Постанова

від 03.11.2011 по справі 49/171

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2011                                                                                           № 49/171

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко  А.І.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 – представник;

від відповідача: Антипенко Д.О. – представник, ОСОБА_2 юрист;

від третьої особи: представник не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Імідж»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 09.02.2011р.

у справі № 49/171

за позовом  Приватного підприємства «Група компаній Спарта»

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Імідж»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Державна інспекція з контролю за цінами

про стягнення 2 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Група компаній Спарта» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Імідж» про стягнення з відповідача збитків в сумі 2 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2011 р. у справі № 49/171 позовні вимоги задоволено повністю. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягають  стягненню збитки у розмірі 2000, 00 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права та неповне з»ясування обставин справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Апелянт посилається на те, що цивільно-правові відносини, які виникли на підставі договору щодо надання консультаційних послуг з виготовлення довідки про проведення консультаційного дослідження ринку на предмет визначення рівня цін та відповідності ціни предмета закупівлі середньоринковим цінам, обумовлені вартістю двох 24-х годинних зовнішніх постів охорони Київської філії концерну РТТ, які коливаються в межах від 860802 грн. до 1578137 грн.

Відповідач зазначає, що ціна предмета закупівлі визначена в сумі 10343,95 грн., що знаходиться в межах середньоринкових цін .

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 07.09.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, а розгляд справи призначено на 22.09.2011 року.

          22.09.2011 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну інспекцію з контролю за цінними паперами м. Києва та розгляд справи призначено на 03.11.2001 року.

        В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши думку представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що розгляд справи можливий у відсутності представника третьої особи.

          Розглянувши доводи апеляційної справи, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія встановила наступне:

Між Приватним підприємством «Група компаній Спарта»(Замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Імідж»(Виконавець) 23.04.2010 р. було укладено усний договір про надання консультаційних послуг, а саме надання довідки про проведення консультаційного дослідження ринку на предмет визначення рівня цін та відповідності ціни предмета закупівлі середньоринковим цінам. Вказаний Договір був укладений у відповідності ст. 38 Цивільного кодексу України, способом надання Відповідачем пропозиції укласти такий договір (оферти) у вигляді виставленого рахунку-фактури № 079 від 20.04.2010 року на суму 2000,00 грн. та прийняття Позивачем вказаної пропозиції (акцепту) шляхом повної оплати виставленого рахунку, що підтверджується Платіжним дорученням №312 від 23.04.2010 року.

          Суть вказаних консультаційних послуг зводилась до того, щоб Відповідач дослідивши відповідність ціни договору №1/2010 від 15.04.2010 року (між Позивачем та Концерном радіомовлення, радіозв’язку та телебачення) середньоринковим цінам. З метою належного виконання Відповідачем своїх зобов’язань, Позивачем було надано Договір №1/2010 від 15.04.2010 року ( про організацію двох 24-х годинних зовнішніх постів охорони Київської філії Концерну РРТ) та калькуляцію формування ціни наданого договору.

          В результаті проведення дослідження Відповідачем Позивачу була надана Довідка про дослідження від 26.04.2010 року, згідно якої вартість послуг по Договору №1/2010 від 15.04.2010 року може становити від 8608,02 грн. до 15781,37 грн., отже вартість послуг по наданому договору, яка становить 10343,95 грн., знаходиться в межах середньоринкових.

          Як зазначалось раніше, Відповідач в довідці від 26.04.2010 року зазначив, що вартість двох 24-х годинних зовнішніх постів охорони Київської філії Концерну РРТ може становити від 8608,02 грн. до 1578137 грн. Згідно умов договору №1/2010 вартість становить 10343,95 грн.

          Мінімальна вартість двох 24-х годинних зовнішніх постів охорони становить 10382,40 грн.

          Оскільки, вартість послуг Позивача по Договору №1/2010 становила 10343,95 грн., а мінімальна законодавчо можлива ціна за такі послуги становить 10382,40грн., то ціна по договору №1/2010 жодним чином не відповідає середньоринковим.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Враховуючи те, що інформація, зазначена в Довідці, не відповідає дійсності, оскільки вона суперечить чинному законодавству України, то Відповідачем в порушення 526 ЦК України виконано зобов’язання неналежним чином.

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідачем виконано зобов’язання неналежним чином, тобто порушено.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідачем порушене взяте на себе зобов’язання, шляхом його неналежного виконання, що призвело до безпідставних та необґрунтованих витрат Позивача в розмірі вартості послуг, які були сплачені Відповідачу, тобто прямих збитків. Сума таких збитків становить 2000,00 грн. – вартість неналежно наданих послуг, згідно виставленого Відповідачем рахунку – фактури №079 від 20.04.2010 р., який був оплачений згідно платіжного доручення №312 від 23.04.2010 р.

Згідно ст.. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Таким чином, Відповідач має відшкодувати збитки Позивачу в розмірі 2000,00 грн., понесені останнім у зв’язку із порушенням Відповідачем взятого на себе зобов’язання.

З метою досудового врегулювання спору Відповідачу була направлена претензія №04/6 від 30.07.2010 року, відповідь на яку позивач не отримав. З метою з’ясування методики вирахування Відповідачем мінімальної та максимальної межі ринкової вартості послуг двох 24-х годинних зовнішніх постів охорони – йому був надісланий лист №05/9-С від 20.09.2010 року. Але відповіді Відповідач не надав.

Згідно зі ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.          

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Неналежне виконання може проявлятися в недотриманні боржником інших численних вимог до виконання зобов'язання, що встановлюються актами цивільного законодавства або договором.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України).

 Враховуючи наведене, відповідач має відшкодувати завдані збитки позивачу в розмірі 2000,00 грн., понесені останнім у зв’язку з порушенням відповідачем взятого на себе зобов’язання.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідачем зазначено, що судом першої інстанції порушено приписи ст. 82 ГПК України, згідно якої рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач зазначає, що саме вказана норма процессуального права порушена, оскільки під час розгляду справи у суд першої інстанції ним не було жодного разу направлено представника у судове засідання, крім того Відповідачем не було надано жодного доказу, документу, пояснення, тощо – про що зазначено у вступній частині судового рішення. Крім того, спроби позивача вирішити даний спір у досудовому порядку (претензія №06 від 30.07.10 р., лист №05/9-С від 20.09.10 р. – наявні в матеріалах справи) були повністю проігноровані Відповідачем.

Оскільки Відповідачем не було жодного разу під час розгляду справи у суді першої інстанції, судом повністю правомірно на підставі с. 75 ГПК України, розглядалась справа та приймалось рішення за наявними у справі матеріалами.

Як зазначалось у позовній заяві, під час здійснення дослідження Відповідачем з приводу відповідності ціни договору середньоринковим цінам, ним виконані роботи неналежним чином. Огрунтування такого твердження відобрежено, як у позовній заяві так і у претензії. Які були надіслані Відповідачу. Оскільки висновки Відповідача здійснені внаслідок зазначеного дослідження, суперечать вимогам законодавства України, зокрема середньоринкова ціна вартості двох 24-годинних зовнішніх постів охорони на момент дослідження не могли коштувати менше 10382,40 грн., то Відповідачем неналежно виконані роботи.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному  і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач стверджує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, щодо надання консультаційних послуг, останнім понесені збитки в розмірі вартості неякісно наданих послуг, які становлять 2000,00 грн.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду письмових доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Імідж» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2011р. у справі №49/171 залишити без змін.

Матеріали справи № 49/171 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.11.11 (відправлено)