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Головне управління комунальної власності м. Києва діє у відповідності до Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради № 584/744 від 10 липня 2003 року.

Згідно з пп. 28 пункту 7 Положення № 584/744 від 10 липня 2003 року Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1820  від 31 серпня 2001 року та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31 серпня 2001 року за № 62/364, Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

Отже, відповідач у даній справі здійснює оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснює вказані функції не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення останнім прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Аналогічну позицію, яку враховано при розгляді цієї справи судом апеляційної інстанції, викладено у постановах Вищого господарського суду України від 21 лютого 2011р., від 03.03.2011 р.,  та постановах Верховного Суду України від 20.06.2011 року у справах № 36/237, № 40/427 та № 16/252.

Відповідач у своєму листі від 29.05.2009р. №042/13/1-4627, адресованому ДТГО «Південно-Західна залізниця», зазначив, що для оформлення права державної власності, крім вже наданих документів, необхідно надати:

- передбачені законодавством документи, що підтверджують право власності або право користування земельними ділянками, на яких розташовані об’єкти (тут і надалі - в тому числі об’єкт - будівля трансформаторної підстанції 2977 (ТП-2977) (літера «А»за Технічним паспортом), адреса - м. Києві, вул. Зрошувальна, 37 А), оформлені (видані, укладені) в установленому порядку;

- дозволи на будівництво та акти про приймання об'єктів в експлуатацію в установленому порядку, зареєстровані в Управлінні (Інспекції) Держархбудконтролю м. Києва;

- документи, що підтверджують фінансування будівництва (платіжні доручення або інші документи);

- матеріали поточної технічної інвентаризації, виготовлені БТІ після введення об'єктів в експлуатацію;

- розпорядження відповідних районних в місті Києві державних адміністрацій про присвоєння об'єктам поштових адрес;

- документи щодо закріплення об'єктів на праві господарського відання (оперативного управління) або інші документи, що підтверджують належність ДТГО «Південно-Західної залізниці»вказаних об'єктів;

- дозвіл органу, уповноваженого управляти майном, на оформлення права власності на об'єкти, які перебувають на балансі, із зазначенням назв об'єктів, адрес та площ;

- довідки за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що об'єкти (із зазначенням назв об'єктів, адрес та площ) перебувають на балансі, не продані, не передані, не подаровані, не обтяжені.

Також, відповідач повідомив позивача, що відповідно до пункту 15 вищенаведеного Положення документи, на підставі яких оформляються свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості, надаються в оригіналах або нотаріально посвідчених копіях, проте не всі додані до заяви позивачем документи відповідають вимогам цього пункту.

Зазначене, на думку колегії суддів, також підтверджує той факт, що відповідач не оспорює право державної власності на об’єкт нерухомості, про що стверджує позивач, а відмовляє в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права. Тобто мова йде не про оспорювання відповідачем права позивача на нерухоме майно, а про недотримання останнім встановленого порядку оформлення права власності на це майно. Отже, підстави для задоволення позову та визнання права власності позивача на спірне майно у даній справі відсутні.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов правильних висновків про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, відмовивши у їх задоволенні.

Також, колегія суддів вважає, що відсутність у позивача всіх необхідних документів не може бути підставою для подання позову до Головного управління комунальної власності м. Києва, оскільки останнє ніяким чином не порушує права та охоронювані законом інтереси Міністерства транспорту та зв’язку України.

Крім того, колегія суддів враховує, що відмова відповідача у оформленні права власності на об’єкт нерухомого майна з підстав ненадання пакету документів в установленому порядку, не позбавляла позивача права повторного звернення до  відповідача для оформлення вказаного права після усунення відповідних недоліків, що стали підставою для відмови.

Частиною 1 статті 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхилено як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2011 року у справі №2/279 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 25, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Замінити Міністерство транспорту та зв'язку України (позивач по справі) на його правонаступника - Міністерство інфраструктури України.

2. Залишити рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2011 року у справі №2/279 без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» без задоволення.

3.  Матеріали справи № 2/279 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст складено та підписано:      25.10.2011р.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

28.10.11 (відправлено)