Постанова

від 04.11.2011 по справі 30/57

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2011                                                                                           № 30/57

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тарасенко К.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 04.11.2011 року по справі № 30/57(в матеріалах справи)

розглянувши апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 № 10/5 від 10.05.2011 року на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2011 року (повний текст складено 29.04.2011р.) у справі № 30/57 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом          Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»

до          Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

про          стягнення 480 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 480 000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2011 року у справі № 30/57 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» задоволено повністю. Стягнуто з Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» 480 000,00 грн. збитків та судові витрати.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва, Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2011 року у справі № 30/57 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання  представником відповідача заявлено клопотання про виклик в якості свідка, для дачі пояснень, що виникають під час розгляду справи першого заступника голови правління – генерального директора ПАТ «Науково-Виробниче підприємство «Більшовик» ОСОБА_2.

Враховуючи, що правовідносини виникли між СПД ОСОБА_1 та юридичною особою ПАТ «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»,  колегія суддів визнає, що пояснень повноважних представників  позивача щодо підстав спору є достатніми у розумінні ст. 28 ГПК України. За даними обставинами колегія відхиляє клопотання відповідача про виклик свідка.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте в наслідок неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що мають бути застосовані, крім того судом не додержано приписів процесуального закону щодо застосування у справі строку позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду  без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Згідно з ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 626 ЦК України  договором   є   домовленість  двох або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір  є  двостороннім,  якщо  правами  та   обов’язками наділені обидві сторони договору.

21.03.05. між Відкритим акціонерним товариством  “Більшовик”(правонаступником якого є позивач) (Замовник) та Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (Виконавець) укладено Договір підряду № 2.3-05 про надання юридичних послуг (далі - Договір).

За умовами підпункту 2.1. Договору Виконавець відповідно до змісту даного йому завдання (доручення) на свій ризик вчиняє дії з надання правової допомоги Замовнику.

У п. 5.1 Договору встановлено, що розмір винагороди визначається за домовленістю сторін та вказується у актах прийняття виконаних робіт.

Відповідно до п. 1 Додатку від 08.04.05. (Завдання замовника) до Договору, який підписаний сторонами, відповідач під час виконання завдання повинен був здійснити наступні дії: дати правову оцінку позовним вимогам Державної податкової інспекції про стягнення 11,7 млн. грн. недоїмки та фінансових санкцій, ознайомитися з матеріалами справи у Господарському суді м. Києва, опрацювати практику правозастосування у судовому розгляді аналогічних спорів, підготувати рекомендації щодо правової позиції позивача в суді, надати аналіз правової ситуації та дати юридичну оцінку вимог ДПІ, надати методичну і практичну допомогу у підборі та підготовці документального обґрунтування заперечень, зустрічних вимог, виробити правову позицію та опрацювати тактику участі позивача у судовому процесі, представляти інтереси в суді, в тому числі підготувати та подати заперечення, пояснення, які забезпечать доказ правомірності дій позивача по несплаті боргу, надати довідкові та консультаційні послуги, а також здійснити інші дії, що необхідні для виконання цього завдання.

Доводи апелянта про відсутність обов’язку представляти інтереси позивача у Вищому адміністративному суді України і як наслідок повернення сплаченої винагороди відповідно до підписаного завдання  не приймаються колегією суддів до уваги та скасовуються  наявними матеріалами справи, зокрема.

Згідно п. 2 Завдання замовника, сторони Договору встановили умови оплати при виконанні завдання, а саме, п. 2.2. встановлено, що умовою виплати винагороди буде результат дій Виконавця відповідно до якого в ході вирішення спору по справі № 29/85 в Господарському суді м. Києва, а при необхідності в суді апеляційної та касаційної інстанції, в тому числі в суді повторної касації, буде винесено судове рішення про стягнення суми, меншої за заявлену  позивачем  суму  11 798 798,76  грн.     

Відповідно до п.  2.3. Завдання замовника, встановлено, що умовою виплати винагороди буде результат дій Виконавця, відповідно до якого в ході вирішення спору по справі № 29/85 в Господарському суді м. Києва, а при необхідності в суді апеляційної та касаційної інстанції, в тому числі в суді повторної касації, буде залишено позовну заяву без розгляду, чи відмовлено ДПІ в позові повністю.

У п. 2.5. Завдання замовника зазначено, що якщо дії Виконавця не призведуть до зменшення суми стягнення, винагорода не сплачується.

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, постановою Вищого адміністративного суду України від 31.07.08. було скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 10.11.05. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.03.06.; прийнято нове рішення, яким позов Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва до Відкритого акціонерного товариства “Більшовик” про стягнення податкового боргу в сумі 11 883 007,11 грн. задоволено.

За своєю суттю Договір підряду № 2.3-05 про надання юридичних послуг  від 21.03.05 р.  поєднує в собі ознаки договору про надання послуг.

У відповідності зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як випливає зі змісту вказаної статті, предметом договору підряду є саме результат виконаних робіт.

Відповідно до ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обов’язку відповідача, відповідно до умов договору підряду № 2.3-05 про надання юридичних послуг від 21.03.05 р., представляти інтереси позивача в Вищому адміністративному суді України по справі 29/85  не зважаючи на підписані акти прийняття робіт та виплату винагороди, оскільки кінцевий результат передбачений вказаним договором підряду досягнутий не був.

В п. 3 Протоколу узгодження ціни послуг сторони вказали, що в разі, коли у справі № 29/85 за позовною заявою ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про стягнення 11 789 789,76 грн., у зв'язку з діями Виконавця, Господарським судом позов буде залишено без розгляду, чи в позові буде відмовлено повністю, винагорода Виконавця визначається у розмірі 5% від уточненої ціни позову - тобто, в сумі 589 939,94 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 15.11.05. було складено та підписано акт прийняття виконання, в якому зазначено, що в результаті дій Виконавця по справі № 29/85 Господарським судом м. Києва винесено рішення про відмову в позові повністю, що відповідно до п. 2.3. Завдання замовника від 08.04.05. є підставою для виплати винагороди в сумі 589 939,94 грн.

Відповідно до додаткового завдання замовника від 22.02.06. та акту прийняття-виконання від 22.03.06., сторони встановлювали необхідність участі Виконавця у Київському апеляційному господарському суді під час розгляду апеляційної скарги ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на рішення господарського суду по справі № 29/85.

В акті прийняття-виконання від 22.03.06. визначеного послуги Виконавця у відповідності з умовами Договору та п. 2.2. зазначеного додаткового завдання, здійснені Виконавцем в рахунок раніше визначеної йому винагороди у розмірі      589 9393,94 грн. і додаткової оплати не потребують.

В подальшому 08.05.07. між позивачем та відповідачем було складено акт звіряння взаємних розрахунків, згідно якого сторони підтвердили, що на дату складання даного акту позивач перерахував на користь відповідача 480 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що скасування зазначеної вище постанови Господарського суду міста Києва від 10.11.05. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.03.06. у справі № 29/85 призвело до втрати позивачем споживчої якості наданих відповідачем послуг.

Отже, при укладанні договору підряду про надання послуг сторони досягли згоди, що  обов’язковою умовою правовідносин є  результат судового рішення на користь позивача. У випадку відсутності такого результату оплата не здійснюється. Сторони  договору при підписанні додатку у вигляді завдання замовника відзначили, що рішення  господарського суду міста Києва по справі 29/85 у випадках апеляційного  та касаційного  оскарження повинно залишитися без змін. Крім того, сторони домовилися, що оцінка якості послуг буде здійснюватися прийнятим судовим рішенням на користь позивача.

Отже, як наслідок, не досягнення окресленого кінцевого результату (в даному випадку його зміна за рішенням суду)  відповідно до умов додаткової угоди (завдання замовника) свідчить про неналежне виконання договору підряду. Крім того, проведений розрахунок за актами прийняття виконаних робіт не позбавляє відповідача  виконати покладений на нього за договором обов’язок у разі продовження розгляду справи № 29/85 та не потребує додаткової оплати, оскільки сума проведеного розрахунку спрямована на оплату саме кінцевого результату.  

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки,  завдані  замовнику  невиконанням  або  неналежним виконанням  договору  про  надання  послуг  за  плату,  підлягають відшкодуванню виконавцем,  у разі наявності його вини,  у  повному обсязі,  якщо  інше  не  встановлено договором.  Виконавець,  який порушив договір про надання послуг за  плату  при  здійсненні  ним підприємницької  діяльності,  відповідає за це порушення,  якщо не доведе,  що  належне  виконання  виявилося  неможливим   внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під невиконанням зобов'язання слід розуміти не здійснення дій, які становлять його суть. Під неналежним виконанням зобов'язання слід розуміти виконання дій, які не відповідають умовам договору, вимогам ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, яким  встановлено, що скасування постанови Господарського суду міста Києва від 10.11.05. у справі № 29/85 призвело до втрати споживчої якості наданої послуги, а тому згідно норм ст. 906 Цивільного кодексу України, у позивача виникло по відношенню до відповідача право на стягнення збитків за неналежне виконання умов Договору.

Обов'язок відповідача по сплаті збитків передбачено також умовами п.п. 6.1 та 6.3 Договору, де зазначено, що Виконавець несе професійну відповідальність за відповідність консультацій і рекомендацій вимогам закону; а у разі спричинення Замовнику майнової шкоди внаслідок неякісного виконання робіт несе майнову відповідальність.

Відповідач по справі намагався надати послуги належним чином, але зусилля останнього не переконали суд касаційної інстанції у законності доводів, які були надані  відповідачем в інтересах позивача  при прийняті рішення судом першої інстанції та апеляційної інстанції. Отже мета, яку ставили сторони, а саме, позивач – вигоду, відповідач – споживчу послугу, не досягнуто.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2011 року у справі № 30/57   відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим .

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу  Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 № 10/5 від 10.05.2011 року на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2011 року у справі № 30/57 – залишити без  задоволення.

2. Рішення господарського суду  міста Києва  від  26.04.2011 року у справі № 30/57 –  залишити без змін.

3. Матеріали справи № 30/57 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді