Постанова

від 08.11.2011 по справі 42/175-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 року                                                                            Справа № 42/175-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ю.О. Могилєвкін, суддя              Л.М. Бабакова, суддя О.В. Плужник,

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4454Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 17.08.10 р. у справі № 42/175-10

за позовом ТОВ " А.В.К. Київ", м. Київ

до  ТОВ "Промснаб", м. Харків

про стягнення 44941,45 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.08.2010 р. (суддя Яризько В.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Промснаб" на користь ТОВ "А.В.К.Київ" основну заборгованість в розмірі 39571,47 грн., пеню в розмірі 2758,26 грн., інфляційні втрати в розмірі 1108,00 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами річних в розмірі 791,43 грн., 442,29 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 712,29 грн. відмовлено.

Відповідач, ТОВ "Промснаб", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2010 р. по справі № 42/175-10 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що він не мав можливості надати свої заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх заперечень, оскільки не був повідомлений про дату розгляду справи та винесення рішення по справі. Відповідач зазначив, що видаткові накладні в силу домовленості сторін, обумовленої сторонами в договорі, не є доказом здіснення поставки та суд  безпідставно стягнув пеню, інфляційні та відсотки за користування чужими грошовими коштами. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що позивачем на адресу відповідача було поставлено товару на значно меншу суму, ніж визначено позивачем в позові.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.10.2011р., яке мається в матеріалах справи (арк. справи 86).

Позивач, ТОВ "А.В.К.Київ", в судове засідання також не з’явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 18.10.2011р., яке мається в матеріалах справи (арк. справи 90).

Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2009 року між сторонами було укладено договір поставки № 639, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця  товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар на умовах й порядку, визначеному даним договором. Поставка продукції здійснюється постачальником на підставі замовлення. Замовлення складається покупцем у письмовій формі і надсилається постачальнику факсом або ж передається через представника постачальника. Також замовлення може  здійснюватися  покупцем  усно. Замовлення здійснене покупцем  означає,  що останній згоден  з умовами  поставки та оплати, передбаченими даним договором

Згідно з п. 1.3 договору, ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України і вказується в видаткових накладних. В ціну продукції включено  всі податки і  збори, передбачені чинним законодавством України, в тому числі податок на додану вартість. Постачальник зобов'язаний передати товар в кількості, якості та асортименті, згідно узгодженого сторонами замовлення покупця (п. 1.5 договору).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв   ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Позивач виконав свої зобов’язання за договором належним чином та поставив відповідачу товар на суму 39669,09 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.3 договору, покупець сплачує вартість товару на протязі 30  банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідачем була повернута частина товару на суму 97,62 грн., отже сума до сплати складає 39571,47 грн.

Однак відповідач свої зобов’язання за договором не виконав та не оплатив отриманий товар.

Вищевказані обставини дають підстави колегії суддів погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу –39571,47 грн. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання господарського зобов’язання.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що в разі порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно не оплаченого товару за кожен день прострочення включаючи день оплати.

Судом першої інстанції правомірно було стягнуто з відповідача суму пені в розмірі 2758,26 грн. на підставі наданого позивачем обґрунтованого розрахунку, який відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції обґрунтовано було зроблено висновок про задоволення позовних вимог частково в частині інфляційних втрат, а саме, в сумі 1108,00 грн.

Також, відповідно до ч. 3 статті 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що у разі прострочення оплати постачальник має право вимагати від покупця оплату товару та сплати 2 % від неоплаченої суми за користування грошовими коштами постачальника з першого дня переходу права власності на неоплачений товар.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно на підставі ст. 692 ЦК України та п. 3.6. договору стягнув з відповідача відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 791,43 грн.

Посилання апелянта на те, що видаткова накладна, не є доказом здійснення поставки, отримання товару та виникнення обов’язку відповідача, щодо сплати за отриманий товар, є безпідставними.  

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Отже, видаткова накладна є документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Посилання відповідача на те що, він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, внаслідок чого був фактично позбавлений можливості захищати свої права та законі інтереси, а також надавати суду необхідні докази є  необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Так, ухвала господарського суду Харківської області від 18.06.2010р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду була надіслана сторонам у справі, в тому числі і відповідачу у відповідності до ст. 64 ГПК України, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні даної ухвали, а також, повідомленнями про вручення поштового відправлення від 05.07.2010р. та від 16.08.2010р. (арк. справи 34, 63). Крім того, дана справа відкладалась судом першої інстанції, а саме ухвалами від 13.07.2010р. та від 03.08.2010р., у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Колегія суддів також враховує, що відповідач, повідомлений належним чином про час та місце засідання суду апеляційної інстанції 07.11.2011 р., що підтверджується повідомленням відділення зв’язку (а.с.86), а також, клопотанням про отримання ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2011р. про прийняття апеляційної скарги до провадження (а.с.87), і тому, відповідач безпідставно ухилився від направлення в судове засідання свого представника, що свідчить про недобросовісне використання даним учасником судового процесу своїх процесуальних прав, в порушення вимог ст. 22 ГПК України.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2010 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2010р. у справі № 42/175-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                           Ю.О. Могилєвкін

Суддя                                                                                 Л.М. Бабакова

Суддя                                                                                  О.В. Плужник

Повний текст постанови підписаний 09.11.2011р.